Рішення

від 06.04.2021 по справі 910/21165/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.04.2021Справа № 910/21165/20Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В., при секретарі судового засідання Тарасюку А.Ю., розглянувши загальному позовному провадженні матеріали справи

позовом Заступника військового прокурора Київського гарнізону (01014, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8-А) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 6)

до Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» (03150, м. Київ, вул. Ділова, 9-А)

за третьої особи на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Українська промислова компанія «КРОК» (10006, м. Житомир, вул. Героїв Пожежних, 122)

про стягнення грошових коштів,

Представники сторін:

від прокуратури: Маліцька Ю.С. прокурор;

від позивача (Міністерство оборони України): Ніколова В.М. - представник;

від відповідача: Доценко Т.О. представник;

від третьої особи: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31 грудня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (позивач) надійшла позовна заява № 11/7028 вих.20 від 30.12.2020 року до Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» (відповідач) про стягнення грошових коштів на суму у розмірі 216 727, 45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство «Айбокс Банк» порушило взяті на себе зобов`язання за укладеним між останнім та Міністерством оборони України договором про надання банківської гарантії № 9-0519/UPKZv від 21.05.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розгляд справи № 910/21165/20 здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.02.2021 року.

У підготовчому засіданні 10.02.2021 року оголошено перерву до 10.03.2021 року.

11 лютого 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

12 лютого 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія «КРОК» (10006, м. Житомир, вул. Героїв Пожежних, 122; код ЄДРПОУ 33309435).

12 лютого 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності.

12 лютого 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого останній просить зобов`язати позивача надати суду письмовий обґрунтований розрахунок суми, що стягується на підставі банківської гарантії № 9-0519/UPKZv від 21.05.2019 року.

12 лютого 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 01.04.2021 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія «КРОК» (10006, м. Житомир, вул. Героїв Пожежних, 122; код ЄДРПОУ 33309435).

01 квітня 2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.04.2021 року.

У судове засідання 07.04.2021 року з`явилися представники сторін.

Прокурор по справі та представник позивача наполягали на задоволенні позову, просили його задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позову та просив суд відмовити у його задоволенні.

Щодо заяви відповідача від 12.02.2021 року про залишення позовної заяви без розгляду, то суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.

Так, звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначив, що підставою представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України є тривале зволікання вказаного органу зі зверненням з позовною заявою до суду щодо захисту інтересів держави, у зв`язку із чим вказане порушення законодавства на даний час залишається не усунутим.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ч. 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України і ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор звернувся до Міністерства оборони України з листом № 16/6650 вих. 20 від 09.12.2020, у якому просив повідомити чи вживалися претензійно-позовні заходи Міністерством оборони України щодо стягнення суми банківської гарантії від 14.05.2018 за № 2478-0518/PRG3v.

Надаючи відповідь прокурору на його звернення, Міністерство оборони України у своєму листі свою позицію щодо порушення інтересів держави жодним чином не висловило, про наміри самостійно звернутися з позовом чи провести перевірку щодо виявлених прокуратурою фактів не заявили.

Таким чином, судом встановлено, що прокурор зазначив підставу для здійснення ним представництва, тобто, виконав вимогу ч. 5 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2019 року Приватним акціонерним товариством «Айбокс Банк» (відповідач, Банк) була надана Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська промислова «КРОК» банківська гарантія №9-0519/UPKZv, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська промислова «КРОК» було визначено переможцем щодо постачання товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).

Відповідно до умов банківської гарантії, Приватне акціонерне товариство «Айбокс Банк» безвідклично та безумовно зобов`язалося виплатити бенефіціару 216 727, 45 грн., після одержання письмової вимоги бенефіціара, в якій стверджується про те, що принципал (ТОВ «Українська промислова «КРОК») не виконав (неналежним чином виконав) свої зобов`язання за договором із зазначенням в чому саме полягає невиконання чи неналежне виконання умов договору.

Термін дії гарантії по 04.02.2020 року (включно).

Зобов`язання Банку згідно цієї Гарантії втрачають силу в разі:

- закінчення строку дії цієї гарантії;

- своєчасного виконання у повному обсязі принципалом своїх зобов`язань перед бенефіціаром за договором;

- повернення оригіналу гарантії Банку або подання бенефіціаром письмової заяви про звільнення Банку від обов`язків за гарантією.

30 травня 2019 року між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія «Крок» (постачальник) укладено договір №286/3/19/175 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), за умовами якого постачальник зобов`язується у 2019 році поставити замовнику взуття різне, крім спортивного та захисного (18810000-0) (напівчеревики хромові) (лот 3. Черевики (18815100-6) (напівчеревики хромові) (товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договору.

Згідно п. 1.2. договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору специфікацією, за умовами якої: товар у кількості 1 500 пар має бути поставлений у строк до 27.03.2019 року (включно), товар у кількості 4 200 пар має бути поставлений до 26.09.2019 року.

Загальна кількість товару, яку необхідно поставити 5 700 пар за рік; ціна за одиницю виміру без ПДВ 633, 705995 грн.; ціна товару з ПДВ 4 334 549, 00 грн.

Відповідно до п 2.1. договору якість, маркування, тара та упаковка товару повинні відповідати вимогам чинних стандартів і в установленому порядку підтверджена документами, що визначені в договорі.

Замовник має право зменшувати обсяг закупівлі товару залежно від реального фінансування видатків замовника та в разі зменшення потреби (п. 1.4 договору).

Ціна цього договору становить 4 334 549, 00 грн., у тому числі ПДВ 722 424, 83 грн. (п. 3.1 договору).

Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що постачальник зобов`язаний надати замовнику після постачання продукції наступні документи: акт приймального контролю (якості) товару, на якому повинен бути оригінал підпису одержувача замовника, завірений належним чином, який підтверджує одержання товару; видаткова накладна постачальника, повідомлення-підтвердження.

Відповідно до п.п. 5.1-5.3 товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил про тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, які забезпечують його збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.

Строк поставки товару визначається специфікацією. Місцем поставки товару є об`єднанні центри забезпечення Тилу Збройних Сил України згідно з рознарядкою та ростовкою Міністерства оборони України, які є невід`ємною частиною договору, з обов`язковим дотриманням передбачених ними вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень. Датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника в акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника.

Як передбачено додатком 1 договору від 30.05.2019 року №286/3/19/175 сторонами погоджено, що постачальник зобов`язався поставити товар до: в/ч А2788 (м. Київ) в кількості всього 4 000 пар 1500 пар до 27.03.2019 року (включно), 2 500 пар до 26.09.2019 року (включно) та до в/ч А2756 (м. Одеса) в кількості всього 1 700 пар до 26.09.2019 року (включно).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, всупереч вимогам договору постачальник не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного постачання продукції та відповідно до додатку 1 договору від 30.05.2019 року №286/3/19/175 вказана продукція була поставлена з простроченням, а саме: товар в кількості 50 пар поставлено з простроченням на 23 доби.

Відповідно до п. 11.1. договору, постачальник забезпечив виконання своїх зобов`язань за договором у розмірі 5 % вартості договору банківською гарантією від 21.05.2019 року №9-0519/UPKZv видана ПАТ «Айбокс Банк» в сумі 216 727, 45 грн.

24 грудня 2019 року позивач повідомив банк про порушення принципалом (Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія «КРОК») зобов`язань за договором та звернувся до банку з вимогою №286/8/8120, у якому просив виплатити належну йому гарантію у розмірі 216 727, 45 грн.

При цьому, листом №26/12-б/б-01 від 03.01.2020 року відповідачем було повідомлено позивача про неможливість задоволення направленої вимоги.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За умовами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд зазначає, що правовідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі банківської гарантії. Особливості регулювання цих правовідносин визначено параграфом 4 глави 49 Цивільного кодексу України, положеннями глави 22 Господарського кодексу України, Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, Уніфікованими правилами міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою 1992 року.

Статтею 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Водночас ст. 546 Цивільного кодексу України визначено види забезпечення виконання зобов`язання.

Зокрема, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Положенням «Про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах», затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (п. 2 Глави 4 розділу II) визначено, що одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.

Згідно ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 200 Господарського кодексу України зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Положеннями ч. 2, 4 ст. 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта в межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Відповідно до умов банківської гарантії, відповідач безвідклично та безумовно зобов`язався виплатити бенефіціару 216 727, 45 грн (5 % вартості договору), після одержання письмової вимоги бенефіціара, в якій стверджується про те, що принципал Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія «КРОК» не виконало (неналежним чином виконав) свої зобов`язання щодо якості, кількості, строків постачання товару відповідно до договору.

Будь-яка письмова вимога бенефіціара на оплату має бути отримана гарантом за адресою: Україна, 03150, м. Київ, вул. Ділова, 9 А.

За умовами ч. 2 ст. 564 Цивільного кодексу України, гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Оскільки, Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія «КРОК» порушено зобов`язання за договором поставки, Міністерство оборони України набуло право отримати кошти від відповідача в розмірі суми банківської гарантії від 21.05.2019 року №9-0519/UPKZv.

Судом встановлено, що Банк отримав від Міністерства оборони України вимогу №286/8/8120 від 24.12.2019 року щодо перерахування коштів за Гарантією у сумі 216 727, 45 грн.

Факт отримання відповідачем вказаної вимоги визнаний ним у поданому відзиві на позовну заяву.

При цьому, листом №26/12-б/б-01 від 03.01.2020 року відповідачем було повідомлено позивача про неможливість задоволення направленої вимоги.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Міністерство оборони України звернулось до відповідача з вимогою №286/8/8120 від 24.12.2019 року в межах строку дії гарантії.

Проте, вимога №286/8/8120 від 24.12.2019 року залишена відповідачем без задоволення.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте, як зазначено судом вище неустойка і банківська гарантія є різними способами захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов`язань. Зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності.

Відповідно, до вимоги про стягнення банківської гарантії не підлягає застосуванню спеціальна позовна давність в один рік.

При цьому, суд зазначає, що приписи ст. 530, 568 ЦК України регулюють відносини щодо строку в межах якого Міністерство оборони України могло звернутись до відповідача з вимогою, а не строк в межах якого може бути реалізоване право на судовий захист.

Саме в такому контексті тлумачить наведені норми і Верховний Суд у своїй постанові від 26 червня 2019 року у справі №910/12334/18.

Як встановлено судом, відповідач зобов`язаний був сплатити кошти за гарантією у строк до 04.02.2020 року (включно), в свою чергу, з позовом до суду прокурор звернувся 31.12.2020 року, що підтверджується штемпелем відділу діловодства Господарського суду міста Києва.

На думку відповідача, додана до вимоги копія довіреності на ім`я ОСОБА_1 була засвідчена з порушенням Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003.

Проте, на переконання суду, посилання відповідача як на підставу відмови у виплаті коштів за виданою банківською гарантією - неналежним чином засвідчену копію довіреності на ім`я ОСОБА_1 є лише формальною підставою для відмови, тобто, нічим іншим як спробою уникнути сплати суми банківської гарантії.

Відповідно до ч. 1 ст. 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Проте, гарантія не містить застережень щодо змісту вимоги та доданих до неї документів.

Отже, з умов Гарантії та норм права слідує, що обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Проте, щодо обов`язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, то закон такого переліку не містить, натомість вказує, що до вимоги додаються документи, вказані в гарантії, тобто законодавець залишив на вирішення особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.

Згідно п. 1 гл. 2 р. III Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах (затвердженої постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 639), у разі настання гарантійного випадку і для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, бенефіціар може подати безпосередньо до банку-гаранта або до банку-резидента (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено).

Як відзначалось судом, відповідно до п. 2 р. І Положення безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

Тобто, вказане положення також не визначає обов`язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, і також залишає на вирішення особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, доказів сплати грошових коштів за банківською гарантією відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено зобов`язання щодо своєчасної сплати суми банківської гарантії, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 216 727, 45 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» (03150, м. Київ, вул. Ділова, 9-А; код ЄДРПОУ 21570492) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) суму банківської гарантії від 21.05.2019 року в розмірі 216 727, 45 грн.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» (03150, м. Київ, вул. Ділова, будинок 9 А; код ЄДРПОУ 21570492) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері (01014, м. Київ, вул. Петра Болбочна, 8; код ЄДРПОУ 38347014, р/р UA 478201720343140002000082966 , МФО 820172 в ДКСУ) суму судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 19.04.2021 року.

Суддя М.В. Данилова