Рішення

від 16.04.2021 по справі 339/40/21

БОЛЕХІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №339/40/21

9

2/339/53/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2021 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Латик В.Є.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадщину за законом, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на спадкове майно: земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що рішенням Болехівського міського суду від 10 лютого 2010 року за нею визнано право власності на будинковолодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Власником земельної ділянки, на якому знаходиться дане домоволодіння, є спадкодавець , її чоловік ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказана земельна ділянка раніше знаходилась за адресою АДРЕСА_1 .

27 січня 2021 року вона та відповідачі, як спадкоємці за законом, звернулися із заявами до державного нотаріуса Долинської районної державної нотаріальної контори щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку.

Однак нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів у спадкодавця. А також у вказаній постанові зазначено, що після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , спадкоємці першої черги вона та відповідачі успадкували по 1/3 частці від спадкового майна, подавши 16 жовтня 2009 року до нотаріальної контори заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

08 лютого 2021 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено до підготовчого засідання.

02 березня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, подали заяви, в яких просять засідання проводити у їх відсутності та не заперечують проти позову (а.с.34-39).

Такі дії не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, згідно якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Окрім того, згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, повно та всебічно з"ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до висновку про прийняття визнання відповідачем позову та задоволення позовних вимог, оскільки таке визнання не суперечить закону та не порушує права свободи чи інтереси третіх осіб.

Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

В судовому засіданні достовірними та належними доказами встановлено, що предметом розгляду справи є земельна ділянка по АДРЕСА_1 .

Власником вказаної ділянки, площею 0.1853 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 був ОСОБА_5 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІФ №052377.

Окрім того, витягом з Державного земельного кадастру, вбачається, що земельна ділянка, площею 0.1852 га зареєстрована за ОСОБА_5 (а.с.9,11-13).

Згідно довідки Поляницької сільської ради від 29 січня 2021 року змінено попередню адресу АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 .Буковець Болехівської міської ради Івано-Франківської області (а.с.10).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і після його смерті відкрилася спадщина (а.с.8).

Як зазначено в ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи , яка померла (спадкодавця) до іншої особи (спадкоємця).

Згідно з положеннями частин 1,2 ст. 1220, ч.1 ст.1222, ч.3 ст.1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи. Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття cпадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частинами 1,3 ст. 1268, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України, передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 Кодексу він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин, поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч.1 ст.1270 ЦК строк.

Судом встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла дружина ОСОБА_2 , і рішенням Болехівського міського суду від 10 лютого 2010 року за нею визнано право власності на будинковолодіння, що знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 (а.с.15).

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

На підставі судового рішення ОСОБА_2 оформила право власності на вказане будинковолодіння, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.14).

ОСОБА_2 та відповідачі, як спадкоємцямці за законом, бажаючи прийняти спадщину у вигляді земельної ділянки звернулися до нотаріальної контори про прийняття спадщини, що підтверджується заявами про прийняття спадщини (а.с.20-22).

Нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки, нею не подані оригінали документи права власності на спадкове майно, що належало спадкодавцю та вказано, що після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , спадкоємці першої черги вона та відповідачі успадкували по 1/3 частці від спадкового майна, подавши 16 жовтня 2009 року до нотаріальної контори заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.16).

Згідно ч.1 п.11 ст.346 ЦК України, право власності припиняється в разі смерті.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. .

Таким чином, на думку суду, право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є власником цього майна, дане право нерозривно пов`язане з особою спадкодавця, а тому після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.

Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів на спадкове майно унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Стосовно відсутності відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії суд констатує наступне.

Нотаріальна діяльність є специфічна правова форма діяльності, сутність якої полягає в тому, що в її рамках здійснюється застосування правових норм шляхом реалізації нотаріатом юрисдикційних повноважень у безспірних справах пов`язаних із цивільними правовідносинами.

Згідно ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Згідно ч. 1-2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

Зазначені вище норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином законодавцем визначено принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, до особи, яка набула права власності на будівлю чи споруду, в силу імперативного законодавчого припису, переходить право на земельну ділянку на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Відповідний правовий висновок щодо застосування норм права висловлено Верховним Судом у постановах № 910/18560/ 16 від 04 грудня 2018 року, № 907/68/18 від 16 квітня 2019 року.

Враховуючи вищенаведене, суд звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах з набуттям позивачем права власності на житловий будинок, який розташований на земельній ділянці, до неї, як до нового власника цього нерухомого майна, в силу положень статей 120 ЗК України та 377 ЦК України, перейшло право власності на земельну ділянку.

За таких підстав, суд, переконується в тому, що позивач, як спадкоємець за законом згідно норм спадкового права, стала власником спадкового майна померлого та набула право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , на якій знаходиться вказане будиннковолодіння.

На підставі наведеного ст. 392, 1220-1223,1268,1269 ЦК України, керуючись ст. 258-259, 263-265 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В :

Позов в уточненій редакції задоволити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0.1852 га кадастровий номер 2610291603:01:001:0008 по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання:

ОСОБА_2 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1

ОСОБА_3 - паспорт НОМЕР_2 виданий Долинським РВ УМВС в Івано-Франківській області, місце реєстрації АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 - паспорт НОМЕР_3 виданий Болехівським МВ УМВС в Івано-Франківській області, місце реєстрації АДРЕСА_2.

Суддя Головенко О.С.

Дата складання повного тексту рішення 19 квітня 2021року