Постанова

від 07.04.2021 по справі 520/14720/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 р.Справа № 520/14720/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: П`янової Я.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІ СОФТ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 28.12.20 року по справі № 520/14720/2020

за позовом Головного управління ДПС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІ СОФТ"

про накладення адміністративного арешту на кошти,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДПС у Харківській області, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- накласти адміністративний арешт коштів на всіх відкритих рахунках у банках та банківських установах, що обслуговують платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІ СОФТ" (податковий номер 40476439).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.20 позов задоволено.

Накладено адміністративний арешт коштів на всіх відкритих рахунках у банках та банківських установах, що обслуговують платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІ СОФТ" (вул. Різдвяна, буд. 29-А, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 40476439).

Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Позивач надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що

15.07.2020 Товариством з обмежено102; відповідальністю "МАКСІ СОФТ" б 91;ло подано податкову декларацію з податку на додану вартість №9167717179.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПКУ, Головним управління;м ДПС у Харкі074;ській області було видано наказ № 2369 від 29 липня 2020р. Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "МАКСІ СОФТ" .

30.07.2020 року посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області на підставі вказаного наказу № 2369 від 29 липня 2020р., направлень на перевірку від 30.07.2020р. №2392, №2393 було здійснено вихід за податково;ю; k2;др 77;сою відповідача для проведення документ072;льної позапланової виїзної перевірки.

30.07.2020 року директору підприємства посадовими особами контролюючого органу вручено запит від 30.07.2020 року №27472/10/20-40-05-02-14 про надання до перевірки оригіналів документів, що стосуються предмету перевірки.

Актами Головного управління ДПС у Харківській області від 30.07.2020 №2779/20-40-05-02-07/40476439, від 31.07.2020 року №2782/20-40-05-02-07/40476439, від 03.08.2020 року №2810/20-40-05-02-07/40476439 зафіксовано факт ненадання підприємством до перевірки у повному обсязі первинних документів, даних бухгалтерського обліку, банківських документів та іншої запитуваної інформації, що стосується предмету перевірки.

Відповідно до п. 82.4 ст. 82 ПКУ контролюючим органом видано наказ від 03.08.2020 року №2378 Про зупинення проведення документальної позапланової перевірки відповідача, відповідно до якого проведення перевірки зупинено на термін, визначений п. 82.4 ст. 82 ПКУ. Копія даного наказу була вручена особисто під підпис уповноваженій особі підприємства.

16.09.2020 року під час виходу посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області на перевірку (у перший робочий день після закінчення 30 денного терміну зупинення перевірки) директором підприємства повідомлено про відмову у проведенні перевірки.

На виконання вимог п. 81.2 ст. 81 ПКУ посадовими особами контролюючого органу був складений акт від 16.09.2020 року №3411/20-40-07-02-07/40476439 Про відмову у проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "МАКСІ СОФТ" , копія якого була надана під підпис директору підприємства.

На підставі п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПКУ Головним управлінням ДПС в Харківській області прийнято Рішення №32113/10/20-40-07-02-14 від 16.09.2020 року про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача у зв`язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, у зв`язку з чим податковий орган звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт не допуску на перевірку є доведеним, а отже є підстави для застосування адміністративного арешту коштів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Положеннями статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 81.2. статті 81 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Підпункт 20.1.31 пункту 20.1. статті 20 ПК України передбачає право звернення до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.

Відповідно до підпункту 20.1.32. пункту 20.1. статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду в порядку позовного провадження, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов`язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.

За визначенням, наведеним у пункті 94.1 статті 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються за наявності однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника контролюючого органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Положення статті 94 Податкового кодексу України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість, приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Колегія суддів звертає увагу, що накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною передумовою для зупинення видаткових операцій на таких рахунках. З урахуванням змісту положень Закону України "Про банки і банківську діяльність", зупинити видаткові операції з підстав, передбачених ПК України, можна не інакше, як шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках платника податків.

За таких обставин повноваження податкових органів щодо звернення до суду з вимогами як про накладення арешту на кошти платника податків, так і про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, варто розуміти як право на звернення з вимогою про накладення адміністративного арешту на кошти платника податків, що перебувають на його рахунках у банку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.11.2019 року по справі №813/8587/14.

Арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків (постанова Верховного Суду від 27.11.2018 року по справі № 820/1929/17).

Як вбачається з відомостей автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду", відповідач звертався до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу № 2369 від 29 липня 2020р. Головного управління ДПС у Харківській області Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "МАКСІ СОФТ", що стало підставою для здійснення виходу за податковою адресою платника для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Проте, станом на час ухвалення рішення по цій справі, рішення, що набрало законної сили, про скасування вказаного наказу, не прийнято.

Отже, вказаний наказ є чинним, судом не скасований.

Актом про відмову в допуску до перевірки від 16.09.2020 року № 3411/20-40-07-02-07/40476439 підтверджено відмову відповідача від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Згідно відомостей автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" контролюючий орган звертався до суду в порядку ст. 283 КАС України з відповідною заявою щодо підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна відповідача, застосованого на підставі Рішення №32113/10/20-40-07-02-14 від 16.09.2020 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2020р. по справі №520/12469/2020 відмовлено у відкритті провадження.

З іншою заявою щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна відповідача Головне управління ДПС у Харківській області не зверталось.

Однак, вказане не свідчить про відсутність підстав для накладення адміністративного арешту коштів підприємства.

Дії контролюючого органу щодо накладення адміністративного арешту коштів на відкритих рахунках в банках платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІ СОФТ" є наслідком відмови відповідача в допуску до перевірки підприємства.

Вказані обставини фактично пов`язані з вчиненням контролюючим органом низки дій, передбачених ст.94 Податкового кодексу України, а не з певними порушенням останнім норм Податкового кодексу України. Оцінку таким порушенням (можливим порушенням), враховуючи предмет спору, суд не уповноважений надавати у цій справі.

При цьому, суд вказує, що постановою від 27.11.2018 у справі № 820/1929/17 (К/9901/40847), Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду висловив позицію щодо підстав застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Посилання відповідача по справі на відсутність у позивача підстав для звернення до суду з даним позовом, оскільки рішення №32113/10/20-40-07-02-14 про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача від 16.09.2020 року не підтверджено у судовому порядку, суд вважає хибними, з огляду на те, що провадження у справі здійснюється за позовом податкового органу за загальною процедурою.

Так, положеннями ст. 94 Податкового кодексу України та положеннями ст. 122 КАС України не встановлено спеціальних вимог для звернення контролюючого органу до суду щодо накладення адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління ДПС у Харківській області звернулось до суду в рамках даної справи саме з позовною заявою, а не заявою в порядку 283 КАС України, тому в даному випадку застосовується загальна процедура, яка не висуває додаткових вимог щодо строку звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що строк, визначений у п.94.10 Податкового кодексу України не застосовується при зверненні Головного управління ДПС у Харківській області з позовною заявою в загальному порядку, встановленому КАС України.

В силу приписів ч.5 ст. 242 КАС України, суд враховує позицію Верховного Суду від 05.02.2019 по справі №820/5122/18, в якій викладено аналогічну правову позицію.

Окрім цього, судових рішень, що набрали законної сили, стосовно скасування наказу № 2369 від 29 липня 2020р. Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "МАКСІ СОФТ" матеріали справи не містять.

Отже, оскільки судовим розглядом встановлено факт не допуску до проведення перевірки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ МАКСІ СОФТ .

Щодо посилань відповідача на відсутність підстав для накладення арешту на кошти, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Слід зазначити, що норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини.

Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість, підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України врегульовано інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому у виключному випадку - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, доводи відповідача про наявність у контролюючого органу права звернення до суду з позовом про накладення арешту, лише у разі наявності податкового боргу є безпідставними.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт не допуску на перевірку є доведеним, а отже є підстави для накладення арешту.

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Також, відхиляючи доводи апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визначить, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального прав .

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІ СОФТ" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 року по справі № 520/14720/2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Я.В. П`янова О.В. Присяжнюк

Повний текст постанови складено 16.04.2021 року