Рішення

від 20.04.2021 по справі 910/486/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.04.2021Справа № 910/486/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Дітрейд

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтергеоком

про стягнення 107.366,82 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

12.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Дітрейд до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтергеоком про стягнення 107.366,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 155 від 03.12.2018 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 107.366,82 грн, що підтверджується видатковими накладними. За умовами п. 6.2 договору оплата за товар здійснюється протягом 30 днів з моменту поставки товару. Проте в порушення умов договору, відповідач не здійснив оплату за поставлений товар, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/486/21 від 16.01.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

26.01.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 відкрито провадження у справі № 910/486/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

04.02.2021 від позивача до суду надійшла заява про відкликання позовної заяви в порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим позивач просить позовну заяву з доданими до неї документами повернути та зобов`язати Управління державної казначейської служби України у місті Києві повернути сплачений судовий збір в розмірі 2.270,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/486/21 від 12.02.2021 в задоволенні заяви позивача про відкликання позовної заяви відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/486/21 від 01.02.2021 зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 01.02.2021 було 02.02.2021 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105476234804 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02125, м. Київ, просп.. Визволителів, 3, оф. 6, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 01.02.2021, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 09.02.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105476234804.

26.02.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно що якого відповідач проти задоволення позовної заяви заперечує посилаючись на те, що станом на 28.01.2021 відповідач повністю розрахувався перед позивачем і повністю погасив заборгованість за договором № 155 від 03.12.2018. Відповідач зазначає, що час від часу сторони проводили звіряння взаємних розрахунків. Так, згідно підписаного позивачем акту звірки розрахунків за договором станом на 31.12.2019 заборгованість відповідача становила 216.110,65 грн. Згідно підписаного позивачем акту звірки розрахунків за договором станом на 13.05.2020 заборгованість відповідача становила 135.480,87 грн. Згідно підписаного позивачем акту звірки розрахунків за договором станом на 31.12.2020 заборгованість відповідача становила 99.502,25 грн, яка сплачена відповідачем повністю згідно платіжного доручення № 113 від 28.01.2021.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дане рішення судом прийнято з перевищенням встановленого вказаною вище нормою строку, проте у розумний строк, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Дітрейд (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтергеоком (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 155 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар відповідно до його письмового замовлення, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленого товару у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 107.366,82 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 12.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Пунктом 12.2 договору передбачено, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про його розірвання, даний договір автоматично продовжується кожний раз на наступний календарний рік на тих же умовах.

Згідно з п. 1.2 договору товар передається покупцю частинами - товарними партіями. під партією товару сторони розуміють товар, зазначений в окремій накладній. Поставка кожної парті товару здійснюється на підставі накладної відповідно до погодженого сторонами письмового замовлення.

Доказів в підтвердження виявлення однією із сторін небажання продовжувати договірні відносини не подано, а отже договір є чинним.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 107.366,82 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними

№ 11276936 від 27.11.2019 на суму 903,35 грн,

№ 12034376 від 03.12.2019 на суму 1.663,20 грн,

№ 12046230 від 04.12.2019 на суму 1558,08 грн,

№ 12046137 від 04.12.2019 на суму 318,47 грн,

№ 12046135 від 04.12.2019 на суму 272,09 грн,

№ 12046136 від 04.12.2019 на суму 313,82 грн

№ 12056839 від 05.12.2019 на суму 1.291,68 грн,

№ 12056668 від 05.12.2019 на суму 1.468,80 грн,

№ 12056837 від 05.12.2019 на суму 1.315,44 грн,

№ 12056669 від 05.12.2019 на суму 1.442,88 грн,,

№ Б12062557 від 06.12.2019 на суму 762,48 грн,

№ 12075050 від 07.12.2019 на суму 258,60 грн,

№ 12075086 від 07.12.2019 на суму 1.068,48 грн,

№ 12075105 від 07.12.2019 на суму 703,08 грн,

№ Б12101876 від 10.12.2019 на суму 494,64 грн,

№ 12104820 від 10.12.2019 на суму 1.425,60 грн,

№ 12104819 від 10.12.2019 на суму 788,40 грн,

№ 12104673 від 10.12.2019 на суму 513,72 грн,

№ 12116680 від 11.12.2019 на суму 274,68 грн,

№ 12116689 від 11.12.2019 на суму 254,94 грн,

№ 12116678 від 11.12.2019 на суму 295,08 грн,

№ 12126980 від 12.12.2019 на суму 2.216,16 грн,

№ 12126895 від 12.12.2019 на суму 789,84 грн,

№ 12126827 від 12.12.2019 на суму 265,80 грн,

№ 12126949 від 12.12.2019 на суму 714,24 грн,

№ 12126950 від 12.12.2019 на суму 1.409,76 грн,

№ 12126841 від 13.12.2019 на суму 334,20 грн,

№ 12126979 від 12.12.2019 на суму 1.569,60 грн,

№ 12126978 від 12.12.2019 на суму 1.370,88 грн,

№ 12136818 від 13.12.2019 на суму 1.196,64 грн,

№ 12136816 від 13.12.2019 на суму 1.090,80 грн,

№ 12136817 від 13.12.2019 на суму 1.041,12 грн,

№ 12145369 від 14.12.2019 на суму 262,68 грн,

№ 12145557 від 14.12.2019 на суму 2.638,80 грн,

№ 12145504 від 14.12.2019 на суму 1.138,32 грн,

№ 12145502 від 14.12.2019 на суму 1.027,80 грн,

№ 12174886 від 17.12.2019 на суму 723,60 грн,

№ 12174887 від 17.12.2019 на суму 601,20 грн,

№ 12174679 від 17.12.2019 на суму 1.303,92 грн,

№ 12186763 від 18.12.2019 на суму 320,04 грн,

№ КD000008780 від 18.12.2019 на суму 692,88 грн,

№ 12197110 від 19.12.2019 на суму 1.041,84 грн,

№ 12197340 від 19.12.2019 на суму 1.144,80 грн,

№ 12197217 від 19.12.2019 на суму 1.507,68 грн,

№ 12197339 від 19.12.2019 на суму 1.801,44 грн,

№ 12197338 від 19.12.2019 на суму 1.620,72 грн,

№ 12197109 від 19.12.2019 на суму 1.644,48 грн,

№ КD000009279 від 20.12.2019 на суму 538,92 грн,

№ Б12202673 від 20.12.2019 на суму 2.576,88 грн,

№ Б12202678 від 20.12.2019 на суму 723,96 грн,

№ Б12202662 від 20.12.2019 на суму 2.257,92 грн,

№ 12206755 від 20.12.2019 на суму 639,72 грн,

№ 12207022 від 20.12.2019 на суму 1.450,56 грн,

№ Б12202660 від 20.12.2019 на суму 5.192,28 грн,

№ 12197301 від 20.12.2019 на суму 679,68 грн,

№ КD000009253 від 20.12.2019 на суму 417,00 грн,

№ 12215262 від 21.12.2019 на суму 1.045,44 грн,

№ 12215309 від 21.12.2019 на суму 1.414,08 грн,

№ 12215261 від 21.12.2019 на суму879,48 грн,

№ 12215385 від 21.12.2019 на суму 894,96 грн,

№ 12244311 від 24.12.2019 на суму 1.002,24 грн,

№ 12244313 від 24.12.2019 на суму 1.136,16 грн,

№ 12244319 від 24.12.2019 на суму 1.115,64 грн,

№ 12244324 від 24.12.2019 на суму 2.001,42 грн,

№ 12244473 від 24.12.2019 на суму 364,08 грн,

№ Б12252960 від 25.12.2019 на суму 316,66 грн,

№ 12244312 від 25.12.2019 на суму 2.103,84 грн,

№ 12257148 від 25.12.2019 на суму 2.141,10 грн,

№ Б12252961 від 25.12.2019 на суму 449,23 грн,

№ 12266841 від 26.12.2019 на суму 1.574,64 грн,

№ 12266880 від 26.12.2019 на суму 1.596,60 грн,

№ 12266839 від 26.12.2019 на суму 1.373,76 грн.

№ 12266914 від 26.12.2019 на суму 5.632,20 грн,

№ 12266932 від 26.12.2019 на суму 9.285,60 грн,

№ 12266879 від 26.12.2019 на суму 1.659,24 грн,

№ Б12262808 від 26.12.2019 на суму 1.197,38 грн,

№ 12266840 від 26.12.2019 на суму 1.978.56 грн,

№ Б12262807 від 26.12.2019 на суму 485,40 грн,

№ 12266821 від 26.12.2019 на суму 350,64 грн,

№ 12277295 від 27.12.2019 на суму 267,00 грн,

№ КD0000010381 від 27.12.2019 на суму 246,00 грн,

№ КD0000010446 від 27.12.2019 на суму 201,00 грн,

№ 122855039 від 28.12.2019 на суму 5.320,80 грн.

Згідно з п. 6.1 договору розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України - гривнях шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника згідно з Інструкцією Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті .

Пунктом 6.2 договору сторони визначили, що оплата за поставлений постачальником товар здійснюється покупцем протягом 30 днів з моменту поставки товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За розрахунками позивача заборгованість відповідача на момент звернення з позовом до суду (11.01.2021 - позов поданий до відправлення до поштового відділення зв`язку) становила 107.366,82 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами були підписані акти звірки взаєморозрахунків за договором № 155 від 03.12.2018 станом на 31.12.2019, станом на 31.05.2020, станом на 31.12.2020 та станом на 19.02.2021.

Так, згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2019, до переліку якого входять всі спірні накладні, сторони погодили, що заборгованість відповідача з оплати отриманого товару за договором становила 216.110,65 грн.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2020, до переліку якого входять всі спірні накладні, окрім № 11276936 від 27.11.2019 на суму 903,35 грн , заборгованість відповідача з оплати отриманого товару за договором становила 135.480,87 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не заперечує факт підписання актів звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2019, станом на 31.05.2020 та станом на 19.02.2021 неуповноваженою особою.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2020, підписаного та скріпленого печаткою позивача, заборгованість відповідача з оплати отриманого товару за договором становила 99.502,25 грн.

З боку відповідача даний акт не підписаний.

Разом з цим, відповідачем подано платіжне доручення № 113 від 28.01.2021, яке свідчить, що відповідач перерахував позивачу кошти в розмірі 99.502,25 грн. В призначені платежу платіжного доручення вказано: оплата за супутні товари Всі АЗС згідно договору № 155 від 03.12.2018 , що свідчить про визнання боргу відповідачем у зазначеному розмірі.

В подальшому 19.02.2021 сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків станом на 19.02.2021, відповідно до якого заборгованість за договором № 155 від 03.12.2018 відсутня.

Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

В той же час відповідно до дій, що свідчать про визнання особою свого боргу, належить зокрема, підписання в межах позовної давності уповноваженою на це особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17).

У постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем.

Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Судом враховано ту обставину, що відповідач не заперечує підписання ним актів звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2019, станом на 31.05.2020, станом на 19.02.2021, здійснення відповідачем повної оплати боргу за актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2020.

Подане платіжне доручення № 113 від 28.01.2021 свідчить, що відповідач перерахував борг після звернення позивача з позовом до суду (11.01.2021 - поданий до відправлення до поштового зв`язку).

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Надані докази свідчать про відсутність предмету спору, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 99.502,25 грн основного боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, оспорені або не визнані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених, оспорених або не визнаних прав та інтересів позивач. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже цих прав або законних інтересів позивача.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладені вище норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

У рішенні Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, не визначається чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Однак, позивачем не доведено суду, в чому саме та з яких підстав його права та законні інтереси є порушеними з боку відповідача в частині стягнення боргу за поставлений товар в розмірі 7.864.57 грн (107.366,82 грн - 99.502,25 грн).

Суд відзначає, що після здійснення 28.01.2021 відповідачем сплати боргу в розмірі 99.502,25 грн від позивача до суду 04.02.2021 надійшла заява про відкликання позовної заяви.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Дітрейд є такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, в сумі 166,28 грн покладаються на позивача (пропорційно розміру суми боргу, яка не задоволена судом) та в сумі 2.103,72 грн покладаються на відповідача (пропорційно розміру суми боргу, яка сплачена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду).

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині стягнення 99.502,25 грн основного боргу закрити.

2. В іншій частині в позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтергеоком (02125, м. Київ, пр-т Визволителів, 3, офіс 6, код ЄДРПОУ 42447221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Дітрейд (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 35, код ЄДРПОУ 41737583) 2.103 (дві тисячі сто три) грн 72 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова