Постанова

від 13.04.2021 по справі 120/3875/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3875/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський Олександр Ванадійович

Суддя-доповідач - Мацький Є.М.

13 квітня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Шпикуляк Ю.В.,

представників позивача: Верхоляка І.Ф., Балтака О.О.

представника відповідача: Пенської О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Сокілець" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Сокілець" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. 04 серпня 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Сокілець" (далі - СОК "Сокілець") з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

2. Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що 02.04.2020 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 27.03.2020 № 000299501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 3 270 970 грн.; № 0002980501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 8 116 613 грн.; № 0009963306, яким застосовано штраф в розмірі 510 грн.

3. З такими податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погодився, вважав, що вони прийняті з порушенням норм чинного законодавства, оскільки висновок контролюючого органу щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій із контрагентами не відповідають дійсності, адже операції підтверджені усіма необхідними первинними документами та відповідають реальному бухгалтерському обліку.

4. Позивач зазначив, що не має можливості перевіряти контрагентів на предмет закупівлі ним продукції та не зобов`язаний це робити, а також не може відповідати за дії постачальників. Крім того, позивач зазначив про порушення відповідачем норм податкового законодавства під час вручення акта перевірки.

5. З урахуванням наведеного позивач вважав спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

6. 11 січня 2021 року рішенням Вінницького окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. Апелянт СОК " Сокілець" , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі .

8. Апелянт зазначив, що при адміністративному оскаржені податкових повідомлень - рішень, так і в суді першої інстанції відповідач не надав жодного належного доказу про фіктивність здійснених ним закупівель у вищезазначених контрагентів, а саме актів чи довідок про проведення зустрічних звірок, судових рішень про визнання укладених ним договорів недійсними, пояснення посадових осіб постачальників про не надання ним продукції, відображеної у видаткових та податкових накладних, судових рішень про визнання їх контрагентів фіктивними підприємствами чи притягнення їхніх посадових осіб до кримінальної відповідальності за статтями 205, 212 Кримінального кодексу України та інше, а тому просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

9. Головними державними інспекторами ревізорами ГУ ДПС у Вінницькій області проведена планова виїзна перевірки СОК "Сокілець", за результатами якої складений акт від 26.02.2020 року № 678/0501/35558603.

10. Відповідно до висновків акта перевірки встановлено порушення апелянтом:

10.1) п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (із змінами і доповненнями) від 02.12.2010 №2755-VI, ст. 1, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", 11 "Зобов`язання", 3 "Звіт про фінансові результати", п. 5, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 2 616 776 грн., в т.ч.: за 2017 рік в сумі 435 586 грн., за 2018 рік в сумі 610 965 грн., за 1 квартал 2019 року в сумі 105 065 грн., за 1 півріччя 2019 року в сумі 652 966 грн. (2 квартал 2019 року - 547 901 грн.), за 9 місяців 2019 року в сумі 1 570 225 грн. (3 квартал 2019 року - 917 259 грн.).

10.2) п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 6 501 087 грн., в т.ч.: за 2016 рік в сумі 7 797 грн., а саме за: липень 2016 року в сумі 1066 грн., серпень 2016 року в сумі 1353 грн., серпень 2016 року в сумі 1114 грн., грудень 2016 року в сумі 4264 грн., за 2017 рік в сумі 229 074 грн., а саме за грудень 2017 року - 229 074 грн., за 2018 рік в сумі 4 284 883 грн., а саме: за січень 2018 року в сумі 84 381 грн., за лютий 2018 року в сумі 178 058 грн., за березень 2018 року в сумі 73 225 грн., за квітень 2018 року в сумі 253 403 грн., за травень 2018 року в сумі 251 883 грн., за червень 2018 року в сумі 400 080 грн., за липень 2018 року в сумі 264 439 грн., за серпень 2018 року в сумі 1 265 656 грн., за вересень 2018 року в сумі 803 877 грн., за жовтень 2018 року в сумі 709 881 грн. за січень - вересень 2019 року в сумі 1 979 333 грн., а саме за лютий 2019 року в сумі 125487 грн., за березень 2019 року в сумі 192 955 грн., за квітень 2019 року в сумі 373 768 грн., за травень 2019 року в сумі 211 695 грн., за червень 2019 року в сумі 164 312 грн., за липень 2019 року в сумі 440 670 грн., за серпень 2019 року в сумі 222 743 грн., за вересень 2019 року в сумі 245 703 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21Декларації) всього в сумі 35 913 грн., в т.ч. за вересень 2019 року в сумі 35 913 грн.

10.3) п. 176.2 "б" ст.176 ПК України, а саме: податкові розрахунки форми № 1ДФ за 2-4 квартал 2017 року, 2-4 квартали 2018 року, 2-3 квартали 2019 року подані до податкового органу з недостовірними відомостями та помилками, зокрема не тому платнику зазначено код податкової соціальної пільги, а також несвоєчасно поданий звіт по 1ДФ за 4 квартал 2018 року № 9311363931, дата реєстрації 19.03.2019, граничний строк подання 11.02.2019.

10.4) п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями), а саме: у період з 01.01.2011 по 30.09.2019 роки СОК "Сокілець" занижено базу нарахування єдиного внеску на суму 13 996 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати найманих працівників, в наслідок чого, занижено суму нарахованого єдиного внеску на суму 3 711,62 грн., та занижено суму утриманого єдиного внеску із сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) в сумі 148,82 грн.

11. 26.02.2020 року контролюючим органом складений акт № 150 про неможливість вручення для ознайомлення та підписання акту планової документальної перевірки СОК "Сокілець" у зв`язку з відсутністю за податковою адресою посадових осіб.

12. На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області 27.03.2020 прийняло податкові повідомлення-рішення:

12.1. № 0002990501, яким збільшено суму грошового зобов`язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) на 8 160 613 грн., з них 6 493 320 грн. - сума грошового зобов`язання та 1 623 323 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

12.2. № 0002980501, яким збільшено суму грошового зобов`язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на прибуток на 3 270 970 грн., з них 2 616 776 грн. - сума грошового зобов`язання та 654 194 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

12.3. № 0003000501, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 35 913 грн. ;

12.4. № 0009963306, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, в розмірі 510 грн.

ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

13. Апелянт вказав, що в акті перевірки зазначається, придбання ними у ТОВ Гарднер (код ЄДРПОУ 41145516) продукції на суму 5137731 грн.; в т.ч. за 2017 р. в сумі 3825257 грн., за 2018 р. в сумі 1312474 грн., хоча згідно первинних документів та реєстрів бухгалтерського обліку СОК Сокілець придбав у ТОВ Гарднер сільськогосподарської сировини у 2017 році на суму 202028 грн., у 2018 році на суму 1722432, що на 3210271 грн. менше ніж зазначено ревізорами в акті. Також у ТОВ Абердер (код ЄДРПОУ 41145432) згідно акта придбано продукції всього в сумі 1553487 грн., в т.ч. за 2017 р. в сумі 1475112 грн., за 2018 р. в сумі 78375 грн., хоча згідно бухгалтерського обліку в 2017 році було придбано продукцію на суму 78375 грн., а в 2018 р. - 1475112 грн. Дана розбіжність нівелює законність визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3270970 грн. у повідомлення - рішення від 27.03.2020 р. №0002990501.

14. Проте суд першої інстанції не ставив дане питання до дослідження, не було отримано від представників відповідача пояснень та копій первинних бухгалтерських документів чи реєстрів, на підставі яких були встановлені такі об`єми поставок. Вище згадане податкове повідомлення - рішення було залишено в силі, не зважаючи на надані суду копії облікових карток рахунку 63 по контрагентах ТОВ Гарднер і ТОВ Абердер , що на пряму впливає на розмір визначення доходу та відповідно нарахування податку на прибуток.

15. Відповідач вказав, що наявність у СОК "Сокілець" податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

16. Відповідач вважає, що на порушення п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) СОК "Сокілець" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за період грудень 2017 року, січень 2018 року, лютий 2018 року, березень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року, жовтень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року, лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року, травень 2019 року, червень 2019 року, липень 2019 року, серпень 2019 року, вересень 2019 року в частині взаєморозрахунків з указаними вище контрагентами сум податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 6 529 203 грн.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

17. Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до Законів України.

18. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України)

20. Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

21. За приписами підпункту "а" пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

22. Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

23. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

24. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

25. Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

26. Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях статті 201 цього Кодексу.

27. За приписами пункту 201.2 статті 201 ПК України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

28. Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, затверджено форми податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної.

29. Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" / надалі Закон/ передбачає, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

30. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

31. Частина 1 статті 9 вищевказаного Закону передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

32. Частина 2 статті 9 Закону визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

33. Пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 / надалі - Положення/ передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

34. Пункт 2.15. Положення вказує на те, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

35. За приписами пунктів 44.1 та 44.3 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

36. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

37. За змістом абзацу 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

38. Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

39 . Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.

40. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

41. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

42. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

43. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

44. За відсутності факту придбання товарів, робіт, послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, проте недостовірних документів.

45. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

46. У разі надання контролюючим органом доказів свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

47. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

48. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

49. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

50. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

51. Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

52. Отже, встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

53. В той же час, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

54. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

55. Втім, відсутність у платника податку (покупця та його контрагента) необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу фактичної відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів може бути свідченням неможливості поставити відповідний товар та свідчить про фактичне нездійснення операцій за умови підтвердження таких обставин відповідними доказами. Дана правова позиція також неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постанові від 06.05.2020 року по справі № 640/4587/19.

56. Тобто, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

57. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані апелянтом первинні документи не можуть свідчити про безумовне підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій між контрагентами, що зазначені в акті перевірки.

58. Колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано документального підтвердження щодо можливості зберігання зерна на орендованому майновому комплексі та наявності потужностей для здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт.

59. Також не надано документів, що підтверджують походження товару: документів сільгоспвиробника (статистична форма 4СГ, 29 СГ, 37 СГ), довідки з Держгеокадастру та/або інших документів, не надано документів (технічний паспорт, сертифікат якості, тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром, які мали б бути передані продавцем одночасно з товаром відповідно до вимог ст. 662 Цивільного кодексу України.

60. Як зазначалось вище, платник податків під час вибору контрагента та укладення з ним договорів має керуватись належною обачністю. Адже від цього залежить подальше фактичне виконання договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з ПДВ. Саме на це звернута увага Верховним Судом у постанові від 25.09.2019 року у справі № 823/530/15.

61. Так, адже формальна наявність договорів, актів, податкових накладних та товарно - транспортних документів не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин. Вона не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій.

62. На переконання колегії суду первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

63. Колегія суддів, перевіряючи ті обставини, за якими апелянт керувався при виборі своїх контрагентів, було з`ясовано, що укладення договорів з контрагентами носило разовий характер, до цього часу жодних господарських стосунків із вказаними особами апелянт не мав. Також у своїх поясненнях апелянт підтвердив, що переговори та домовленості щодо укладання спірних договорів поставки проводились в телефонному режимі, а примірники договорів направлялися засобами поштового зв`язку.

64. На переконання колегії суду, такі дії апелянта не можуть свідчити про його належну обачність у виборі відповідних контрагентів.

65. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (надалі - Закон №996-XIV).

66. Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

67. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і при цьому містять дані, що, зокрема, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такої операції.

66. Водночас, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкових вигод.

67. Враховуючи, що судом першої інстанції встановлено не підтвердження апелянтом реальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинам із ТОВ "ФГ СМІЛА", ТОВ "Копиця-Ф", ТОВ "Агро-Вінт", ТОВ "Агроснеп", ТОВ "Блек Дейлі", ТОВ "Довжанське КП" , ТОВ "Ногел", ТОВ "Бест Євро торг", ТОВ "Посередник Торг", ТОВ "Гарднер", ТОВ "Абердер", ТОВ "Амеріго Груп", ТОВ "Рекорд Пром", ТОВ "Рост Агро", ТОВ "Дебют Імпульс", ТОВ "Цитадель Індустрія", ТОВ "ДРОНЕС", ТОВ "ЄВРО АГРО 2013", ТОВ "ТТК ПАУЛЬ", ТОВ "СПІЛЬНИЙ ПЛАН", ТОВ "АВІОПТ", ТОВ"СІЛТОР БУД", ТОВ "АГРОМИР ЦЕНТР", ТОВ "ІНФЛЕКС ПЛЮС", ТОВ "ГОЛД ТІМ", ТОВ "ТД "КОМЕРЦЦО ІНСАЙД", ТОВ "СЛЕНТ ЛАЙН", ТОВ "СТАФОС ГРУП", ТОВ "КІНЛЕР ГРУП" , ТОВ"ДОМИНАНТ УКР", ТОВ "БІЛД ПРОТЕКШН", ТОВ "УРОЖАЙ-БМА", ТОВ "ФАВОРИТ ФЛК". та відсутності у них матеріальних ресурсів на виконання своїх зобов`язань за договором про поставку сільськогосподарської продукції,, що не спростовано позивачем у доводах апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту по господарським операціям із зазначеними контрагентами.

68. Таким чином, Апеляційний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем реального здійснення господарських операцій з наведеними вище контрагентами. Наявність первинних документів недостатньо для підтвердження реальності здійснення господарської операції, оскільки будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

69. Апеляційний Суд не погоджується з доводами скаржника про недослідженість судом першої інстанції первинних документів, оскільки таке твердження спростовується зазначеним судовим рішенням та матеріалами справи. Суд першої інстанції під час розгляду справи ретельно перевірив всі доводи позивача, в тому числі господарські взаємовідносини позивача з його контрагентами, умови договорів, висновки акту перевірки, наявність основних засобів, трудових та інших ресурсів для виконання такого виду робіт та встановив відсутність реального здійснення наведених господарських операцій позивача з його контрагентами.

70. Посилання апелянта з цього приводу в апеляційній скарзі на те, що в акті перевірки не відображено, що документи не були надані до перевірки, і що такі запитувались перевіряючими, є безпідставними з огляду на те, що в акті перевірки зазначалось про ненадання позивачем документів до перевірки, зокрема товарно - транспортні накладні, а те, що такі не запитувались спростовується твердженням самого позивача про те, що ним повідомлялось перевіряючим, що документи тимчасова відсутні, оскільки були у його рідного брата.

71. Крім того, слід зазначити, що у апелянта проводилась планова перевірка, про яку він був повідомлений, а сама перевірка проводилась протягом часу, протягом якого він міг надати документи, зокрема і тих, що знаходились у його брата. Також з матеріалів справи не вбачається, що апелянт подавав скаргу до контролюючого органу про неврахування перевіряючими наданих ним документів;

72. Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом під час перевірки встановлено, а апелянтом фактично не спростовано, що контрагенти, які реалізовували товар позивачу, фактично не придбавали такий у своїх контрагентів.

73. Апеляційний Суд не приймає доводи скаржника про наявність усіх первинних документів, складених відповідно до вимог закону, оскільки наведене не може бути безумовним доказом, який підтверджує фактичне виконання умов договорів.

74. Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини справи у їх сукупності, Апеляційний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для визнання реальності спірних операцій позивача з його контрагентами, та зазначає про правомірність і обґрунтованість нарахувань позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам із вказаними вище суб`єктами господарської діяльності.

75. Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0009963306, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, в розмірі 510 грн., суд першої інстанції виходив з того, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків контролюючого органу про порушення апелянтом п. 176.2 "б" ст. 176 ПК України, а саме подання податкових розрахунків форми 1ДФ за 2-4 квартали 2017 року, 2- 4 квартали 2018 року, 2-4 квартали 2019 року з недостовірними відомостями та помилками.

76. На думку апелянта, до нього за таке порушення згідно ст. 119 Податкового кодексу України передбачений штраф, а не донарахування податку на доходи фізичних осіб. Однак колегія суддів зазначає, що відповідно до вказаного ППР до апелянта застосовано саме штраф, а не донараховано податок з доходів фізичних осіб. Вчинене порушення апелянтом належним чином не обґрунтовано, будь-яких доказів, які б спростували доводи контролюючого органу, апелянтом надано не було, а тому вказане рішення є законним та обґрунтованим.

VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

77. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

78. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

79. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

80. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

81 . Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

82. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Сокілець" слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Сокілець" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 15 квітня 2021 року.

Головуючий Мацький Є.М. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.