Ухвала

від 14.04.2021 по справі 04/5026/693/2012

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 04/5026/693/2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Білоуса В.В., Огородніка К.М.,

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта ЛТД",

ліквідатор - арбітражний керуючий Голінний А.М.

кредитор - Головне управління ДПС у Черкаській області,

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Фінанс",

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк",

розглянувши матеріали касаційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта ЛТД" Голінного А.М.

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 28.07.2020

у складі суддів: Грека Б.М., (головуючий), Копитової О.С., Михальської Ю.Б.,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта ЛТД",

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта ЛТД" Голінний А.М. (далі - заявник) 17.08.2020 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 у справі № 04/5026/693/2012 Господарського суду Черкаської області.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 04/5026/693/2012 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Банасько О.О., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Банасько О.О. на лікарняному, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 04/5026/693/2012 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 27.11.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 04/5026/693/2012 за касаційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта ЛТД" Голінного А.М., зупинено касаційне провадження у справі № 04/5026/693/2012 до вирішення палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 50/311-б за касаційною скаргою ТОВ "Файненс Компані" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019.

Ухвалою Верховного Суду від 03.03.2021 поновлено касаційне провадження у справі № 04/5026/693/2012 за касаційною скаргою ТОВ "Дельта ЛТД" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020, ухвалено здійснити розгляд касаційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Дельта ЛТД", колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Дельта ЛТД", з огляду на таке.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічні положення містяться у статті 14 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (подібний висновок викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №910/4647/18).

Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

21.10.2019 вступив у дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). З огляду на приписи пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм цього Кодексу та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом про банкрутство.

Тобто норми процесуального закону можливість касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство ставлять у пряму залежність від особливостей (випадків), передбачених законодавством про банкрутство (Закон про банкрутство та КУзПБ).

Як вбачається з касаційної скарги, предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020, якою ухвалу Господарського суду Черкаської області від 17.03.2020 про відмову в задоволенні заяви щодо заміни кредитора - скасовано, прийнято нове рішення, яким задоволено заяву ТОВ "ФК "Централ Фінанс" та замінено кредитора з ПАТ "Ерсте Банк" на ТОВ"ФК "Централ Фінанс" таким чином, вирішуючи питання щодо можливості оскарження вказаних судових рішень, суд керується приписами статті 9 КУзПБ.

Щодо оскарження судового рішення в частині правонаступництва у справі про банкрутство, колегія суддів враховує правовий висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений в ухвалі від 28.01.2021 у справі №50/311-б, та зазначає наступне.

Існує суттєва відмінність між регулюванням правонаступництва у справі про банкрутство, передбаченого нормами Закону про банкрутство (КУзПБ) і процесуальним правонаступництвом у позовному провадженні, передбаченим ГПК України.

Процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

Питання заміни кредитора правонаступником у справах про банкрутство врегульовано нормами спеціального законодавства (стаття 21 Закону про банкрутство, стаття 43 КУзПБ), а отже, належить до першої групи судових рішень у процедурі банкрутства (наведеної згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17), тобто не вирішення спору, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню.

Щодо спорів, які згідно статті 7 КУзПБ розглядаються за правилами позовного провадження в межах справи про банкрутство, мають застосовуватися загальні положення щодо правонаступництва, передбачені ГПК України, і зокрема статтею 52 цього Кодексу. Для заміни кредитора у справі про банкрутство, вимоги якого включено до реєстру кредиторських вимог, правонаступником, мають застосовуватися спеціальні норми законодавства про банкрутство (стаття 21 Закону про банкрутство, стаття 43 КУзПБ). Відтак, в залежності від цього мають застосовуватися стаття 8 Закону про банкрутство, частина 3 статті 9 КузПБ, а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ - статті 255, 287 ГПК України (пункт 63 ухвали Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 28.01.2021 у справі №50/311-б).

Частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.

Отже, нормами Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено можливості оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду, прийнятої за результатом апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції щодо розгляду заяви про заміну кредитора на його правонаступника у справі про банкрутство, про відновлення матеріалів втраченої справи та про усунення арбітражного керуючого від виконання обов`язків ліквідатора.

Суд звертає увагу, що висловлена касаційним судом позиція в частині правонаступництва відповідає висновку щодо застосування норм права, викладеному в пункті 74 ухвали судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 50/311-б, згідно якого у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду ухвал про заміну (відмову у заміні) кредитора на його правонаступника (частина третя статті 9 КУзПБ, частина третя статті 8 Закону про банкрутство).

У наведеній ухвалі від 28.01.2021 у справі № 50/311-б Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від своєї правової позиції в ухвалі 12.11.2019 у справі № 922/6220/15 щодо неможливості касаційного перегляду ухвали місцевого суду та постанови апеляційного суду про заміну кредитора правонаступником як таких, що не передбачені в переліку згідно з частиною третьою статті 8 Закону про банкрутство, а також, за висновком Верховного Суду у справі № 50/311-б, за частиною третьою статті 9 КУзПБ.

З огляду на зазначене вище, можливість оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020, якою ухвалу Господарського суду Черкаської області від 17.03.2020 про відмову в задоволенні заяви щодо заміни кредитора - скасовано, прийнято нове рішення, яким задоволено заяву ТОВ "ФК "Централ Фінанс" та замінено кредитора з ПАТ "Ерсте Банк" на ТОВ"ФК "Централ Фінанс" в касаційному порядку не передбачено частиною третьою статті 9 КУзПБ.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".

При цьому, як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства").

Колегія суддів зазначає, що положення статей 287 та 296 ГПК України, не передбачають закриття касаційного провадження з вище наведених підстав, однак, у разі здійснення касаційного перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020, якою ухвалу Господарського суду Черкаської області від 17.03.2020 про відмову в задоволенні заяви щодо заміни кредитора - скасовано, прийнято нове рішення, яким задоволено заяву ТОВ "ФК "Централ Фінанс" та замінено кредитора з ПАТ "Ерсте Банк" на ТОВ"ФК "Централ Фінанс", суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

Аналогічна правова позиція щодо закриття касаційного провадження у випадку його відкриття за касаційною скаргою на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, викладена в ухвалах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 12.11.2019 у справі № 922/6220/15 та від 28.01.2021 у справі № 50/311-б.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. ст. 234, 235, п. 2 ч.1 ст.287, п. 1 ч. 1 ст. 293, 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта ЛТД" Голінного А.М. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 у справі № 04/5026/693/2012 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню на підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

К.М. Огороднік