Рішення

від 19.04.2021 по справі 600/2635/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 р. м. Чернівці Cправа № 600/2635/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом приватного підприємства "Оптіма - Терм" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, ДПС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Оптіма - Терм" (далі - позивач) звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 1822320/43214790 від 02.10.2020 р. про відмову приватному підприємстві "Оптіма - Терм" в реєстрації податкової накладної № 10 від 30.06.2020 р., на загальну суму 12815,16 грн, в т.ч.: сума податкового кредиту - 2135,86 грн. Зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію цією податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних - датою її фактичного подання - 03.07.2020 р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення № 1828610/43214790 про відмову приватному підприємстві "Оптіма - Терм" в реєстрації податкової накладної № 5 від 14.07.2020 р., на загальну суму 64537,94 грн, в т.ч.: сума податкового кредиту - 10756,32 грн. Зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію цією податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних - датою її фактичного подання - 23.07.2020 р.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.04.2021 р. № 600/2635/20-а, адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Чернівецькій області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1822320/43214790 від 11.08.2020 р.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 10 від 30.06.2020 р., подану приватним підприємством "Оптіма - Терм".

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Чернівецькій області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1828610/43214790 від 12.08.2020 р.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 5 від 14.07.2020 р., подану приватним підприємством "Оптіма - Терм".

Стягнуто на користь приватного підприємства "Оптіма - Терм" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області судові витрати (судовий збір) в сумі 4204,00 грн.

Представником позивача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з Головного управління ДПС у Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача 3750,00 грн судових витрат понесених на правничу допомогу.

Відповідачем подано до суду клопотання про зменшення судових витрат, в якому просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, посилаючись на необґрунтованість поданої представником позивача заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки, витрати є неспіврозмірними.

За приписами ч. 3 ст. 252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Враховуючи приписи ст. 252 КАС України, суд вважає, що оскільки, справа розглядалася в порядку письмового провадження без виклику осіб, та немає необхідності заслухати учасників справи, відтак, розглядає клопотання про ухвалення додаткового рішення в тому самому порядку, що й судове рішення, зокрема, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Перевіривши доводи заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення та заперечення відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 6 та 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до змісту заяви, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати понесені на правову допомогу у розмірі 3750,00 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано наступні документи:

- копію Договору про надання правової допомоги № 261120 від 26.11.2020 р. (а.с. 16 - 18);

- виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адвокатського об`єднання «Західна правозахисна група» ;

- платіжне доручення від 27.11.2020 р. № 54 (а.с. 19);

- акт приймання-передачі наданої правової допомоги № 1 від 05.04.2021 р.

Судом встановлено, що витрати на правничу допомогу пов`язані з розглядом справи, підтверджуються платіжним дорученням від 09.11.2020 р. № 54 у сумі 3500,00 грн.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Згідно ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною 7 цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ч. 6 ст. 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує щодо зазначеного позивачем розміру витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ст. 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 р. у справі №640/15803/19 та від 09.03.2021 р. у справі № 200/10535/19-а, від 21.01.2021 р. у справі №280/2635/204.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» , від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» , від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» , від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд вважає, що у даному випадку витрати на надання правничої допомоги необхідно обраховувати, виходячи із реальної участі представника позивача в підготовці справи.

При цьому, у поданих до суду письмових запереченнях, відповідач просив відмовити в задоволенні заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу, оскільки представник позивача не врахував положення ст. ст. 134 та 139 КАС України.

Водночас, відповідач не навів обґрунтування та не надав відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами на суму 3500,00 грн.

Враховуючи незначну складність справи, а також предмет спору, суд приходить до переконання, що представник позивача довів обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу та його пропорційність відповідно до предмету спору на суму 3500,00 грн.

При цьому, доводи представника позивача стосовно додаткових витрат, які позивач повинен понести з розглядом справи в сумі 250,00 грн є не обґрунтованими, доказів на їх підтвердження позивачем до суду не надано.

Оскільки позивачем дотримано вимоги ст. ст. 134, 139 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення заяви про витрати на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Беручи до уваги складність справи, виконані адвокатом роботи (надані послуги), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих послуг та виконаних робіт, предмет спору та категорію (складність) справи, суд стягує на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 77, 132, 134, 241-246, 252 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом приватного підприємства "Оптіма - Терм" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, ДПС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

2. Стягнути на користь приватного підприємства "Оптіма - Терм" витрати на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області.

3. В іншій частині заяви представника позивача, - відмовити.

Згідно ст. 255 КАС України додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України додаткове рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників справи:

позивач - приватне підприємство "Оптіма - Терм" (вул. Кордуби, буд. 25, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 43214790);

відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200 - А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 43143196);

відповідач - Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 43005393).

Суддя В.К. Левицький