Рішення

від 29.01.2021 по справі 671/181/20

ВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 671/181/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2021 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Ніколової С.В., з участю секретаря судового засідання Хрупайло Т.В., з участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду в м. Волочиськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, в якому просив поділити набуте за час шлюбу з відповідачкою майно та визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , а також на 1/2 частину земельної ділянки, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 6820983600:01:005:0228, що розташована за цією ж адресою. В обґрунтування позовних вимог вказував, що вони з відповідачкою перебували в зареєстрованому шлюбі з 04 січня 1999 року по 17 жовтня 2018 року. Під час перебування в шлюбі з відповідачкою ними було набуто зазначений житловий будинок та земельна ділянка. Дане майно набуте ними за спільні кошти та внаслідок спільного вкладання у добудову житлового будинку коштів та праці, тому вважає, що дане майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя і, відповідно, йому як колишньому чоловікові належить 1/2 зазначеного майна.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні визнали, що зазначене у позові майно є спільною сумісною власністю подружжя. Однак, просять суд відійти від засад рівності часток майна подружжя, оскільки неповнолітня дитина сторін залишилася проживати з відповідачкою. Вважають, що відповідачка має право на 2/3 частини спільного майна та просять врахувати, що під час перебування сторін в шлюбі, позивач не працював та зловживав алкогольними напоями, а на даний час він неналежним чином сплачує аліменти на утримання їхньої неповнолітньої дитини.

Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КпШС України та ст. 16 Закону України від 7 лютого 1991 року №697-ХІІ Про власність , які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Аналогічні положення містяться у чинній ст. 60 СК України.

За змістом ч. 1 ст. 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Із положень ч. 1 ст. 28 КпШС України слідує, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Схожа норма міститься у чинному СК України (стаття 70).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04.01.1999 року по 17.10.2018 року, що підтверджується рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2018 року.

Під час перебування у шлюбі сторонами було набуто майно, яке є їхньою спільною сумісною власністю, а саме: житловий будинок (63% готовності) з надвірними будівлями та спорудами (40% готовності) та земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовані по АДРЕСА_1 . Перебуваючи в шлюбі, сторони завершили будівництво зазначеного будинку, господарських будівель та споруд.

Дані обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються доказами: рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2018 року у справі №671/310/18; договором купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 25.10.2002 року; декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, зареєстрованого в Управлінні державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області від 01.12.2017 року; інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №197830976 від 27.01.2020 року; даними інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 27.01.2020 року; показаннями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Вирішуючи даний спір та враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також досліджені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що частки сторін в придбаному ними під час шлюбу майні є рівними. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в абзаці четвертому пункту 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 СК України).

Обов`язок, передбачений статтями 12, 81 ЦПК України, щодо доведення обставин, які б вказували на наявність підстав для відступу від засад рівності часток подружжя, покладається на особу, яка ініціює питання про збільшення частки у спільному сумісному майні подружжя, тобто на відповідачку у даній справі.

Як на підставу збільшення своєї частки у спільному майні подружжя відповідачка посилається на те, що разом із з нею проживає їхній з позивачем малолітній син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого фактично утримує лише вона, оскільки відповідач неналежним чином сплачує аліменти на утримання сина та допускав заборгованість по сплаті аліментів.

Однак, відповідачкою, всупереч ст.ст. 12, 81 ЦПК України не доведено належними та допустимими доказами наявність передбачених законом підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності, в тому числі не надано доказів на підтвердження того, що розмір аліментів, які стягуються з позивача на утримання неповнолітнього сина, недостатній для забезпечення його фізичного, духовного розвитку.

Також відповідачкою не наведено інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спільного майна подружжя, а тому суд дійшов висновку, що частки сторін при поділі майна подружжя є рівними.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України, а саме сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 77, 78, 81, 89, 141, 247, 258-273 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 та право власності на 1/2 частину земельної ділянки, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 6820983600:01:005:0228, що розташована по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1526 грн. 98 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 08.02.2021 року.

Суддя: