Постанова

від 16.04.2021 по справі 813/2701/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року

м. Київ

справа №813/2701/15

касаційні провадження №К/9901/32944/18

№К/9901/32946/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача - Гончарової І .А.,

суддів - Олендера І .Я., Ханової Р .Ф .,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Регіональної філії Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року (головуючий суддя - Грень Н.М.)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Судова-Хомюк Н.М.; судді - Довгополов О.М., Коваль Р.Й.)

у справі № 813/2701/15

за позовом Регіональної філії Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року Регіональна філія Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця (далі - РФ Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця ; позивач; платник) звернулася до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВП у м. Львові; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 грудня 2014 року № 0000284210/18589, від 23 грудня 2014 року № 0000314210/18609, від 23 грудня 2014 року № 0000304210/18612 в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2091340,00 грн та від 29 травня 2015 року № 0000154210/7300 в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2091340,00 грн.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 17 листопада 2015 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 23 грудня 2014 року № 0000284210/18589 та від 23 грудня 2014 року № 0000314210/18609 повністю, від 23 грудня 2014 року № 0000304210/18612 в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2091000,00 грн та від 29 травня 2015 року № 0000154210/7300 в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2091000,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 січня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2014 року № 0000284210/18589 скасував. Прийняв у цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовної вимоги. В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року залишив без змін.

РФ Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року в частині скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2014 року № 0000284210/18589 та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, звертає увагу на те, що висновком Національного банку України підтверджено, що BARCLAYS BANK PLC є резидентом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії та бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу за кредитним договором від 06 серпня 2007 року № 1048/07-ЦЮ.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 лютого 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою РФ Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця .

17 лютого 2017 року від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при наданні оцінки законності прийняття податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2014 року № 0000284210/18589, а також наголосив на тому, що у разі виплати нерезиденту процентів фактичний власник такого доходу повинен документально підтвердити фактичне право на його одержання. Натомість відповідно до листа SQUIRE CAPITAL від 16 березня 2010 року BARCLAYS BANK PLC є лише агентом, а не кредитором.

СДПІ з ОВП у м. Львові також звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року в частині задоволення позовних вимог, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Мотивуючи свої вимоги, відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає про фіктивний характер господарських операцій, здійснених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Ферум-Центр , Товариством з обмеженою відповідальністю Конді-50 , Товариством з обмеженою відповідальністю Індустріал-Сервіс , Державним підприємством Укрзалізничпостач , Товариством з обмеженою відповідальністю Стек-Комп`ютер , Приватним підприємством Центр Безпеки Бізнесу , Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Локомотив . Крім того, наголошує на правомірності застосування до платника суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2091000,00 грн згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 23 грудня 2014 року № 0000304210/18612 та від 29 травня 2015 року № 0000154210/7300.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 квітня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою СДПІ з ОВП у м. Львові.

13 травня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позову, а також наголосив на реальному характері оспорюваних господарських операцій та можливості застосування за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР), лише однієї фінансової санкції в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

03 березня 2018 року касаційні скарги передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

12 листопада 2018 року СДПІ з ОВП у м. Львові заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - СДПІ з ОВП у м. Львові на Офіс великих платників податків ДФС у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку РФ Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 08 грудня 2014 року № 527/28-06-42-01/01059900.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення платником вимог підпунктів 14.1.181, 14.1.185, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками придбання товарно-матеріальних цінностей та робіт (послуг) у Товариства з обмеженою відповідальністю Ферум-Центр , Товариства з обмеженою відповідальністю Конді-50 , Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріал-Сервіс , Державного підприємства Укрзалізничпостач , Товариства з обмеженою відповідальністю Стек-Комп`ютер , Приватного підприємства Центр Безпеки Бізнесу , Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Локомотив , а також безпідставним формуванням податкових зобов`язань з податку на додану вартість за наслідками їх реалізації з огляду на фіктивний характер проведених поставок.

Крім того, виявлено недотримання позивачем приписів пункту 160.1 статті 160 ПК України внаслідок неутримання і невнесення до бюджету податку з доходів іноземної юридичної особи - BARCLAYS BANK PLC , Великобританія, при виплаті процентів за користування кредитом відповідно до договору від 06 серпня 2007 року № 1048/07-ЦЮ.

Також контролюючий орган дійшов висновку про порушення РФ Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР з огляду на незабезпечення виконання щоденного друку фіскальних звітних чеків на реєстраторах розрахункових операцій у 6144 випадках та збереження 8 щоденних фіскальних звітних чеків у книгах обліку розрахункових операцій.

На підставі зазначеного акта перевірки, за наслідками адміністративного оскарження та з огляду на наведені порушення контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 23 грудня 2014 року № 0000314210/18609, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 249161,00 грн; від 23 грудня 2014 року № 0000284210/18589, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 3724910,00 грн за основним платежем та 346918,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 23 грудня 2014 року № 0000304210/18612, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2091340,00 грн; від 29 травня 2015 року № 0000154210/7300, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2091340,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названих актів індивідуальної дії в оскаржуваних частинах, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За правилами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення даних податкового обліку, у тому числі для формування податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими РФ Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; подорожніх листів; рахунків; планових калькуляцій; довідок про вартість виконаних будівельних робіт; підсумкових відомостей ресурсів (витрати по факту), актів огляду прихованих робіт; протоколів; журналів-ордерів розрахунків; платіжних доручень.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників чи покупців, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних юридичних осіб, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення РФ Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

При наданні оцінки правомірності застосування контролюючим органом до платника суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2091000,00 грн слід враховувати, що відповідно до пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому слід зазначити, що не виконуючи протягом певного періоду обов`язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб`єкт господарської діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи роздрукований чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

У свою чергу, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Таким чином, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР, відповідний контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій, виявлених під час перевірки суб`єкта господарської діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), що цілком об`єктивно враховано судами попередніх інстанцій при вирішенні спору.

Водночас, надаючи оцінку законності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2014 року № 0000284210/18589, суд апеляційної станції, на відміну від суду першої інстанції, правильно врахував таке.

Відповідно до пункту 160.1 статті 160 ПК України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом (підпункт а пункту 160.1 статті 160 ПК України).

Згідно з пунктом 160.2 статті 160 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов`язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії підписано Конвенцію про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10 лютого 1993 року (11 серпня 1993 року набрала чинності; далі - Конвенція), яка застосовується до податків на доход і на приріст вартості майна, стягнені від імені Договірних Держав або їх політичних підрозділів, або місцевої влади, незалежно від способу стягнення податків.

Згідно з пунктом 1 статті 4 Конвенції резидент однієї Договірної Держави - це особа, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого аналогічного критерію; цей термін, разом з тим, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи або приріст вартості майна з джерел у цій Державі.

Відповідно до пункту 3.2 статті 3 ПК України якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Враховуючи викладене, якщо міжнародним договором, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені пунктом 160.2 статті 160 ПК України, то застосуванню підлягають саме правила міжнародного договору.

У силу положень пункту 103.2 статті 103 ПК України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

У свою чергу, в силу пункту 103.3 статті 103 ПК України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Наведені положення узгоджуються з приписами Конвенції, зокрема застосуванням у статтях 10 Дивіденди , 11 Проценти , 12 Роялті словосполучення якщо одержувач фактично має право на них .

Згідно з пунктом 103.4 статті 103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до пункту 103.5 статті 103 ПК України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

В силу пункту 103.10 статті 103 ПК України у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що платник податку має право застосувати звільнення (зменшення) від оподаткування при виплаті доходів нерезиденту, якщо: це передбачено положеннями чинного міжнародного договору України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати; якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, що підтверджується відповідною довідкою.

При цьому фактичний отримувач доходу не має тлумачитися у вузькому, технічному сенсі. Його значення слід визначати виходячи з мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування.

Для визнання особи фактичним отримувачем доходу така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і, як вбачається з міжнародної практики застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна визначати його подальшу економічну долю.

Утім, як з`ясовано судом апеляційної інстанції за наслідками дослідження листа SQUIRE CAPITAL від 16 березня 2010 року, BARCLAYS BANK PLC є лише агентом, а не кредитором.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про законність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2014 року № 0000284210/18589 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг РФ Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця та контролюючого органу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС її правонаступником - Офісом великих платників податків ДФС.

Касаційні скарги Регіональної філії Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця та Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова