Ухвала

від 20.04.2021 по справі 922/1378/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

20.04.2021м. ХарківСправа № 922/1378/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши заяву про видачу судового наказу

заявник Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська роздрібна компанія" (61038, Харківська обл., м. Харків, проспект Льва Ландау, буд. 182; код ЄДРПОУ: 39783459) боржник Фізичної особи-підприємця Соболєвої Ніни Петрівни ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 )

ВСТАНОВИВ:

16.04.2021 до Господарського суду Харківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська роздрібна компанія" з заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Соболєвої Ніни Петрівни заборгованості в сумі 35 252,06 грн., яка виникла на підставі письмового договору оренди №001141 від 31.05.2018, та витрат по сплаті судового збору у розмірі 227,00 грн.

Розглянувши матеріали заяви, суд відмовляє у видачі судового наказу, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Частиною 2 статті 154 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Статтею 150 ГПК України визначена форма та зміст заяви про видачу судового наказу.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 150 ГПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника.

Так, боржником у наданій заявником заяві є фізична особа-підприємець.

Відповідно до ч.1 ст.128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 ГК України передбачено, що суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема відомості щодо місцезнаходження фізичної особи-підприємця.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Одночасно, частинами першою, четвертою статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначено, що у разі якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Заявником в заяві про видачу судового наказу вказано боржника Фізичну особу-підприємця Соболєву Ніну Петрівну та зазначено ІПН боржника, а саме: НОМЕР_1 .

Проте, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за кодом 2942118851 зареєстровано іншу особу.

Таким чином, заявник в порушення вимог пункту 2 частини 2 статті 150 ГПК України, в заяві про видачу судового наказу не зазначено належних відомостей, які ідентифікують боржника.

Пунктом 1 частини 1 статті 152 ГПК України, передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Суд звертає увагу заявника, що у відповідності до частини 2 статі 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 147, 150, 152-154 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська роздрібна компанія" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Соболєвої Ніни Петрівни заборгованості в сумі 35 252,06 грн., яка виникла на підставі письмового договору оренди №001141 від 31.05.2018, та витрат по сплаті судового збору у розмірі 227,00 грн.

2. Роз`яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.1, 2, 8, 9 ч.1 ст.152 ГПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 254, 255 ГПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення(ч.1,2 ст. 256 ГПК України)

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст ухвали складено та підписано 20.04.2021.

Суддя Т.О. Пономаренко