Постанова

від 30.03.2021 по справі 910/17651/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2021 р. Справа№ 910/17651/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Бовсунівська Л.О.

За участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 30.03.2021 р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська водна компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020

у справі № 910/17651/19 (суддя Картавцева Ю.В., м. Київ, повний текст рішення складено 19.06.2020)

за позовом Державної екологічної інспекції Південного округу

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська водна компанія"

про стягнення 482 426,73 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Державна екологічна інспекція у Запорізькій області (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська водна компанія" (далі - відповідач) про стягнення 482 426,73 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем самовільно (без належних дозвільних документів) здійснювалось видобування підземних вод (користування надрами), у зв`язку з чим державі були завдані збитки. Зважаючи на це, позивач просить суд стягнути з відповідача завдану шкоду у розмірі 482 426,73 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/17651/19 позов задоволено. За рішенням суду стягнуто з відповідача на користь позивача шкоду, завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 482 426,73 грн та судовий збір у розмірі 7 236,40 грн.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, виходив з того, що відповідачем було порушено вимоги ст. ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра, оскільки, враховуючи, що основною діяльністю відповідач є забір, очищення та постачання води, він не мав права здійснювати забір води з підземного водоносного горизонту і її використовувати без отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач не є землевласником або землекористувачем земельної ділянки, в межах якої здійснюється видобування підземних вод, видобування підземних вод без отримання спеціального дозволу на користування ділянкою надр є порушенням норм природоохоронного законодавства не залежно від об`єму видобутої води, оскільки, у даному випадку відсутня сукупність умов (зокрема умова, що суб`єкт має бути землевласником або землекористувачем земельної ділянки, в межах якої здійснюється видобування), які в силу приписів статті 23 Кодексу України про надра надають право здійснювати видобування підземних вод без спеціальних дозволів.

Щодо поданої відповідачем заяви про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогою про стягнення збитків у розмірі 164295,00 грн за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 (оскільки датою звернення позивача до суду з даним позовом є 25.11.2019), суд першої інстанції зазначив, що перебіг позовної давності у спорах, пов`язаний із стягненням завданої природі шкоди, починається з дня складення акта про відповідне порушення (25.06.2019), і, відповідно, прийшов до висновку про те, що позивач звернувся до суду з даним позовом в межах строку позовної давності, а саме - 09.12.2019 (дата подання позову).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська водна компанія" (далі - скаржник/ТОВ "Українська водна компанія") звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 справі № 910/17651/19 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга ТОВ "Українська водна компанія" обґрунтована порушенням місцевим господарським судом порушенням норм матеріально права, зокрема - 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра, ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 1166 Цивільного кодексу України, а також порушенням норм процесуального права, а саме: ст.ст. 73, 75, 76 Господарського процесуального кодексу України.

Узагальнені доводи скаржника зводяться до того, що:

- місцевим господарським судом було залишено поза увагою той факт, що відповідно доз ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра суб`єкти господарювання звільняються від одержання спеціального дозволу на користування надрами у випадку постачання прісної води для потреб населення;

- Кодекс України про надра не зводить користування надрами лише до виникнення права оренди на земельні ділянки;

- відповідач здійснюючи видобування підземних вод з артезіанських свердловин є землекористувачем в розумінні ст. 23 Кодексу України про надра незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди земельної ділянки;

- судом першої інстанції не було враховано, що відповідач здійснював водозабір із кожної свердловини не більше 53,64 м3 води на добу, що не перевищує встановлену законом норму 300,00 м3 на добу;

- місцевий господарський суд дійшов помилково висновку про наявність у діях відповідача складу господарського правопорушення та підстав для стягнення з нього 482 426,73 грн шкоди.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

28.09.2020 від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/17651/20- без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Українська водна компанія" вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Українська водна компанія" у справі № 910/17651/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді доповідача) Владимиренко С.В., суддів Демидової А.М., Ходаківської І.П., з метою дотримання приписів ч. 1 ст. 32 ГПК України щодо визначення судді (судді-доповідача), заявила про самовідвід від розгляду справи № 910/17651/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 заяву суддів Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.. Демидової А.М. про самовідвід у справі № 910/17651/19 задоволено. Справу № 910/17651/19 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.

Згідно із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Українська водна компанія" у справі № 910/17651/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Разіній Т.І., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Ю.Є.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 у справі №910/17651/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська водна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/17651/19 - залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 у справі №910/17651/19 відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська водна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/17651/19 призначено на 06.10.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4335/20 від 09.11.2020 у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/17651/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2020 для розгляду справи №910/17651/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 у справі № 910/17651/19 апеляційну скаргу ТОВ "Українська водна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/17651/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів: Іоннікової І.А., Шаптали Є.Ю.; розгляд апеляційної скарги ТОВ "Українська водна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №910/17651/19 призначено на 24.11.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5436/20 від 18.12.2020 у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/17651/19.

Відповідно з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.12.2020 для розгляду справи № 910/17651/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Українська водна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/17651/19 призначено на 02.02.2021.

Проте у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Разіної Т.І. у відпустці, судове засідання, призначене на 02.02.2021, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 розгляд апеляційної скаргу ТОВ "Українська водна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/17651/19 призначено на 02.03.2021.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 задоволено клопотання Державної екологічної інспекції Південного округу про здійснення процесуального правонаступництва позивача у справі № 910/17651/19; вирішено замінити позивача у справі №910/17651/19 Державну екологічну інспекцію у Запорізькій області на його правонаступника - Державну екологічну інспекцію Південного округу; відмовлено у задоволенні клопотання Семенівської сільської ради про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору; розгляд справи № 910/17651/19 відкладено на 30.03.2021.

Явка представників сторін

У судове засідання 30.03.2021 з`явився уповноважений представники скаржника.

Позивач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від відповідача клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача.

Позиція представників сторін у справі

Представники скаржника у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали з підстав, викладених у ній та просили апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/17651/19 скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи, відповідач здійснює централізоване водопостачання в селах Рівне, Тамбовка, Семенівка, Обільне, Мелітопольського району Запорізької області на підставі чотирьох концесійних договорів (Концесійний договір на об`єкт централізованого водопостачання № б/н від 17.02.2012, Концесійний договір на об`єкт централізованого водопостачання № б/н від 17.02.2012, Концесійний договір № 01 на об`єкт централізованого водопостачання від 12.08.2011, Концесійний договір на об`єкт централізованого водопостачання № б/н від 17.02.2012), укладених між Семенівською сільською радою Мелітопольського району Запорізької області (концесієдавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська водна компанія" (концесіонер; відповідач).

Так, відповідно до положень зазначених договорів концесієдавець надає концесіонерові на 49 років 11 місяців виключне право здійснювати управління (експлуатацію) об`єктом концесії, його відновлення, поліпшення, а також створення у складі об`єкта концесії, за умови наявності громадських потреб, нових водопровідних мереж, потужностей, з метою задоволення громадських потреб у сфері забезпечення послугами з централізованого водопостачання усіх споживачів у селах Рівне, Тамбовка, Семенівка, Обільне, Мелітопольського району Запорізької області, а концесіонер зобов`язується у порядку та на умовах, визначених договором сплачувати концесієдавцю концесійні платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3.5 зазначених договорів концесієдавець гарантує, що об`єкт концесії перебуває у комунальній власності Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, нікому (в т.ч. його частина) не переданий, іншим способом не відчужений, не є предметом застави, не є внеском до статутного капіталу, спільної (сумісної) діяльності, відносно об`єкту концесії відсутні судові та інші спори, під арештом, податковою заставою об`єкт концесії не перебуває.

За письмовим зверненням Концесіонера, земельні ділянки на яких розташоване майно, що входить в об`єкт концесії, передаються концесієдавцем концесіонеру в оренду на строк дії концесійних договорів. Оренда земельних ділянок оформлюється окремими договорами, які укладаються у відповідності до Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" (п. 6.8 Договору).

Пунктами 7.1, 7.2 зазначених концесійних договорів передбачено, що здійснення означеної у п. 1.1. договору діяльності відбувається з обов`язковим додержанням ліцензійних умов, передбачених чинним законодавством України. Концесіонер зобов`язується за власний рахунок одержати ліцензію на здійснення господарської діяльності з надання послуг з централізованого водопостачання та отримати всі інші необхідні дозволи (погодження), передбачені чинним законодавством України.

У період з 19.06.2019 по 25.06.2019 позивачем відповідно до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" проведено позапланову перевірку дотримання ТОВ "Українська водна компанія" вимог природоохоронного законодавства.

За результатами вказаної перевірки 25.06.2019 складено акт № 164/286/03, яким встановлено, що водопостачання с. Семенівка, с. Тамбовка, с. Обільне, с. Рівне здійснюється відповідачем від 7 свердловин на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 18.12.2018 № 812/ЗП/49д-18 терміном дії з 01.01.2019 по 01.01.2024. На момент перевірки свердловини № 30, № 14, № 8, № 17, № 5, № 1 - робочі, свердловина № 25 - не працює (резервна).

Разом з тим, у ТОВ "Українська водна компанія" відсутні документи, що посвідчують право власності чи право користування (оренду) на земельні ділянки, які ТОВ "Українська водна компанія" використовує для розташування свердловин для забору підземних вод, що знаходиться у Мелітопольському районі Запорізької області (с. Семенівка, с. Тамбовка, с. Обільне, с. Рівне). Згідно з ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу. Відсутність документів, що посвідчують право власності чи право користування (оренду) на зазначені земельні ділянки є самовільним використанням надр без спеціального дозволу на користування ділянкою надр. За період з 07.08.2015 по 25.06.2019 включно ТОВ "Українська водна компанія" здійснює користування надрами (видобування підземних вод з артезіанських свердловин) без спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Відповідно до Акта № 164/286/03 Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області виявлено, зокрема, порушення відповідачем ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України (відсутність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельними ділянками, на яких розташовані свердловини для забору підземних вод), ст. ст. 19, 21, 23 Кодексу України про Надра (користування надрами (видобування підземних вод) у період з 07.08.2015 по 25.06.2019 включно без спеціального дозволу на користування ділянкою надр).

Позивачем на адресу ТОВ "Українська водна компанія" було направлено претензію № 2977/12 від 24.07.2019 на суму 482426,73 грн щодо відшкодування шкоди, заподіяної державі, з відповідними розрахунками збитків, які обумовлені самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів.

16.08.2019 ТОВ "Українська водна компанія" надано відповідь на претензію на суму 482 426,73 грн за вих. № 41а, відповідно до якої відповідач зазначив, що видобування підземних вод здійснюється ним в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу із кожного з водозаборів, відтак, з огляду на положення ст. 23 Кодексу України про надра такий видобуток не потребує отримання спеціального дозволу на користування ділянкою надр, а вимоги Інспекції щодо відшкодування шкоди є незаконними.

До відповіді на претензію відповідачем надано звіти про використання води за Формою № 2ТП-водгосп (річна) за 2016, 2017, 2018 роки.

Крім того, місцевим господарським судом було встанволено, що Рішенням № 23 Семенівської сільської ради від 19.07.2012 надано дозвіл ТОВ "Українська водна компанія" на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для експлуатації та обслуговування артезіанський свердловин; строк дії дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок становить 1 (один) рік.

Разом з тим, Рішенням № 16 Семенівської сільської ради від 19.12.2014 внесено зміни до Рішенням № 23 Семенівської сільської ради від 19.07.2012 шляхом виключення пункту 5 вказаного рішення: "строк дії дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок становить 1 (один) рік".

19.03.2020 між ТОВ "Українська водна компанія" (замовник) та ПП "Сервіор" (виконавець) укладено Договір на виконання робіт із землеустрою № 150, відповідно до якого виконавець зобов`язується виконати, з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у кількості 3 шт. на території с. Семенівка Мелітопольського району Запорізької області.

Факт відсутності спеціального дозволу на користування ділянкою надр в ТОВ "Українська водна компанія" відповідачем не заперечується, однак, він зазначає, що діяльність відповідача відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, здійснюється на підставі Ліцензії на централізоване водопостачання та водовідведення, виданої Запорізькою обласною державною адміністрацією № 16-л від 02.09.2016 та Дозволу на спеціальне водокористування № 812/ЗП/49д-18 від 18.12.2018, термін дії якого з 01.01.2019 по 01.01.2024, при цьому, оскільки, водозабір з кожної з 6 свердловин не перебільшує 53,64 куб. метрів за добу, відповідач не зобов`язаний отримувати спеціальний дозвіл на користування ділянкою надр у силу приписів ст. 23 Кодексу України про надра.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не відшкодовано шкоду, завдану внаслідок самовільного забору води за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, що в свою чергу порушує вимоги природоохоронного законодавства. Зважаючи на це, позивач просить суд стягнути з відповідача завдану шкоду у розмірі 482 426,73 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представників скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Приписами частин 2, 3 статті 2 Водного кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Стаття 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Частиною 1 ст. 149 та ст. 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до Водного кодексу України (далі -ВК України) підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994).

Стаття 2 ВК України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об`єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до положень статей 46, 48 ВК України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування відповідачем здійснюється на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 ВК України) строком дії з 01.01.2019 по 01.01.2024.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно (ч. ч. 2, 4 ст. 49 Водного кодексу України).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов`язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об`єктів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування. Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (ст. 21 Кодексу України про надра).

Статтею 23 Кодексу України про надра (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб`єкти господарювання мають право, в тому числі, для централізованого господарсько-питного водопостачання, що є спеціальним водокористуванням для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення (гл. 11 ВК України).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач здійснює централізоване водопостачання в селах Рівне, Тамбовка, Семенівка, Обільне, Мелітопольського району Запорізької області на підставі чотирьох концесійних договорів (Концесійний договір на об`єкт централізованого водопостачання № б/н від 17.02.2012, Концесійний договір на об`єкт централізованого водопостачання № б/н від 17.02.2012, Концесійний договір № 01 на об`єкт централізованого водопостачання від 12.08.2011, Концесійний договір на об`єкт централізованого водопостачання № б/н від 17.02.2012), укладених між Семенівською сільською радою Мелітопольського району Запорізької області (концесієдавець) та ТОВ "Українська водна компанія" (концесіонер; відповідач).

Так, відповідно до положень зазначених договорів концесієдавець надає концесіонерові на 49 років 11 місяців виключне право здійснювати управління (експлуатацію) об`єктом концесії, його відновлення, поліпшення, а також створення у складі об`єкта концесії, за умови наявності громадських потреб, нових водопровідних мереж, потужностей, з метою задоволення громадських потреб у сфері забезпечення послугами з централізованого водопостачання усіх споживачів у селах Рівне, Тамбовка, Семенівка, Обільне, Мелітопольського району Запорізької області, а концесіонер зобов`язується у порядку та на умовах, визначених договором сплачувати концесієдавцю концесійні платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до акту перевірки Державної екологічної інспекції у Запорізькій області відповідач не перевищив встановленої законом норми видобування підземних вод (понад 300 кубічних метрів на добу) і використовував ці об`єми води для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення, що не потребує отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів (ст. 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища ).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.

Проте, позивачем не доведено наявність усіх складових цивільного правопорушення у діях відповідача.

Крім цього, судова колегія зазначає, що діяльність ТОВ "Українська водна компанія" досліджуваний перевіркою період повністю підпадає під дію положень ст. 23 Кодексу України про надра, оскільки: а) продуктивність водозабору не перевищує 300 кубічних метрів на добу; б) видобуваються підземні води для централізованого господарсько-питного водопостачання; в) виробництво фасованої питної води не здійснюється; г) відсутні промислові підприємства - споживачі.

Відтак, відповідач підлягає звільненню від відповідальності, визначеної позивачем на підставі акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Отже, відповідач здійснював спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення відповідно до вимог вказаних вище норм закону, а тому суд апеляційної інстанції погоджується із доводами відповідача про відсутність в його діях складу господарського правопорушення та безпідставність стягнення з нього 482 426,73 грн.

Так, у запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогою про стягнення збитків у розмірі 164295,00 грн за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, оскільки, датою звернення позивача до суду з даним позовом є 25.11.2019.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що перебіг позовної давності у спорах, пов`язаний із стягненням завданої природі шкоди, починається з дня складення акта про відповідне порушення.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.04.2018 у справі № 910/2863/17.

Враховуючи те, що позов про стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією у Запорізький області направлено 09 грудня 2019 року за допомогою засобів поштового зв`язку, а позовні вимоги ґрунтуються на акті № 164/286/03, який був складений 25.09.2019, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач суду з даним позовом в межах строку позовної давності

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі

Суд апеляційної зазначає, що доводи апеляційної скарги ТОВ "Українська водна компанія" знайшли своє підтвердження.

Не приймаються аргументи наведені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача 482 426,73 грн, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено відсутність підстав для задоволення вказаної заяви, з підстав наведених у цій постанові.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2 ст. 86 ГПК України).

Згідно з п.п. 1, 2 , 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. (або) резолютивної частини; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності та наявні у справі матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державної екологічної інспекції Південного округу не підлягають задоволенню, у зв`язку з її недоведеністю.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову прийняно з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції помилково визнав встановленими недоведені обставини справи та зробив висновки, які не відповідають обставинами справи, а також порушенням норм матеріального права, що згідно з п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставами для скасування рішення місцевого господарського суду повністю та ухвалення в апеляційному порядку нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат

У відповідності до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська водна компанія" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/17651/19 скасувати та прийняти нове рішення.

3. У задоволенні позову Державної екологічної інспекції Південного округу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська водна компанія" про стягнення 482 426,73 грн відмовити.

4. Стягнути з Державної екологічної інспекції Південного округу (73003, м. Херсон, пров. Козацький, буд. 10; ідентифікаційний код 43877338) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська водна компанія" (02088, м. Київ, вул. Дяченка, буд. 12, офіс 6; ідентифікаційний код 37689148) 10 854 (десять тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) грн 60 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Доручити Господарському суду міста Києва у порядку ст. 327 Господарського процесуального кодексу України видати відповідний наказ.

7. Справу № 910/17651/19 повернути до Господарському суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст постанови складено та підписано -19.04.2021.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко