Рішення

від 19.04.2021 по справі 917/276/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2021 Справа № 917/276/21

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг енд Делівері"

до Фізичної особи-підприємця Вініченка Олександра Сергійовича

про стягнення 28468,10 грн.

без виклику представників сторін

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдінг енд Делівері" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Вініченка Олександра Сергійовича про стягнення 28468,10 грн. - повернення коштів попередньої оплати згідно платіжного доручення №1338 від 30.11.2020р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було перераховано відповідачу 28468,10 грн. попередньої оплати за договором № 30-11 від 30.11.2020 р., проте відповідач відмовився від виконання зобов`язань, кошти попередньої оплати не повернув.

Ухвалою від 19.03.2021р. було встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов (а.с.40-41).

Ухвала від 19.03.2021р. вважається врученою відповідачу 01.04.2021 згідно довідки поштового відділення (а.с.44). Отже, останнім днем для подання відзиву до суду є 16.04.2021.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися. Клопотання про продовження цього строку відповідач суду не надав.

Згідно ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

У даній справі були вчинені наступні процесуальні дії.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2021р. даний позов був переданий на розгляд судді Безрук Т. М.

Ухвалою господарського суду від 01.03.2021р. було залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки.

Ухвалою суду від 19.03.2021р. відкрито провадження у справі № 917/276/21, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 40-41).

Про відкриття провадження у справі позивач повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 22.03.2021р. (а.с.42).

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.03.2021р., надіслана відповідачу на адресу: вул. Шишацька, буд. 86А, кв. 63, м. Миргород, Полтавська область, 37604, повернулася до суду з відміткою поштового відділення від 01.04.2021 про відсутність адресата за адресою (а.с.43-46).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Вініченко Олександр Сергійович зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.38).

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Таким чином, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 ГПК України ухвала суду вважається врученою відповідачу 01.04.2021.

Крім того, на вказану адресу суд направляв відповідачу ухвалу від 01.03.20р. про залишення позову у цій справі без руху. Дана ухвала повернулася до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за адресою (а.с.28-31).

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведе зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч.5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдінг енд Делівері" (позивач) сплатив на користь Фізичної особи-підприємця Вініченка Олександра Сергійовича (відповідача) 28468,10 грн. згідно платіжного доручення № 1338 від 30.11.2020 з призначенням платежу попередня оплата за договором № 30-11 від 30.11.2020 (а.с.8, 33).

В заяві (вхід. № 2971 від 18.03.2021) позивач повідомив суду про те, що договір № 30-11 від 30.11.2020 був укладений між позивачем та відповідачем в усній формі, при цьому відповідач зобов`язався надати позивачу послуги, а позивач - оплатити вказані послуги на умовах попередньої оплати (а.с.32).

Позивач у позові зазначає, що відповідач зобов`язань за договором не виконав, в зв`язку з чим позивач направив відповідачу на його офіційну електрону адресу вимогу від 10.02.2021 за вих. № 98 про повернення сплачених коштів (а.с.7, 9).

Посилаючись на те, що відповідач кошти не повернув, позивач прохає стягнути з відповідача 28468,10 грн. - повернення коштів попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 509, ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, за ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Тобто, недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок прямо не передбачений законом, не тягне за собою недійсність правочину, а лише позбавляє сторони права у разі виникнення спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За ч.1 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 ГК України).

Надане позивачем платіжне доручення № 1338 від 30.11.2020 не свідчить про те, що договір фактично було укладено між сторонами, оскільки це платіжне доручення складено в односторонньому порядку позивачем. Доказів погодження відповідачем предмету договору, ціни, умови розрахунку, обсягу зобов`язань, суду не надано. Таким чином, матеріалами справи не підтверджено факт перебування відповідача в договірних зобов`язаннях з позивачем та взяття відповідачем на себе будь-якого обов`язку на користь позивача. Тобто, позивачем не доведено належними доказами, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору. З огляду на викладене вказаний договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Враховуючи викладене, господарський суд прийшов до висновку, що спірна сума грошових коштів була набута відповідачем безпідставно.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 924/1473/15, у п. 52 постанови Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 917/353/19, суд самостійно здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин і застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст.ст.13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Враховуючи, що сплата спірних коштів проведена позивачем без укладення договору у встановленому порядку, у відповідача були відсутні підстави для набуття цих коштів, відповідач, відповідно до статті 1212 ЦК України зобов`язаний повернути позивачу грошові кошти в сумі 28468,10 грн. як такі, що набуті без достатньої правової підстави.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі, до яких включає витрати на оплату судового збору у сумі 2270,00 грн. та 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

При подачі даного позову позивачем сплачено 2270,00 грн. судового збору за платіжним дорученням від 22.02.2021р. № 1704 (а.с.6). Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 23.02.2021р. (а.с.25).

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України вказані судові витрати повністю покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В попередньому розрахунку судових витрат позивач зазначив про понесення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. (а.с.2, 18).

В підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката суду надано:

договір № 22-02-21/1 від 22.02.2021р. про надання правової допомоги, укладений між позивачем (клієнтом) та адвокатом ОСОБА_2 (а.с.10);

додаток № 1 від 22.02.2021р. до договору № 22-02-21/1 від 22.02.2021р. (а.с.14);

довіреність від 25.01.2021р. № 78, видану директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг енд Делівері" ОСОБА_2, на право ОСОБА_1 укладати договори від імені позивача (а.с.15);

свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 від 08.11.2018р.(а.с.17);

ордер від 22.02.2021 р. на право ОСОБА_2 представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг енд Делівері (а.с.16);

акт приймання передачі послуг № 1 від 22.02.2021, яким підтверджено надання ОСОБА_2 юридичних послуг Товариству з обмеженою відповідальністю "Трейдінг енд Делівері" на суму 10000,00 грн. (а.с.19);

видатковий касовий ордер від 22.02.2021, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдінг енд Делівері" сплатило ОСОБА_2 10000,00 грн. згідно договору № 22-02-21/1 від 22.02.2021р (а.с. 20).

В ч. 3 ст 56 ГПК України вказано, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до ч.4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Пирогов Максим Ігорович є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг енд Делівері" та має право представляти інтереси цього Товариства без довіреності (а.с.39). ОСОБА_2 є також засновником цього Товариства та кінцевим бенефіціарним власником.

Одночасно, у справі ОСОБА_2 виступив як представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг енд Делівері" адвокат на підставі ордеру від 22.02.2021 р. на право ОСОБА_2 представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг енд Делівері" (а.с.16).

Суду подані договір № 22-02-21/1 від 22.02.2021р. про надання правової допомоги, укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг енд Делівері" (керівником якого є ОСОБА_2 ) та ОСОБА_2 як адвокатом, та видатковий касовий ордер від 22.02.2021, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдінг енд Делівері" сплатило ОСОБА_2 10000,00 грн.

Таким чином, вказані правочини були вчинені ОСОБА_2 в своїх інтересах з особою, представником якої одночасно він є, як керівник.

В ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України вказано, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

З огляду на викладене, заявлені витрати на правничу допомогу відшкодуванню не підлягають.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Вініченка Олександра Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг енд Делівері" (вул. Вознесенський узвіз, буд. 23а, офіс 20, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 42940293 ) 28468 грн 10 коп . - повернення коштів, 2270грн 00 коп . відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Полтавської області.

Дата складення повного судового рішення: 19.04.2021р.

Суддя Т. М. Безрук