Постанова

від 07.04.2021 по справі 520/11515/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 р.Справа № 520/11515/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТП-ФОРТЕ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 07.12.20 року по справі № 520/11515/2020

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області, Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТП-ФОРТЕ"

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Керівник Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- зобов`язати відновити приміщення мансардного поверху у будинку літ."А-3" за адресою: м. Харків, вул. Гоголя, 2 шляхом приведення їх до стану, що існував до початку виконання будівельних робіт, відповідно до технічного паспорту від 28.10.2019.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 позов задоволено.

Зобов`язано Товариство з обмеженої відповідальністю "ТП-ФОРТЕ" ( вул. Гоголя. 2, м. Харків. 61057; код ЄДРПОУ 43302745) відновити приміщення мансардного поверху у будинку літ."А-3" за адресою: м. Харків, вул. Гоголя, 2 шляхом приведення їх до стану, що існував до початку виконання будівельних робіт, відповідно до технічного паспорту від 28.10.2019 року.

Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Позивачі, керівник Харківської місцевої прокуратури №2 та Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації надали до суду відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиви на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що до Харківської місцевої прокуратури №2 від прокуратури Харківської області надійшло звернення Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації про те, що в будинку за адресою: м. Харків, вул. Гоголя, 2 , який є пам`яткою архітектури, проводяться будівельні роботи без дозволу вказаного органу охорони культурної спадщини. Виявлені ознаки надбудови, яка може призвести до пошкодження цієї пам`ятки архітектури.

Також повідомлено про те, що місцевою прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42020221080000305 за ч.2 ст.298 КК України, розпочатому за зверненням ОСОБА_1 за фактом пошкодження об`єкта культурної спадщини - будинку по вул. Гоголя, 2 у м. Харкові (а.с. 47).

В ході розгляду цих звернень та процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні встановлено, що є підстави для вжиття заходів представницького характеру відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

За інформацією Департаменту містобудування та архітектури Харківської облдержадміністрації (далі - Департамент), за адресою: м. Харків, вул. Гоголя. 2 розташована пам`ятка архітектури "Жилий будинок" (охоронний №7046-Ха), яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 №1883 (прийнята на облік відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 №334 під охоронним №207).

Фахівцями Департаменту 09.06.2020 виявлені ознаки проведення робіт на вказаній пам`ятці (демонтовані покриття покрівлі та конструкції даху), встановлено замовника вищевказаних робіт - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТП- ФОРТЕ".

Реставраційне завдання та науково-проектна документація на будівництво за вищевказаною адресою на погодження до Департаменту не надавалися, дозволів на проведення робіт відповідно до ст. 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" Департамент не надавав.

Департамент містобудування та архітектури Харківської облдержадміністрації 12.06.2020 звернувся на адресу замовника з письмовою вимогою щодо припинення діяльності, що створює загрозу вказаній пам`ятці та порушує пам`яткоохоронне законодавство (а.с. 51).

Замовник будівництва листом (вх. № 1353 від 16.06.2020) повідомив Департамент, що у його власності перебувають нежитлові приміщення в нежитловій будівлі по вул. Гоголя, 2. У зв`язку з незадовільним станом будівлі ТОВ "ТП-ФОРТЕ" вимушено терміново проводити ремонт покрівлі, фасадної частини та частини конструкцій (а.с.52).

Відповідно до листа ТОВ "ТП-ФОРТЕ" (вх. №1580 від 02.07.2020), підприємством 01.07.2020 укладено договір на розроблення науково-проектної документації на проведення реставраційних робіт та паспорту пам`ятки з ПАТ "Проектний та науково дослідний інститут "Харківський ПРОМБУДНДІ ПРОЕКТ".

Одночасно, замовник будівництва повідомив Департамент, що будівельні роботи на пам`ятці припинені до отримання відповідного погодження та дозволу вказаного органу охорони культурної спадщини.

Разом з цим, 03.08.2020 фахівцями Департаменту проведено візуальне обстеження вказаного об`єкта, за результатами якого виявлені ознаки виконання будівельних робіт з надбудови нам ятки (зокрема, встановлення металевих конструкцій).

Враховуючи викладене, Департаментом направлено на адресу ТОВ "ТП- ФОРТЕ" письмову вимогу від 05.08.2020 щодо негайного припинення будівельних робіт та відновлення вказаної пам 'ятки.

Водночас, прокурором у кримінальному провадженні №42020221080000305 під час огляду 14.08.2020 місця події за вищевказаною адресою, до проведення якого залучено фахівця Харківського національного університету будівництва та архітектури встановлено, що будівництво триває. Внаслідок проведених робіт на даний час розібраний центральний фронтон будинку, дах, карнизна частина до рівня вікон другого поверху, розібрані перекриття, влаштований залізобетонний пояс, на який змонтовані металеві конструкції третього та мансардного (четвертого) поверхів, в результаті чого будинок втратив предмет охорони у вигляді зміни об`ємно-планувального рішення, втратив автентичність елементів фасадів пам`ятки архітектури.

Крім того, на об`єкті будівництва відсутній паспорт об`єкта з інформацією про замовника будівництва, генпідрядника, вид будівництва тощо.

Згідно висновку фахівця - доцента кафедри реконструкції та реставрації архітектурних об`єктів Харківського національного університету будівництва та архітектури Лопатько В.М. від 17.08.2020, за вказаною адресою фактично здійснюється реконструкція з надбудовою. Враховуючи, що будинок є пам`яткою архітектури, такий вид робіт не відповідає Закону України "Про охорону культурної спадщини", а також ДБН А.2.2-14-2016, які допускають лише наступні види робіт: консервацію, музеєфікацію, пристосування, реабілітацію, ремонт (реставраційний) та реставрацію. Капітальний ремонт, реконструкція як види робіт на об`єктах культурної спадщини неприпустимі, тому що ведуть до втрати предмету охорони об`єкта, його автентичності. (а.с. 63-64)

Позивачем зазначається, що на даний момент замовник будівництва, ТОВ "ТП-ФОРТЕ", без дозволів органу охорони культурної спадщини та держархбудконтролю, без узгодженої науково-проектної документації, без науково-методичного та авторського нагляду веде на вказаному об`єкті будівельні роботи.

Оскільки зазначена реконструкція несе загрозу умисного знищення пам`ятки архітектури, втрати його предмету охорони та автентичності, позивач вважає, що будівельні роботи на об`єкті повинні бути зупинені, а пам`ятці архітектури повернутий автентичний вигляд шляхом приведення до стану, який існував до початку будівництва.

Вважаючи дії відповідача неправомірними та такими, що призвели до зниження культурної цінності вказаної пам`ятки архітектури, позивач звернувся зданим позовом до суду, та просить суд прийняти рішення у даній справі та відновлення пам`ятки архітектури шляхом її приведення до попереднього стану.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та того, що відповідач повинен привести у попередній стан самовільно реконструйовані нежитлові приміщення мансардного поверху будинку по вул. Гоголя, 2 відповідно до технічного паспорту від 28.10.2019, оскільки спірне будівництво ведеться без відповідних дозволів органів охорони культурної спадщини та держархбудконтролю, без науково-проектної документації, передбаченої ДБН А.2.2-14-2016, що є істотним порушенням будівельних норм і правил. Крім того, суд першої інстанції, перевіряючи підстави представництва прокурором інтересів держави, дійшов висновку про наявність таких підстав, допустив його до представництва, позовну заяву не повернув і розглянув справу по суті.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII.

За приписами ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Зазначені висновки Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону "Про прокуратуру". Відтак, Суд вважає, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

У даному випадку прокурор обґрунтовує інтереси держави тим, що реконструкція будинку, який є пам`яткою архітектури, призводить до зниження його культурної цінності.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється, зокрема, шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

Тобто, органи архітектурно-будівельного контролю здійснюють загальний контроль за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про благоустрій населених пунктів у разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Згідно з положеннями ст. 26 цього Закону роботи із збереження об`єктів культурної спадщини проводяться згідно з реставраційними нормами та правилами, погодженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Будівельні норми та правила застосовуються у разі проведення робіт із збереження об`єкта культурної спадщини лише у випадках, що не суперечать інтересам збереження цього об`єкта.

За нормами п. 1 ч. 1 ст. 16 Закону України Про благоустрій населених пунктів на об`єктах благоустрою забороняється виконувати роботи без дозволу у разі, якщо обов`язковість його отримання передбачена законом.

Водночас, спірні правовідносини регулюються спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України Про охорону культурної спадщини .

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України Про охорону культурної спадщини до видів об`єктів культурної спадщини відносяться, зокрема, історичні - будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов`язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

За приписами ч. 1 ст. 3 Закону України Про охорону культурної спадщини Державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини

Відповідно до п.п. 13, 14, 17 ч. 2 ст. 5 Закону України Про охорону культурної спадщини до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить: здійснення нагляду за виконанням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування й музеєфікації пам`яток та інших робіт на пам`ятках; погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини; надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

У п. 2 Положення про Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації 06.12.2016 №572 визначено, що Департамент виконує функції органу охорони культурної спадщини Харківської обласної державної адміністрації по пам`ятках архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтним, науки і техніки.

Серед завдань Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації у п. 4 Положення вказано, зокрема, забезпечення додержання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил, затвердженої містобудівної документації, здійснення контролю за їх реалізацією.

Тобто, з вищенаведеного вбачається, що наявний суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а саме таким суб`єктом є Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, який у даній справі мав звертатись до суду з відповідним позовом.

В справі, що розглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації та Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області вказуючи, що зазначені органи неналежним чином здійснюють захист інтересів держави з питань, віднесених до їх компетенції.

При цьому, керівник Харківської місцевої прокуратури № 2 не довів належними і допустимими доказами у справі того, що вказані вище органи не можуть самостійно здійснити захист інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, а також не надав докази звернення до відповідних Департаментів з вимогами подати позов, не надав доказів вжиття будь-яких заходів щодо невчинення Департаментами дій з охорони даного об`єкту культурної спадщини.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор виконує субсидіарну роль щодо захисту інтересів держави, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Враховуючи наявність суб`єкта владних повноважень, який має можливість самостійно звернутися із позовом щодо захисту порушеного права в судовому порядку, колегія суддів вважає, що прокурором не було доведено наявність передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 у справі №806/602/18, від 10.04.2019 у справі №813/661/17, від 16.07.2019р. у справі №826/15548/17.

Суд першої інстанції інстанцій помилково розглянув по суті позовні вимоги.

Колегія суддів звертає увагу, що перевірка права прокурора на звернення до суду передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується (розгляду по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті. Правомірність рішення відповідача, зокрема і з мотивів, наведених прокурором, може бути перевірено за позовом належного позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 КАС України невиконання прокурором вимог щодо надання адміністративному суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 169 цього Кодексу.

У ст. 169 КАС України передбачено підстави для залишення позовної заяви без руху та її повернення. Однак такі процесуальні дії суд може вчиняти лише на стадії відкриття провадження. Якщо відповідні обставини виявлено на стадії судового розгляду або після ухвалення судового рішення, то процесуальним наслідком, з огляду на відсутність прямо передбачених підстав, для здійснення представництва інтересів держави, є залишення позовної заяви без розгляду за аналогією закону (ст. 7 КАС України).

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про залишення позовної заяви без розгляду .

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТП-ФОРТЕ" - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 року по справі № 520/11515/2020 - скасувати.

Прийняти постанову, якою позовну заяву Керівника Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області, Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТП-ФОРТЕ" про зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 16.04.2021 року