Ухвала

від 20.04.2021 по справі 918/245/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

УХВАЛА

"20" квітня 2021 р. м. Рівне

Справа № 918/245/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А. , розглянувши подання державного виконавця Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа у справі № 918/245/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Правничі послуги"

до фізичної особи-підприємця Дворак Юлії Вікторівни

про стягнення заборгованості в сумі 155 050 грн 88 коп. ,

без виклику учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 5 жовтня 2020 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Правничі послуги" до фізичної особи-підприємця Дворак Юлії Вікторівни про стягнення заборгованості в сумі 155 050 грн 88 коп. задоволено та стягнуто з фізичної особи-підприємця Дворак Юлії Вікторівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Правничі послуги" 150 000 грн 00 коп. - основного боргу, 2 345 грн 88 коп. - інфляційних втрат, 2 705 грн 00 коп. - 3% річних та 2 325 грн 77 коп. - витрат по оплаті судового збору.

3 листопада 2020 року на виконання вищезазначеного рішення господарським судом видано відповідний наказ.

16 квітня 2021 року від державного виконавця Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на адресу суду надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, в якому останній просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон Дворак Юлію Вікторівну , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , до виконання зобов`язань, покладених на неї згідно наказу № 918/245/20, виданого 03.11.2020 р. про стягнення 150 000 грн 00 коп. - основного боргу, 2 345 грн 88 коп. - інфляційних втрат, 2 705 грн 00 коп. - 3% річних та 2 325 грн 77 коп. - витрат по оплаті судового збору, а всього 157 376 грн 65 коп.

Подання обґрунтовано тим, що рішення суду на сьогоднішній день боржником не виконано, будь-яких спрямованих дій на виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження". Державним виконавцем вчинялись дії та вживались заходи для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду, однак у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках боржника в банківських установах та рухомого/нерухомого майна, державний виконавець позбавлений можливості виконати наказ суду. Також, боржник за трудовими, цивільно-правовими договорами не працює, пенсії не отримує. Незважаючи на те, що боржника належним чином повідомлено про відкриття виконавчого провадження та зобов`язано з`явитись до приватного виконавця, боржник жодного разу не з`явився до державного виконавця, не надав декларацію про доходи та майно, не вчинив жодних дій на добровільне погашення присудженої до стягнення суми, що у свою чергу свідчить про ухилення боржника від виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Згідно з отриманого повідомлення Державної міграційної служби України боржник, Дворак Юлія Вікторівна, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Дослідивши подання державного виконавця Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні на підставі наступного.

За приписами частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до частини 1 статті 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 337 ГПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Статтею 338 ГПК України встановлено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Як зазначено в поданні та доданих до нього матеріалів, державним виконавцем керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26 Закону України "Про виконавче провадження", 16.11.2020 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно, а також попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 63633727 надіслано боржнику, яку останній отримав, що підтверджується реєстрами відправлень та відомостями сайту "Укрпошта".

Також під час виконання рішення суду державним виконавцем встановлено, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 252424642 від 13.04.2021 р. нерухомого майна належного боржнику на праві приватної власності не зареєстровано.

Згідно відповідей Пенсійного фонду України № 1066835770 від 17.11.2020 р. та № 1066830303 від 17.11.2020 р. встановлено, що боржник за трудовими, цивільно-правовими договорами не працює, пенсії не отримує.

Згідно довідки МВС від 13.04.2021 р. транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

Згідно довідки ДФС від 13.04.2021 р. боржником відкриті рахунки у наступних банківських установах: АТ "Альфа-Банк" у м. Києві, АБ " УКРГАЗБАНК", Рівненська ф. АТ КБ "ПриватБанк" м. Рівне, АТ "УкрСиббанк", ПуАТ "КБ "АКОРДБАНК", АТ"РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" у м. Києві, Казначейство України.

Відповідно листа ПуАТ "АКОРДБАНК" № 02-5/543 БТ від 15.02.2021 р. кошти для погашення заборгованості на рахунках відсутні.

Відповідно листа АБ "УКРГАЗБАНК" № БТ-2348 від 26.02.2021 р. кошти для погашення заборгованості на рахунках відсутні.

Відповідно листа АТ "Райффайзен Банк Аваль" № 81-15-9/2890-БТ від 26.03.2021 р. кошти для погашення заборгованості на рахунках відсутні.

Відповідно листа АТ "Альфа-Банк" № 03085/БТ-26-б/б від 15.02.2021 р. кошти для погашення заборгованості на рахунках відсутні.

Відповідно до даних електронного документообігу через автоматизовану систему виконавчих проваджень встановлено, що кошти на рахунках боржника в АТ КБ "Приват Банк" відсутні, відкритих рахунків боржника у АТ "УніверсалБанк", АТ "ТАСКОМБАНК", АТ "Оксі Банк" не виявлено.

За повідомленням Державної міграційної служби України від 06.07.2020 р., Дворак Юлія Вікторівна ІНФОРМАЦІЯ_1 , має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 05.07.2017 року органом видачі 5601.

Державний виконавець зазначає, що незважаючи на те, що боржника належним чином повідомлено про відкриття виконавчого провадження та зобов`язано з`явитись до державного виконавця, боржник не з`явився до державного виконавця, не надав декларацію про доходи та майно, не вчинив жодних дій на добровільне погашення присудженої до стягнення суми, що у свою чергу свідчить про ухилення боржника від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

У відповідності до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь - яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь - яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець дворак Юлія Вікторівна є громадянином України.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом України при проведенні аналізу судової практики від 1 лютого 2013 року щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим із метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Теоретично невиконання зобов`язання може бути зумовлено об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Невиконання боржником зобов`язань протягом строку, вказаного приватним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

Верховний Суд України звертає увагу судів, що особа, яка має невиконані договірні, аліментні та ін. зобов`язання за судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи), не може вважатися винною та бути позбавленою конституційного права на свободу пересування, вільний вибір місця проживання та права вільно залишати територію України (ст. 33 Конституції України) (Лист Верховного Суду України від 01 січня 2017 року "Узагальнення судової практики щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України").

Аналіз наведеного закону дає підстави для висновку про те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів, тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

Надаючи оцінку наведеному, суд враховує, що поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти, як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). (Згідно роз`яснень Верховного Суд України в листі від 01.02.2013 р. "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України")

Крім того, відповідно до вказаного листа Верховного Суду України, однією з підстав для відмови у задоволенні подання є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Відповідно, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Дослідивши подання державного виконавця та долучені до нього документи, суд встановив, що постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 16.11.2020 р. Належне боржнику на праві власності майно відсутнє, кошти на рахунках боржника у банківських установах, а також інше майно, на яке може бути звернено стягнення відсутні, що може свідчити про неумисне ухилення від виконання рішення суду.

Тобто, відсутність майна чи достатньої суми грошових коштів, не свідчить про вчинення свідомих дій боржником, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, суд виходить з того, що фактичні обставини справи в сукупності свідчать про те, що державним виконавцем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту свідомого ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань, зокрема: доказів умисного нез`явлення на виклик виконавця, приховування доходів, коштів та майна, на які можна звернути стягнення, незаконного їх відчуження.

Отже, виходячи з вищевикладеного, у даному випадку задоволення подання з підстав, викладених приватним виконавцем, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено Конституцією України.

Крім того, у поданні не зазначено, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи-підприємця Дворак Юлії Вікторівни реально забезпечить виконання рішення суду у справі № 918/245/20, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції/покарання за невиконання боржником рішення, а має на меті саме забезпечення виконання цього рішення суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що подання державного виконавця Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання державного виконавця Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа у справі № 918/245/20 - відмовити .

Ухвала згідно частини 2 статті 235 ГПК України підписана та набрала законної сили 20 квітня 2021 року та оскарженню не підлягає.

Суддя Політика Н.А.