Рішення

від 16.04.2021 по справі 580/559/21

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року справа № 580/559/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу і зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2021 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 04.08.2020 №23-7787/14-20-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки";

зобов`язати відповідача повторно розглянути питання про затвердження позивачу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,0000 га (кадастровий номер 7124981500:03:001:0229), розташованої в адміністративних межах Будищанської сільської ради, за межами населеного пункту, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та надання цієї земельної ділянки у власність позивачу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач без наявності законних підстав не затвердив погоджений проект землеустрою у визначений законом місячний строк з дня його подання, натомість прийняв необґрунтоване рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою. Стверджує, що відповідач позбавлений приймати будь-які альтернативні рішення, окрім затвердження погодженого проекту землеустрою. Тому позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою від 15.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву та доказів.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позов не надав, про причини його неподання суд не повідомив.

Вивчивши доводи сторін, викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив таке.

Відповідно до завдання на виконання робіт з розробки проекту землеустрою від 27.08.2014 ФОП ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0000 га у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Будищенської сільської ради за межами населеного пункту.

Висновком Управління Держземагентства у Черкаському районі Черкаської області від 29.05.2015 №01-11/567 погоджено вказаний проект землеустрою.

За наслідками розгляду заяви позивача від 16.07.2020 (вх.№Ш-8927/0/94-20) про затвердження вказаного проекту землеустрою, відповідач наказом від 04.08.2020 №23-7787/14-20-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Будищенської сільської ради, розміром 1,0000 га (кадастровий номер 7124981500:03:001:0229) із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства та надання цієї земельної ділянки у власність.

Підставами відмови вказано:

- матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування не відповідають інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500, оскільки відсутня схема планової зйомочної мережі, роздрукований електронний польовий журнал, відомість обробки та врівноваження теодолітного ходу;

- відповідно до відомостей ДЗК частина запроектованої до відведення земельної ділянки потрапляє в межі водного об`єкта, який є землями водного фонду, розпорядження якими не відноситься до повноважень відповідача.

Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим фактичним обставинам справи, суд врахував, ст.14 Конституції України, яка гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Спірні правовідносини врегульовані Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України).

Відповідно до п.б ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Згідно зі ст.121 ЗК України земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства передаються у власність громадянам у розмірі не більше 2,0 гектара.

З огляду на це позивач, який, як підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта, є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.

Абз.2 ч.1 ст.123 ЗК України передбачено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин .

На підставі ч.4 ст.186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Відповідно до ч.5 ст.186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з ч.6 ст.186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

З аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 (далі - Положення №15), центральним органом виконавчої влади який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин , землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Згідно з п.7 вказаного положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Суд врахував, вказаних вище вимог ч.1 ст.186-1 ЗК України щодо обов`язкового погодження проекту землеустрою з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин позивачем не дотримано.

Наданий суду висновок Управління Держземагентства у Черкаському районі Черкаської області від 29.05.2015 №01-11/567, яким погоджено вказаний проект землеустрою не відповідає вищевказаним вимогам, оскільки станом на час складення вказаного висновку ч.1 ст.186-1 ЗК України передбачала погодження проекту землеустрою саме територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, яким, як зазначено вище, є саме Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Суд врахував, що станом на час складення висновку №01-11/567 управлінням Держземагентства у Черкаському районі Черкаської області (29.05.2015) вищевказане Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру було чинним, а згідно з даними ЄДРПОУ Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області утворене як юридична особа 24.05.2015.

Отже, погодження позивачем вищевказаного проекту землеустрою Управлінням Держземагентства у Черкаському районі Черкаської області не може вважатись виконанням визначеного ч.1 ст.186-1 ЗК України обов`язку.

Тому суд дійшов висновку, що вказаних норм щодо необхідності погодження проекту землеустрою позивач не дотримався.

Ч.9 ст.118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Суд врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.08.2019 у справі №817/586/17, які обов`язкові для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Верховний Суд у вказаному рішенні зазначив, що враховуючи вищевикладене правове регулювання Суд вважає, що в разі погодження проекту землеустрою у відповідності до статті 186-1 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, позбавлений можливості приймати альтернативні рішення крім як рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, у разі погодження проекту землеустрою у відповідності до статті 186-1 ЗК України , відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, зобов`язаний прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Зважаючи, що доказів погодження вищевказаного проекту землеустрою у вищевказаному порядку суду не надано, відсутні підстави для його затвердження та передачі земельної ділянки у власність позивачу.

Для вирішення спору суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Також відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 10.09.2020 у справі №591/245/17 зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Оскільки судом вище встановлено відсутність підстав для затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність позивачу, аргументи щодо недоліків проекту землеустрою та віднесення земельної ділянки до категорії земель водного фонду, суд не оцінював, як такі, що не впливають на вирішення цього спору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а сплачений судовий збір - поверненню.

Керуючись ст.ст.2-6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 .

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя О.А. Рідзель