Рішення

від 08.04.2021 по справі 908/3280/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/215/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2021 Справа № 908/3280/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С. С. , при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000 м. Дніпро, вул. Центральна, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 42767945)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Авіцена (69054 м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 5, офіс 25, ідентифікаційний код юридичної особи 21915583)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Запорізька філія державного підприємства Український державний головний науково-дослідницький і виробничий інститут з інженерно-технічних і екологічних вишукувань (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд 5, ЄДРПОУ 5463971)

про зобов`язання повернути державне нерухоме майно та стягнення 23 322 грн. 49 коп.

за участю

представника позивача: Нікішина О.М., посвідчення № 23 від 01.02.2021

представник відповідача: не з`явився

представника третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

18.12.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіцена» про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю Авіцена повернути Запорізькому філіалу державного підприємства Український державний головний науково-дослідницький і виробничий інститут з інженерно-технічних і екологічних вишукувань (код ЄДРПОУ 5463971) державне нерухоме майно - вбудовані в перший поверх адміністративної триповерхової будівлі (літ. А- 3), реєстровий номер 02498004.8.ХВЮЯШЖ019, нежитлові приміщення № 24, № 25, № 26, загальною площею 29,7 кв.м., відповідно до плану поверху та експлікації приміщень з технічного паспорту будівлі, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 5, по акту приймання-передавання, у відповідності до п. 10.10 договору оренди державного нерухомого майна від 30.12.2008 № 2400/д; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Авіцена на користь Державного бюджету заборгованість з орендної плати у сумі 18753,72 грн., пені у сумі 2693,40 грн., штрафу у сумі 1875,37 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3280/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 24.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3280/20, присвоєно справі номер провадження 27/215/20.

Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче провадження призначено на 18.01.2021. Відповідачу, відповідно до ст. 165 ГПК України, у строк до 15.01.2021 запропоновано подати до суду відзив із його документальним обґрунтуванням.

18.01.202 судом проведено підготовче засідання у справі № 908/3280/20.

Ухвалою суду від 18.01.2021 підготовче засіданні на підставі ст. 183 ПК України було відкладено на 17.02.2021.

17.02.2021 судом продовжено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 17.02.2021 на підставі ст. 177 ГПК України, строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 18.03.2021.

Ухвалою суду від 18.03.2021 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Запорізьку філію державного підприємства Український державний головний науково-дослідницький і виробничий інститут з інженерно-технічних і екологічних вишукувань . Підготовче провадження закрито. Призначено справу до розгляду по суті 08.04.2021.

У судовому засіданні 08.04.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 08.04.2021, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу Оберіг .

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача у судовому засіданні 08.04.2021 підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві, просив суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіцена» повернути Запорізькому філіалу державного підприємства «Український державний головний науково-дослідницький і виробничий інститут з інженерно-технічних і екологічних вишукувань" державне нерухоме майно та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авіцена на користь Державного бюджету заборгованість з орендної плати у сумі 18 753 грн. 72 коп., пені у сумі 2 693 грн. 40 коп., штрафу у сумі 1 875 грн. 37 коп. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Запорізької філії державного підприємства Український державний головний науково-дослідницький і виробничий інститут з інженерно-технічних і екологічних вишукувань від 30.12.2008 № 2400/д.

Відповідач у судове засідання жодного разу не прибув, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (безкоштовний запит), місцезнаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Авіцена є: 69054 м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 5, офіс 25, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

В матеріалах справи міститься оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвали суду від 24.12.2020 про відкриття провадження у справі, яке не отримано відповідачем та повернулося на адресу суду, з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання .

Суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача та третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

30.12.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Авіцена (Орендар) укладено договір оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Запорізької філії державного підприємства Український державний головний науково-дослідницький і виробничий інститут з інженерно-технічних і екологічних вишукувань .

Відповідно до п. 1.1 договору з урахуванням договору про зміни № 6 від 29.01.2015 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - вбудовані в перший поверх адміністративної триповерхової будівлі (літ.А-3), нежитлові приміщення № 24, № 25, № 26, загальною площею 29,7 кв. м., відповідно до плану поверхів та експлікації приміщень з технічного паспорту будівлі, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 5.

Орендоване майно перебуває па балансі Запорізького філіалу Український державний головний науково-дослідний і виробничий інститут з інженерно - технічних і екологічних вишукувань (надалі- Балансоутримувач ).

Технічні та об`ємно - планувальні характеристики переданого в оренду майна наведені у звіті про незалежну оцінку, виконаному суб`єктом оціночної діяльності - приватним підприємцем Добруном А.П. на 31.05.2008.

Згідно наказу Фонду державного майна України від 17.01.2019 № 39 Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України Регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області.

Наказом Фонду державного майна України від 22.03.19 № 290 днем початку роботи РВ Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях визначено 22.03.19.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.03.19 № 1005138182, на підставі наказу Фонду державного майна України від 17.01.19 № 39 здійснено державну реєстрацію новоутвореної юридичної особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, про що до державного реєстру 23.01.19 внесено відповідний запис про проведення державної реєстрації юридичної особи.

Отже, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, як правонаступник всіх прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, набув всіх прав та обов`язків Орендодавця за договором від 02.02.2017 № 3604/д.

Вартість Майна визначена згідно з висновком про вартість майна на 30.11.2016, що затверджений наказом Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області від 03.01.2017 № 1 і становить за незалежною оцінкою, виконаною суб`єктом оціночної діяльності -ТОВ Всеукраїнська експертна група , 36717,00 гривень без ПДВ (Додаток 3).

Згідно п. 1.3 договору Майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном одночасно з підписанням сторонами Договору та акта приймання-передавання орендованого Майна (Додаток 1). Передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно. Власником Майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Умовами п. 3.1 - 3.4, 3.6 Договору визначено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (із змінами та доповненнями) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - вересень 2008 року - 600 грн. 00 коп. Розмір орендної плати за перший після перегляду місяць оренди - грудень 2014 року становить без ПДВ - 1 043 грн. 72 коп. та діє з 30.12.2014 (згідно договору про зміни № 6 від 29.01.2015). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні:

- 70 відсотків від розміру орендної плати за кожний місяць - до Державного бюджету. Оплата здійснюється через органи Державного казначейства;

- 30 відсотків від розміру орендної плати за кожний місяць Балансоутримувачу.

Пунктом 5.3 Договору передбачений обов`язок Орендаря, а саме: своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

Приписами ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Аналогічний припис містить ГК України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язком для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За своєю правовою природою правовідносини сторін є господарськими, а укладений сторонами договір за своїм змістом є договором оренди державного майна.

Положеннями ст. 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина перша статті 759 ЦК України, як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об`єктом оренди можуть бути: нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 ЦК України).

Оскільки у справі, що розглядається, власником майна є держава, що визначено п. 2.2 договору від 30.12.2008 № 2400/д, то на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна» .

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції чинній станом на дату укладання договору) було закріплено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 762 ЦК Кодексу визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків від господарської діяльності.

Частиною 4 ст. 631 ЦК України визначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із п. 10.1, 10.6 Договору цей договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 30.12.2008 по 29.12.2009 року включно.

Згідно договору про зміни № 6 від 29.01.2015 п. 10.1 Договору доповнено наступним підпунктом: 10.1.5 Термін дії Договору оренди продовжено до 27.12.2017 включно .

Договором про зміни № 7 від 12.01.2018 Договір продовжено до 26.12.2020 року.

Чинність цього Договору припиняється внаслідок:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- банкрутства Орендаря;

- загибелі орендованого Майна;

- достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду;

- ліквідації юридичної особи, яка була Орендодавцем або Орендарем.

Таким чином, Договір діяв по 26.12.2020 включно, а з 27.12.2021 вказаний договір припинив свою дію у зв`язку з закінченням строку на який його було укладено.

Докази пролонгації Договору після 26.12.2020 за письмовою угодою сторін в матеріалах справи відсутні, а тому договір припинив свою дію за закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 5.13 Договору, у разі припинення або розірвання Договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства Орендаря, Орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати розірвання (припинення) повернути Балансоутримувачу за вказівкою Орендодавця, орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на дату передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу.

Пунктом 10.9 Договору передбачено, що Майно вважається поверненим Балансоутримувачу за вказівкою Орендодавця з моменту підписання Сторонами Акта приймання-передавання. Обов`язок по складанню Акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна , у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України закріплено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі невиконання наймачем обов`язку з повернення речі.

Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав, тобто необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно з п. 9.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Позивач неодноразово направляв відповідачу претензій, зокрема у 2020 році - від 25.02.2020 № 11/1-34-00895, від 17.04.2020 № 11/1-34-01661 та від 26.06.2020 № 11/1-34-02521.

Претензії позивача залишилися відповідачем без відповіді та задоволення., відповіді на які не надходили.

Однак майно Орендарем не повернуто, акт приймання-передавання не підписано.

Позивач в позові вказує, що відповідачем не виконані зобов`язання за Договором по сплаті орендної плати, а саме орендар за Договором до Державного бюджету України має заборгованість з орендної плати за квітень 2019-липень 2020 в сумі 18 753 грн. 72 коп.

Наявні у матеріалах справи докази не містять доказів відсутності вини відповідача в частині невиконання обов`язку визначеного умовами договору щодо сплати орендної плати в розмірі 18 753 грн. 72 коп. та повернення у строк орендованого майна Балансоутримувачу.

Вказане свідчить про наявність порушень відповідачем зобов`язань за договором від 30.12.2008 № 2400/д щодо прострочення повернення орендованого майна.

Орендарем не виконані зобов`язання за Договором по сплаті орендної плати в розмірі 18 753 грн. 72 коп.

Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем орендної плати, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пеню в розмірі 2 693 грн. 40 коп. за загальний період з 16.02.2019 по 15.08.2020.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов`язання відповідача з оплати орендної плати за Договором до Державного бюджету залишились невиконаними в повному обсязі та належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.9 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.7 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, на дату нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Враховуючи п. 3.10 Договору, Орендарю у період з квітня 2019 року по липень 2020 року нараховано штраф у сумі 1 875 грн. 37 коп.

Згідно п. 3.10 Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Судом розрахунок пені та штрафу визнано вірним.

Позивач довів суду факт невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення Балансоутримувачу об`єкта оренди за Договором після закінчення його дії та факт настання строку повернення об`єкта оренди. Натомість, відповідач доказів виконання зобов`язань суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

З огляду на викладене, враховуючи що відповідач не повернув майно та не сплатив суму орендної плати, суд дійшов висновку, про те, що вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіцена» є обґрунтованими належними та допустимими доказами, у зв`язку із чим підлягають задоволенню.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів сплати заборгованості.

Позивач і відповідач є суб`єктами господарювання (відповідач станом на 08.05.2018 був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності), які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики та надання розстрочки відповідачу може призвести до негативних наслідків для позивача.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

У відповідності до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд , адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії ).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті б Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у спірних правовідносинах, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача в розмірі 4 204 грн. 00 коп., оскільки спір доведено до суду з його вини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» , сума судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні до суду з позовом, позивачем сплачено суму судового збору в розмірі 6 306 грн. 00 коп., згідно платіжних доручень № 655 від 25.08.2020 на суму 2 021 грн. 00 коп., № 654 від 25.08.2020 на суму 2 021 грн. 00 коп., № 653 від 25.08.2020 на суму 2 021 грн. 00 коп., № 697 від 14.09.2020 на суму 81 грн. 00 коп., № 696 від 14.09.2020 на суму 81 грн. 00 коп., № 695 від 14.09.2020 на суму 81 грн. 00 коп.

Тоді, як сума судового збору повинна складати 4 204 грн. 00 коп.

Таким чином, з урахуванням вимог ст. 7 Закону України «Про судовий збір» , позивач не позбавлений права, у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, подати до суду клопотання про повернення з Державного бюджету 2 102 грн. 00 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю Авіцена задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авіцена (код ЄДРПОУ 21915583; вул. Українська, 5, офіс 25) на користь Державного бюджету заборгованість з орендної плати у сумі 18 753 (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят три) грн. 72 коп., пені в розмірі 2 693 (дві тисячі шістсот дев`яносто три) грн. 40 коп., штрафу в розмірі 1 875 (одна тисяча вісімсот сімдесят п`ять) грн. 37 коп., 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп. судового збору, шляхом перерахування грошових сум за наступними реквізитами:

Одержувач: державний бюджет Олександрівського району, 22080300;

Код ЄДРПОУ: 38025440;

Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП);

орендної плати у сумі 18753,72 грн., пені у сумі 2693,40 грн., штрафу у сумі 1875,37 грн. шляхом перерахування грошових сум за наступними реквізитами:

Одержувач: державний бюджет Олександрівського району, 22080300;

Код ЄДРПОУ: 38025440;

Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП); р/р ГА.158999980313030094000008003;

Стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях ( код ЄДРПОУ 42767945).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Авіцена (код ЄДРПОУ 21915583; вул. Українська, 5, офіс 25) повернути Запорізькому філіалу державного підприємства Український державний головний науково-дослідницький і виробничий інститут з інженерно-технічних і екологічних вишукувань (код ЄДРПОУ 5463971) державне нерухоме майно - вбудовані в перший поверх адміністративної триповерхової будівлі (літ. А- 3), реєстровий номер 02498004.8.ХВЮЯШЖ019, нежитлові приміщення № 24, № 25, № 26, загальною площею 29,7 кв.м., відповідно до плану поверху та експлікації приміщень з технічного паспорту будівлі, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 5, по акту приймання-передавання, у відповідності до п. 10.10 договору оренди державного нерухомого майна від 30.12.2008 № 2400/д.

Рішення сторони мають право отримати 19.04.2021.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua .