Постанова

від 19.04.2021 по справі 916/3235/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3235/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Ярош А.І.,

суддів Принцевської Н.М., Діброви Г.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Українська залізниця» в особі регіональної філії „Одеська залізниця»

на рішення Господарського суду Одеської області від 11 січня 2021 року

по справі №916/3235/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН» (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1; код ЄДРПОУ 14291113)

до відповідача: Акціонерного товариства „Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії „Одеська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 40081200)

про стягнення 28196,44 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства „Українська залізниця» в особі регіональної філії „Одеська залізниця» про стягнення 28196,44 грн.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН» направлено на стягнення з Акціонерного товариства „Українська залізниця» в особі регіональної філії „Одеська залізниця» 28196,44 грн. у якості відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11 січня 2021 року по справі №916/3235/20 (суддя Літвінов С.В.) позов задоволено, стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ „Українська Залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» 28196,44 грн. збитків, завданих нестачею вантажу та 2102грн. судового збору.

Приймаючи рішення, судом першої інстанції встановлено факт неналежного виконання Публічним акціонерним товариством „Українська залізниця» , в особі Регіональної філії „Одеська залізниця» прийнятих на себе зобов`язань з перевезення вантажу, що підтверджується наявними в матеріалах доказами, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків завданих нестачею вантажу - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Судом не прийняті твердження відповідача щодо того факту, що на станцію призначення - Миколаїв - Вантажний вагони №95364535 та у вагоні №95368585 з вантажем пшениці прибули у технічно справному стані, не пошкоджені та без комерційних несправностей, оскільки такі факти спростовує Акт №120-0748 від 18.08.2020р., який складено регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області, за результантами проведення експертизи, яким встановлено, що в результаті переваження двох залізничних вагонів за №95364535 та за №95368585 завантажених пшеницею, виявилось: маса нетто становить 129200 кг, що на 5300 кг менше проти даних, вказаних в залізничній накладній №50108315.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 11 січня 2021 року по справі №916/3235/20 та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що в порушення норм матеріального права судом першої інстанції до спірних відносин не застосовано ч. 3 ст. 310 ГК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 924 ЦК України та ст. 110 Статуту, якими передбачено припинення відповідальності перевізника за збереження вантажу з моменту його видачі одержувачу.

Відповідачем неодноразово наголошувалось, що Відповідач належним чином здав, а Позивач прийняв вагони №95364535, №95368585 на передавальних коліях станції, згідно умов договору про експлуатацію залізничної під`їзної, та те, що вагони забрані зі станції без зауважень в момент видачі.

Факт видачі вантажу підтверджується підписом одержувача у пам`ятках №799, 801 на подавання вагонів форми ГУ-45, спірний вагон №95364535 прибув на станцію призначення Миколаїв-Вантажний 15.08.2020, про що свідчить відмітка в графі 51 накладної №50108315.

Вагон №95364535 подавався згідно пам`ятки про подавання вагонів №799 - 15.08.2020 о 17 год 50 хв, та був фактично прийнятий без зауважень на передавальних коліях станції представником ТОВ сільськогосподарське підприємство Нібулон Кочерга Д.П., що підтверджується його підписом у пам`ятці.

Тобто, відповідно до ст. ст. 12, 23 Закону України Про залізничний транспорт , ст. 110 Статуту, починаючи з 17 год 50 хв 15.08.2020 відповідальність за схоронність вантажу у спірному вагоні несе вантажовласник. При цьому, під час приймання завантаженого вагону №95364535 від залізниці, представником позивача не було заявлено жодних зауважень щодо наявності пошкоджень кузову вагона, ознак нестачі вантажу, вимог про складання комерційного акту та перевірки маси вантажу, як то передбачено п.п. 11, 23 Правил видачі вантажу в разі виявлення таких обставин, шо свідчить про відсутність будь-яких ознак нестачі вантажу та пошкоджень спірного вагону на момент передачі вагону вантажоодержувачу. Телефонограма за №15/35 щодо проведення комісійної перевірки вагону №95364535 надійшла на станцію 15.08.2020 о 22.30. Що відбувалося з вантажем в період з 17:50 год 15.08.2020 до 22-30 15.08.2020 - залізниці невідомо.

Так само апелянт зазначає про спірний вагон №95368585, який прибув на станцію призначення Миколаїв-Вантажний 15.08.2020, про що свідчить відмітка в графі 51 накладної №50108315. Вагон подавався згідно пам`ятки про подавання вагонів №801 - 16.08.2020 о 02 год 30 хв. та був фактично прийнятий на передавальних коліях станції представником ТОВ сільськогосподарське підприємство Нібулон Плохой А.А., що підтверджується його підписом у пам`ятці. Тобто, відповідно до ст. ст. 12, 23 Закону України Про залізничний транспорт , ст. 110 Статуту, починаючи з 02-30 год. 16.08.2020 відповідальність за схоронність вантажу у спірному вагоні несе вантажовласник. Під час приймання вагону №95368585 від залізниці, представником вантажоодержувача не було заявлено жодних зауважень щодо наявності пошкоджень кузову вагону, ознак нестачі вантажу, вимог про складання комерційного акту та перевірки маси вантажу, як то передбачено п.п. 11, 23 Правил видачі вантажу в разі виявлення таких обставин, що свідчить про відсутність будь-яких ознак нестачі вантажу та пошкоджень спірного вагону на момент передачі вагону вантажоодержувачу.

Телефонограма за №16/35 щодо проведення комісійної перевірки вагону №95368585 надійшла 16.08.2020 о 03.30. Що відбувалося з вантажем в період з 02:30 год 16.08.2020 до 03-30 16.08.2020- залізниці невідомо.

Таким чином, на думку скаржника, судом першої інстанції до спірних правовідносин підлягала застосуванню ч. 3 ст. 310 ГК України, яка кореспондується зі ст. 924 ЦК України, та ст.110 Статуту, відповідно до якої відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу.

Також апелянт вважає, що в порушення норм матеріального права судом першої інстанції не було застосовано п. А ст. 111 Статуту, якою передбачені випадки, за яких залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, зокрема, у разі коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні з непошкодженими пломбами відправника.

Позивач прийняв технічно справні спірні вагони з цілісними пломбами відправника (ЗГШ), які відповідають перевізним документам, що засвідчено підписами у пам`ятках про подавання вагонів №801, 799, а отже, Відповідач вважає, що він звільняється від відповідальності на підставі п. А ст. 111 Статуту.

Скаржник вважає, що в порушення норм матеріального права судом першої інстанції застосовано до спірних правовідносин ч. 1 ст. 52 Статуту, п. 16 Правил складання актів, затверджених наказом № 334 від 28.05.2002 р. Міністерства транспорту України та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855 та не застосовано положення ч. 3 ст. 52 Статуту, п. 23 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 (далі - Правила видачі вантажів) а також абз. 5 п. 3.2. Роз`яснень президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601.

У ст. 129 Статуту та п. 2 Правил складання актів міститься вичерпний перелік обставин, за наявності яких залізниця повинна скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила ці обставини, або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач чи відправник вантажу.

Згідно з абз. 5 п. 3 .2. Роз`яснень президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601, обов`язок скласти комерційний акт виникає у залізниці лише у випадках, коли вона згідно ст. 52 Статуту зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу і при цьому виявлено псування, пошкодження чи недостачу вантажу, що перевищує встановлені норми.

Випадок, що розглядається судом по цій справі, врегульовано ч. 3 ст. 52 Статуту, та п. 16 Правил видачі вантажів, відповідно до яких вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, видаються без перевірки їх кількості і стану.

Скаржник також вважає, що положення п.16 Правил складання актів стосується випадків, коли наявні підстави для складання комерційного акту, або акт оформлений з порушеннями, проте, у випадку, що розглядається судом, підстав для складання комерційного акту - не було.

Правилами видачі вантажів (п.п. 10, 11, 23) визначено, що при подаванні вагонів на під`їзні колії передача їх провадиться в місцях, установлених договорами про подавання й забирання вагонів або договорами про експлуатацію під`їзної колії, і засвідчується підписами представників станції й одержувача в пам`ятці про подавання/забирання вагонів. При передаванні завантажених вагонів і контейнерів сторони зобов' язані зовнішнім огляд ом пересвідчитись у справності кузова вагона (контейнера), наявності та цілісності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП) відповідності відтиску на них даним, зазначеним у перевізних документах. При перевезенні вантажів на відкритому рухомому складі сторони переконуються у відсутності слідів утрати й пошкодження вантажу. У разі вивантаження на місцях загального користування вимога щодо перевірки маси вантажів може бути заявлена письмово одержувачем до початку вивантаження. Вимога щодо перевірки маси вантажу у вагонах, що подаються на під`їзну колію, може бути заявлена в момент приймання вагонів у пункті, встановленому договором.

У випадку, що розглядається судом, підстав для складання комерційного акту не було.

Крім того, апелянт вважає, що судом 1 інстанції не врахований факт порушення Позивачем порядку проведення експертизи. Відповідно до п.3.13 Роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/604, якщо станція призначення ухиляється від пред`явлення вантажу до експертизи, у тому числі на письмову вимогу одержувача, останній має право оскаржити таку відмову і сам пред`явити вантаж до експертизи, повідомивши про час її проведення станцію призначення. Як встановлено судом, 18.08.2020 було розпочато проведення експертизи регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області, за результатами якої 18.08.2020 було складено акт експертизи №120-0748. Однак, в самому акті експертизи по тексту зазначено, що огляд вагонів проводився експертом двічі -16.08.2020 (зовнішній огляд вагонів, перевантажування маси брутто вагонів) і повторно 18.08.2020 (зовнішній огляд вагонів, огляд вантажу, переважування маси брутто/тари вагонів). Таким чином, фактично експертиза розпочалася 16.08.2020 без повідомлення залізниці (про це зазначалося в судовому засіданні 11.01.2020), проте судом не прийнятий до уваги факт порушення позивачем порядку проведення експертизи, що призвело до помилкових висновків суду.

Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції при визнанні акту експертизи регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області від 18.08.2020 № 120-0748 належним доказом по справі було порушено положення ч. 1 ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати України , п. 1.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 та п. 30 Правил видачі вантажів.

Незастосування судом ч. 1 ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні , п. 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень до акту експертизи, тобто критеріїв, якім він повинен відповідати (ч. 1 ст. 69, ч. 6 ст. 98, ч. 6 ст. 99, ч. 5 ст. 101 ГПК України), не здійснення перевірки повноважень експерта та наявності у нього відповідних знань, відсутність в акті експертизи інформації такої, як освіта, спеціальність, кваліфікація, стаж, та інформації про матеріали, які експерт використав під час проведення експертизи, відсутність позначки, що висновок підготовлений для надання до суду призвело до того, що судом першої інстанції було прийнято у якості доказу документ, який суперечить вимогам ГПК України (про що зазначалось у запереченні на відповідь на відзив).

Апелянт вважає, що єдиним належним та допустимим доказом технічної несправності вагону є акт про технічний стан вагону, форма якого встановлена Додатком 2 Правил складання актів, який підписується працівником вагонної служби і станції ( тобто фахівцями, які володіють спеціальними знаннями та навичками необхідними для оцінки технічного стану вагону).

За доводами скаржника, акт експертизи РТПП Миколаївської області від 18.08.2020 № 120-0748, не містить ніяких висновків та навіть відомостей про технічну несправність вагонів, експерт зазначає лише наявність зазорів, які частково затиснуті зернами пшениці, здир металевого шару від механічної взаємодії тощо у часовому просторі до моменту зняття ЗПП. Якщо б ці пошкодження існували при підписанні пам`яток представником вантажовласника, він також мав можливість та повинен був їх побачити, що також підтверджує відсутність даних фактів в момент приймання вагонів, адже згідно з Правилами видачі вантажів (п.п. 10, 11, 23) при передаванні завантажених вагонів і контейнерів сторони зобов`язані зовнішнім оглядом пересвідчитись у справності кузова вагона (контейнера), наявності та цілісності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП), відповідності відтиску на них даним, зазначеним у перевізних документах.

Отже, на думку скаржника, судом першої інстанції не об`єктивно досліджено наявні в матеріалах справи докази, що призвело до помилкового висновку суду та ухваленню незаконного рішення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства „Українська залізниця» в особі регіональної філії „Одеська залізниця» на рішення Господарського суду Одеської області від 11 січня 2021 року по справі №916/3235/20.

Ухвалено розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Українська залізниця» в особі регіональної філії „Одеська залізниця» на рішення Господарського суду Одеської області від 11 січня 2021 року по справі №916/3235/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень по справі, подання до суду заяв чи клопотань стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо, із доказами направлення копій таких заяв іншим учасникам справи.

09.03.2021 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", в якому позивач просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області без змін. Позивач зазначає, що матеріали справи містять низку належних, допустимих та достатніх доказів факту видачі вантажу у розмірі меншому, аніж його було передано до перевезення (акт експертизи РТПП Миколаївської області, акти приймання продукції за кількістю, акти виявлення нестачі вантажу, поясненнями працівників Позивача).

Вказані обставини свідчать про порушення залізницею взятих на себе зобов`язань з перевезення вантажу, а відтак, залізниця повинна відшкодувати завдані Позивачу збитки (ч.1 ст. 224 ГК України).

При цьому, як вже Позивачем зазначалось у позовній заяві та вірно застосовано судом першої інстанції, законодавством встановлена презумпція вини перевізника у нестачі вантажу. Враховуючи встановлену ч.1 ст.314 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч.2 ст. 924 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.127 Статуту залізниць України презумпцію вини перевізника, Відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів наявність будь-яких підстав для звільнення його від відповідальності за нестачу вантажу у даній справі. Отже, за відсутності доказів відсутності вини перевізника, суд першої інстанції правомірно поклав на перевізника обов`язок відшкодувати збитки завдані нестачею вантажу.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржене у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до залізничної накладної № 50108315 від 12.08.2020, вантажовідправником та вантажоодержувачем в одній особі є товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство НІБУЛОН , був відвантажений насипом вантаж (пшениця), у вагонах №№95364535, 95368585.

Накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення (ст. 6 Статуту залізниць України).

Статтею 909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 ГК України, п.6 Статуту залізниць України, встановлено, що залізнична накладна № 50108315 від 12.08.2020 свідчить про укладення між ТОВ СП „НІБУЛОН» (відправник) та ПАТ „Українська залізниця» (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким теж є ТОВ СП „НІБУЛОН» .

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. (ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

За змістом частини 2 статті 308, частини 3 статті 310 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Згідно з статтею 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України, на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Положеннями ст. 129 Статуту залізниць України визначено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Як зазначає позивач, під час переважування вагонів: №95364535 та №95368585, позивачем було виявлено недостачу вантажу, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН» телефонограмою від 15.08.2020 №15/35 звернулось до начальника станції Миколаїв - вантажний з вимогою прийняти участь у комісійному переважуванні вагонів та скласти комерційний акт.

Однак, листами №466-М, №467/М від 16.08.2020 року станцією Миколаїв - вантажний було відмовлено у комісійній видачі вантажу зі вказаних вагонів, з посиланням на відсутність підстав для комісійної видачі оскільки вагони знаходяться у технічно справному стані, ЗПП не пошкоджені, відбитки відповідають вказаним у перевізних документах.

Про недостачу вантажу представниками вантажоотримувача складено Акти виявлення нестачі вантажу від 15.08.2020 року, в яких зазначено, що подальше приймання вантажу призупинено до моменту складання відповідних актів.

Відповідно до п. 16 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України, від 28.05.2002р. № 334, у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції. При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.

Позивачем було подано скарги про відмову від участі представника залізниці у видачі вантажу від 16.08.2020р. №16/35 та №16-1/35.

Листами від 18.08.2020р. №№ДН-5-07/528, ДН-5-07/529 було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН» про відсутність підстав для проведення комісійної видачі вантажу та задоволення зазначеної скарги з посиланням на підписані пам`ятки про подавання вагонів, а також те що вагони були прийняті без зауважень під час приймально-здавальних операцій, а заявки на комісійну видачу вантажу надійшли після фактичної його видачі.

У зв`язку з відмовою працівників залізниці приймати участь у комісійній видачі вантажу, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН» телефонограмою від 18.08.2020р. №18-1/35 запропонувало керівництву Миколаїв - вантажний направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вантажу за участю експертів регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області.

Відповідно до п. 3.1. Роз`яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею „(із змінами та доповненнями), відповідно до статей 909 ЦК України та 307 ГК України, статті 110 Статуту за договором перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало. У статті 111 Статуту наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу. Відповідно до статті 110 Статуту залізниця може бути звільнена від відповідальності, якщо вона доведе й інші обставини, що свідчать про відсутність її вини.

Відповідно до пунктів 18, 23 та 24 Правил видачі вантажів одержувач не може вимагати від залізниці проведення перевірки та складання комерційного акта: після початку вивантаження, яке здійснюється на місцях загального користування; коли одержувач розпочав вивантаження без представника станції; у випадку видачі швидкопсувних вантажів, що прибули у справних рефрижераторних вагонах без порушення граничного терміну перевезення і режиму обслуговування. (п. 3.3. Роз`яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею„(із змінами та доповненнями).

Положеннями п. 3.4. Роз`яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» (із змінами та доповненнями) визначено, що якщо начальник залізничної станції необґрунтовано відмовився скласти комерційний акт або акт загальної форми, вантажоодержувач має право оскаржити таку відмову в порядку, передбаченому пунктом 16 Правил складання актів, і здійснити приймання вантажу відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 N П-6, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 N П-7, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.98 № 81/38/101/235/122. У разі додержання порядку оскарження відмови начальника станції у складанні зазначених актів вантажоодержувач має право звернутися до залізниці з претензією або позовом, до яких необхідно додати докази оскарження дій начальника залізничної станції та акти приймання вантажу.

18.08.2020р. було розпочато проведення експертизи регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області, за результатами якої 18.08.2020р. було складено акт експертизи №120-0748, копія якого міститься в матеріалах справи, за участю представників позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН» , оскільки відповідач не забезпечив участь свого представника.

Актом експертизи №120-0748 від 18.08.2020р. Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області було встановлено, що в результаті переваження двох залізничних вагонів за № 95364535 та за №95368585, виявлено нестачу вантажу у розмірі 2 100 та 3 200 кг відповідно, що підтверджується актами переважування вагонів від 18.08.2020.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно до ст. 113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Пунктом 76 Статуту Залізниць визначено, що час перебування вагонів під навантаженням і вивантаженням у разі обслуговування залізничної під`їзної колії локомотивом залізниці визначається з моменту фактичної подачі вагонів на місце навантаження або вивантаження до моменту одержання станцією від підприємства повідомлення про готовність вагонів до забирання. Час знаходження вагонів на залізничних під`їзних коліях, що обслуговуються їх локомотивами, визначається з моменту передачі вагонів на передавальних коліях. Місце і порядок операцій встановлюється договором про експлуатацію залізничної під`їзної колії. Норми часу на операції передачі не повинні перевищувати однієї хвилини на вагон і 30 хвилин на всю пред`явлену партію вагонів. Охорона завантажених і порожніх вагонів на залізничних під`їзних коліях здійснюється засобами і за рахунок підприємств. Договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії та договір про подачу та забирання вагонів розробляється з урахуванням єдиного технологічного процесу роботи під`їзної колії із станцією примикання. Порядок розроблення та форма договір встановлюється Правилами.

Правилами видачі вантажів (п.п. 10, 11, 23) визначено, що при подаванні вагонів на під`їзні колії передача їх проводиться в місцях, установлених договорами про подавання й забирання вагонів або договорами про експлуатацію під`їзної колії, і засвідчується підписами представників станції й одержувача в пам`ятці про подавання/забирання вагонів. При передаванні завантажених вагонів і контейнерів сторони зобов`язані зовнішнім оглядом пересвідчитись у справності кузова вагона (контейнера), наявності та цілісності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП), відповідності відтиску на них даним, зазначеним у перевізних документах. При перевезенні вантажів на відкритому рухомому складі сторони переконуються у відсутності слідів утрати і пошкодження вантажу. У разі вивантаження на місцях загального користування вимога щодо перевірки маси вантажів може бути заявлена письмово одержувачем до початку вивантаження. Вимога щодо перевірки маси вантажу у вагонах, що подаються на під`їзну колію, може бути заявлена в момент приймання вагонів у пункті, встановленому договором.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для покладення відповідальності за недостачу вантажу на перевізника з огляду на положення ст. 110, 113 Статуту залізниць України.

Як унормовано у статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки людини нормою права.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 року зі справи № 3-72гс12).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно п.3.9. Роз`яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601, відповідно до статті 31 Статуту ( 457-98-п ) залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).

У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу.

Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.

Якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника. Для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку.

Враховуючи, що комерційний акт сторонами не складався, акти про технічний стан вагонів в матеріалах справи відсутні, колегія суддів досліджує Акт експертизи №120-0748 від 18.08.2020 року. В акті зазначено, що вагон №95364535 у середньому розвантажувальному бункері з протилежної сторони від штурвалів, в місце з`єднання кришки люку до корпусу бункера є зазор (щілина) з затиснутими зернами пшениці. Поруч з місцем зазору, на корпусі бункера виявлений здир металевого шару від механічної взаємодії. Вагон №95368585 у середньому розвантажувальному бункері зі сторони штурвалів, в місці з`єднання кришки люку до корпусу бункера є зазор (щілина) з затиснутими зернами пшениці. Поруч з місцем зазору, на корпусі бункера виявлений здир металевого шару від механічної взаємодії.

Відповідно до п. 3.22 Роз`яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» , якщо з посиланням на статтю 52 Статуту ( 457-98-п ) залізниця видала вантаж без перевірки, а після відкриття вагона (контейнера) виявлено їх несправність прихованого характеру, внаслідок чого виникли втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, одержувач має право звернутися до залізниці з вимогою видати вантаж з перевіркою та оформленням її результатів комерційним актом. Це повною мірою стосується й вантажу, який швидко псується, якщо його транспортували з охолодженням і після розкриття вагона було виявлено, що вантаж у процесі перевезення зіпсувався з обставин, які не виключають відповідальності залізниці.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає прийнятними доводи позивача про те, що несправності вагонів, у яких було виявлено нестачу вантажу (зазори у розвантажувальних люках з затиснутими зернами пшениці, конусоподібні поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини), характерні для стікаючого вантажу, на корпусах здири металевого шару) мали прихований характер і виникли у процесі перевезення вантажу.

Судом встановлено, що позивач повідомив відповідача про нестачу вантажу у день прибуття вантажу на станцію Миколаїв-Вантажний, а саме: 15.08.2020, що підтверджується телефонограмою від 15.08.2020, однак залізниця не скористалась своїм правом на участь у комісій видачі вантажу, а в подальшому - на участь у проведенні експертизи.

При цьому, судова колегія відхиляє посилання скаржника на порушення при проведенні експертизи, оскільки той факт, що огляд вагонів проводився експертом двічі -16.08.2020 (зовнішній огляд вагонів, перевантажування маси брутто вагонів) і повторно 18.08.2020 (зовнішній огляд вагонів, огляд вантажу, переважування маси брутто/тари вагонів) свідчить про те, що за період з 16.08.2020 року по 18.08.2020 року стан вагонів та масса вантажу не змінились.

Посилання скаржника на те, що експертиза не відповідає положенням ч. 1 ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні , п. 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень до акту експертизи, тобто критеріїв, якім він повинен відповідати, не здійснення перевірки повноважень експерта та наявності у нього відповідних знань, відсутність в акті експертизи інформації такої, як освіта, спеціальність, кваліфікація, стаж, та інформації про матеріали, які експерт використав під час проведення експертизи, відсутність позначки, що висновок підготовлений для надання до суду призвело до того, що судом першої інстанції було прийнято у якості доказу документ, який суперечить вимогам ГПК України, також відхиляються судом як необгрунтовані, з огляду на таке.

Проведена Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області експертиза не є судовою, а повноваження торгово-промислових палат на складання актів експертизи встановлені частиною 1 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» , у відповідності до якої торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Апелянт зазначає, що вагон №95364535 був фактично прийнятий без зауважень на передавальних коліях станції представником ТОВ сільськогосподарське підприємство Нібулон 15.08.2020 о 17 год 50 хв, а телефонограма за №15/35 щодо проведення комісійної перевірки вагону №95364535 надійшла на станцію 15.08.2020 о 22.30. Що відбувалося з вантажем в період з 17:50 год 15.08.2020 до 22-30 15.08.2020 - залізниці невідомо. Вагон №95368585, прийнятий представником вантажоодержувача 16.08.2020 о 02 год 30 хв., а телефонограма за №16/35 щодо проведення комісійної перевірки вагону №95368585 надійшла 16.08.2020 о 03.30. Що відбувалося з вантажем в період з 02:30 год 16.08.2020 до 03-30 16.08.2020- залізниці невідомо.

Відповідно до п. 4.7. Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, терміни виконання передавальних операцій не повинні перевищувати однієї хвилини па вагон.

Відповідно до ч. 3 ст. 76 Статуту залізниць України, норми часу па операції передачі не повинні перевищувати однієї хвилини па вагон і 30 хвилин па всю пред`явлену партію вагонів.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія відхиляє доводи апелянта про наявність підстав для звільнення залізниці від відповідальності за збереження вантажу з огляду на те, що між прийманням вагонів та здійсненням телефонограми пройшло 4 години та 1 година відповідно.

Як витікає з приписів Статуту залізниць України, Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, при передаванні завантажених вагонів сторони проводять лише їх зовнішній огляд, без перевірки маси брутто завантажених вагонів. У працівника ТОВ СП НІБУЛОН , який здійснює забирання вагонів зі станції призначення був обмежений час на приймання вагону, перевірку наявності пломб та відповідності номерів цих пломб номерам, зазначеним у перевізному документі.

Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів впливу на вантаж та/або на вагон з боку Позивача чи інших сторонніх осіб з часу подавання вагонів до моменту проведення експертизи РТПП Миколаївської області №120-0748 від 18.08.2020, при цьому про недостачу вантажу представниками вантажоотримувача складено Акти виявлення нестачі вантажу від 15.08.2020 року, в яких зазначено, що подальше приймання вантажу призупинено до моменту складання відповідних актів.

Також посилання апелянта на приписи ч. 3 ст. 310 ГК України є помилковими у зв`язку з тим, що з наявних доказів вбачається, що нестача вантажу відбулась саме під час перевезення вантажу.

Отже, саме перевізник вважається винним у нестачі вантажу, до тих пір, доки він не доведе належними доказами відсутність своєї вини у такій нестачі.

Відомості, які наведені у залізничній накладній № 50108315 від 12.08.2020 свідчать, що завантаження вантажу у вагони здійснено відправником і ним же вказані вагоні запломбовані ЗПП. В свою чергу, перевізником жодних зауважень щодо неправильного накладення ЗПП на вагони, або відсутності ЗПП на вагонах не надано і вантаж прийнятий до перевезення.

Матеріали справи містять належним чином оформлений Акт експертизи №120-0748 від 18.08.2020 року, який також засвідчує вищезазначену нестачу вантажу та підтверджує технічну несправність вагонів, в результаті якої виникла нестача; докази оскарження відмови начальника станції у складанні комерційного акту та акт приймання вантажу.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що позивачем у встановленому чинним законодавством порядку було як вжито заходів щодо повідомлення залізниці про необхідність складання комерційного акту, так і доведено факт нестачі вантажу, встановленого за результатами зважування вагонів.

Таким чином, приймаючи до уваги, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, відбулися не з її вини, зважаючи також на встановлені в акті експертизи РТПП Миколаївської області після зняття непошкоджених пломб обставини наявності пошкоджень вагонів, а також прибуття вантажу в меншій кількості, ніж прийнято до перевезення, відсутність доказів на підтвердження можливої втрати вантажу після його передачі позивачу, колегія суддів доходить висновку, що втрата вантажу стала результатом його незбереження саме залізницею, що свідчить про неналежне виконання зобов`язань щодо перевезення вантажу та є підставою для настання господарсько-правової відповідальності для залізниці.

Згідно до ст. 115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до п. 7 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, розрахунок суми претензії про недостачу вантажу складається з урахуванням норми природної втрати маси вантажу при перевезенні, якщо вона встановлена для даного вантажу, та граничного розходження у визначенні маси.

Вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. (п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644.

Відповідно до Довідки від 04.11.2020 № 14339/3-20/27, виданою вантажовідправником ТОВ СП НІБУЛОН (зазначений у п. 1 залізничної накладної № 50108315 від 12.08.2020), вартість однієї тони вантажу відправленого у вагоні №95364535 складає 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. (у т. ч. ПДВ), без включення провізних платежів, а у вагоні №95368585 - 6 150 (шість тисяч сто п`ятдесят) грн. 00 коп. (у т. ч. ПДВ), без включення провізних платежів. Загальна маса нетто вантажу, відправленого вагоні №95364535 - 69750 кг., у вагоні - 95368585 - 64750 кг.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", м. Миколаїв у повному обсязі та стягнення з відповідача 28196,44 грн. у якості відшкодування збитків завданих нестачею вантажу.

Будь-яких порушень процесуальних норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, або неправильного застосування норм матеріального права при розгляді апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції виявлено не було.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства „Українська залізниця» в особі регіональної філії „Одеська залізниця» підлягає залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 11 січня 2021 року по справі №916/3235/20 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Українська залізниця» в особі регіональної філії „Одеська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 11 січня 2021 року по справі №916/3235/20 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська