Постанова

від 14.04.2021 по справі 580/3455/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3455/19 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,

за участю секретаря: Яковіна Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Фотоприлад" до Офісу великих платників податків ДПС, третя особа: Державний концерн "Укроборонпром", про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс "Фотоприлад" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС, третя особа: Державний концерн "Укроборонпром", у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.10.2019 року:

- №0003625013, яким відповідач збільшив суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість на 1 759 715 грн., з яких 1 407 772 грн. збільшення зобов`язань з податку на додану вартість, а 351 943 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0003635013, яким відповідач зменшив розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6341 грн. в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2018 року;

- №0003645013, яким відповідач збільшив зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 909 052 грн. 50 коп., з яких 1 524 242 грн. збільшення суми грошових зобов`язань за податком на прибуток, а 381 810 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до постанови КМУ № 893 від 30.09.2020 року Деякі питання територіальних органів ДПС ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи ДПС згідно визначеного Кабінетом Міністрів України переліку. До переліку ліквідованих територіальних органів Державної податкової служби входить і Офіс великих платників податків Державної податкової служби.

В той же час, на базі ліквідованого Офісу великих платників податків Державної податкової служби та його територіальних управлінь утворено нові управління по роботі з великими платниками податків, зокрема й Східне Міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, яке створено30.09.2020 року, про що міститься відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1000741030008085321.

Враховуючи наявність підстав для заміни сторони у справі, суд апеляційної інстанції вважає за можливе замінити відповідача Офіс великих платників податків ДПС на правонаступника Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, що з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу №1715 від 27.08.2019 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП НВК "Фотоприлад" з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками товарно-матеріальних цінностей при визначенні показників декларації з податку на додану вартість та показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт №108/28-10-46-15/14312329 від 23.09.2019 (далі - акт перевірки).

За висновком перевірки встановлені порушення позивачем:

- п.п 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Зобов`язання", затверджденого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 №860/4153, ст. 1, 3, 9, 11, 12 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-Х1V п. 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, розділу 1 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України. в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства (рядок 06 Декларації з податку на прибуток підприємства) у розмірі 1527242 грн, у т.ч.: рік 2016 - 235431 грн, рік 2017 - 1247519 грн (у тому числі у розрізі податкових періодів: 1 квартал 2017 - 930091 грн, півріччя 2017 - 223927грн, 3 квартали 2017 року - 52810 грн, 2017 рік - 40691 грн), рік 2018 - 44292 грн, (у т.ч. у розрізі звітних податкових періодів: 1 кв. 2018 - 44292грн);

- п. 198.1 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 1 414 113 грн. у т.ч. у розрізі податкових (звітних) періодів (період відображення у податковій звітності): вересень 2016 - 105809 грн, жовтень 2016 - 55525 грн, листопад 2016 - 17457грн, грудень 2016 - 39201 грн, січень 2017 - 193638 грн, лютий 2017 - 454231 грн, березень 2017 - 213326 грн, квітень 2017 - 100841 грн, травень 2017 - 73301 грн, червень 2017 - 33198 грн, липень 2017 - 21004 грн, серпень 2017 - 9610 грн, вересень 2017 - 18284 грн. жовтень 2017 - 8566 грн, листопад 2017 - 8115 грн, грудень 2017 - 20996 грн, січень 2018 - 25712 грн, лютий 2018 - 8958 грн, березень 2018 - 6341 грн, що призвело до:

- заниження податкового зобов`язання з ПДВ до сплати всього на 1407772 грн, у тому числі у розрізі звітних податкових періодів: грудень 2016 - 217992 грн, січень 2017 - 193638 грн, жовтень 2017 - 932361 грн, листопад 2017 - 8115 грн, грудень 2017 - 20996 грн, січень 2018 - 25712 грн, лютий 2018 - 8958 грн;

- завищення від`ємного значення з ПДВ (рядок 19,21 декларації з ПДВ) за березень 2018 на суму ПДВ 6341 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0003625013, яким відповідач збільшив суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість на 1 759 715 грн., з яких 1 407 772 грн. збільшення зобов`язань з податку на додану вартість, а 351 943 грн. - штрафні (фінансові санкції);

- №0003635013, яким відповідач зменшив розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6341 грн. в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2018 року;

- №0003645013, яким відповідач збільшив зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 909 052 грн. 50 коп., з яких 1 524 242 грн. збільшення суми грошових зобов`язань за податком на прибуток, а 381 810 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених норм право платників податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником-платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-Х1V (далі - Закон №996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Ст. 9 Закону №996 передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону №996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.19, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1); господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (п. 2.1); первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4); первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (п. 2.15); у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання (п. 2.16).

Отже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податків щодо визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

З акта перевірки (п. 3.3.1) вбачається, що між позивачем та ТОВ "Радіосфера" був укладений договір №5-1 від 29.05.2015, згідно з яким постачальник (ТОВ "Радіосфера") зобов`язується передати, а покупець (позивач) - прийняти та оплатити продукцію (електронні вироби), вказану у рахунках-фактурах, строком до 31.12.2015. Додатковими угодами №1 від 28.12.2015 та №1 від 29.12.2017 строк дії вказаного договору продовжено до 31.12.2019.

Позивач надав до перевірки документи на підтвердження господарських операцій, здійснених на виконання договору №5-1 від 29.05.2015 у березні 2017 року, а саме: податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні (3 штуки - експрес-накладна №59000242928209 від 09.03.2017, на постачання запчастин фактична вага - 1,09 кг; експрес-накладна №59000243174593 від 10.03.2017 на постачання запчастин, фактична вага - 2,25 кг; експрес-накладна №59000246639412 від 24.03.2017 на постачання запчастин, об`ємна вага - 1 кг, перевізник - ТОВ "Нова пошта"), прибуткові ордери типова форма №М-4, копію журналу реєстрації довіреностей, платіжні доручення, картки руху ТМЦ, перелік яких зазначений у додатку 3.1 до акта перевірки.

Перелік податкових накладних на поставку ТМЦ (мікросхем, транзисторів) за березень 2017 року на суму 565200,10 грн, ПДВ 113040,01 грн, всього 678240,11 грн зазначений у п. 3.3.1 акта перевірки.

Оплата за ТМЦ здійснена позивачем у березні 2017 року повністю у сумі 678240,11 грн. в т.ч. ПДВ 113040,01 грн.

Позивач включив ПДВ у сумі 113040,01 до складу податкового кредиту Декларації з ПДВ за березень 2017 року.

З акта перевірки (п. 3.3.2) вбачається, що між позивачем та ТОВ "Промелектроніка" були укладені договір №17-10/337 від 10.07.2012 на постачання виробів електронної техніки та договір на постачання товарів №23/06від 20.05.2016 на постачання комплектуючих та електро-радіоелементів.

На підтвердження виконання умов укладених договорів позивач надав до перевірки податкові накладні, рахунки-фактури на отримані товари, видаткові накладні, прибуткові ордери типової форми №М-4, товарно-транспортні накладні (експрес-накладні), платіжні доручення на оплату, перелік яких зазначений у додатку 3.2 до акта перевірки.

У вересні-грудні 2016 року, січні-липні 2017 року, у вересні 2017 року та січні 2018 року позивач включив до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 753838,65 коп. під час декларування фінансово-господарських відносин з ТОВ "Промелектроніка".

Перелік податкових накладних, ПДВ за якими включено до складу податкового кредиту, на загальну суму 4549058,94 грн, в т.ч. ПДВ 758176,49 грн, міститься у акті перевірки.

Станом на 31.01.2018 заборгованість ТОВ "Промелектроніка" з поставки ТМЦ складала 76231,34 грн.

З акта перевірки (п.3.3.3) вбачається, що між позивачем та ТОВ "Спектр Металл" був укладений договір поставки №СМ2101-01 від 21.01.2015.

На підтвердження виконання умов укладеного договору позивач надав до перевірки податкові накладні, рахунки-фактури на отримані товари, видаткові накладні, прибуткові ордери типової форми №М-4, товарно-транспортні накладні (184 штук експрес-накладних, перевізник - ТОВ "Транспортна компанія "Сат", наведено у додатку 3.3.1 до акта перевірки), платіжні доручення на оплату, копія Журналу реєстрації довіреностей, картки руху ТМЦ.

Позивач відніс до складу податкового кредиту за вересень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень, лютий, березень 2018 року ПДВ на загальну суму 547234,35 грн за податковими накладними, перелік яких зазначений у акті перевірки на загальну суму 3271838,62 грн. в т.ч. ПДВ 545291,98 грн. розбіжність між виписаними ТОВ "Спектр Метал" податковими накладними та задекларованим податковим кредитом ДП "НВК" "Фотоприлад" складає 1 942,37 грн.

Станом на 31.03.2018 заборгованість ТОВ "Спектр-Металл" з поставки ТМЦ складає 4801,50 грн.

Судом першої інстанції досліджено та колегією суддів апеляційної інстанції перевірено надані позивачем договори, укладені з ТОВ "Радіосфера", ТОВ "Промелектроніка" та ТОВ "Спектр Металл", видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури на отримані товари, прибуткові ордери типової форми №М-4, товарно-транспортні накладні (експрес-накладні), платіжні доручення на оплату, копія Журналу реєстрації довіреностей та встановлено, що товарно-матеріальні цінності (мікросхеми, транзистори, комплектуючі в асортименті, електро-радіо елементи та ін). були поставлені позивачу відповідно до видаткових накладних; зважаючи на їх малу вагу доставка здійснювалась посилками за експрес-накладними ТОВ "Нова пошта" та ТОВ "Транспортна компанія "Сат"; посилки отримували працівники позивача за довіреностями, зареєстрованими у Журналі реєстрації довіреностей.

У подальшому ТМЦ поступали до лабораторії позивача, яка здійснювала перевірку якості ТМЦ, що підтверджується показами свідка ОСОБА_1 та дослідженим у судовому засіданні Журналом обліку проходження вхідного контролю комплектуючих.

Отримані ТМЦ були використані позивачем у власній господарській діяльності при виготовленні виробів 1Г 46-М "Електроблок" АГИ-2.009.020-02 ВП; ПНК-6-1 "Відомість подетально-специфікованих норм витрат на матеріалів на виріб АГЕ461312026-01; виробу 1Г46М "Відомості покупних АГН 2.211.024ВП АГИ 22.000000 ВП, комплексу ПНК-6 АГЕ 461312, 026-01 "Відомості покупних", ПТТ-2, 1-Г46М.

У подальшому виріб 1Г46-М, комплекс ПНК-6, комплекс "Буран-Катрін" (ПТТ-2-3) були поставлені ДП "Завод ім. Малишева" за договором поставки №1354ди від 27.11.2012 та Державній компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" згідно договору комісії №USE-18.4-127-D/К-15, договору комісії №USE-18.4-122-D/К-15; договору комісії №USE-18.4-124-D/К-15; договору комісії №SТE-1.243-Д/К-16; договору комісії №USE-18.4-136-D/К-15; договору комісії №USE-18.4-145-D/К-15, договору комісії №USE-18.4-209-D/К-15 і товарно-транспортних накладних.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач визнає ті обставини, що ТМЦ були поставлені позивачу та використані у власній господарській діяльності, проте вважає, що ТМЦ не були поставлені ТОВ "Радіолектроніка", ТОВ "Промелектроніка" та ТОВ "Спектр Металл".

Однак вищезазначені докази підтверджують, що ТМЦ були поставлені вказаними підприємствами, оплачені позивачем та використані у власній господарській діяльності позивача, тому суд не погоджується з доводами відповідача та вважає вищезазначені господарські операції такими, що фактично здійснювались.

Також колегія суддів зазначає, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію. Отже ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Вказана правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №520/4829/19.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17) наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оплатив вартість отриманих ТМЦ, використав їх у власній господарській діяльності, отже відбувся рух активів, що дає позивачу право на формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

За вказаних обставин посилання відповідача на порушення податкового законодавства по ланцюгу постачання ТМЦ є необгрунтованими.

Щодо відсутності у ТОВ "Радіоелектроніка", ТОВ "Промелектроніка" та ТОВ "Спектр Металл" трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, необхідних для виробництва ТМЦ, то як встановив сам відповідач вказані підприємства придбали ТМЦ та у подальшому продали їх позивачу, тобто виробництво ТМЦ не здійснювали.

Статтею 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 №222-V111 передбачений виключний перелік видів господарської діяльності, які здійснюються за наявності ліцензії, яким торгівельна діяльність не передбачена. Відповідач не довів, що постачання ТМЦ за господарськими операціями з позивачем має здійснюватись за наявності спеціальних ліцензій чи дозволів. Отже посилання відповідача на відсутність ліцензій є необгрунтованим.

Згідно з п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5.06.1995 за №168/704 повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо. Отже довіреність надається фізичній чи юридичній особі при одержанні товарно-матеріальних цінностей.

Судом першої інстанції встановлено і визнається відповідачем, що ТМЦ були одержані працівниками позивача від ТОВ "Нова пошта" та ТОВ "Транспортна компанія "Сат", отже саме у вказаних підприємств знаходяться видані позивачем довіреності.

Разом з цим, всі видані довіреності зареєстровані у Журналі реєстрації довіреностей. За вказаних обставин посилання відповідача на відсутність довіреностей є безпідставною.

Згідно ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених позивачем та його контрагентами.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб єктності всіх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Отже враховуючи, що відповідач не довів обізнаності позивача з порушеними кримінальними справами, проте позивач реально отримав ТМЦ, колегія суддів вважає, що порушені кримінальні провадження у ланцюгу постачання не підтверджують відсутність реального здійснення господарських операцій.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №816/809/17.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, ким із учасників господарських відносин отримана податкова вигода та у чому вона полягала, а також обізнаність позивача щодо податкових порушень, допущених як контрагентами, так і у ланцюгу постачання. Враховуючи зазначене податкові повідомлення-рішення прийняті за відсутності законних підстав та підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Глущенко Я.Б.

Суддя Черпіцька Л.Т.

Повний текст постанови виготовлено - 19 квітня 2021 року.