Постанова

від 15.04.2021 по справі 916/2636/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2636/20

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

Головуючого судді : Колоколова С.І.

суддів : Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Федорончук Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Осіпенко І.В., довіреність № 35, дата видачі: 15.07.20;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-ТЕК-БУД"

на рішення Господарського суду Одеської області від „05" січня 2021р., повний текст якого складено та підписано „15" січня 2021р.

у справі № 916/2636/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління портового та житлового будівництва"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-ТЕК-БУД"

про стягнення заборгованості за договорами оренди в загальному розмірі 193 278,95 грн., з якої 26 773,70 грн. - пеня, 6 065,95 грн. - 3 % річних, 160 440,00 грн. - неустойка,

головуючий суддя - Шаратов Ю.А.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 15.04.2021р. згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Учасники судового процесу про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління портового та житлового будівництва" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-ТЕК-БУД" про стягнення заборгованості за договорами оренди у загальному розмірі 660 107,08 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 481 300,00 грн., пені у розмірі 15 222,02 грн., трьох відсотків річних у розмірі 3145,06 грн., неустойки у розмірі - 160 440,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань прийнятих на себе за умовами Договорів оренди спецтехніки в частині своєчасної оплати орендної плати, на яку позивачем нараховано пеню, 3% річних та неустойку.

18.11.2020 позивачем до суду було подано заяву про зміну розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 26 773,70 грн. пені; 6 065,95 грн. - 3% річних; 160 440,00 - неустойки.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.01.2021р. у справі №916/2636/20 (суддя Шаратов Ю.А.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління портового та житлового будівництва" задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-ТЕК-БУД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління портового та житлового будівництва" 25 996,05 грн. - пені, 6 065,95 грн. - 3 % річних, 160 440,00 грн.- неустойки та витрати на сплату судового збору в розмірі 2 887,60 грн. Відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління портового та житлового будівництва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-ТЕК-БУД" в частині стягнення 777,65 грн. - пені.

Задовольняючи частково позовні вимоги місцевий господарський суд послався на доведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договорами оренди спецтехніки від 01.11.2018. Разом з тим, господарським судом було перераховано суму пені, яка за розрахунком останнього становить - 25 996,05 грн., а тому в решті заявлених вимог про стягнення пені у розмірі 777,65 грн. було відмовлено.

Щодо нарахованих позивачем розміру 3 % річних за прострочення оплати за Договорами оренди спецтехніки від 01.11.2018, судом зазначено, що за періоди з 01.03.2020 по 28.10.2020 сума 3% річних за перерахунком суду становить 6 152,70 грн., однак суд дійшов висновку, що задоволенню підлягає сума в межах позовних вимог, які заявлені позивачем у розмірі 6 065,95 грн.

Крім того, судом було стягнуто з ТОВ "ХАЙ-ТЕК-БУД" на підставі п.7.4 Договорів оренди спецтехніки від 01.11.2018 неустойку у розмірі 160 440,00 грн у зв`язку із неповерненням відповідачем орендованого майна.

Частково не погодившись з рішенням суду, ТОВ "ХАЙ-ТЕК-БУД" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 05.01.2021 у справі №916/2636/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ "Управління портового та житлового будівництва" в частині стягнення неустойки у розмірі 160 440,00 грн.

Скаржник вважає прийняте рішення в частині стягнення неустойки у розмірі подвійної місячної орендної плати передбаченої п.7.4 укладених договорів необґрунтованим та таким, що прийнято в цій частині з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Апелянт вказує що суд дійшов висновку, що укладені між сторонами договори оренди спецтехніки не є припиненими, та як наслідок, нарахування орендної плати у період з березня по серпень 2020 є правомірними.

Разом з тим, посилаючись на ч.1 ст. 759 та ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, апелянт зазначає, що невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до п.7.4 договорів оренди. Тобто, обов`язок повернення майна виникає у випадку дострокового припинення договорів оренди спецтехніки, яка як було встановлено судом першої інстанції не закінчена та усі договори оренди є діючими.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

На думку скаржника, при здійсненні оцінки судом правомірності заявлених вимог позивачем про стягнення неустойки в порядку п.7.4 договорів оренди, суд першої інстанції був зобов`язаний врахувати обставини невиконання орендарем зобов`язання щодо повернення майна в контексті його добросовісної поведінки, як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві з моменту дострокового припинення договорів оренди майна.

Апелянт зазначає, що ним дійсно не були передані об`єкти оренди позивачу, але це було зумовлено тим, що після отриманих повідомлень про відмову від договорів оренди спецтехніки позивач продовжував виставляти рахунки та надавати акти приймання-передачі надання послуг, що підтверджувало подальшу дію усіх укладених договорів та правомірного користування майном апелянтом.

Крім того, скаржник звертає увагу суд апеляційної інстанції, що позовні вимоги позивача складались лише з вимог щодо сплати орендної плати, неустойки (за неповернення об`єктів оренди), пені та штрафу, та відсутня така вимога як зобов`язання апелянта повернути об`єкти оренди безпосередньо позивачу, тобто питання щодо здійснення повернення майна позивач взагалі не підіймав, а отже питання щодо неправомірного користування майном апелянтом з цих підстав виключається, проте всупереч вказаному позивачем заявляється вимога про стягнення неустойки за неповернення об`єктів оренди.

Тобто, для поновлення порушеного права позивача йому необхідна лише сплата оренди, неустойки, пені та штрафу, що на думку скаржника, взагалі не відповідає суті неустойки передбаченої п.7.4 Договорів, яка застосовується саме у випадку не повернення орендованого майна на законну вимогу орендодавця (позивача) саме після припинення дії договорів оренди, як єдиний дієвий механізм поновленого порушеного права.

У зв`язку з чим, вимоги позивача щодо нарахування неустойки, відповідно до п.7.4 Договорів, за неповернення майна позивачу є безпідставними та незаконними.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-ТЕК-БУД" на рішення Господарського суду Одеської області від „05" січня 2021р. у справі № 916/2636/20; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-ТЕК-БУД" на 08 квітня 2021 року об 11:00 год.

22.03.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління портового та житлового будівництва" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого останній просить відмовити в повному обсязі в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-ТЕК-БУД" на рішення Господарського суду Одеської від 05.01.2021 у справі №916/2636/20 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління портового та житлового будівництва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-ТЕК-БУД" про стягнення заборгованості за договорами оренди у загальному розмірі 193 278,95 грн., з якої 26 773,70 грн. - пеня, 6 065,95 грн. - 3% річних, 160 440,00 грн. - неустойка, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 розгляд апеляційної скарги відкладено на „15" квітня 2021 року о 12:45 год.

У судовому засіданні 15.04.2021р. представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України , переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Управління портового та житлового будівництва" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-ТЕК-БУД" (Орендар) було укладено Договори оренди спецтехніки (далі - Договори), а саме:

- Договір оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-4 (автокран КАТО МК-500 (Гос № НОМЕР_5), вартість оренди - 10 280,00 грн. (пункти 1.1, 6.1) /т. І а.с. 14-16/.

- Договір оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-5 (автокран КАТО МК-750 (Гос № НОМЕР_6), вартість оренди - 13 980,00 грн. (пункти 1.1, 6.1) /т. І а.с. 18-20/.

- Договір оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-6 (автокран КАТО НК-750 (Гос № НОМЕР_7), вартість оренди - 13 980,00 грн. (пункти 1.1, 6.1) /т. І а.с. 22-24/.

- Договір оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-7 (кран КС 4574-2 на базі КРАЗ 650.1 (Гос № НОМЕР_1 ), вартість оренди 2 990,00 грн. (пункти 1.1, 6.1) /т. І а.с. 26-28/.

- Договір оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-8 (автокран КС-3571 (Гос № НОМЕР_8), вартість оренди 1 820,00 грн. (пункти 1.1, 6.1) /т. І а.с. 30-32/.

- Договір оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-9 (кран РДК), вартість оренди 2 300,00 грн. (пункти 1.1, 6.1) /т. І а.с. 34-36/.

- Договір оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-10 (кран баштовий КБ-405 1А), вартість оренди 2 600,00 грн. (пункти 1.1, 6.1) /т. І а.с. 38-40/.

- Договір оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-11 (кран баштовий КБ-405 А), вартість оренди 2 600,00 грн. (пункти 1.1, 6.1) /т. І а.с. 42-44/.

- Договір оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-12 (кран на п/х КС інв. № 259 (56), вартість оренди 1 600,00 грн. (пункти 1.1, 6.1) /т. І а.с. 46-48/.

- Договір оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-13 (екскаватор ЕО-5123), вартість оренди 1 800,00 грн. (пункти 1.1, 6.1) /т. І а.с. 50-52/.

- Договір оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-14 (тягач КРАЗ-6444 (Гос № НОМЕР_2 ), вартість оренди 1 800,00 грн. (пункти 1.1, 6.1) /т. І а.с. 54-56/.

- Договір оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-15 (бетононасос BSA 1005E № 210700506 101265003), вартість оренди 9 600,00 грн. (пункти 1.1, 6.1) /т. І а.с. 58-60/.

- Договір оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-17 (копер LS-108), вартість оренди 5 500,00 грн. (пункти 1.1, 6.1) /т. І а.с. 62-64/.

- Договір оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-18 (копер LS-108), вартість оренди 5 500,00 грн. (пункти 1.1, 6.1) /т. І а.с. 66-68/.

- Договір оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-25 (автомашина КАМАЗ - 5320 з причепом ГКБ - 8350 ( НОМЕР_3 ), вартість оренди 1 860,00 грн. (пункти 1.1, 6.1) /т. І а.с. 70-72/.

- Договір оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-36 (самоскид на базі ТАТРА ( НОМЕР_4 ), вартість оренди 2 100,00 грн. (пункти 1.1, 6.1) /т. І а.с. 74-76/.

Відповідно до пунктів 1.1, 3.1 Договорів орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди спецтехніку. Строк дії договорів та строк оренди встановлюється з 01.11.2018 на невизначений термін, але не більше трьох років.

Відповідно до пунктів 3.2, 4.3 Договорів кожна сторона цих договорів має право відмовитись від них в будь-який час, письмово попередив про це іншу сторону за три місяці до передбачуваної дати розірвання. Сторона, яка ініціює відмову від цього договору, направляє іншій стороні одночасно з повідомленням про відмову від цього договору акт прийому-передачі (повернення) об`єкту оренди. Сторона, що отримала акт прийому-передачі (повернення) об`єкту оренди, протягом десяти робочих днів повертає один примірник підписаного акту іншій стороні. Якщо ініціатором відмови від цього договору є орендодавець, то в разі неповернення орендарем підписаного акту прийому-передачі (повернення), об`єкт оренди вважається повернутим орендодавцю, а орендар з цього моменту не має права користуватися об`єктом оренди. Відповідно до підпунктів 5.2.1, 5.2.17 пункту 5.2 Договорів орендар зобов`язаний щомісяця, протягом п`яти робочих днів з моменту отримання орендарем рахунку, виставленого шляхом направлення його засобами факсимільного або електронного зв`язку, про отримання якого орендарем у орендодавця є підтвердження (інформація про відправку його факсимільним зв`язком або відомості про відправку електронної пошти), здійснювати перерахування орендної плати в відповідно до розділу 6 цього договору. У разі припинення дії цього договору протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту припинення цього договору передати орендодавцю за актом прийому-передачі (повернення) об`єкт оренди в стані, придатному до експлуатації з урахуванням нормального зносу.

Згідно із пунктом 6.2 Договорів оплата орендної плати здійснюється орендарю щомісячно, в строки передбачені пунктом 5.2.1 договорів.

Відповідно до пункту 7.1 Договорів від 01.11.2018 орендатор сплачує орендодавцю за порушення зобов`язання щодо сплати орендної плати пеню в розмірі подвійної ставки НБУ.

Відповідно до п.7.2 Договорів від 01.11.2018 за порушення зобов`язань, передбачених п.п. 5.2.2., 5.2.3., 5.2.6. орендодавець вправі вимагати розірвання договору і повернення по Акту прийому-передачі (повернення) (Додаток №2) об`єкту оренди на протязі 10-ти робочих днів з моменту отримання орендатором письмової вимоги орендодавця.

Відповідно до пункту 7.4 Договорів від 01.11.2018 якщо орендар не виконав зобов`язання по поверненню об`єкту оренди, орендар має сплатити орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати щомісячно за увесь період неповернення.

Відповідно до актів приймання-передачі спецтехніки від 01.11.2018 позивач передав а Відповідач прийняв строкове платне користування на умовах оренди спецтехніку, а саме:

- автокран КАТО МК-500 (Гос № НОМЕР_5) 1 шт. (т. І а.с. 17);

- автокран КАТО МК-750 (Гос № НОМЕР_6) 1 шт. (т. І а.с. 21);

- автокран КАТО НК-750 (Гос № НОМЕР_7) 1 шт. (т. І а.с. 25);

- кран КС 4574-2 на базі КРАЗ 650.1 (Гос № НОМЕР_1 ) 1 шт. (т. І а.с. 29);

- автокран КС-3571 (Гос № НОМЕР_8) 1 шт. (т. І а.с. 33);

- кран РДК 1 шт. (т. І а.с. 37);

- кран баштовий КБ-405 1А 1 шт. (т. І а.с. 41);

- кран баштовий КБ-405 А 1 шт. (т. І а.с. 45);

- кран на п/х КС інв. № 259 (56) 1 шт. (т. І а.с. 49);

- екскаватор ЕО-5123 1 шт. (т. І а.с. 53);

- тягач КРАЗ-6444 (Гос № НОМЕР_2 ) 1 шт. (т. І а.с. 57);

- бетононасос BSA 1005E № 210700506 101265003 1 шт. (т. І а.с. 61);

- копер LS-108 1 шт. (т. І а.с. 65);

- копер LS-108 1 шт. (т. І а.с. 69);

- автомашина КАМАЗ - 5320 з причепом ГКБ - 8350 ( НОМЕР_3 ) 1 шт. (т. І а.с. 73);

- самоскид на базі ТАТРА ( НОМЕР_4 ) 1 шт. (т. І а.с. 77).

23.04.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення № 97 про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11./2018-4, в якому повідомив, що 07.02.2020 (вих. № 5 від 29.01.2020) на адресу ТОВ Хай-Тек-Буд було направлено попередження про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-4 (т. І а.с. 110).

23.04.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення № 98 про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11./2018-5, в якому повідомив, що 07.02.2020 (вих. № 6 від 29.01.2020) на адресу ТОВ Хай-Тек-Буд було направлено попередження про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-5 (т. І а.с. 111).

23.04.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення № 99 про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11./2018-6, в якому повідомив, що 07.02.2020 (вих. № 7 від 29.01.2020) на адресу ТОВ Хай-Тек-Буд було направлено попередження про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-6 (т. І а.с. 112).

23.04.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення № 100 про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11./2018-7, в якому повідомив, що 07.02.2020 (вих. № 8 від 29.01.2020) на адресу ТОВ Хай-Тек-Буд було направлено попередження про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-7 (т. І а.с. 113).

23.04.2020 Позивачем на адресу Відповідача було направлено повідомлення № 101 про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11./2018-8, в якому повідомив, що 07.02.2020 (вих. № 9 від 29.01.2020) на адресу ТОВ Хай-Тек-Буд було направлено попередження про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-8 (т. І а.с. 114).

23.04.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення № 102 про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11./2018-9, в якому повідомив, що 07.02.2020 (вих. № 10 від 29.01.2020) на адресу ТОВ Хай-Тек-Буд було направлено попередження про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-9 (т. І а.с. 115).

23.04.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення № 103 про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11./2018-10, в якому повідомив, що 07.02.2020 (вих. № 11 від 29.01.2020) на адресу ТОВ Хай-Тек-Буд було направлено попередження про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-10 (т. І а.с. 116).

23.04.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення № 104 про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11./2018-11, в якому повідомив, що 07.02.2020 (вих. № 13 від 29.01.2020) на адресу ТОВ Хай-Тек-Буд було направлено попередження про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-11 (т. І а.с. 117).

23.04.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення № 105 про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11./2018-12, в якому повідомив, що 07.02.2020 (вих. № 12 від 29.01.2020) на адресу ТОВ Хай-Тек-Буд було направлено попередження про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-12 (т. І а.с. 118).

23.04.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення № 106 про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11./2018-13, в якому повідомив, що 07.02.2020 (вих. № 14 від 29.01.2020) на адресу ТОВ Хай-Тек-Буд було направлено попередження про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-13 (т. І а.с. 119).

23.04.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення № 107 про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11./2018-14, в якому повідомив, що 07.02.2020 (вих. № 15 від 29.01.2020) на адресу ТОВ Хай-Тек-Буд було направлено попередження про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-14 (т. І а.с. 120).

23.04.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення № 108 про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11./2018-15, в якому повідомив, що 07.02.2020 (вих. № 16 від 29.01.2020) на адресу ТОВ Хай-Тек-Буд було направлено попередження про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-15 (т. І а.с. 121).

23.04.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення № 110 про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11./2018-17, в якому повідомив, що 07.02.2020 (вих. № 18 від 29.01.2020) на адресу ТОВ Хай-Тек-Буд було направлено попередження про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-17 (т. І а.с. 122).

23.04.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення № 111 про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11./2018-18, в якому повідомив, що 07.02.2020 (вих. № 19 від 29.01.2020) на адресу ТОВ Хай-Тек-Буд було направлено попередження про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-18 (т. І а.с. 123).

23.04.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення № 118 про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11./2018-25, в якому повідомив, що 07.02.2020 (вих. № 26 від 29.01.2020) на адресу ТОВ Хай-Тек-Буд було направлено попередження про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-25 (т. І а.с. 124).

23.04.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення № 127 про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11./2018-36, в якому повідомив, що 07.02.2020 (вих. № 35 від 29.01.2020) на адресу ТОВ Хай-Тек-Буд було направлено попередження про відмову від договору оренди спецтехніки від 01.11.2018 № 01.11/2018-36 (т. І а.с. 125).

Вказані повідомлення були направлені позивачем з описом вкладення та отриманні Відповідачем 27.04.2020, про що свідчать поштові повідомлення /т. І а.с. 126, 127-131/. Однак відповідачем не було повернуто орендоване майно.

31.03.2020 Позивачем на адресу Відповідача були направлені з супровідним листом № 92 рахунки та акти, зокрема, й за Договорами, за березень 2020 року /т. І а.с. 132-138/.

30.04.2020 Позивачем на адресу Відповідача були направлені з супровідним листом № 128 рахунки та акти, зокрема, й за Договорами, за квітень 2020 року /т. І а.с. 103-109/.

02.06.2020 Позивачем на адресу Відповідача були направлені з супровідним листом № 133 рахунки та акти, зокрема, й за Договорами, за травень 2020 року /а.с. 97-102/.

30.06.2020 Позивачем на адресу Відповідача були направлені з супровідним листом № 153 рахунки та акти, зокрема, й за Договорами, за червень 2020 року /т. І а.с. 91-96/.

31.07.2020 Позивачем на адресу Відповідача були направлені з супровідним листом № 158 рахунки та акти, зокрема, й за Договорами, за липень 2020 року /т. І а.с. 85-90/.

31.08.2020 Позивачем на адресу Відповідача були направлені з супровідним листом № 162 рахунки та акти, зокрема, й за Договорами, за серпень 2020 року /т. І а.с. 78-84/.

Загальна сума оренди спецтехніки за всіма Договорами складає на місяць - 80 220,00 грн.

А відтак, сума заборгованості за Договорами за період з березень-серпень 2020р. складає 481 320,00 грн. (80 220,00 Х 6 = 481 320,00).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після відкриття провадження у справі сплачено за оренду спецтехніки на загальну суму 556 200,00 грн., а саме:

150 000,00 грн. - платіжне доручення від 09.10.2020 № 936 (т. ІІ а.с. 3);

128 100,00 грн. - платіжне доручення від 15.10.2020 № 958 (т. ІІ а.с. 4);

92 700,00 грн. - платіжне доручення від 21.10.2020 № 999 (т. ІІ а.с. 5);

92 700,00 грн. - платіжне доручення від 27.10.2020 № 1031 (т. ІІ а.с. 6);

92 700,00 грн. - платіжне доручення від 28.10.2020 № 1038 (т. ІІ а.с. 7).

Як випливає із заяви позивача про зміну розміру позовних вимог від 17.11.2020 (вх. № 30957/20) ним було зараховано суму 481 320,00 грн. в рахунок погашення суми основного боргу за Договорами від 01.11.2018.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що Договори не є припиними та нарахування орендної плати у період з березня-серпня 2020р., а також пені інфляційних втрат та 3 % річних на вказану орендну плату є правомірними.

Крім того, у зв`язку з неповерненням орендованого майна, суд дійшов висновку, що стягнення з відповідача неустойки у розмірі 160 440,00 грн. є також правомірним.

Частиною першою ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, Південно-західний апеляційний господарський суд в даному випадку переглядає рішення Господарського суду Одеської області від 05.01.2021 у справі № 916/2636/20 лише в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 160 440,00 грн.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Як встановлено місцевим господарським судом, укладені між сторонами договори оренди спецтехніки від 01.11.2018 стали належною підставою виникнення у сторін за цими договорами господарських зобов`язань відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

За умовами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Відповідно до пунктів 1.1, 3.1 Договорів орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди спецтехніку. Строк дії договорів та строк оренди встановлюється з 01.11.2018 на невизначений термін, але не більше трьох років.

Відповідно до пунктів 3.2, 4.3 Договорів кожна сторона цих договорів має право відмовитись від них в будь-який час, письмово попередив про це іншу сторону за три місяці до передбачуваної дати розірвання. Сторона, яка ініціює відмову від цього договору, направляє іншій стороні одночасно з повідомленням про відмову від цього договору акт прийому-передачі (повернення) об`єкту оренди. Сторона, що отримала акт прийому-передачі (повернення) об`єкту оренди, протягом десяти робочих днів повертає один примірник підписаного акту іншій стороні. Якщо ініціатором відмови від цього договору є орендодавець, то в разі неповернення орендарем підписаного акту прийому-передачі (повернення), об`єкт оренди вважається повернутим орендодавцю, а орендар з цього моменту не має права користуватися об`єктом оренди.

Як зазначалось вище, 23.04.2020 позивачем було направлено відповідачу повідомлення про відмову від договорів оренди з вимогою про повернення об`єктів оренди.

Вказані повідомлення були направлені позивачем з описом вкладення та отриманні відповідачем 27.04.2020, про що свідчать поштові повідомлення. Однак відповідачем не було повернуто орендоване майно.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Повернення Орендарем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч.2 ст. 795 Цивільного кодексу України).

Таким чином, виходячи зі змісту ч.1 ст. 759 та ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача (орендаря) негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до п.7.4 договорів оренди, що також кореспондується з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.

Тобто, обов`язок повернення майна виникає у випадку дострокового припинення договорів спецтехніки, разом з тим, як було встановлено судом першої інстанції всі договори оренди є діючими.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно апелянтом не були передані об`єкти оренди позивачу, разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду, позивач продовжував виставляти рахунки та надавати акти приймання передачі надання послуг, що підтверджувало подальшу дію всіх укладених договорів та правомірність користування відповідачем орендованим майном.

Зі змісту статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України. Законодавцем у частині першій статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові 02.09.2014 у справі №3-85гс14, а також Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові 11.04.2018 у справі №914/4238/15, постанові 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та у постанові 09.09.2019 у справі №910/16362/18.

Як зазначалось раніше, судом першої інстанції встановлено обставини того, що орендодавцем було продовжено виставлення рахунків та актів надання послуг за період березень-серпень 2020.

В свою чергу, зі сторони відповідача після відкриття провадження у справі сплачено за оренду спецтехніки на загальну суму 556 200 грн., що також додатково підтверджує подальшу дію договорів оренди спецтехніки.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача щодо нарахування неустойки за неповернення майна позиву є безпідставними та незаконними.

За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За наведених обставин висновки суду першої інстанції не можна вважати такими, що відповідають вимогам закону щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності.

Відповідно до ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-ТЕК-БУД" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.01.2021р. у справі №916/2636/20 скасуванню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-ТЕК-БУД" неустойки у розмірі 160 440 грн.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-ТЕК-БУД" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 05.01.2021р. у справі №916/2636/20 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-ТЕК-БУД" (65012, м. Одеса, вул. Гімназична, буд. 21, код ЄДРПОУ 37947213) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління портового та житлового будівництва" (65026, м. Одеса, пл. Катерининська, 7-а, код ЄДРПОУ 39142500) 25 996,05 грн. (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість гривень 05 коп.) - пені, 6 065,95 грн. (шість тисяч шістдесят п`ять гривень 95 коп.) - 3 % річних та витрати на сплату судового збору в розмірі 2 270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

3. Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління портового та житлового будівництва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-ТЕК-БУД" в частині стягнення 777,65 грн. - пені та 160 440 грн. - неустойки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління портового та житлового будівництва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-ТЕК-БУД" судовий збір за апеляційний перегляд у розмірі 4 331,40 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням повних реквізитів сторін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „19" квітня 2021 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький