Рішення

від 14.04.2021 по справі 906/987/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/987/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Цуркан М.І., адвокат, ордер серія ВЕ №1019655 від 12.08.2020,

від відповідача: Єгоров С.О., адвокат, ордер серія ЖТ№088953 від 14.09.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Стрім" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клін Стрім" (м.Житомир)

про стягнення 688508,75 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Він Стрім" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клін Стрім" про стягнення 688508,75грн заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки №02/07/18 від 02.07.2018, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 15.09.2020.

Розгляд справи неодноразово відкладався та оголошувались перерви. Так, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.01.2021 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 29.01.2021.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/987/20 до судового розгляду по суті на 26.02.2021.

У зв`язку з неявкою в судове засідання представників сторін, ухвалою від 26.02.2021 розгляд справи було відкладено на 25.03.2021.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.03.2021 розгляд справи по суті відкладено на 14.04.2021.

Представник позивача в судовому засіданні 14.04.2021 позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві, відповіді на відзив від 21.09.2020 та просив позов задовольнити у повному обсязі (т.1, а.с.1-5, 71-73).

Представник відповідача в судовому засіданні 14.04.2021 заперечив щодо позовних вимог позивача з підстав наведених у відзиві на позовну заяву від 14.09.2020 та просив відмовити у задоволені позову (т.1, а.с.54-57).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Він Стрім" (покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КлінСтрім" (постачальник/відповідач) було укладено договір поставки №02/07/18 (далі - договір) (а.с.9).

Згідно п.1.1 договору, Постачальник зобов`язується передати, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, яку виготовляє Постачальник, далі за текстом Договору разом - Товар) на умовах, визначених в цьому Договорі.

Відповідно до пункту 1.2 договору, найменування, асортимент та кількість Товару визначаються у видаткових накладних, які складаються Сторонами при прийманні-передачі кожної партії Товару.

Партією Товару вважається найменування, кількість та асортимент Товару, зазначені в одній видатковій накладній (пункт 1.3 договору).

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, ціна кожної одиниці Товару визначається Постачальником та вказується у видаткових накладних.

За умовами пунктів 3.1 та 3.2 договору, поставка Товару здійснюється на підставі заявок Покупця окремими партіями протягом строку дії цього Договору. Заявки Покупця повинні бути зроблені останнім в усній або письмовій формі за допомогою телефонного, факсимільного зв`язку або на електрону адресу Постачальника: cleanstreamukr@gmail.com. В заявці повинні бути зазначені: найменування, асортимент та кількість Товару та в окремих випадках кінцеві споживачі (найменування, адреса доставки, контактна особа отримувача).

Відповідно до пункту 4.1 договору, розрахунки за Товар здійснюються за кожною поставленою партією Товару шляхом оплати Покупцем вартості партії Товару на умовах: попередня оплата в розмірі 50% від вартості замовленого товару в день замовлення, залишок в розмірі 50% вартості замовленого Товару в день відправлення замовлення.

Згідно з пунктом 7.1 договору, за невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору винна Сторона зобов`язана відшкодувати іншій заподіяні таким невиконанням (неналежним виконанням) збитки та сплатити передбачені цим Договором штрафні санкції. Відшкодування збитків та сплата штрафних санкцій не звільняє винну Сторону від виконання нею зобов`язань за даним договором.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до "31" грудня 2019 року, а відносно грошових зобов`язань - до повного їх виконання. По закінченню терміну дії даний Договір вважається автоматично пролонгованим строком на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах при відсутності письмового повідомлення про його припинення, направленого однією Стороною іншій. Таке письмове повідомлення направляється другій Стороні не пізніше ніж за один місяць до дати фактичного припинення (розірвання) даного Договору (п.10.2 договору).

Додатком №1 до договору №02/07/18 від 02.07.2018 сторонами було погоджено перелік товару (т.1, а.с.10).

01.10.2019 Додатковою угодою до договору поставки №02/07/18 від 02.07.2018 сторонами було погоджено таке:

1. Покупець зобов`язаний купувати у Постачальника товар не менше 5 тон на місяць.

2. Постачальник реалізує свою продукцію виключно через Покупця. У випадку порушення даного пункту додаткової угоди Постачальник відшкодовує Покупцю понесенні збитки у розмірі вартості товару, якій проданий третій особі.

3. У випадку порушення Покупцем пункту 1 даної додаткової угоди Постачальник має право в односторонньому порядку розірвати договір поставки №02/07/18 від 02.07.2018р.

4. Покупець зобов`язаний купити товару у Постачальника протягом 2020 року не менше 50 тон. У випадку порушення даного пункту додаткової угоди Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі непридбаного обсягу товару.

5. Постачальник має право збільшити вартість товару лише з обґрунтованим поясненням.

Договір, додаток 1 та додаткову угоду підписано представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.

Позивач направляв на адресу відповідача претензію від 16.06.2020 з пропозицією протягом семи днів з моменту отримання претензії відшкодувати ТОВ "Він Стрім" збитки у розмірі 1016085,43грн у зв`язку з реалізацією продукції третім особам (т.1, а.с.13-15, докази надіслання та вручення т.1, а.с.12). Вказана претензія відповідачем задоволена не була.

Позивач звернувся з позовом у даній справі в якому просить стягнути з ТОВ "Клін Стрім" на користь "Він Стрім" 688508,75грн заборгованості з посиланням на порушення відповідачем умов п.2 додаткової угоди від 01.10.2019 до договору поставки №02/07/18 від 02.07.2018, яким передбачено реалізацію продукції виключно через позивача. Зазначає, що відповідач протягом дії даної угоди реалізовує продукцію третім особам, а саме: СП у формі ТОВ "РІФ-1" на суму 46651,00грн, ТОВ "ОБІО" на загальну суму 6450,00грн, ПП Фірма "САНІТАС" на суму 6300,00грн, ТОВ Науково-Виробничою Фірмою "ЮМІКС ВДВ" на суму 4220,00грн (в позові зазначено ПП Фірма "САНІТАС", однак в засіданні суду представник позивача пояснив, що назва фірми зазначена помилково і правильним є назва юридичною особи Фірма "ЮМІКС ВДВ"), ПП "Практик" на суму 40676,00грн, ТОВ "ПАРИТЕТ-СМІК" на суму 15003,00грн, ПМП Фірмою "СОЛЯРИС - СД" (згідно з наданими в судовому засіданні представником позивача поясненнями) на суму 188390,50грн.

Відповідач заперечуючи проти позову вказує, що посилання позивача на невиконання умов договору ТОВ "Клін Стрім" в частині поставки товару з вини "Клін Стрім" є надуманими та необґрунтованими так як поставка товару не відбулася по причині невнесення передоплати замовником (позивачем) за товар внаслідок чого відповідач вправі був відмовитись від взятого на себе зобов`язання щодо поставки товару. Зазначає, що відповідачем на адресу позивача направлялась вимога про сплату боргу від 05.03.2020 за змістом якої слідувало, що станом на 05.03.2020 у покупця (позивача) перед постачальником (відповідачем) виникла заборгованість в розмірі 127761,33грн, яка позивачем непогашена. Посилається на те, що ТОВ "Він Стрім" неодноразово повідомлялось, що вимоги позивача про поставку можуть бути задоволені лише після передоплати 50% вартості замовлення. Тому доводить, що жодної заборгованості відповідача перед позивачем на даний час не існує, а обставини на які посилається позивач не узгоджуються ні з умовами договору, ні з вимогами закону.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, посилаючись на положення ст.ст. 11, 525, 526, 546, 549, 611, 712ЦК України, ст.193, 230 ГК України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, який є підставою виникнення між сторонами зобов`язань.

Визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача і обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Позивач доводить порушення відповідачем умов п.2 додаткової угоди від 01.10.2019 до договору поставки №02/07/18 від 02.07.2018 у зв`язку з чим просить стягнути на свою користь з відповідача заборгованість в сумі 688508,75грн.

Як уже зазначалось, сторонами в п.2 додаткової угоди від 01.10.2019 передбачено, що постачальник реалізує свою продукцію виключно через Покупця. У випадку порушення даного пункту додаткової угоди Постачальник відшкодовує Покупцю понесенні збитки у розмірі вартості товару, якій проданий третій особі.

Отже, за змістом погоджених умов з 01.10.2019 реалізація відповідачем продукції здійснюється виключно через позивача, а разі невиконання даної умови, відповідач відшкодовує позивачу збитки у розмірі вартості товару проданого третій особі.

Позивач у позові вказує, що загальна підтверджена сума реалізації продукції третім особам становить 688508,75грн.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись серед іншого на положення ст.22 ЦК України та ст.224, ч.1 ст.225 ГК України, зазначаючи, що вина відповідача у нанесенні позивачеві збитків, які полягають у реалізації продукції третім особам підтверджується доданими до позовної заяви доказами. А в письмових поясненнях від 22.12.2020 представник позивача вказав, що пунктом 2 додаткової угоди сторони встановили розмір відшкодування збитків.

Таким чином, визначена відповідачем до стягнення сума заборгованості за змістом позовних вимог фактично є збитками. В судовому засіданні 14.04.2021 представник позивача доводив, що внаслідок реалізації відповідачем третім особам продукції, право реалізації якої належить позивачу, позивач зазнав збитків; розмір збитків визначено в додатковій угоді.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Визначення поняття збитків наводяться також у частині другій статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, поняття "збитки" передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. При цьому, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов`язань у вигляді відшкодування збитків (постанови Верховного Суду України від 18.05.2016 у справах № 3-194гс16, № 6-237цс16, № 3-271гс16).

Представник позивача в судовому засіданні вказував, що відповідач надав ПМП Фірмі "Соліріс-СД" право на створення дистрибуційної мережі для реалізації продукції відповідача. Зазначив, що загальна підтверджена сума реалізації продукції відповідачем третім особам в період з жовтня 2019 по березень 2020 становить 292687,50грн, зокрема: СП у формі ТОВ "РІФ-1" на суму 46651,00грн, ТОВ "ОБІО" на загальну суму 6450,00грн, ПП Фірма "САНІТАС" на суму 6300,00грн, ТОВ НВФ "ЮМІКС ВДВ" на суму 4220,00грн, ПП "Практик" на суму 40676,00грн, ПМП Фірмою "СОЛЯРИС - СД" на суму 188390,50грн.

Слід вказати, що згідно з ч.ч.2,4 ст.623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Господарський суд зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

При цьому, господарський суд наголошує, що збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

За умовами п.1 додаткової угоди від 01.10.2019 позивач зобов`язався купувати у постачальника товар не менше 5 тон на місяць.

При цьому, в розділі 4 договору сторонами погоджено порядок розрахунків та ціну. Так, розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою парією товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару на умовах: попередня оплата в розмірі 50% від вартості замовленого товару в день замовлення, залишок в розмірі 50% вартості замовленого товару в день відправлення замовлення (п.4.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у період з жовтня 2019 по лютий 2020 виконувались умови договору, у тому числі умови додаткової угоди щодо поставки відповідачем позивачу товару не менші 5 тон на місяць, зокрема, у жовтні 2019 придбано товару 6182,66л на суму 402727,60грн, у листопаді - 8166,15л на суму 545254,07грн, у грудні 2019 10546,11л. на суму 669043,84грн, у січні 2020 - 5006,41л на суму 355055,84грн, у лютому 2020 - 7529,45л на суму 453066,14грн. З березня 2020 поставки товару припинились.

Відповідач вказує, що поставка позивачу продукції позивачу припинилась у зв`язку з наявністю заборгованості позивача та порушенням останнім умов договору щодо здійснення попередньої оплати товару в розмірі 50% його вартості. Стверджує, договір не може містити умов щодо дисбалансу сторін, а добросовісність поведінки позивача припинилась з 01.03.2020. Зазначає, що якщо одна із сторін не виконує свої зобов`язання за договором, то у іншої сторони виникає право притримати виконання зобов`язання або відмовитись від його виконання чим, за доводами відповідача, останній скористався. Вказує, що фактично після відмови позивача від купівлі у відповідача продукції останнім вживались заходи щодо не нарощення заборгованості позивача. Посилається на відсутність вини відповідача та те, що позивач фактично збитків не зазнав, а відповідач вимушений був реалізовувати продукцію іншим особам з метою можливості функціонування підприємства.

Подані до справи докази (в межах заявлених позовних вимог) свідчать про те, що відповідачем у березні 2020 року здійснювалась поставка на користь третіх осіб продукції на загальну суму 292687,50грн, а саме: СП у формі ТОВ "РІФ-1" на суму 46651,00грн, ТОВ "ОБІО" на загальну суму 6450,00грн, ПП Фірма "САНІТАС" на суму 6300,00грн, ТОВ НВФ "ЮМІКС ВДВ" на суму 4220,00грн, ПП "Практик" на суму 40676,00грн, ПМП Фірмою "СОЛЯРИС-СД" на суму 188390,50грн. Вказаних обставин відповідач не заперечував.

Водночас, з акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що заборгованість ТОВ "Клін Стрім" на користь ТОВ "Він Стрім" станом на 29.02.2020 становила 127761,33грн. Представник позивача в судовому засіданні підтвердив наявність даної заборгованості і на теперішній час.

В матеріалах справи відсутні заявки позивача на поставку відповідачем товару у березні, квітні, травні 2020, надання яких передбачено п.3.1 договору.

16.06.2020 ТОВ "Він Стрім" звернулось до ТОВ "Клін Стрім" з вимогою про здійснення у найкоротші строки поставки продукції визначеної у додатку до договору поставки №02/07/18 від 02.07.2018 в кількості 5 тон на склад ТОВ "Він Стрім" за адресою: м.Київ, вул. Світлогірська, 2/25 (т.1, а.с.60).

У відповідь на вказану вимогу про поставку продукції ТОВ "Він Стрім", відповідач у листі повідомив, що вимога не може бути задоволена так як не виконано умов договору щодо попередньої оплати 50% вартості замовлення в день замовлення в сумі 162500грн. Крім того відповідачем в листі зазначено про наявність заборгованості позивача в сумі 127761,33грн (т.1, а.с.61).

В матеріалах справи відсутні як докази сплати позивачем заборгованості за отриманий товар в сумі 127761,33грн так і докази сплати 50% вартості 5 тон товару у відповідності до п.4.1 договору, що зумовило б виникнення у відповідача обов`язку здійснити таку поставку товару позивачу відповідно до п.3.4 договору.

Відповідно до ст. 610, ч.1 ст.612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, за поданими до справи доказами судом не встановлено, що саме неправомірні дії відповідача стали причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток після лютого 2020 року, оскільки поставка відповідачем товару безпосередньо залежала від наявності заявок позивача та здійснення ним передоплати продукції в розмірі 50% від вартості замовленого товару. При цьому, невиконання позивачем взятих на себе зобов`язань по придбанню продукції (п.1 додаткової угоди), за наявності умови щодо реалізації продукції виключно через позивача (п.2 додаткової угоди), безумовно призвело б до зупинення господарської діяльності ТОВ "Клін Стрім", що не ґрунтується на засадах добросовісності, розумності та справедливості, які визначені ч.3 ст.509 ЦК України.

Системний аналіз положень частини першої статті 42, частини першої статті 44 ГК України дає підстави для висновку, що будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відтак, суб`єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких є стягнення упущеної вигоди, повинні встановити чи є наслідки, на які посилається позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб`єкта господарювання.

Як уже зазначалось, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов`язання за договором.

Разом з тим, позивачем не надано доказів вжиття заходів, спрямованих на одержання прибутку у вигляді збитків (упущеної вигоди) та реальності отримання доходу у заявленому розмірі, а наведені позивачем розрахунки побудовані лише на можливих очікуваннях такого доходу. Так, позивач не надав до матеріалів справи як доказів на підтвердження укладення договорів на реалізацію продукції своїм контрагентам у спірний період, замовлень на поставку продукції яку виробляє відповідач у спірному періоді, так і доказів того, що контрагенти позивача пред`являли до позивача вимоги з приводу належного виконання зобов`язання щодо поставки товарів, виробником яких є відповідач, зокрема, на суму заявлених збитків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено як наявності збитків і їх розміру так і наявності складу цивільного правопорушення як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, а тому суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у позові в повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.04.21

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - позивачу - рек. та на ел. адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- представнику позивача - адвокату Цуркан М.І. на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2

3 - відповідачу - рек. та на ел. адресу: ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

- представнику відповідача на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_4