Ухвала

від 15.04.2021 по справі 907/528/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"15" квітня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/528/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В. , розглянувши заяву б/н від 23.12.2020 (Вх. № 02.3.1-02/1515/21 від 26.02.2021) Приватного підприємства «Сучасне рішення» про розстрочення судового рішення у справі № 907/528/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Михайловської Людмили Петрівни, м. Київ

до відповідача Приватного підприємства «Сучасне рішення» , м. Ужгород

про стягнення 75000,00 грн

секретар судового засідання - Корольчук М.М.

За участю представників сторін:

від заявника (боржника) - Бенько Н.І., директор;

від стягувача - Михайловська Л.П., підприємець (в режимі вкз);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.10.2020 у справі №907/528/20 позов Фізичної особи-підприємця Михайловської Людмили Петрівни задоволено повністю та присуджено до стягнення з Приватного підприємства «Сучасне рішення» на її користь 75000,00 грн, а також 2102,00 грн на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

На виконання вказаного рішення 16.11.2020 судом видано відповідний наказ, невід`ємною частиною якого є постановлена в подальшому ухвала суду від 30.11.2020 року про виправлення помилки в наказі.

На адресу Господарського суду Закарпатської області 26.02.2021 надійшла заява Приватного підприємства «Сучасне рішення» про розстрочення вказаного судового рішення. Вказаною заявою боржник просить суд розстрочити виконання рішення суду від 15.10.2020 №907/528/20 на один рік шляхом внесення щомісячних платежів по 6425,00 грн. В обґрунтування поданої заяви боржник вказує на скрутне матеріальне становище, значний розмір кредиторської заборгованості, відсутність в його діях умислу і вини у виникненні спору. Пояснив, що наявний розмір обігових коштів не має можливості боржнику одночасно забезпечити повне виконання рішення суду, а його примусове виконання заблокує повністю господарську діяльність.

Ухвалою суду від 4 березня 2021 року заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання, встановлено стягувачу (позивачу) строк для подання суду письмових пояснень щодо зазначених у ній обставин.

Стягувач надіслав на адресу суду пояснення(відзив) від 12.04.2021 на заяву боржника, якими повністю заперечує проти надання боржнику відстрочки. Вважає, що твердження заявника про відсутність у нього умислу та вини у виникненні спору не відповідає дійсності, оскільки відповідач після одержання від Позивача попередньої оплати в сумі 75000,00 грн на підставі виставленого рахунку не виконав власне зобов`язання та не передав в тимчасове користування устаткування, а також не повернув Позивачеві одержані від нього кошти. Більше того, Відповідач після одержання від Позивача вказаних коштів жодного разу не повідомив останнього про причини неможливості передати устаткування в тимчасове користування, а також про причини неможливості повернути одержані в якості передоплати кошти. Звертає увагу суду, що під час виконавчих дій по примусовому виконанню Рішення суду з Відповідача на користь Позивача за період з 18.01.2021 до 25.03.2021 було стягнуто загалом 32028,34 грн, що, на думку стягувача свідчить про достатню наявність обігових коштів на рахунках Відповідача для виконання Рішення суду і таке виконання не заблокує його господарську діяльність. Крім того, Позивач вказує на те, що має на утриманні малолітню дитину, є в інвалідом третьої групи і потребує постійного лікування. Не зважаючи на це здійснює підприємницьку діяльність, сплачує необхідні податки та намагається пережити кризові явища в економіці України і не зупинити власне виробництво, а також вчасно розраховуватись з кредиторами.

Крім того, в день призначеного судового засідання від стягувача надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви в зв`язку з неможливістю прибути в засідання суду. Таке клопотання судом відхилено з огляду на наявність в матеріалах справи письмової позиції стягувача з приводу заяви, а також через встановлений законом десятиденний строк для її розгляду.

Розглянувши матеріали поданої заяви з доданим до неї документами, а також заперечення стягувача, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 129 -1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

У зв`язку з тим, що розстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено: "На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Таким чином, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення такої заяви є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення".

При цьому, положенням ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан.

Заявником (боржником) виявлено намір добровільно виконати рішення суду, однак негайному погашенню заборгованості перешкоджають фінансові показники його підприємницької діяльності, наявна кредиторська заборгованість, на підтвердження чого подано суду відповідні докази. Так, суду подано бухгалтерську довідку про штатну чисельність працівників та гарантований щомісячний фонд оплати праці, відповідно до якої на підприємстві працює лише один працівник, бухгалтерську довідку про стан кредиторської заборгованість, довідку про залишок коштів на рахунку, який станом на 23.12.2020 складає 3,12 грн, баланс підприємства на 30.09.2020.

Разом з тим, стягувач теж подав свої міркування з приводу недобросовісності поведінки божника, а також докази про власні фінансові видатки на податки, розмір залишку коштів на рахунку, та про наявність у неї статусу інваліда. Судом також взято до уваги часткове погашення боргу

Враховуючи встановлені вище обставини, з огляду на принципи розумності та справедливості, суд вважає, що розстрочення рішення суду в даному випадку порушить права стягувача, майнові інтереси і баланс інтересів сторін, та може свідчити про недотримання судом співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Рішення у справі №907/528/20 було ухвалено 15.10.2020, а заявник просить суд розстрочити його виконання на 12 місяців, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, так як можливий розстрочення рішення у справі не може тривати довше, ніж до 15.10.2021.

З огляду на це, заява про розстрочення рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.10.2020 у справі № 907/528/20 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 42, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні заяви Приватного підприємства «Сучасне рішення» б/н від 23.12.2020 (Вх. № 02.3.1-02/1515/21 від 26.02.2021) про розстрочення виконання рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання (19.04.2021) та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали виготовлено 19.04.2021

Суддя Л.В. Андрейчук