Постанова

від 19.04.2021 по справі 923/1130/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/1130/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка,29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Екозерно»

на рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020

по справі №923/1130/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Адепт-Проект»

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Екозерно»

про стягнення 43 923,67 грн.,

(суддя першої інстанції: Закурін М.К., дата та місце ухвалення рішення: 22.12.2020, Господарський суд Херсонської області, м. Херсон, вул.Театральна, 18)

09.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Адепт-Проект» (далі - ТОВ «Адепт-Проект» ) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екозерно» (далі - ТОВ Екозерно ) про стягнення заборгованості у сумі 43 923,67 грн, яка виникла за результатами господарської діяльності за договором № 99 від 12.02.2018.

У якості обґрунтування власної позиції позивач вказав, що:

- 12.02.2018 між сторонами був укладений договір № 99 на виконання передпроектних робіт, за умовами якого позивач зобов`язався виконати роботи, а Відповідач - сплатити їх вартість,

- на виконання умов договору він виконав відповідні роботи, що встановлено у складеному 14.08.2018 акті № 154 здачі-приймання виконаних робіт за договором № 99 від 12.02.2018 на загальну суму 124 838,40 грн,

- з урахуванням авансового платежу у сумі 62419,20 сплаті підлягало 62 419,20 грн,

- у свою чергу відповідач вартість робіт сплачував не у встановлені строки та не у повному обсязі, у зв`язку з чим заборгував 40 000 грн,

- через несвоєчасне виконання зобов`язання відповідач повинен сплатити 3 923,67 грн річних.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020 по даній справі провадження в частині стягнення 20 000 грн. основної заборгованості закрито, позовні вимоги в іншій частині позову задоволено, стягнуто з ТОВ «Екозерно» на користь ТОВ «Адепт-Проект» 20 000 грн. основної заборгованості, 3 923,67 грн. річних та 2 102 грн. компенсації по сплаті судового збору.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що під час судового розгляду справи відповідач перерахував позивачу 20000 грн., а тому провадження у справі в цій частині підлягає закриттю у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України - у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Крім того, в оскаржуваному рішенні, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати 20 000 грн. основної заборгованості та 3 923,67 грн річних, у добровільному порядку, доведеністю позивачем власних вимог, неспростування їх відповідачем, суд задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ Екозерно звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020 по даній справі скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення ухвалене внаслідок неповного дослідження обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідач зазначає, що позивачем не було виставлено рахунку, у зв`язку з чим не виникло обов`язку по сплаті господарського зобов`язання. Відповідач вказує, що він не знав, на який саме рахунок потрібно було здійснювати оплату, у зв`язку з чим висновок місцевого господарського суду про те, що строк оплати настав, є помилковим.

Заявник апеляційної скарги вказує, що оскільки рахунок не було виставлено станом на день подання позовної заяви - обов`язку по сплаті у нього не виникло, тому безпідставними є і вимоги про стягнення коштів за користування чужими коштами, так як до отримання від позивача рахунку, відповідач фактично не порушував свої зобов`язання.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 апеляційну скаргу ТОВ „Екозерно» на рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020 по справі №923/1130/20 залишено без руху.

22.02.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від ТОВ „Екозерно» про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020 по справі №923/1130/20, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3153 грн., докази надсилання копії апеляційної скарги з додатками позивачу по справі, а також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020 по справі №923/1130/20.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 відкрито апеляційне провадження вирішено розглядати апеляційну скаргу ТОВ „Екозерно» на рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020 по справі №923/1130/20 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Позивач не скористався своїм правом та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до вимог чинного Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2018 між ТОВ «Екозерно» , як Замовником, та ТОВ «Адепт-Проект» , як Виконавцем, було укладено договір №99 на виконання предпроектних робіт (підряду).

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, Виконавець зобов`язується своїми силами і засобами, за завданням Замовника і за його рахунок, виконати розробку перед проектної документації по об`єкту: Модернізація розвантажувально-завантажувальних робіт і механізація складів ТОВ Екозерно за адресою м.Херсон, пл. Одеська 6, Херсонської області, а замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані виконавцем роботи на умовах, визначених даним договором та оплатити їх.

Пунутом 2.1 Договору передбачено, що загальна вартість вартість робіт за цим договором узгоджується Протоколом погодження договірної ціни і становить 124 838,40 грн., в тому числі ПДВ 20% - 20806,40 грн.

Згідно з приписами п.2.2 оплата за цим договором здійснюється в наступному порядку:

Авансовий платіж в розмірі 50% від вартості робіт, вказаної у п. 2.1 цього договору, що становить 62 419,20 грн., в тому числі ПДВ 20% - 10403,20 грн. оплачуються замовником протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами договору на підставі виставленого виконавцем рахунку (пункт 2.2.1.)

Остаточна оплата в розмірі 50% від вартості робіт, вказаної у п. 2.1. цього договору, що становить 62 419,20, в тому числі ПДВ 20% - 10403,20 грн., оплачуються замовником протягом 5 банківських днів з моменту остаточної здачі передпроектної документації згідно п. 3.6 договору та підписання сторонами акту виконаних робіт (послуг) на підставі виставленого виконавцем рахунку. (пункт 2.2.2)

Готовність робіт підтверджується підписанням сторонами акту виконаних робіт (пункт 3.6. Договору).

Так, відповідно до акту № 154 здачі-приймання виконаних робіт за договором № 99 від 12.02.2018 позивачем виконані та передані відповідачу роботи на загальну суму 124 838,40 грн. (а.с. 18)

За обліковими даними позивача, відповідач умови договору виконував невчасно та не у повному обсязі. Так, на виконання умов договору відповідачем було здійснено авансовий платіж у сумі 62 419,20 грн., що підтверджується і вищевказаним актом №154 за договором №99 від 12.02.2018.

Відповідачем було здійснено наступні оплати:

-25.11.2019 - 5 000 грн.;

-10.08.2020 - 7 419,20 грн.;

-29.10.2020 - 10 000 грн.

Таким чином заборгованість Відповідача станом на 02.11.2020 становила 40000 грн.

Відповідно до листа-вимоги № 49 від 05.08.2020 та поштової накладної №6509804401069 від 06.08.2020 Позивач надіслав Відповідачу вимогу про сплату заборгованості за договором у сумі 57 419,20 грн.

Крім того, відповідно до платіжних доручень №564 від 20.11.2020 на суму 10 000 грн. та № 566 від 10.12.2020 на суму 10 000 грн. відповідачем за договором сплачено позивачу 20 000 грн. (а.с. 39-40)

У зв`язку з невиконанням умов договору позивач нарахував 3 923,67 грн. річних за період з 22.08.2018 по 02.11.2020 та звернувся до Господарського суду Херсонської області з відповідними позовними вимогами про стягнення основної заборгованості та 3% річних.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Рішення місцевого господарського суду по даній справі в частині закриття провадження у справі апелянтом не оскаржується, у зв`язку з чим відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України не переглядається.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Як зазначалося раніше, 12.02.2018 між ТОВ «Екозерно» , як Замовником, та ТОВ «Адепт-Проект» , як Виконавцем, було укладено договір №99 на виконання предпроектних робіт (підряду).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зі змісту наведених правових норм слідує висновок, що відповідач, як замовник робіт, зобов`язаний сплатити позивачу, як виконавцеві, відповідну плату вартості робіт у встановлений строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника - достроково.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду, з огляду на наявні матеріали справи, зазначає, що відповідач, не сплативши вартість отриманих робіт, допустив порушення ст. 193 Господарського кодексу України та умов укладеного договору.

Так, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів на підтвердження погашення заборгованості у розмірі 20000 грн. відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Крім того, відповідачем не заперечується у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі факт наявності заборгованості перед позивачем у сумі 20000 грн., апелянт зазначає про ненастання строку виконання зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги вказані заперечення відповідача стосовно ненастання строку виконання зобов`язання, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи. Крім того, у даному випадку робота прийнята за актом здачі-приймання №154 від 14.08.2018, а тому у відповідності до названої правової норми, а також положень пункту 2.2.2. укладеного між сторонами договору зобов`язання з її оплати виникли з моменту здачі роботи.

Більш того, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині того, що виставлення рахунку не є підставою для обчислення строку виконання зобов`язання, оскільки він є бухгалтерським документом та не породжує господарських правовідносин.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо сплати коштів, відповідач, у порушення приписів ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України, не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують належне виконання позивачем зобов`язань з оплати, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині в частині наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 20000 грн.

Стосовно відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та стягнення на користь позивача 3% річних у розмірі 3923,67 грн., судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Так, у зв`язку з невиконанням умов договору позивач нарахував відповідачу 3 923,67 грн. річних за період з 22.08.2018 по 02.11.2020.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, відповідач, порушивши грошове зобов`язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов, сплатити позивачу 3% річних. Перевіривши розрахунок щодо стягнення річних судова колегія зазначає про його правильність, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині місцевим господарським судом обґрунтовано задоволені.

Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Екозерно» на рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020 по справі №923/1130/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020 по справі №923/1130/20 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Екозерно» на рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020 по справі №923/1130/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020 по справі №923/1130/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош