Постанова

від 07.04.2021 по справі 280/2356/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 280/2356/20 Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Кругового О.О.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому заданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року (головуючий суддя: Калашник Ю.В.) по адміністративній справі № 280/2356/20 , розглянутої у загальному позовному провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерліттех-99 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Інтерліттех-99 (далі - ТОВ Інтерліттех-99 ) 07.04.2020 року звернулося до суду з позовом до відповідача Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області), в якому просить визнати протиправним та скасувати винесені відповідачем 27.12.2019 року

податкове повідомлення-рішення №0005140509, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на додану вартість у розмірі 21622,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення №0005180509 про донарахування суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 498 605,00 грн. в тому числі: за податковими зобов`язаннями 398 884,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 99 721,00 грн.

податкове повідомлення-рішення №000519050 про донарахування суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 526 978,75 грн. в тому числі за податковими зобов`язаннями 421 583,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 105 395,75,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій з контрагентами ТОВ ЛОРАНС , ПП ЛЮКСФОР , ТОВ ТК ГАЛАКТИКА , ПП ГОЛДМАРІН , підтверджених первинними бухгалтерськими документами, наданими для перевірки податковому органу, товариством виконані всі необхідні умови для формування податкового кредиту по господарських операціях та валових витрат з вищевказаним контрагентами з придбання ТМЦ з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

У відзиві на позов відповідач посилається на правомірність винесених ним податкових повідомлень - рішень, так як проведеною перевіркою встановлено нереальність операцій з постачання та транспортування вказаного вантажу від ТОВ ЛОРАНС , ПП ЛЮКСФОР , ТОВ ТК ГАЛАКТИКА , ПП ГОЛДМАРІН на адресу ТОВ Інтерліттех-99 , в зв`язку з чим просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року позов задоволено, визнані протиправними та скасовані прийняті ГУ ДПС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення від 27.12.2019 року № 0005140509, №0005180509, №0005190509 . На користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області стягнуті судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 15 708,09 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити з підстав порушення судом норм матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, в зв`язку з чим просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Також ГУ ДПС у Запорізькій області заявлено клопотання про заміну відповідача по справі № 280/2356/20 з ГУ ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) на правонаступника ГУ ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 44118663) як відокремленого підрозділу.

Статтею 52 КАС України визначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №893 від 30.09.2020 Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби (далі ДПС) за переліком згідно з додатком, їх права та обов`язки переходять ДПС та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про ДПС та її територіальні органи.

Наказами ДПС України №556 від 8.10.2020 року, №755 від 24.12.2020 року утворено як відокремлений підрозділ ГУ ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 44118663 ), який з 1.01.2021 року є правонаступником майна, прав та обов`язків територіального органу, що ліквідується - ГУ ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945).

Враховуючи дані обставини колегія суддів вважає можливим задовольнити клопотання, здійснити заміну відповідача по справі № 280/2356/20 з ГУ ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945 ) на його правонаступника ГУ ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 44118663) як відокремленого підрозділу.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,2,3 ст.242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст.2 та ч.4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року відповідає, в зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи ТОВ Інтерліттех-99 зареєстровано в якості юридичної особи 05.01.2017року, є малим підприємством, яке здійснює виробничу діяльність з виробництва алюмінію та оптової торгівлі металами та металевими рудами, основний вид продукції, що реалізується - Алюміній в чушках , яку ТОВ Інтерліттех-99 виготовляє на власному обладнанні шляхом переплавки лому, має орендовані приміщення, які використовуються для складування, розміщення ливарні майстерні, металообробної майстерні та інших потужностей за адресою: Запорізька область, м.Вільнянськ, вул. Соборна, 13.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 18.10.2019 року по 24.10.2019 року ГУ ДПС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ ЛОРАНС`за грудень 2018 року, ПП ЛЮКСФОР за січень 2019 року, ТОВ ТК ГАЛАКТИКА , ПП ГОЛДМАРІН за травень 2019 року з нарахування податку на додану вартітсь, з ТОВ ЛОРАНС за 2018 рік, ПП ЛЮКСФОР ,ТОВ ТК ГАЛАКТИКА ,ПП ГОЛДМАРІН за півріччя 2019 року з нарахування податку на прибуток, за результатами якої складено акт перевірки №81/08-01-05-09/41067606 від 31.10.2019 року.

Відповідно до викладених в акті висновків позивачем порушено приписи

п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134,1 ст. 134, п.135.1. ст.135 ПК України , а саме: занижено податок на прибуток на загальну суму 398 884 грн., в т.ч. по періодах: 2018 рік -108 054 грн.; І кв. 2019 року -100 497 грн.; півріччя 2019 року - 190 333 грн.;

п.п.14.1.36, п.п.14.1,181, п.п. 14.1.231 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 ПК України - завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 21 622,00 грн. за червень 2019 року та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 421 583 грн., в т.ч. по періодах: січень 2019 року - 120 060 грн.; лютий 2019 року - 111 663 грн., червень 2019 року -189 860 грн.

На підставі акту відповідачем прийняті 27.12.2019 року податкові повідомлення - рішення, а саме:

податкове повідомлення - рішення №0005140509, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 21 622,00 грн.;

податкове повідомлення - рішення №0005190509, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 526978,75 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 421 583,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 105 395,75,00 грн.

податкове повідомлення-рішення №0005180509, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 498605,00 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями 398 884,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 99 721,00 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, на підставі чого позивач звернувся до суду з позовними вимогами щодо визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень - рішень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Приписами пп.134.1.1 п.134.1. ст.134,138.2,138.4 ст.138, п.139.1.9 ст. 139.1 ст.139 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст. 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу; та витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Приписами пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1 - 198.3,1 98.6 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Положеннями п. 200.1 , п.200.4 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума:а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєст рована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1, п.44.2 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством Украї ни. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 цього пункту;

для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Приписами ст.1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звіт ність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснен ня господарських операцій.

Викладене свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформлени ми первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом акту перевірки ТОВ Інтерліттех-99 здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій із контрагентами ПП ЛЮКС ФОР , ТОВ ЛОРАНС , ПП ГОЛДМАРІН ,ТОВ ТК ГАЛАКТИКА у перевірений період. Такі висновки ґрунтуються на підставі неможливості встановлення походження товару по ланцюгу постачання; наявності кримінальних проваджень, фігурантами яких є контрагенти ПП ЛЮКСФОР , ПП ГОЛДМАРІН , не відповідності наданих первинних документів (товарно-транспортних накладних) фактичним обставинам здійснення господарських операцій, оскільки з посиланням на дані системи Відеоконтроль-Рубіж здійснено висновок щодо не підтвердження пересування шляхами України транспортних засобів, якими доставлено ТМЦ на адресу ТОВ Інтерліттех-99 .У зв`язку з наведеним, контролюючий орган розцінив наданні позивачем до перевірки первинні документи складеними всупереч вимогам чинного законодавства та такими, що не можуть підтвердити реальність вчинення господарських операцій позивача з контрагентами.

Висновок податкого органу щодо нереальності здійснення позивачем фінансово-господарських операцій з вищезазначеними контрагентами спростовується наступними матеріалами справи.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та контрагентами укладені договори поставки товару - алюміній в чушках вторинний, а саме:

З ПП ЛЮКСФОР договір поставки №01-10/2018 від 01.10.2018 року, у виконання якого контрагент у січні 2019 року відвантажив на адресу ТОВ Інтерліттех-99 товар в кількості 12,407 тони на загальну суму 558315,00 грн., ПДВ 111 663,00 грн.

З ТОВ ЛОРАНС договір поставки №2018/12/09 від 09.12.2018 року, у виконання якого контрагент у грудні 2018 року відвантажив на адресу ТОВ Інтерліттех-99 товар в кількості 13,34 тони на загальну суму 600300,00 грн., ПДВ 120 060,00 грн.

З ПП ГОЛДМАРІН договір поставки №2019/05/03 від 03.05.2019 року, у виконання якого контрагент у травні 2019 року відвантажив на адресу ТОВ Інтерліттех-99 товар в кількості 11,98 тони на загальну суму 539100,00 грн., ПДВ 107820,00 грн.

З ТОВ ТК ГАЛАКТИКА договір поставки №2019/05/22 від 22.05.2019 року, у виконання якого контрагент у травні 2019 року відвантажив на адресу ТОВ Інтерліттех-99 товар в кількості 11,518 тони на загальну суму 518310,00 грн., ПДВ 103662,00 грн.

Здійснення поставки товару контрагентами підтверджено рахунками- фактурами, видатковими накладними, товаро транспортними накладними, платіжними дорученнями на оплату, за результатами яких постачальниками виставлено податкові накладні, що зареєстровані контролюючим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних, банківськими виписками про оплату товару, оборотно-сальдовою відомістю тощо.

Облік, придбання, оплата та подальша реалізація ТМЦ відображено в бухгалтерському обліку ТОВ Інтерліттех-99 по бухгалтерських рахунках 281, 631 6442, 311, 361, 702, що підтверджується наданими до справи бухгалтерськими реєстрами.

Посилання відповідача в акті перевірки як обставини нереальності здійснення поставок товару на неможливості встановлення походження товару по ланцюгу постачання, судом першої інстанції правомірно оцінено як підставу, яка не може бути доказом нереальності фінансово-господарської діяльності позивача по взаємовідносинам з вищезазначеними контрагентами, так як в акті перевірки не наведено доказів проведення документальної перевірки чи зустрічних звірок контрагентів по ланцюгу постачання на предмет реальності господарських операцій з постачання вказаних товарів , їх походження та документальне підтвердження первинними документами цих юридичних осіб.

Щодо відсутності інформації в ІС Відеоконтроль-Рубіж пересування автошляхами України у періоди здійснення поставок товару позивачу транспортних засобів з державними номерами, вказаними у товарно-транспортних накладних, то ІС Відеоконтроль-Рубіж у перевіряємий період не здійснювала всеохоплюючий моніторинг руху транспортних засобів по шляхам України, а тому відсутність інформації в цій системі про пересування транспортного засобу перевізників контрагентів за відсутності у нього пошукових критеріїв, визначених Методичними рекомендаціями, затверджених Наказом МВС №975 від 29 грудня 2011 року, не може бути підставою для висновку про неможливість пересування таких транспортних засобів автошляхами України.

Виходячи з вимог Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з податку на додану вартість є податкова накладна. Тож, на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно правових угод.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Такі правові позиції викладені у постановах Верховного суду по справам № 815/3526/17 від 18.01.2018 року, № 814/937/15 від 08.05.2018 року, № 815/3526/17 від 08.05.2018 року, № 826/11879/13-а від 12.06.2018 року, №808/3412/16 від 29.03.2019 року.

Матеріали справи свідчать, що операції позивача з контрагентами ПП ЛЮКС ФОР , ТОВ ЛОРАНС , ПП ГОЛДМАРІН ,ТОВ ТК ГАЛАКТИКА відповідають дійсному економічному змісту та господарській меті, підтверджуються необхідними первинними бухгалтерськими документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

Матеріалами справи підтверджено, і зазначені обставини не спростовані відповідачем, що придбані товари використані позивачем у власній господарській діяльності, наслідком чого був фактичний рух активів/зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, що підтверджено документально.

Оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на формування показників податкової звідності в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів, контрагенти позивача ПП ЛЮКСФОР , ТОВ ЛОРАНС , ПП ГОЛДМАРІН , ТОВ ТК ГАЛАКТИКА у перевірений період були зареєстровані як юридичні особи, мали свідоцтво платників ПДВ, у відповідності до приписів чинного податкового законодавства належно відображали у податковому обліку (у складі податкових зобов`я зань) господарські операції з позивачем і подавали податкову звітність, яка прийнята контролюючим органом, складені ними податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, викладене свідчить, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів до складу податкового кредиту, та мав право на формування податкового кредиту за операціями з участю контрагентів.

Наявність кримінальних проваджень, фігурантами яких є контрагенти ПП ЛЮКСФОР , ПП ГОЛДМАРІН при відсутності обвинувального вироку щодо винних осіб не є належним та допустимим доказом нереальності фінансово- господарських операцій позивача з вищезазначеними контрагентами, при тому, що існування таких кримінальних проваджень не підтверджено належними та допустимими доказами.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ПП ЛЮКСФОР , ТОВ ЛОРАНС , ПП ГОЛДМАРІН ,ТОВ ТК ГАЛАКТИКА у період, що перевірявся, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

В силу викладеного є вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову, винання протиправними та скасування прийнятих відповідачем 27.12.2019 року оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0005140509, №0005180509, №000519050.

У відповідності до приписів ст.139 КАС України суд першої інстанції правомірно стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на оплату судового збору в розмірі 15 708,09 грн.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовані.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325,328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року по адміністративній справі №280/2356/20 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили 07 квітня 2021 року, та може бути оскаржена до Верхвного Суду протягом 30 днів.

Повний текст постанови складений 14 квітня 2021 року.

Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий