Постанова

від 14.04.2021 по справі 440/4849/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 р.Справа № 440/4849/20

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава, повний текст складено 16.11.20 року по справі № 440/4849/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною відмови, оформленої листом від 20.05.2020 за №ФОП/М/3128/1631-50-33-22, в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 13.05.2020 про повернення помилково сплаченого єдиного внеску у період з січня 2017 року по лютий 2020 року в сукупному розмірі 31371,60 грн та зобов`язання підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 помилково сплачених коштів єдиного внеску у період з січня 2017 року по лютий 2020 року в сукупному розмірі 31371,60 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим , прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи , просить суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу , скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 скасувати , прийняти нове рішення про задоволення позову .

Відповідачем до суду подано додаткові пояснення у справі , в яких вказує , що апеляційна скарга є необґрунтованою, просить суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні , рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача , перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що на підставі рішення Полтавської обласної кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури від 25 листопада 2010 року №20 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії №835.

Починаючи з 01.03.2012 по 17.12.2018 ОСОБА_1 працював на посаді юристконсульта у ТОВ "Компанія Крок", а з 18.12.2018 по теперішній час працює на посаді юристконсульта у ТОВ "ВТК "Крок".

Згідно виписки з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5, судом встановлено, що єдиний внесок за застраховану особу (позивача) за період з січня 2017 по лютий 2020 року сплачений його роботодавцями.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з січня 2017 по лютий 2020 року самостійно обраховано та сплачено єдиний соціальний внесок як самозайнятою особою адвокатом в загальному розмірі 31371,60 грн.

13.05.2020 ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області подано заяву про повернення помилково сплаченого Єдиного соціального внеску за період з січня 2017 року по лютий 2020 року в сумі 31371,60 грн.

Відповідач своїм листом від 20.05.2020 №ФОП/М/3/28/16-31-05-33-22 відмовлено у поверненні коштів в сумі 31371,70 грн у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 у поданих до ДПІ у м. Полтава "Звітах про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017, 2018 та 2019 роки" самостійно обраховано та сплачено єдиний внесок за вказаний період.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що позивач, який здійснює адвокатську діяльність, несе обов`язок зі сплати єдиного соціального внеску як самозайнята особа незалежно від обставин не / отримання доходу від такої діяльності. Рішення Верховного Суду, на які посилається позивач у заяві від 12.10.2020, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки ними встановлено відсутність у позивачів обов`язку по сплаті єдиного внеску у зв`язку з нездійсненням ними адвокатської діяльності та перебуванні у трудових відносинах з третіми особами, однак, у ході розгляду цієї справи судом встановлено здійснення позивачем адвокатської діяльності без отримання відповідного доходу.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю працівник це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України № 5076-VI від 05.07.2012 року Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 5076-V адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції закону на час виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Тобто, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Сплата єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах у межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.11.2019 року по справі № 160/3114/19.

Таким чином, оскільки починаючи з 01.03.2012 по 17.12.2018 ОСОБА_1 працював на посаді юристконсульта у ТОВ "Компанія Крок", а з 18.12.2018 по теперішній час працює на посаді юристконсульта у ТОВ "ВТК "Крок", згідно виписки з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5 єдиний внесок за застраховану особу (позивача) за період з січня 2017 по лютий 2020 року сплачений його роботодавцями, колегія суддів прийшла до висновку, що у ОСОБА_1 був відсутній обов`язок сплачувати самостійно єдиний внесок, оскільки єдиний внесок було сплачено за нього його роботодавцями ТОВ "Компанія Крок" и ТОВ "ВТК "Крок".

Тобто, позивачем помилково було сплачено єдиний соціальний внесок з січня 2017 року по лютий 2020 року на загальну суму 31371,60 грн.

Відповідно до ч.13 ст. 9 Закону №2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Крім того, колегія суддів зазначає , що Законом України №2464-VI не передбачено подання уточнюючих розрахунків по сплаті єдиного внеску.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку , що відмова Головного управління ДПС у Полтавській області , оформлена листом від 20.05.2020 за №ФОП/М/3128/1631-50-33-22, в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 13.05.2020 про повернення помилково сплаченого єдиного внеску у період з січня 2017 року по лютий 2020 року в сукупному розмірі 31371,60 грн. є необґрунтованою та протиправною.

Процедура зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску визначена Порядком № 6.

Відповідно до пп. 1 п. 5 Порядку № 6 повернення коштів здійснюється у випадках: надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719.

Згідно з п. 6 Порядку № 6 повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення.

З огляду на п. 7 Порядку № 6 у разі надходження заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації Заяви проводить перевірку наданої Платником інформації.

Заява залишається без задоволення у таких випадках:

- невідповідність заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку;

- недостовірність викладеної у заяві платника інформації;

- подання заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску;

- наявність у платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.

У разі відмови в задоволенні заяви про повернення коштів з рахунку 3719 платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.

У разі задоволення заяви про повернення коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає заяву з відміткою про підтвердження повернення коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності.

Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання заяви з відміткою про підтвердження повернення коштів на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником Реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.

Пунктом 8 Порядку № 6 визначено, що на підставі Висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення.

Управління (відділення) Казначейства на підставі розрахункового документа органу доходів і зборів нижчого рівня перераховує кошти за рахунок поточних надходжень за день з відповідного рахунку 3719 на рахунок платника, зазначений у Заяві, відкритий у банку або органі Казначейства.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи те, що позивач звертався до податкового органу із відповідною заявою про повернення йому помилкового сплаченого єдиного соціального внеску в розмірі 31371,60, відмова Головного управління ДПС у Полтавській області , оформлена листом від 20.05.2020 за №ФОП/М/3128/1631-50-33-22, в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 13.05.2020 про повернення помилково сплаченого єдиного внеску у період з січня 2017 року по лютий 2020 року в сукупному розмірі 31371,60 грн. є протиправною, колегія суддів вважає, що слід зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області скласти висновок про повернення ОСОБА_1 помилково сплачених коштів єдиного внеску у період з січня 2017 року по лютий 2020 року в сукупному розмірі 31371,60 грн. та вчинити дії , передбачені п. 8 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6 .

Наведене не враховано судом першої інстанції, що призвело до невірного висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову , доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року по справі № 440/4849/20 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову, оформлену листом від 20.05.2020 за №ФОП/М/3128/1631-50-33-22, в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 13.05.2020 про повернення помилково сплаченого єдиного внеску у період з січня 2017 року по лютий 2020 року в сукупному розмірі 31371,60 грн .

Зобов`язати скласти висновок про повернення ОСОБА_1 помилково сплачених коштів єдиного внеску у період з січня 2017 року по лютий 2020 року в сукупному розмірі 31371,60 грн. та вчинити дії , передбачені п. 8 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6 .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 19.04.2021 року