Постанова від 24.02.2021 по справі 903/818/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2021 р. Справа №903/818/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дубник О.П.

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

за участі секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ОККО-Рітейл" б/н від 05.01.2021 (вх. № 01-05/150/21 від 12.01.2021)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.12.2020 (повний текст ухвали складено 04.01.2021, суддя Яворський Б.І.) про відмову в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення

у справі №903/818/19

за позовом : Антимонопольного комітету України, м. Київ

до відповідача : ТОВ "ОККО-Рітейл", смт. Славське, Сколівського р-н., Львівської області

про стягнення 2 882 011,00 грн штрафу та 2 882 011,00 грн пені,

за участю представників:

від позивача: не з`явився (належним чином повідомлений);

від відповідача: Борисов О.А - адвокат (довіреність №ОР-2020/216 від 04.12.2020);

1. Розгляд справи.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України на адресу суду не надходило.

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів звукозапису, згідно з ст. 222 ГПК України.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи .

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 (головуючий суддя Дубник О.П., судді: Зварич О.В. та Якімець Г.Г.) відкрито апеляційне провадження та застосовано принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розгляд справи призначено на 24.02.2021.

В судове засідання 24.02.2021 з`явився представник відповідача, надав пояснення по суті апеляційної скарги.

Позивач в судове засідання не з`явився, відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, останнього належним чином повідомлено про розгляд апеляційної скарги.

Клопотань процесуального характеру від учасників не надходило.

Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач належним чином повідомлявся про розгляд справи, поважності причин неявки суду не повідомив, а відтак колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності позивача.

3. Короткий зміст заяви.

Товариство з обмеженою відповідальністю ОККО-Рітейл звернулося до Господарського суду Львівської області з заявою про відстрочення виконання рішення суду від 19.11.2020 у справі № 903/818/19, в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення на один рік.

Заява про відстрочення виконання рішення суду від 19.11.2020 обґрунтована тим, що загальна сума грошових коштів, які підлягають стягненню з товариства згідно рішення є дуже значною і становить 5'850'482,33 грн. (що включає штраф у розмірі 2'882'011,00 грн., пеню у розмірі 2'882'011,00 грн., витрати по сплаті судового збору, понесені комітетом, у розмірі 86'460,33 грн.), а запровадження на території України карантинних обмежень призвело до стрімкого скорочення обсягів роздрібної реалізації (відпуску) товариством пального на АЗС, обсяги проливів пального на АЗС, що експлуатуються товариством, скоротилися на 27,5% порівняно з аналогічним періодом минулого року, у той час як витрати товариства (оренда АЗС, орендна плата за землю, зарплата працівників, відрахування у фонд соціального страхування, сплата податків, інших обов`язкових платежів тощо) суттєво не змінилися. Власне нерухоме майно, транспортні засоби, корпоративні права чи інше цінне майно, яке б могло бути реалізоване з метою отримання коштів, необхідних для негайного виконання рішення суду від 19.11.2020, у товариства відсутнє (у своїй господарській діяльності товариство використовує орендоване майно). Зазначає, що товариство є поручителем за зобов`язаннями інших осіб перед українськими та міжнародними банками і солідарно з позичальниками відповідає перед банками за погашення кредитної заборгованості. В той же час, товариством укладено ряд договорів з третіми особами (зокрема договорів поставки, купівлі-продажу, позики тощо), які передбачають відстрочку платежів і за якими планується надходження виручки (платежів) у 2021 році. Частина виручки (доходу), отриманої товариством за цими та іншими договорами поступово накопичуватиметься для можливості виконання рішення та сплати передбачених ним штрафу та пені, а також судових витрат. Проте у випадку відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на рахунки, товариство не зможе здійснювати свою господарську діяльність (розраховуватись за придбані нафтопродукти, виконувати інші фінансові (платіжні) зобов`язання, тощо), що призведе до зриву строків поставок (платежів) за договорами з контрагентами та застосування останніми до товариства штрафних санкцій. Негайне виконання рішення у даній справі шляхом примусового стягнення з товариства 5'850'482,33 грн. (разом з іншими обставинами, описаними вище) може призвести до банкрутства товариства, внаслідок чого воно не зможе виконати рішення та сплатити стягувані штраф і пеню до Державного бюджету України. Як наслідок, це також призведе до порушення інтересів позивача, який не зможе отримати виконання рішення на свою користь. На підвердження викладених обставин заявником подано довідки №3938/1 та №3938/2 від 11.12.2020 про обсяги проливів пального на АЗС за 2019 та 2020 р.р.; копії договорів поруки, укладених товариством упродовж 2016-2019 р.р. з додатковими договорами до них, поставки нафтопродуктів №ОРТ-29/19/ОІ-ОІ-ІН від 29.01.2019 з довідкою; позики №ОРТ/1-2-19 від 01.02.2019 з додатковою угодою до нього і актом звірки та договору №16-ОС/19-12 купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТзОВ Волиньінжавтосервіс ЛТД від 16.12.2019.

4. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.12.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю ОККО-Рітейл у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2020 у справі №903/818/19 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів того, що станом на момент подання означеної заяви та її розгляду у суді фінансовий стан заявника складний та існують обставини, які перешкоджають чи ускладнюють виконання рішення, а також те, що рішення суду буде виконано в майбутньому, після його відстрочення. Документи подані заявником, не підтверджують викладених обставин та виникнення у майбутньому можливості виконання рішення суду.

Суд першої інстанції зазначив, що збитковість діяльності товариства, наявність у нього кредиторської заборгованості та зобов`язань поруки в істотному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача, як самостійного суб`єкта господарювання та не свідчать про неможливість виконання рішення у даній справі, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки виконання судового рішення.

Місцевий господарський суд, в оскаржуваній ухвалі, також звертає увагу на те, що пеня та штраф за рішенням суду від 19.11.2020 підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України з метою формування та використання фінансових ресурсів, які у свою чергу спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених законом про державний бюджет на відповідний бюджетний період.

Дослідивши додані до заяви докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТзОВ ОККО-Рітейл не доведено обставин, передбачених ст.331 ГПК України, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

5.1. Відповідач - ТОВ ОККО-Рітейл (далі - Товариство), не погоджуючись з ухвалю суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.12.2020 у справі №903/818/19 скасувати і ухвалити нове судове рішення, котрим задоволити заяву ТОВ ОККО-Рітейл про відстрочення на 1 (один) рік виконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2020 у справі №903/818/19. Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала була прийнята судом першої інстанції з порушення норм процесуального права, є незаконною і необґрунтованою.

На переконання апелянта, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги доводи заявника та долучені ним до заяви докази, та дійшов помилкових висновків про недоведення підстав для відстрочення виконання судового рішення.

Апелянт зазначає, що в якості підстав для відстрочки виконання рішення, ТОВ ОККО-Рітейл навело наступні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, зокрема: стрімке скорочення попиту (споживання) моторних палив (дизпалива, бензину, скрапленого газу), спричинене запровадженням карантину з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, як наслідок, стрімко скоротились і обсяги проливів пального на АЗС, що експлуатуються Товариством; наявність зобов`язань Товариства перед українськими та міжнародними банками за договорами поруки; відсутність у Товариства власного нерухомого майна, транспортних засобів, корпоративних прав чи іншого цінного майна, яке б могло бути реалізоване з метою отримання коштів, необхідних для негайного виконання рішення; наявність поточних фінансових зобов`язань Товариства перед третіми особами.

Таким чином, в поточній складній фінансово-економічній ситуації, яка спричинена надзвичайними і непередбачуваними обставинами, враховуючи наявність в Товариства значних грошових зобов`язань по поверненню позик (кредитів) і сплаті коштів за користування ними, сплаті податків, сплаті орендної плати по договорах оренди та заборгованості за товари по договорах поставки нафтопродуктів, негайне виконання Товариством рішення у даній справі надзвичайно ускладнене.

У разі відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на рахунки Товариства, воно не зможе здійснювати свою господарську діяльність (розраховуватись за придбані нафтопродукти, виконувати інші фінансові (платіжні) зобов`язання, тощо), що призведе до зриву строків поставок (платежів за договорами з контрагентами та застосування останніми до Товариства штрафних санкцій. Примусове стягнення з Товариства 5 850 482,33 грн може призвести до банкрутства Товариства, внаслідок чого Товариство не зможе виконати рішення та сплатити стягувані штраф і пеню до державного бюджету. Як наслідок, це також призведе до порушення інтересів позивача, який не зможе отримати виконання рішення на свою користь.

Крім того, апелянт зазначає, що Товариство, у заяві про відстрочення виконання рішення, навело обставини, які дають підстави вважати, що відстрочка виконання рішення дасть можливість Товариству накопичити необхідні ресурси для виконання рішення суду, зокрема: укладені Товариством договори поруки поетапно закінчуються до грудня 2021 року; наявність укладених Товариством договорів з третіми особами, за якими планується надходження виручки (платежів) протягом серпня-листопада 2021 року.

Проте, на думку апелянта, суд першої інстанції не врахував цих обставин та необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви Товариства про відстрочення виконання рішення, чим порушив приписи ст. 331 ГПК України.

Апелянт вважає, що Господарський суд Львівської області, при розгляді справи №903/818/19 та ухваленні оскаржуваної ухвали не застосував норм права до спірних правовідносин із врахуванням висновків викладених в постановах Верховного Суду, не з`ясував обставин, що мають значення для справи, а саме не дослідив надані Товариством докази на підтвердження підстав для відстрочення виконання рішення, порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зазначене, на переконання апелянта, підтверджує невідповідність оскаржуваної ухвали вимогам законності та обґрунтованості, передбаченим ст. 236 ГПК України, та наявність передбачених ст. 277 ГПК України підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

5.2. Позивач - Антимонопольний комітет України у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що ухвала суду першої інстанції від 28.12.2020 у справі №903/818/19 є обґрунтованою та винесена судом першої інстанції без порушення норм матеріального та процесуального права, з посиланням на норми чинного законодавства, за результатом всебічного та повного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Позивач зазначає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому, після його відстрочення. Відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду на один рік, однак при цьому, не надає доказів на підтвердження надходження коштів за наслідками господарської діяльності чи інших не заборонених чинним законодавством, джерел надходження коштів на його рахунок протягом цього терміну, що дасть можливість погасити існуючий борг по закінченню строку відстрочки.

Крім того, позивач наголошує, що строк сплати відповідачем штрафу, накладеного рішенням Комітету від 21.06.2018 №315-р, закінчився 19.09.2018 і відповідачем більше двох років не вчинялися дії, щоб сплатити заборгованість.

На думку позивача, відсутність грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших способів виконання рішення суду. Наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають його поточний фінансовий стан, що також не є обставиною, з якою закон пов`язує необхідність відстрочення виконання судового рішення. Збитковість діяльності підприємства, фінансова нестабільність, якими обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не можуть бути безумовною підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Поряд з іншим, позивач звертає увагу суду на те, що штрафні санкції за рішенням суду підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України, а не на користь позивача. Надходження коштів в Державний бюджет України для формування та використання фінансових ресурсів, для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади України, органами місцевого самоврядування України протягом бюджетного періоду, є надзвичайно важливим.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції обґрунтована та винесена без порушення норм матеріального та процесуального права, а підстави для її скасування відсутні. Просить апеляційну скаргу ТОВ ОККО-Рітейл залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.12.2020 у справі №903/818/19 - без змін.

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.11.2020 у справі №903/818/19 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ОККО-Рітейл штраф у розмірі 2'882'011,00 грн. та пеню у розмірі 2'882'011,00 грн. і зарахувати зазначені суми в дохід загального фонду Державного бюджету України, отримувач: УК у Солом`янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ: 38050812, банк: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок 31114106026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100 (символ звітності 106) та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ОККО-Рітейл на користь Антимонопольного комітету України 86'460,33 грн. судового збору.

14.12.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю ОККО-Рітейл до Господарського суду Львівської області надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду від 19.11.2020 у справі № 903/818/19, в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення на один рік.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.12.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю ОККО-Рітейл у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2020 у справі №903/818/19 відмовлено.

29.12.2020 Господарським судом Львівської області видано накази про примусове виконання судового рішення від 19.11.2020 у справі Ґ№903/818/19, яке набрало законної сили 18.12.2020.

7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно із п.24 ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Перевіривши матеріали скарги, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та заслухавши пояснення присутнього в судовому засідання представника відповідача, дослідивши докази стосовно фактів, наведених представником відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Отже, відстрочення виконання рішення суду є процесуальним інститутом наслідком реалізації якого є відкладення (перенесення) виконання рішення суду на інший строк у зв`язку з наявністю обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Підставою для відстрочення, розстрочення, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до норм ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 4 статті 11 ГПК України також визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вирішуючи питання про відстрочку судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).

Отже, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Відтак, особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 ГПК України).

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду Товариство послалось на відсутність у нього фінансової можливості виконати вказане рішення суду, однак при цьому заявник не надав доказів відсутності коштів на банківських рахунках підприємства у період з дати прийняття рішення суду (19.11.2020) по дату подання заяви (14.12.2020), так само як і доказів відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення, а також документів, що підтверджують погіршення фінансового стану.

Доказів того, що ТОВ ОККО-Рітейл зможе виконати рішення суду зі спливом одного року не надано.

Крім того, ТОВ ОККО-Рітейл не надано доказів і на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках та довідки про відсутність у його власності майна.

Обставини щодо важкого фінансового стану, на які, у тому числі, посилається відповідач, з урахуванням положень ст.331 Господарського процесуального кодексу України не являються тими виключними обставинами, які б надавали підстави для відстрочки виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання.

Відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Між тим, наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання підприємством рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2020 у даній справі, а лише відображають його поточний стан, що також не є обставиною, з якою закон пов`язує необхідність відстрочення виконання судового рішення. Тому збитковість діяльності підприємства, фінансова нестабільність, якими обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не можуть бути безумовною підставою для відстрочення виконання цієї постанови.

Таким чином, ТОВ ОККО-Рітейл не доведено наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та обумовлюють доцільність і необхідність відстрочення його виконання, так само як і доказів того, що він у подальшому зможе виконати рішення суду.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), Справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші).

Отже, недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна відстрочити, а тому посилання заявника на скрутне фінансове становище, не є достатньою підставою для звільнення від виконання господарського зобов`язання та відстрочення виконання рішення суду.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Однак, наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточний стан відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов`язує необхідність відстрочення виконання судового рішення, тому збитковість діяльності Товариства, фінансова нестабільність, можливий арешт банківських рахунків, якими обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не можуть бути безумовною підставою для відстрочення виконання рішення суду від 19.11.2020.

З огляду на викладене господарський суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, про те, що боржником в порушення статей 73, 74 ГПК України не доведено наявність у даному випадку виняткових обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та обумовлюють доцільність і необхідність відстрочення виконання судового рішення, так само як і доказів того, що він у подальшому зможе виконати рішення суду.

За таких обставин, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, з урахуванням принципів розумності та справедливості, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ ОККО-Рітейл про відстрочку виконання рішення у справі від 19.11.2020 у справі №903/818/19.

Отже, виходячи з вищенаведеного, апеляційна скарга ТОВ ОККО-Рітейл не підлягає задоволенню, а оскаржувану судову ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновок місцевого господарського суду про відсутність у даному випадку виняткових обставин для надання ТОВ ОККО-Рітейл відстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").

У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Західний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ ОККО-Рітейл , зміни чи скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 28.12.2020 у справі №903/818/19. Порушень норм процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у даній справі, судовою колегією не встановлено.

8. Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 102 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 255, 269-271, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОККО-Рітейл залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.12.2020 у справі №903/818/19 - без змін.

2. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю ОККЛ-Рітейл .

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено 09.03.2021.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.П.Дубник

Судді О.В.Зварич

Г.Г.Якімець