Постанова

від 07.04.2021 по справі 520/2242/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 р.Справа № 520/2242/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2020, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 01.10.20 року по справі № 520/2242/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР"

до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00000140511 від 22.01.2020 року за формою "В4" про завищення від`ємного значення податку на додану вартість за періоди вересня, грудня 2018 року та лютого 2019 року на загальну суму 1259312,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 0 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача суму фактично плаченого позивачем судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00000140511 від 22.01.2020 року за формою "В4" про завищення від`ємного значення податку на додану вартість за періоди вересня, грудня 2018 року та лютого 2019 року на загальну суму 1259312,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 0 грн. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР" (вул. Шкільна, буд. 1, кв. 16, с. Кутузівка, Харківський район, Харківська область, 62405, код 40917498) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, 61057, код 43143704) суму сплаченого судового збору у розмірі 18889,68 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять гривень 68 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн. (десять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що за результатами аналізу баз даних ДФС та документів, наданих під час перевірки по контрагенту-постачальнику TOB "ЛОГІСТИК ТЕХНОЛОДЖИ" (код за ЄДРПОУ 42045604) встановлено, що операції з постачання товару від TOB "ЛОГІСТИК ТЕХНОЛОДЖИ" до TOB СП ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР носять фіктивний характер, у зв`язку з неможливістю підтвердження факту транспортування товарів. Згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва (форма №1) Баланс за 2018 рік, від 28.02.2019 №9311072834, балансова вартість основних засобів на TOB "ЛОГІСТИК ТЕХНОЛОДЖИ" склала 0 грн. TOB "СП ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР" (код за ЄДРПОУ 40917498) до перевірки не надавались сертифікати відповідності, технічні паспорта та інші документи, які передбачені затвердженими технічними регламентами. Згідно вхідної податкової інформації по TOB "ЛОГІСТИК ТЕХНОЛОДЖИ" від 18.06.2019 №512/20-40-14-11-11/42045604, ГУ ДФС у Харківській області було здійснено вихід за місцем реєстрації TOB ЛОГІСТИК ТЕХНОЛОДЖИ , код 42045604, а саме: 62416, Харківська обл., Харківський район, смт. Пісочин, вул. Крупської, буд. 15-А. За вказаною адресою розташоване нежитлове багатоповерхове приміщення, власником якого є ПАТ Завод Надія . Як повідомили працівники юридичного управління, на території вказаного підприємства TOB "ЛОГІСТИК ТЕХНОЛОДЖИ", код 42045604, не знаходиться та ніколи не знаходилось. Вказує, що наведене вище не дає можливості підтвердити факт реальності здійснення господарських операцій щодо придбання товарів TOB "СП ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР" (код за СДРПОУ 40917498) у TOB ЛОГІСТИК ТЕХНОЛОДЖИ (код за ЄДРПОУ 42045604) у грудні 2018 року, у зв`язку з чим надані до перевірки документи мають ознаки фіктивності. Стверджує, що за результатами аналізу баз даних ДПС та документів, наданих під час перевірки по контрагенту-постачальнику TOB "ЛЕГАЛОКС" (код ЄДРПОУ 42441130) встановлено, що операції з постачання товару від TOB "ЛЕГАЛОКС" (код ЄДРПОУ 42441130) до TOB СП ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР носять фіктивний характер, а надані товарно-транспортні накладні мають ознаки дефектності. Фінансовий звіт (форма №1) Баланс за 2018 роки не надавався, таким чином інформація щодо основних засобів відсутня. Аналізом придбання та реалізації TOB СП ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР (податковий номер 40917498) в розрізі номенклатури товару згідно з базою Єдиний реєстр податкових накладних встановлено обрив ланцюга постачання товарів, робіт, послуг. TOB "СП ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР" (код за ЄДРПОУ 40917498) до перевірки не надавались сертифікати відповідності, технічні паспорта та інші документи, які передбачені затвердженими технічними регламентами. Згідно баз ДПС обліковуються розбіжності по взаємовідносинам між TOB СП ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР (код за ЄДРПОУ 40917498) та TOB ЛЕГАЛОКС (код ЄДРПОУ 42441130) у лютому 2019 року на суму ПДВ 807500 грн. Дані розбіжності пов`язані з тим, що TOB ЛЕГАЛОКС не задекларував податкові зобов`язання у лютому 2019 року. Вважає, що наведене вище не дає можливості підтвердити факт реальності здійснення господарських операцій щодо придбання товарів, робіт/послуг TOB "СП ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР" (код за ЄДРПОУ 40917498) у TOB ЛЕГАЛОКС (код за ЄДРПОУ 4171 1582) у лютому 2019 року, у зв`язку з чим надані до перевірки документи мають ознаки фіктивності. Також зазначає, що операції з придбання товару TOB СП ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР у TOB ЕКОТРЕЙД-2016 носять фіктивний характер. Згідно Фінансового звіту (форма №1) Баланс за 2018 рік, основних засобів недостатньо для зберігання великих обсягів м`ясних виробів та м`ясної продукції. TOB "СП ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР" (код за ЄДРПОУ 40917498) до перевірки не надавались сертифікати та жодна технічна документація стосовно зберігання м`ясних виробів та м`ясної продукції. TOB ЕКОТРЕЙД-2016 відсутні трудові ресурси, а господарські операції з постачання товару від TOB ЕКОТРЕЙД-2016 до TOB СП ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР носять фіктивний характер. Зауважує, що наведене вище не дає можливості підтвердити факт реальності здійснення господарських операцій щодо придбання товарів TOB "СП ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР" (код за ЄДРПОУ 40917498) у TOB ЕКОТРЕЙД-2016 у вересні 2018 року, у зв`язку з чим надані до перевірки документи мають ознаки фіктивності. Таким чином, наголошує, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення №00000140511 від 22.01.2020 року за формою "В4" про завищення від`ємного значення податку на додану вартість за періоди вересня, грудня 2018 року та лютого 2019 року на загальну суму 1259312,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 0 грн., а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ СП ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 40917498.

Основними видами діяльності позивача, в тому числі, є 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 46.11 діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 02.12.2019 року №2703, фахівцями відповідача проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ СП ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ ЕКОТРЕЙД-2016 (код ЄДРПОУ 40394131) за вересень 2018 року, ТОВ ЛЕГАЛЮКС (код за ЄДРПОУ 42441130) за лютий 2019 року, ТОВ КАССІС ВТК (попередня назва ТОВ Логістик Технолоджи ) (код за ЄДРПОУ 42045604) за грудень 2018 року та подальшої реалізації.

Результати перевірки викладені в акті №1403/20-40-05-11-10/40917498 від 26.12.2019 року, яким зафіксовано порушення п.198.1, п. 198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 1 259 312 грн., в т.ч. у вересні 2018 року на 321454 грн., у грудні 2018 року на 130358 грн., у лютому 2019 року на 807500 грн., та як наслідок завищення від`ємного значення податку на додану вартість на суму ПДВ 1 259 312 грн. в тому числі за вересень 2018 року на 321454 грн., за грудень 2018 року на 10358 грн., за лютий 2019 року на 807500 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач надав до Головного управління ДПС у Харківській області заперечення, за результатом розгляду яких висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі висновків перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №00000140511 від 22.01.2020 року за формою В4 про завищення від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 1 259 312 грн (в тому числі за вересень 2018 року на 321454 грн., за грудень 2018 року на 130358 грн., за лютий 2019 року на 807500 грн.) та застосування штрафних санкцій на суму 0 грн.

Підставою для їх прийняття слугував висновок податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, укладених позивачем із контрагентами: ТОВ «ЕКОТРЕЙД-2016» , ТОВ «ЛЕГАЛОКС» , ТОВ «КАССІС ВТК» (попередня назва ТОВ «Логістик Технолоджи» ) за відповідні періоди.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредит) виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як встановлено п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6. ст. 198 ПК України).

Отже, законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ст. ст. 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд неодноразово (зокрема, у постановах від 19.04.2019 у справі №803/236/15-а, від 21.10.2019 у справі №0540/7843/18-а, від 09.10.2020 у справі №826/11085/18) зазначав, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Матеріали справи свідчать , що між позивачем (покупець) та ТОВ « КАССІС ВТК» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 05.08.2018 № 05/08/18, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар асортимент, найменування, кількість , ціна та загальна вартість якого зазначаються у бухгалтерських документах, а покупець прийняти та оплатити його вартість на умовах договору. Якість товару, що постачається повинна відповідати технічним умовам заводу виробника та державним стандартам, діючим на території України і підтверджуватися паспортом (сертифікатом), якщо того вимагає чинне законодавство України. Якість та кількість товару, що постачається, перевіряється покупцем в момент його отримання. Датою продажу є дата , зазначена в накладній на відпуск товару, перехід права власності на товар відбувається в момент підписання накладних (п.1.1.-3.2, 4.3,4.4 Договору).

За вказаним договором позивачу поставлені помпа з блоком управління, електродвигун, електродвигун ДСО -20 в комплекті з блоком резисторів БС-ДСО-20 (№ кр.1АБ.559.086)

В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до матеріалів справи рахунки--фактури №Т-1271 від 17.12.2018р. на суму 333 300,03 грн., в тому числі ПДВ 55555,00 грн., №Т-1272 від 18.12.2018 р. на суму 115 546,00 грн., в тому числі ПДВ 19257,67 грн., №524 від 03.12.2018р. на суму 333 300,00 грн., в тому числі ПДВ 55555,00 грн.

Оплата за поставлений товар проводилась у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем надані до матеріалів справи платіжне доручення від 28.12.2018 № 124, призначення платежу сплата за товар згідно рахунку № 524 на суму 333 300,00 грн., в тому числі ПДВ 55555,00 грн., від 06.03.2019 № 165, призначення платежу сплата за помпу згідно рах.Т-1272 від 18.12.2018 на суму 19 000,00 грн., в тому числі ПДВ 3166.67 грн.

Заборгованість позивача перед контрагентом за вказаним договором станом на момент розгляду справи складає 429 846,03 грн.

Фактичне переміщення придбаного за вказаним договором товару проведено керівником ТОВ «СП ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР» ОСОБА_1 на власному автомобілі БАЗ22154 (дата реєстрації 12.05.2015), на підтвердження чого у матеріалах справи міститься копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 та договору позички транспортного засобу від 01.08.2018р., довіреності від 01.08.2018р. на право підписання договорів від імені та в інтересах ТОВ «СП «Щасливий фермер» на ім`я агронома позивача ОСОБА_2 .

Згідно вказаного договору позички від 01.08.2018р. - фізична особа ОСОБА_1 передав ТОВ «СП «Щасливий фермер» в тимчасове безоплатне користування автомобіль БАЗ 252154, д.н. НОМЕР_2 строком на 7 (сім) місяців.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Легалокс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 01.02.2019 № 01/02-19-1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити добрива , датою поставки товару вважається дата оформлення видаткової накладної постачальником, склад поставки: Харківська область, с. Мороховець, вул. Перемоги, 38; при поставці товару постачальник надає Договір, рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладну (п.1.1,2.3-2.5 Договору)

За вказаним договором позивачем придбана нітроамофоска 16:16:16 (імп) та селітра аміачна (імп.).

В підтвердження реальності господарської операції з вказаним контрагентом позивачем надано суду видаткові накладні №01/05 від 05.02.2019р. на суму ПДВ 52500.00 грн., №02/05 від 05.02.2019р. на суму ПДВ 52500.00 грн., №03/05 від 05.02.2019р. на суму ПДВ 35000.00 грн., №04/05 від 05.02.2019р. на суму ПДВ 49000.00 грн., №05/05 від 05.02.2019р. на суму ПДВ 56000.00 грн., №07/05 від 05.02.2019р. на суму ПДВ 59500.00 грн., №08/05 від 05.02.2019р. на суму ПДВ 52500.00 грн., №01/06 від 06.02.2019р. на суму ПДВ 63000.00 грн., №02/06 від 06.02.2019р. на суму ПДВ 59500.00 грн., №03/06 від 06.02.2019р. на суму ПДВ 52500.00 грн., №04/06 від 06.02.2019р. на суму ПДВ 38500.00 грн., №05/06 від 06.02.2019р. на суму ПДВ 45500.00 грн., №06/06 від 06.02.2019р. на суму ПДВ 66500.00 грн., рахунки-фактури №01/02-1 від 01.02.2019р. на суму ПДВ 233.33 грн., №05/02-1 від 05.02.2019р. на суму ПДВ 38366.67 грн., №06/02-1 від 06.02.2019р. на суму ПДВ 86400.00 грн.

Зобов`язання по оплаті вартості придбаних у контрагента товарів виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжних доручень від 01.02.2019 № 149 на суму ПДВ 20000.00 грн., від 04.02.2019 № 150 на суму ПДВ 50000.00 грн., від 26.02.2019 на суму ПДВ 16666.67 грн. , що також підтверджується випискою по оборотно-сальдовому рахунку 311 «Поточні рахунки в національний валюті» Плану рахунків бухгалтерського обліку України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №291 вiд 30.11.99р

За даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 6311 станом на момент розгляду справи у позивача обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Легалокс» на суму 4 325 000,00 грн.

В підтвердження фізичного переміщення товару, взяття придбаних ТМЦ на облік, використання у подальшій діяльності підприємством надані договір про надання транспортних послуг № 2019/2/01-1 від 01.02.2019р., товаро-транспортні накладні №05/02/19-1 від 05.02.2019р., №05/02/19-2 від 05.02.2019р., №05/02/19-3 від 05.02.2019р., №05/02/19-4 від 05.02.2019р., №05/02/19-5 від 05.02.2019р.,№05/02/19-6 від 05.02.2019р., №05/02/19-7 від 05.02.2019р., №05/02/19-8 від 05.02.2019р., №05/02/19-9 від 05.02.2019р., №05/02/19-10 від 05.02.2019р.,№06/02/19-1 від 06.02.2019р., №06/02/19-2 від 06.02.2019р., №06/02/19-3 від 06.02.2019р.,№06/02/19-4 від 06.02.2019р., №06/02/19-5 від 06.02.2019р., №06/02/19-6 від 06.02.2019р.,№06/02/19-7 від 06.02.2019р., №06/02/19-8 від 06.02.2019р., №06/02/19-9 від 06.02.2019р., №01/02/19-2 від 01.02.2019р.; оборотно-сальдову відомість рахунок 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» Плану рахунків бухгалтерського обліку України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №291 вiд 30.11.99р.

В підтвердження використання придбаного товару в своїй господарській діяльності позивачем надано до матеріалів справи акт №5 за червень 2019р. «Про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин» , з якого вбачається, що протягом червня 2019р. позивачем було використано для живлення незрошуваних земель: азотно-фосфорно-калійне добриво, селітра аміачна (нітроаммофоска), було внесено в загальній кількості для соняшника - 116т, для кукурудзи - 59т., накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) ТМЦ від 27.06.2019р. (ті ж добрива в тій же кількості), акт №4 за травень 2019р. «Про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин» під час посіву на незрошуваних землях: азотофосфат, селітра аміачна, було внесено в загальній кількості для соняшника - 29т, для кукурудзи - 21т, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) ТМЦ від 31.05.2019р. азотофосфат, селітра аміачна, було внесено в загальній кількості для соняшника - 29т, для кукурудзи - 21т, акт №2 за березень 2019р. «Про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин» під час посіву на незрошуваних землях: азотофосфат, селітра аміачна, було внесено для пшениці озимої - 21т, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) ТМЦ від 29.03.2019р. азотофосфат, селітра аміачна, було внесено в загальній кількості для соняшника - 29т, для кукурудзи - 21т, акт №1 за лютий 2019р. «Про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин» під час посіву на незрошуваних землях: селітра аміачна було внесено аміачної селітри для пшениці озимої - 6т, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) ТМЦ від 28.02.2019р. азотофосфат, селітра аміачна, було внесено в загальній кількості для соняшника - 29т, для кукурудзи - 21т.

Документи подані позивачем підтверджують, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником з 2016 р., є платником єдиного податку четвертої групи. Позивач подає звітність як сільськогосподарський виробник за встановленими наказом Держстату від 06.07.2018 № 133 формами.

Використання придбаного товару позивачем в своїй господарській діяльності підтверджується також Додатком №1 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи (річної) «Відомості про наявність земельних ділянок» про наявність в користуванні позивача земель сільськогосподарського призначення «рілля» .

Як вже зазначалося вище, одним з основних видів діяльності позивача є оптова торгівля, як вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами постачання партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого вжитку і надання пов`язаних з цим послуг (п.п. 4.5 п. 4 ДСТУ 4303:2004).

З метою реалізації вказаного напрямку діяльності між позивачем (покупець) та ТОВ «Екотрейд 2016» (постачальник) укладено договір № 249/2018-1В3 від 24.09.2018 відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити м`ясні вироби та м`ясні продукти; датою поставки товару вважається дати оформлення видаткової накладної ; при поставці товару постачальник надає Договір, рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладну (п.1.1,2.3-2.4 Договору).

Крім того між позивачем та ТОВ «Екотрейд 2016» укладено договір безоплатного відповідального зберігання від 25.09.2018 № 259/2018-1 В3 за умовами якого ТОВ « Екотрейд 2016» зобов`язується прийняти на безоплатне відповідальне зберігання м`ясні продукти та м`ясні вироби; вжити всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання.

В підставі договору купівлі продажу № 249/2018-1В3 від 24.09.2018 позивачем придбано м`ясні вироби та м`ясні продукти на загальну суму 1928726.30 грн.

В підтвердження фактичного надходження товару в розпорядження позивача, взяття його на облік підприємством суду надані: рахунки фактури №1833 від 25.09.2018р. на суму ПДВ 29211.23 грн., №1834 від 25.09.2018р. на суму ПДВ 32957.44 грн., №1835 від 25.09.2018 р. на суму ПДВ 31553.76 грн., №1836 від 25.09.2018р. на суму ПДВ 29652,76 грн., №1837 від 25.09.2018р. на суму ПДВ 29481.22 грн., №1838 від 25.09.2018 р. на суму ПДВ 29731,19 грн., №1839 від 25.09.2018р. на суму ПДВ 32036.92 грн., №1840 від 25.09.2018 р. на суму ПДВ 29717,46 грн., № 1841 від 25.09.2018 р. на суму ПДВ 32575.38 грн., №1842 від 25.09.2018р. на суму ПДВ 29288,48 грн., №1843 від 25.09.2018 р. на суму ПДВ 15248,99 грн.; оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 «Товари на складі» Плану рахунків бухгалтерського обліку України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №291 вiд 30.11.99 р. за вересень 2018 р.

Згідно актів передачі на безоплатне відповідальне зберігання №1 від 25.09.2018р.,№2 від 25.09.2018р., №3 від 25.09.2018р., №4 від 25.09.2018р.,№5 від 25.09.2018р.,№6 від 25.09.2018р., №7 від 25.09.2018р., №8 від 25.09.2018р.,№9 від 25.09.2018р., №10 від 25.09.2018р.,№11 від 25.09.2018р. придбані за договором купівлі продажу № 249/2018-1В3 від 24.09.2018 м`ясні вироби передані на відповідальне зберігання ТОВ « Екотрейд 2016» .

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 6311 на момент розгляду справи по розрахункам з контрагентом-постачальником ТОВ «Екотрейд 2016» у позивача обліковується кредиторська заборгованість на зальну суму ПДВ 1928726.34 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неможливості реалізації придбаного товару наказом №24/08/20-1 від 24.08.2020 р. позивачем було створено інвентаризаційну комісію для здійснення інвентаризації придбаних м`ясних виробів та продуктів (згідно з переліком, який міститься в Додатку №1 до Наказу) за місцем їх зберігання, внаслідок якої виявлені непридатні для споживання вироби на суму 1 928 726,34 грн., про що складено відповідний акт від 25.08.2019.

Відповідно до наказу №25/08/20-1 від 25.08.2020р. вказані продукти та м`ясні вироби списані з облікових реєстрів, як непридатний для споживання та реалізації товар.

В подальшому позивачем укладено договір з КП «Комунальник» для утилізації вказаного непридатного для реалізації, списаного з обліку товару, переміщення харчових відходів до КП «Комунальник» здійснено орендованим транспортом - КАМАЗ, модель 45143-013-15 (реєстраційний № НОМЕР_3 , рік випуску 2007), номер шасі (кузова. рами) НОМЕР_4 .

27.08.2020р. позивач уклав з КП «Комунальник» договорім №218 про надання послуг із захоронення побутових та промислових відходів, згідно предмету якого позивач (споживач) передає КП «Комунальник» (Виконавець) для захоронення тверді побутові відходи у обсязі 26,4 м3.

Згідно виставленого 27.08.2020 рахунку-фактури № СФ-0012592 сума, яка підлягає сплаті за послугу із захоронення побутових відходів складає суму у розмірі 1448,72 грн., в тому числі ПДВ - 241,45 грн.

31.08.2020р. позивач сплатив КП «Комунальник» суму у розмірі 1448,72 грн., в тому числі ПДВ - 241,45 грн., що підтверджується платіжним дорученням №506 від 31.08.2020р.

Контрольними талонами від 28.08.2020р. та від 31.08.2020р. підтверджується приймання КП «Комунальник» відходів для захоронення.

Товарно-транспортними накладними №28/1 від 28.08.2020р.. №28/2 від 28.08.2020р. та №31/1 від 31.08.2020р. підтверджується факт переміщення автомобілем КАМАЗ реєстраційний № НОМЕР_3 побутових відходів у загальному розмірі 26,4 м3 на адресу знаходження КП «Комунальник» .

На підтвердження послуг із захоронення побутових відходів надано акт здачі-приймання робіт №ОУ-0019932 від 31.08.2020р.

Використання автомобіля КАМАЗ реєстраційний № НОМЕР_3 у господарській діяльності позивача підтверджується договором оренди транспортного засобу укладеного позивачем 21.01.2020р. та посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Марюхніч Ж.Є., про що в реєстр внесено запис №119, і технічним паспортом на вказаний автомобіль серії НОМЕР_5 виданий 09.09.2016р.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Колегія суддів звертає уваги, що окремі недоліки документів не можуть свідчити про нереальність господарських операцій.

До аналогічного висновку дійшов і Верховний суд у постанові від 12.04.2018 року у справі №804/698/16 зазначивши, що посилання відповідача на припущення, окремі недоліки в документах, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагента, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень позивача щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції.

Крім того, у відповідності до правової позиції, що міститься у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 822/2373/17, від 19.06.2018 року у справі № 808/2447/1, від 28.02.2018 у справі 806/1033/17, неістотні недоліки в первинних документах (описка, помарка, незаповнення окремого реквізиту), які не впливають на можливість ідентифікувати осіб, що брали участь у господарських операціях, їх зміст не свідчать про безтоварність господарських операцій.

При цьому у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною (а не податковим органом) факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Отже, деякі недоліки товарно-транспортних накладних, виписаних вантажовідправниками або перевізниками (не заповнення повної адреси завантаження і розвантаження, номеру посвідчення і підпису водія, загальної ваги, завантаження і розвантаження товару тощо) також не свідчать про нереальність господарської операції.

Крім того, слід зазначити, що ТТН не є первинним документом (у відповідності до змісту операцій договорів постачання, за умовами яких товар постачається за адресою Товариства), на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік підприємства, оскільки вони не є такими у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» . ТТН лише підтверджує операцію з надання послуг з перевезення вантажів, і не містить відомості про господарські операції з постачання, факт їх здійснення.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому.

При цьому, відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 11 вересня 2018 року у справі №820/477/18, від 11 вересня 2018 року у справі №815/6105/17.

Незначні помилки в оформленні окремих документів не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки досліджені судами первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року по справі № 813/947/18.

Стосовно посилань апелянта на відсутність документів, що підтверджували б якість придбаної продукції ( сертифікатів відповідності, паспортів якості тощо), колегія суддів зауважує, що сама по собі відсутність окремих документів, так само, як і помилки у їх оформленні, не є безумовною підставою для твердження про безтоварність господарських операцій, якщо з інших даних буде встановлено, що такі операції мали реальний характер.

Така позиція неодноразово зазначалась Верховним судом у своїх постановах від 12.04.18 року по справі №805/4710/16-а, від 02.10.18 року по справі №810/2689/17, від 28.11.18 по справі №816/1959/17, від 14.02.2020 по справі №816/294/16.

З наведених доводів та доданих до адміністративного позову доказів вбачається рух активів між позивачем і його контрагентами (як продавцями, так і покупцями) та зміни у майновому стані позивача, а саме - понесення витрат на придбання товару, його оприбуткування та подальше використання у власній діяльності чи для подальшого продажу третім особам, отримання прибутку від продажу товарів контрагентам.

Саме вказані обставини є підтвердженням реальності господарської операції, з урахуванням того, що «визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що узгоджується зі змістом постанов Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 826/13029/14 та від 06.02.2018 у справі №826/22154/15.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові від 15.05.2018 у справі № 0870/9721/12 Верховний Суд дійшов висновку, що нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару мають підтверджуватися належними та допустимими доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо посилань контролюючого органу на те, що контрагенти позивача відсутні за місцезнаходженням, то суд зазначає, що на час укладення, виконання спірних господарських операцій та оформлення первинних документів були контрагенти позивача були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин, були платниками ПДВ, а наявність чи відсутність за місцезнаходженням не є критерієм оцінки правовірності формування витрат та податкового кредиту.

Суд зазначає, що контролюючим органом не доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення відповідних видів господарської діяльності, обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Варто зазначити, що сумнівність господарських операцій позивача обґрунтовується податковим органом виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу.

Разом з тим, така інформація не ґрунтується на фактах, які встановлені за результатами документальних перевірок контрагентів позивача, а лише містить припущення податкового органу про неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв`язку з відсутність трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання договорів.

Податкова інформація щодо контрагентів позивача не є сама по собі документом, на підставі якого здійснюються висновки про ті чи інші порушення податкового законодавства, оскільки відповідно до ст.83 ПК України результатом застосування податкової інформації є акт податкової перевірки.

Зазначені у акті перевірки витяги з результатів опрацювання узагальненої податкової інформації, відомості з інформаційних баз ДФС/ДПС не містять відомостей щодо проведення податкової перевірки контролюючими органами контрагентів позивача, посилання на акти/довідки про результати проведення планових/позапланових перевірок, акти про неможливість проведення податкових перевірок з тих, чи інших причин, не приводиться текст запитів до контрагентів, що могли стати підставою для проведення перевірки тощо.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21.06.2019 у справі № 803/817/14, від 14.05.2019 у справі № 826/13918/17, від 19.03.2019 у справі № 813/1814/17, від 12.03.2109 у справі №804/9057/13-а, від 19.02.2019 у справі № 826/12859/17, від 08.08.2018 у справі № 820/4428/17, від 17.04.2018 у справі № 808/1543/17, від 03.04.2018 у справі №820/13380/13-а, від 27.03.2018 у справі №816/809/17.

Така податкова інформація не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта з посиланням на наявну податкову інформацію про непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкову інформацію про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентами платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, оскільки така інформація не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 803/1712/13-а (провадження № К/9901/27172/18).

Також, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Позивач, ТОВ «Мергус» , ПП «Інвестдорсервіс» , ТОВ «Резерв-Трейд» , ТОВ «Буд Строй ЛТД» , ТОВ «УкрТехБізнес» , ТОВ «Баслер» , ТОВ «Дарлан Плюс» , а також контрагенти зазначених юридичних осіб є окремими і самостійними суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України, ці особи є окремими платниками податків.

Дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків не свідчить про те, що платник податків, який укладав договори з таким контрагентом, знав про протиправний характер діяльності свого контрагента. Отже, аргументи податкової стосовно фіктивності контрагента не є вичерпним доказом нереальності операцій.

Також, колегія суддів зазначає, що позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов`язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Суд зазначає, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Контролюючим органом не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності та, що йому було відомо про порушення, які допускали його контрагенти або, що єдиною метою здійснення господарських операцій було одержання необґрунтованої вигоди.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та інших податкових зобов`язань, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача.

Суд також зазначає, що долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що підтверджується витягами з ЄДРПОУ, записи в якому в силу положень ч.1,4 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вважаються достовірними; можуть бути використані у спорі з третьою особою та використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Доказів того, що установчі документи визнані недійсними в судовому порядку відповідачем в силу ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України суду не надано.

Щодо доводів податкового органу на протоколи допиту свідків та наявні кримінальні провадження, колегія суддів зазначає , що відповідно до частини першої ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Будь яких доказів в ході розгляду кримінальних справ, які б свідчили про протиправність здійснених операцій до суду не надано.

Як зазначив Верховний Суд в постановах від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17, від 11.03.2020р. по справі № 826/5678/18, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Втім відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його безпосередніх контрагентів (вироків по кримінальній справі щодо контрагентів позивача, в якому досліджувались господарські операції позивача вищенаведеними контрагентами , не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, може бути визначений як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Стосовно доводів апелянта з посиланням на нереальність правочину укладеного з ТОВ «Екотрейд 2016» внаслідок того, що придбані товари в подальшому не були використані позивачем у власній господарській діяльності, є такими, що швидко псуються та мають обмежений термін придатності, то суд зазначає, що формування податкового кредиту відбувається за першою подією - поставка товару, тоді як невикористання товарів в оподаткованих операціях, подальше списання та утилізація вказаних товарів є окремою підставою для виникнення у платника податку відповідного податкового зобов`язання.

Таким чином формування податкового кредиту та податкового зобов`язання платником ПДВ здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України за правилом першої події.

Отже, аналізуючи наведені контролюючим органом доводи у їх сукупності, суд вважає, що такі не свідчать про нереальність (безтоварність) господарських операцій позивача з контрагентами, а наведені позивачем аргументи та докази, надані на їх підтвердження,- повною мірою спростовують висновки контролюючого органу, покладені в основу оскаржуваного в цій справі податкового повідомлення- рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесеного податкового повідомлення- рішення належним чином в суді не довів, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд зазначає, що доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, які були висловлені в суді першої інстанції та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи, інших обґрунтувань в апеляційній скарзі наведено не було.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 по справі № 520/2242/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) І.С. Чалий Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 19.04.2021 року