Рішення

від 11.03.2021 по справі 910/19721/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2021Справа № 910/19721/20 Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В. , розглянувши Без виклику (повідомлення) представників учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН-ПРОМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКОРД ЕНЕРГО"

про стягнення 203 648,58 грн,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН-ПРОМ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКОРД ЕНЕРГО" про стягнення 203 648,58 грн, яких 192 562,91 грн боргу за поставлений товар, 4 918,89 грн інфляційних втрат та 6 166,78 грн три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх обов`язків за договором поставки № 1900823/SN від 23.08.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін та визначено сторонам строки на вчинення процесуальних дій, витребувано у Головного управління Державної податкової служби у місті Києві інформацію про включення ТОВ "КОНКОРД ЕНЕРГО" до податкового кредиту суми ПДВ на підставі складених ТОВ "ТАЛАН-ПРОМ" податкових накладних.

Позивач та відповідач належним чином були повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення № 0105477088950 та № 0105477088968 з відмітками про вручення ухвала суду від 21.12.2020 про відкриття провадження у справі отримана позивачем та відповідачем 30.12.2020.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 21.12.2020 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2021, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

19.01.2021 до суду на виконання ухвали від 21.12.2020 надійшла відповідь, в якій зазначено про фактичну реєстрацію позивачем податкових накладних № 20 від 08.10.2019, № 21 від 21.10.2019 та № 7 від 01.11.2019.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю ТАЛАН-ПРОМ (далі - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю КОНКОРД ЕНЕРГО (далі - Відповідач, Покупець) укладено договір поставки № 1900823/SN (далі - Договір) за яким постачальник зобов`язався на умовах, передбачених цим договором, поставляти і передавати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язався приймати і оплачувати спецодяг, спецвзуття, сиз, хозтовари, іменований надалі Товар . Повне найменування товару, його опис і характеристика, кількість товару, ціна одиниці товару, вартість партій в цілому і інші параметри товару містяться в накладних (специфікаціях), що є невід`ємною частиною договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1.2 Договору передача товару здійснюється за місцем перебування складу Постачальника, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Тверська, буд. 2 оф. 1.

Згідно пункту 3.1 Договору Покупець завчасно узгоджує з Постачальником обсяги поставки товару, вартість товару, а також можливі дати відправлення на його адресу конкретної партії Товару, після чого робить замовлення на необхідну кількість товару .

Згідно пункту 3.4 Договору Прийом товару здійснюється Покупцем у відповідності з Інструкцією № П-6 від 15.06.65 О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству та Інструкцією № П-7 від 25.04.66 О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качесту при наявності товаросупровідних документів: накладної, рахунку-фактури, документів, підтверджуючих якість товару (за наявності) .

У пункті 3.8 Договору сторони погодили, що право власності на товар, що поставляється, переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичної передачі товару. Моментом фактичної передачі товару є момент підписання накладної повноваженим представником Покупця. Датою поставки вважається дата зазначена в накладній. Товар вважається прийнятим за кількістю та якістю з моменту підписання накладної.

Згідно пункту 4.2 Договору Товар, що поставляється Покупцю за даним договором, підлягає оплаті продовж 15 днів після отримання товару.

За невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно до умов, передбачених даним Договором і чинним законодавством України (пункт 6.1 Договору).

Пунктом 6.3 Договору визначено обов`язок постачальника здійснювати реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у термін, встановлений Податковим кодексом України.

Договір згідно пункту 8.1 набирає законної сили з моменту його підписання представниками обох сторін, є укладеним на термін до 31.12.2020, а в частині невиконання зобов`язань - до виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором повному обсязі.

На виконання замовлень Відповідача відповідно до умов Договору та Специфікацій №№ 2, 3 та 4 до Договору Позивачем поставлено Відповідачу партії товару:

- 08.10.2019 за видатковою накладною № 549 від 08.10.2019 на загальну суму 54 960, 06 грн, в т.ч. ПДВ 9 160,01 грн, рахунок на оплату № 646 від 30.09.2019;

- 21.10.2019 за видатковою накладною № 551 від 21.10.2019 на загальну суму 19 072,85 грн, в т.ч. ПДВ 3 178,81 грн, рахунок на оплату № 575 від 11.09.2019;

- 01.11.2019 за видатковою накладною № 599 від 01.11.2019 на загальну суму 118 530 грн, в т.ч. ПДВ 19 755 грн, рахунок на оплату № 740 від 01.11.2019.

Датою поставки вказаних партій товару являються дати, зазначені у вказаних видаткових накладних, що, в-свою чергу, відповідно до пунктів 3.4 та 3.8 Договору свідчить про те, що вказаний в цих видаткових накладних товар прийнятий Відповідачем у повному обсязі за кількістю та якістю.

Позивачем за результатами господарських операцій з поставки вказаних партій товару на суму ПДВ відповідно до приписів пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні:

- № 20 від 08.10.2019 на загальну суму 54 960,06 грн, в т.ч. ПДВ 9 160,01 грн. (квитанція № 9251393469 про реєстрацію ПН 28.10.2019);

- № 21 від 21.10.2019 на загальну суму 19 072,85 грн, в т.ч. ПДВ 3 178,81 грн. (квитанція № 9258016933 про реєстрацію ПН 04.11.2019);

- № 7 від 01.11.2019 на загальну суму 118 530,00 грн, в т.ч. ПДВ 19 755,00 грн. (квитанція № 9281728684 про реєстрацію ПН 26.11.2019).

Таким чином, Позивачем податкові накладні складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та строк, визначені Податковим кодексом України.

Відповідач, в свою чергу, обов`язок щодо оплати за отриманий Товар не виконав.

19.02.2020 на адресу Відповідача був направлений Лист-вимога за вих. № 19/02 від 19.02.2020 щодо сплати заборгованості в сумі 192 562, 91 грн, який, за твердженням позивача, залишився без відповіді.

Зважаючи на невиконання відповідачем умов Договору, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 203 648,58 грн, яких 192 562, 91 грн становить основна заборгованість, 4 918,89 грн - інфляційні втрати та 6 166,78 грн - 3 % річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Покупець, згідно приписів статті 692 ЦК України, зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 3 статті 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

За правилом статті 610 ЦК України порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З матеріалів справи встановлено, що строк оплати за отриманий відповідачем становив:

- за видатковою накладною № 549 від 08.10.2019 - не пізніше 23.10.2019,

- за видатковою накладною № 551 від 21.10.2019 - не пізніше 05.11.2019,

- за видатковою накладною № 599 від 01.11.2019 - не пізніше 16.11.2019.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару в повному обсязі в установлені Договором строки, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 192 562,91 грн підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених до стягнення з відповідача сум 4 918,89 грн інфляційних втрат та 6 166,78 грн 3 % річних, суд встановив наступне.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування та 3% річних, нараховані на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Здійснивши перевірку правильності наданих позивачем розрахунків суми 3% річних суд дійшов висновку, що позивачем допущено помилку при визначенні періодів для нарахування. Вірними строками для нарахування 3% річних по кожній з накладних є:

- за видатковою накладною № 549 від 08.10.2019 - з 24.10.2019 по 02.12.2020

- за видатковою накладною № 551 від 21.10.2019 - з 06.11.2019 по 02.12.2020

- за видатковою накладною № 599 від 01.11.2019 - з 17.11.2019 по 02.12.2020

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 6 157,00 грн.

При перевірці правильності нарахування позивачем суми інфляційних витрат суд керувався наступними приписами чинного законодавства.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Зважаючи, що прострочення грошового зобов`язання відповідачем у жовтні 2019 року (за накладною № 549), листопаді 2019 року (за накладними № 551 та № 599) та листопаді 2020 року (за накладними № 549, № 551 та № 599) тривало менше місяця, вимоги про стягнення інфляційних втрат за жовтень 2019 року та листопад 2020 року задоволенню не підлягають, а вірним періодом для нарахування інфляційних витрат є

- 01.11.2019 - 31.10.2020 за накладною № 549

- 01.12.2019 - 31.10.2020 за накладними № 551 та № 599.

Розмір інфляційних втрат за зазначені періоди, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за розрахунком суду становить 4 899,34 грн .

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У зв`язку з наведеними обставинами суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно пункту 3 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/13407/17.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до суми задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН-ПРОМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКОРД ЕНЕРГО" про стягнення 203 648,58 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКОРД ЕНЕРГО" (01014, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЗВІРИНЕЦЬКА, будинок 63; ідентифікаційний код 42991374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН-ПРОМ" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 2, кімната 1; ідентифікаційний код 40162787) 192 562,91 грн (сто дев`яносто дві тисячі п`ятсот шістдесят дві гривні 91 копійка) основної заборгованості, 6 157,00 грн (шість тисяч сто п`ятдесят сім гривень 00 копійок) 3% річних, 4 899,34 грн (чотири тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять гривень 34 копійки) інфляційних витрат та 3 054,29 грн (три тисячі п`ятдесят чотири гривні 29 копійок) судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 16.04.2021.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ