Рішення

від 08.04.2021 по справі 761/37040/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/37040/19

Провадження № 2/761/949/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Волошина В.О.,

при секретарі: Колзаковій К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Софіївський Спуск , Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог: СОФІЯ БІЗНЕС ЦЕНТР Б.В. (SOFIA BUSINESS CENTER B.V.) про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У вересні 2019р. позивачка ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ Софіївський Спуск (далі по тексту - відповідач 1), Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач 2), третя особа без самостійних вимог: СОФІЯ БІЗНЕС ЦЕНТР Б.В. (SOFIA BUSINESS CENTER B.V.) в якому просила суд:

- визнати припиненими трудові відносини, укладені між позивачкою та відповідачем 1, у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України;

- зобов`язати відповідача 2 вилучити відомості, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про керівника юридичної особи відповідача 1, позивачку;

- стягнути з відповідачів судовий збір в розмірі 1536, 80 грн.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що з 01 червня 2010р. вона приступила до виконання обов`язків Генерального директора відповідача 1.

В липні 2019р. позивачкою засобами поштового зв`язку було направлено єдиному учаснику відповідача 1 заяву про її звільнення та повідомлення про скликання позачергових Загальних зборів учасників відповідача 1, з огляду на те, що припинення повноважень директора належить до компетенції Загальних зборів учасників відповідача 1. Також, в подальшому, позивачка неодноразово, повторно надсилала вказані вище повідомлення стосовно її звільнення. Проте, 19 серпня 2019р. єдиний учасник відповідача 1 - третя особа не з`явився для їх проведення. У зв`язку з тим, що Загальні збори не відбулися, рішення вищого органу товариства про звільнення позивачки не приймалося. А тому, з метою реалізації свого право звільнитися за власним бажанням, позивачкою було видано наказ про визнання себе звільненою за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України.

19 серпня 2019р. нею було видано наказ про звільнення її з посади Генерального директора відповідача 1. Отже, з 19 серпня 2019р. фактично між позивачкою та відповідачем 1 припинилися трудові відносини. У зв`язку з тим, що згідно із чинним законодавством та Статутом відповідача 1 звільнення керівника належить до компетенції Загальних зборів цього товариства, які не відбулися, нового керівника не призначено, тому у позивачки була відсутня можливість надати державному реєстратору документи, що визначені у ч. 4 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань . Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, з метою захисту своїх прав вона звернулась до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019р. у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та було призначено справу до розгляду.

19 грудня 2019р., 10 липня 2020р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач 2, проти позову заперечив, зазначивши, що ним не порушувались права сторони позивача, а вимоги до відповідача 2 є безпідставними та необґрунтованими.

30 березня 2021р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2, в якій представник позивача заперечив проти відзиву відповідача 2 та просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

В судове засідання 08 квітня 2021р., сторони, третя особа не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку. До судового засідання стороною позивача було подано на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, яка заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, з підстав, зазначених у позові. Решта учасників процесу поважності причин неявки не повідомили.

Суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін, в порядку ч.3 ст.211 ЦПК України.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 23 березня 2010р. протоколом Загальних зборів учасників відповідача 1, (єдиним учасником відповідача 1 є третя особа, частка якої становить 100% Статутного капіталу відповідача 1), позивачку було призначено на посаду Генерального директора за сумісництвом у відповідача 1. Відповідно до Наказу № 1 від 01 червня 2010р. позивачка приступила до виконання обов`язків Генерального директора з 01 червня 2010р.

Судом встановлено, що 10, 11 липня 2019р. позивачкою засобами поштового зв`язку було направлено учаснику відповідача 1 - третій особі заяву про її звільнення з посади Генерального директора відповідача 1, з 19 серпня 2019р. та повідомлення про скликання позачергових Загальних зборів учасників відповідача 1, стосовно звільнення позивачки із займаної посади, в якому вказано місце, дату проведення позачергових Загальних зборів та порядок денний зборів.

Як вбачається, з матеріалів справи третя особа відмовилась від отримання вказаних поштових відправлень із заявою про звільнення позивачки та з повідомленням про скликання позачергових Загальних зборів відповідача 1 стосовно звільнення позивачки. З огляду на викладене вказані Загальні збори учасників відповідача 1 не відбулись.

Згідно ст. 28 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 31 цього Закону України загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.

У товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника (ч. 1 ст. 37 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю ).

Відповідно до п.п. 6.3.10 п. 6.3. і п. 6.4. ст. 6 Статуту відповідача 1, затвердженого протоколом № 23/03-2010 від 23 березня 2010р. Загальними зборами учасників товариства (далі по тексту - Статут ), до виключної компетенції Загальних зборів учасників належить обрання та відкликання Дирекції Товариства. В пункті 7.3. ст. 7 Статуту зазначено, що чергові та позачергові засідання Загальних зборів учасників скликаються шляхом попереднього письмового повідомлення, зробленого не менш як за тридцять (30) днів; за умови, однак, що при невідкладних випадках, при одностайній згоді Представників, повідомлення про скликання будь-яких Зборів учасників може надсилатися без дотримання передбаченого для таких випадків терміну. Такі повідомлення мають бути в письмовій формі, надсилатися кожному Представникові та містити день, час та адресу проведення зборів.

Отже, з метою дотримання визначеної законодавством процедури звільнення за ініціативою працівника, що визначено ст. 38 КЗпП, ст. ст. 30, 39 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , наведених норм п.п. 6.3.10 п. 6.3. і п. 6.4. ст. 6, п. 7.3. ст. 7 Статуту, позивачка ініціювала та повідомила єдиного учасника відповідача 1 - третю особу про скликання Позачергових Загальних зборів стосовно її звільнення з займаної посади.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане повідомлення надіслане на адресу третьої особи 10 липня 2019р., що підтверджується поштовою квитанцією, яка є доказом надіслання відповідного міжнародного поштового відправлення без опису вкладення. Вказане свідчить про те, що третю особу було належним чином повідомлено про час, місце та дату проведення Загальних зборів. Така позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2019р. у справі № 910/7308/16, від 10 вересня 2019р. у справі № 925/410/19, постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015р. у справі № 3-928гс15. При цьому, Верховний Суд також вважає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021р. у справі № 911/3142/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018р. у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18)).

Також, як встановлено судом позивачка у своїх повідомленнях про звільнення, просила третю особу вжити всіх заходів, необхідних для звільнення її з посади Генерального директора відповідача 1 з 19 серпня 2019р., виключення відповідних відомостей про неї як Генерального директора товариства з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та прийняти рішення щодо призначення іншої особи на посаду Генерального директора Товариства.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що позивачкою з додержанням наведених норм чинного законодавства було повідомлено єдиного учасника відповідача 1 про скликання Загальних зборів з приводу її звільнення за власним бажанням.

Проте, 19 серпня 2019р. третя особа, як учасник відповідача 1 не з`явився для їх проведення і вказані Загальні збори, так і не були проведені.

Відповідно до п. 8.4.3. ст. 8 Статуту відповідача 1 до компетенції Генерального директора належить, зокрема, видання наказів і вказівок, обов`язкових для всіх працівників Товариства. Також, із п. 8.3. ст. 8 Статуту відповідача 1 фактично слідує, що всі питання діяльності Генерального Директора регулюються згідно з чинним трудовим законодавством.

Таким чином, позивачка під час перебування на посаді Генерального директора відповідача 1 мала право видавати накази про звільнення персоналу, у тому числі і Генерального Директора за ст. 38 КЗпП України.

19 серпня 2019р. позивачкою було видано Наказ № 10 про звільнення її з посади Генерального директора відповідача 1, відповідно до ст. 38 КЗпП України.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07 липня 2004р. № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007р. № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

За змістом ст. 5? КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, вільний вибір виду діяльності.

Частиною 1 ст. 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП України).

Власником підприємства у розумінні ст. 38 КЗпП України та трудового законодавства в цілому, вважається особа, яка створила підприємство, тобто засновник (засновники). Залежно від організаційно - правової форми підприємства, власником може бути засновник приватного підприємства, акціонери, учасники та ін.

Таким чином, за змістом положень ст. 38 КЗпП України та ст. 30 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю право директора товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства провести загальні збори та розглянути заяву директора про звільнення.

У випадку відсутності рішення Загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 3 липня 2019р. у справі № 520/11437/16-ц, від 24 грудня 2019р. у справі № 758/1861/18).

Уповноважений на звільнення Генерального директора орган відповідача 1 проігнорував повідомлення позивачки про її звільнення і не розглянув по суті її заяву про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього Статутом обов`язків. З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивачки в межах статутної діяльності товариства були порушені трудові права позивачки, зокрема її право бути звільненою із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця для його реалізації.

Також, оскільки законні вимоги позивачки щодо звільнення залишились нерозглянутими, то у зв`язку з цим порушені права та інтереси останньою, тому що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань продовжують міститись відомості про те, що позивачка є керівником відповідача 1.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з 19 серпня 2019р. трудові відносини між позивачкою і відповідачем 1 фактично були припинені.

Відповідно до п. 13) ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації, тощо; зокрема, прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Таким чином, задоволення вимоги позивачки про визнання трудових відносин між нею та відповідачем 1 припиненими, тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі відносно відповідача 1 (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019р. у справі № 520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019р., у справі № 758/1861/18).

Відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України Про виконавче провадження щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (п. 3 ч. 5 ст. 25 Закону).

Отже, у вказаній нормі визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019р. у справі № 520/11437/16-ц) та в силу положень ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , компетентним органом, який є уповноваженим вносити записи щодо виключення інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про позивачку, як керівника відповідача 1 виступає відповідач 2 в особі її відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

Статтею 16 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020р. у справі № 910/7164/19).

Таким чином, саме відповідач 2, як суб`єкт державної реєстрації, має проводити зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі відносно виключення інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про позивачку, яка є виконавчим органом відповідача 1, на підставі рішення суду, що містить відповідне зобов`язання.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачкою доведено обставини, на які вона посилалася, як на підставу своїх вимог, а тому її вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача 1 на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,4 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 133, 141, 223, 258-261, 263-265, 268, 274, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 8, 55 Конституції України, ст. ст. 5?, 38 КЗпП України, ст. ст. 29, 30 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , ст. ст. 5, 9, 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Софіївський Спуск (код ЄДРПОУ 37026586, місцезнаходження: м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 17), Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37405111, місцезнаходження: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 24), третя особа: СОФІЯ БІЗНЕС ЦЕНТР Б.В. (SOFIA BUSINESS CENTER B.V.) (місцезнаходження: Laan Copes van Cattenburch 52, 2585 GB the Hague, the Netherlands) про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати трудові відносини, укладені між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Софіївський Спуск припиненими з 19 серпня 2019р. у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Зобов`язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців виключити відомості, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про керівника юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Софіївський Спуск ОСОБА_1 з 19 серпня 2019р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Софіївський Спуск на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 /сімсот шістдесят вісім/ грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13 квітня 2021 року.

Суддя: