Постанова

від 16.04.2021 по справі 640/11436/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 640/11436/19

Провадження № 22-ц/818/2385/21

16 квітня 2021 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів - Маміної О.В., Яцини В.Б.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2020 року в складі судді Попрас В.О. ,

УСТАНОВИВ:

У червні 2019 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів в розмірі 3000 грн. на утримання неповнолітньої доньки.

Позов мотивовано тим, що 09.08.2014 між сторонами був укладений шлюб. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач не приймає участі в утриманні дитини, добровільно матеріальної допомоги не надає.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28.12.2020 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі 3000 грн., щомісяця, починаючи з 06.06.2019 та до досягнення донькою повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у розмірі 768 грн. 40 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей. Розмір призначених аліментів виправданий дійсними потребами дитини та визначений з урахуванням матеріального становища сторін, виходячи з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

27 січня 2021 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального і процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину, якщо дохід дитини перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Посилається на те, що він подарував дочці ОСОБА_6 квартиру, яку позивачка здає в оренду та отримує орендну плату в розмірі 550 доларів США щомісячно. Апелянт вважає , що ця сума в повній мірі забезпечує витрати на утримання неповнолітньої дитини. Стабільного заробітку апелянт не має. Крім того вказує, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу надано не було.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу в межах доводів та вимог позовної заяви, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 1, 2, 4 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судовим розглядом та вбачається із матеріалів справи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.75).

09.08.2014 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб ( а.с. 76).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25.06.2015 шлюб між ними розірвано ( а.с. 11).

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом статті 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину - найважливіший обов`язок матері і батька.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У §54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі Хант проти України зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Олсон проти Швеції (№2) від 27 листопада 1992 року, №250, ст. 35-36, §90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Із роз`яснень, які містяться в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів вбачається, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі, рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі, на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до положень статті 7 Закону України Про державний бюджет на 2020 рік у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривен.

Відповідно до положень статті 7 Закону України Про державний бюджет на 2021 рік у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.

Згідно частин 1, 2 статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 3 статті 2ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є змагальність сторін.

Частинами 1-3 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, судова колегія вважає, що рішення суду в частині визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 у розмірі по 3 000,00 грн. на місяць є необґрунтованим.

Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б свідчили про реальний розмір доходів відповідача, тому не можна стверджувати про обґрунтованість заявленого позивачкою розміру аліментів. Крім цього, судова колегія враховує, що батьки несуть рівні обов`язки по утриманню дитини, тому забезпечення дитині прожиткового мінімуму у розмірі, визначеному законом, покладається як на батька, так і на матір.

Зобов`язуючи матеріально забезпечувати неповнолітніх дітей, закон враховує і інтереси батьків, зокрема, їх матеріальний стан.

З урахуванням сутності принципу змагальності, CК України, саме позивач як особа, яка стверджує про спроможність відповідача сплачувати аліменти в розмірі 3000 грн. на неповнолітню дитину щомісячно, повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог: наявність роботи, відповідного прибутку, відсутності інших утриманців тощо.

Однак, відомостей щодо розміру заробітної плати та інших доходів відповідача, які б дозволяли суду достовірно встановити, що такий дохід надає йому можливість сплачувати аліменти у розмірі по 3000 грн. на неповнолітню дитину, матеріали справи не містять.

Так з матеріалів справи вбачається, що відповідно довідки ГУ ДПС у Харківській області за період з 01.01.2018 р. по 30.09.2020 р. інформації про доходи ОСОБА_2 немає ( а.с. 25).

Згідно витягів йому на праві власності належать: земельні ділянки площею 4,0979 га кадастровий номер 6324885500:02:000:0382, площею 0,125 га кадастровий номер 6325183504:00:004:0628, площею 0,018 га кадастровий номер 6325183504:00:004:0630, площею 0,1496 га кадастровий номер 6325156700:00:001:0182, площею 2 га кадастровий номер 6325110700:00:316:0015, площею 0,1393 га кадастровий номер 6325156700:00:001:0193, площею 02 га кадастровий номер 6325110700:00:318:0016, площею 0,25 га кадастровий номер 6323555104:01:001:0176, площею 0,645 га кадастровий номер 6323555104:01:001:0177, житловий будинок з надвірними побудовами, житловою площею 48,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 31,40 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , житловий будинок, загальною площею 338,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , житловий будинок, загальною площею 69,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 , нежитлове приміщення 7-го поверху №13, загальною площею 2,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 ( а.с.16-29).

Даними свідоцтв про народження підтверджується, що він має неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с.77-79).

При визначенні розміру аліментів судом враховується, що у власності відповідача перебувають об`єкти нерухомості, що свідчить про наявну у нього можливість сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки.

Крім того відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є засновником великої кількості юридичних осіб ( а.с. 14-15).

Посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що відповідача може бути звільнено від сплати аліментів, оскільки він подарував дочці квартиру, яку позивачка здає в оренду, та отримує дохід, що повністю задовольняє інтереси дитини не спростовує висновків суду про наявний у нього обов`язок сплачувати аліменти на користь неповнолітньої дитини, яка проживає окремо від нього.

З договору дарування квартири від 23.06.2015, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка діє від імені малолітньої дочки ОСОБА_5 , посвідчений ПН ХМНО Жиляєвою Н.В. за реєстровим номером 3602, на який посилається відповідач, судом не вбачається що сторони домовилися про те, що відповідач дарує квартиру доньці в рахунок сплати аліментів ( а.с. 106). Тому укладення зазначеного договору не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку утримувати дитину.

Згідно положення ст. 188 СК України, батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби .

Батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. При винесенні такого рішення суд повинен встановити, що дохід дитини набагато перевищує дохід кожного із її батьків.

Відповідачем надано копію договору оренди на квартиру АДРЕСА_5 , що міститься в матеріалах справи, але суд не може прийняти його як достовірний доказ, оскільки з копії документу не вбачається його належне оформлення, а саме не має підписів, які засвідчують осіб уклавших вищезазначений договір. ( а.с.40)

Таким чином судом обставин, що свідчать про отримання дитиною доходу, який значно перевищує дохід її батьків не встановлено.

В супереч вимог ст.ст. 12,81 ЦПК відповідач не надав суду належних доказів, що квартира була подарована ним дочці в рахунок сплати аліментів.

Разом з тим, за відсутності даних про розмір доходу ОСОБА_2 за 2020 рік, за умови доведеності наявності у нього на утриманні трьох малолітніх дітей, крім дитини, яка є спільною з позивачкою, враховуючи, що відповідач має нерухоме майно, судова колегія не погоджується з висновком суду про наявність у відповідача можливості сплачувати аліменти на дитину у розмірі 3000 грн щомісячно та вважає обґрунтованим стягнути з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1 500 грн щомісячно починаючи з 06.06.2019 та до досягнення дитиною повноліття.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні в частині визначення розміру аліментів.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 376, 381-384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2020 року змінити.

Зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1500 грн., щомісяця, починаючи з 06.06.2019 та до досягнення донькою повноліття.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту тільки у випадках передбачений ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 16 квітня 2021 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина