Постанова

від 20.04.2021 по справі 916/2057/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2057/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

при секретарі - Лук`ященко В.Ю.

за участю представників:

від прокуратури: Ейсмонт С.О.

від позивача: Кравченко Ю.В.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу керівника Одеської місцевої прокуратури № 4

на ухвалу господарського суду Одеської області від 15.01.2021, суддя в І інстанції Смелянець Г.Є, повний текст якої складено 18.01.2021 в м. Одесі

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАВ ТРАНС ЛОГІСТИК" про розстрочення виконання судового рішення

у справі № 916/2057/20

за позовом: виконувача обов`язків керівника Одеської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАВ ТРАНС ЛОГІСТИК"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС» в особі філії УДП «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС - Одеса»

про розірвання договору, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.11.2020 у справі № 916/2057/20, з урахуванням ухвали суду від 30.12.2020р. про виправлення описки, позов виконувача обов`язків керівника Одеської місцевої прокуратури №4 задоволено частково.

Розірвано договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.09.2019р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ "ДАВ ТРАНС ЛОГІСТИК".

Зобов`язано ТОВ "ДАВ ТРАНС ЛОГІСТИК" повернути нежитлові приміщення на 2-му поверсі будівлі «Диспетчерська КП» , інвентарний №103020, загальною площею 205,60 кв.м, що розміщені за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 2 та обліковуються на балансі Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС» , вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «ЮЖТРАНСІНВЕСТ» станом на 30.04.2019 і становить 2 281 727 грн.

Стягнуто з ТОВ "ДАВ ТРАНС ЛОГІСТИК" до Державного бюджету України заборгованість по орендній платі у розмірі 155 200 грн. 98 коп. та пеню у розмірі 8 496 грн. 07 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ "ДАВ ТРАНС ЛОГІСТИК" на користь прокуратури Одеської області витрати по сплаті судового збору у розмірі 38 783 грн. 37 коп.

На виконання зазначеного рішення господарським судом Одеської області 31.12.2020 було видано відповідні накази.

29.12.2021 року ТОВ "ДАВ ТРАНС ЛОГІСТИК" в порядку ст. 331 ГПК України звернулося до господарського суду Одеської області з заявою про розстрочення виконання рішення суду від 30.11.2020р. у справі №916/2057/20 на один рік зі сплатою 16 873,87 грн. щомісяця, посилаючись на те, що воно неспроможне виплатити всю суму боргу у розмірі 202 480,42 грн. одним платежем, тому що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» (із змінами і доповненнями) Товариство несе постійні збитки, які обумовлені зменшення об`єму продаж та затримки платежів з боку покупців.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2021 задоволено заяву ТОВ "ДАВ ТРАНС ЛОГІСТИК" про розстрочення виконання судового рішення у справі №916/2057/20. Розстрочено ТОВ "ДАВ ТРАНС ЛОГІСТИК" виконання рішення суду від 30.11.2020р. по справі №916/2057/20 на 1 рік з дня його ухвалення зі сплатою 16 873 грн. 37 коп. щомісячно із суми заборгованості в загальному розмірі 163 697 грн. 05 коп.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, керівник Одеської місцевої прокуратури № 4 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ТОВ "ДАВ ТРАНС ЛОГІСТИК" про розстрочення виконання судового рішення відмовити.

Підставами для скасування оскаржуваної ухвали прокурор вказує недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та порушення норм процесуального права, а саме: ст. ст. 3, 86, 331 ГПК України.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги прокурор посилається на те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність обставин, що на даний час ускладнюють виконання рішення господарського суду Одеської області від 30.11.2020 у справі. Судом не враховано, що і відповідач, і позивач знаходяться рівних економічних умовах і в одній державі, тому незадовільний фінансовий стан відповідача є недостатньою причиною для розстрочення. Відповідачем не надано доказів, які б ускладнили або зробили би неможливим виконання рішення суду про стягнення коштів, зокрема відповідач жодним чином не підтверджує свого скрутного матеріального становища, наприклад наданням довідок або виписок про відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, наявність заборгованості по заробітній платі перед працівниками підприємства, не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Також, судом першої інстанції не враховано, що заборгованість відповідача виникла з вересня 2019 року, а договір поставки з НВО Спецпоживсервіс було укладено ним 24 червня 2020 року, що, у свою чергу, свідчить про відсутність взаємозв`язку між виникненням заборгованості відповідача та затримкою розрахунків із ним іншого підприємства.

Таким чином, проаналізувавши наведені у заяві про розстрочення виконання рішення господарського суду мотиви, можна дійти висновку, що надані боржником докази не можуть засвідчувати факт відсутності у боржника можливості виконати судове рішення без надання розстрочки, не спростовують наявність вини боржника у виникненні заборгованості та її несплаті, а також боржник не надав доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржувану ухвалу місцевого суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте відповідач не скористався наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду.

Оскільки частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Причиною подання апеляційної скарги стало питання про наявність або відсутність підстав для розстрочення господарським судом виконання рішення суду у цій справі на один рік.

В обґрунтування поданої заяви про розстрочку виконання судового рішення відповідач посилався на те, що він неспроможний виплатити всю суму боргу у розмірі 202 480, 42 грн. одним платежем, тому що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» (із змінами і доповненнями) Товариство несе постійні збитки, які обумовлені зменшенням об`єму продаж та затримкою платежів з боку покупців.

Відповідач зазначав, що невиконання взятих на себе зобов`язань зі сплати орендної плати виникло через затримку розрахунків з Науково-виробничим об`єднанням "Спецпожсервіс", яке повинне сплатити йому по договору поставки №24/06-2020 від 24.06.2020р. 963 263,59 грн. На даний час вирішується питання досудового врегулювання спору, і погашення боргу по орендній платі буде проведено першочергово.

На підтвердження викладених в заяві обставин відповідач подав до суду копії договору поставки №24/06-2020 від 24.06.2020р. зі специфікацією № 1 до нього, видаткових накладних № 90 від 30.06.2020 та № 102 від 16.07.2020 загальною сумою 660 433,25 грн., претензії №2 від 24.12.2020р. на адресу НВО "Спецпожсервіс" щодо сплати заборгованості по договору поставки та акту прийому-передачі від 01.10.2020 щодо повернення нерухомого майна, що орендувалося ним за договором оренди.

Задовольняючи заяву ТОВ "ДАВ ТРАНС ЛОГІСТИК" про розстрочення виконання судового рішення у цій справі, суд першої інстанції з посиланням на приписи ст. ст. 18, 326, 327, 331 ГПК України виходив із того, що відповідач, посилаючись на скрутне фінансове становище, не ухиляється від виконання судового рішення, а лише вказує про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням перед позивачем саме одним разовим платежем. Більш того, інтерес боржника полягає у погашенні наявних сум боргу при збереженні сталої роботи господарства, зважаючи на можливість оплатити наявний борг з отримання боргу в розмірі 963 263,59 грн. за договором поставки від 24.06.2020р. №24/06-2020. Так, дії відповідача спрямовані на виконання рішення суду, але з розстроченням сплати боргу. Суд врахував, що інтерес стягувача полягає в тому, щоб рішення суду було виконано в повному обсязі, однак ненадання розстрочки виконання рішення суду призведе до неможливості його виконання взагалі, оскільки існує ризик припинення або призупинення діяльності відповідача.

Оцінивши всі наведені обставини та надані відповідачем до заяви про розстрочення виконання рішення суду докази, суд дійшов висновку про наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення суду у даній справі та унеможливлюють сплату відповідачем заборгованості на користь позивача одним разовим платежем на теперішній час, що є підставою для розстрочення виконання судового рішення у даній справі.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду з огляду на таке.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Таким чином, на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Отже, питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.

При цьому, розстрочка виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, особа, яка подала заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Разом з тим, місцевим судом не враховано, що відповідачем в обґрунтування підстав надання розстрочки, до заяви не надано жодного доказу, який би свідчив про погіршення його майнового стану у зв`язку із запровадженням на території України карантинних заходів.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу додано документи, на підтвердження майнового стану відповідача, зокрема, довідка банківської установи про залишок коштів на рахунку за 01.04.2021, оборотно-сальдова відомість по рахунку 661 за квітень 2021.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач також зазначає, що Товариство опинилось в скрутному фінансовому становищі і неспроможне виплатити всю суму боргу у розмірі 202 480,42 грн. одним платежем. Блокування рахунків у банківський установі відповідача для виконання судового рішення на загальну суму 202 480,42 грн. призведе до повного припинення господарської діяльності та взагалі поставить під сумнів сплату боргу, виплату заробітної плати працівникам, податків, зборів та інших обов`язкових платежів до Державного бюджету України. Товариство зацікавлене погасити наявний борг та продовжувати свою господарську діяльність.

А посилаючись на укладений з контрагентом НВО "Спецпожсервіс" договір поставки №24/06-2020 від 24.06.2020р., борг останнього за яким складає 963 263,59 грн., відповідач зазначає про те, що його укладення є підтвердженням прагнення Товариства до виконання рішення суду у даній справі.

Однак, станом на час звернення з заявою про розстрочення виконання судового рішення у даній справі, докази на підтвердження скрутного матеріального становища відповідача в матеріалах справи були відсутні, до заяви про розстрочення заявником не подавалися.

При цьому, відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу не надано доказів неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тому, в силу положень частини 3 статті 269 ГПК України, яка визначає обмеження у поданні до суду апеляційної інстанції доказів, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, колегією суддів не приймаються документи, які надані відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу в обґрунтування підстав розстрочення виконання судового рішення у даній справі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції було зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник).

Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції, а не чекати, коли їм буде відмовлено у задоволенні їх вимог за недоведеністю, та потім вишукувати нові докази і долучати їх до апеляційної скарги чи відзиву на апеляційну скаргу.

Суд першої інстанції помилково залишив поза увагою ту обставину, що майно, яке орендувалося відповідачем за договором оренди від 20.09.2019, є державним, орендна плата сплачується до державного бюджету, тому невнесення орендної плати завдає істотної шкоди державному бюджету, і в такому разі має місце неефективне використання державного майна.

Судом не враховано, що сторони знаходяться в рівних економічних умовах і в одній державі, тому скрутний фінансовий стан відповідача є недостатньою причиною для розстрочення. Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували наявність конкретних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду про стягнення коштів у визначений строк, зокрема відповідач жодним чином не підтверджує свого скрутного матеріального становища, наприклад наданням довідок або виписок про відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, наявність заборгованості по заробітній платі перед працівниками підприємства, не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Також, судом першої інстанції не враховано, що заборгованість відповідача виникла з вересня 2019 року, а договір поставки з НВО Спецпоживсервіс було укладено ним 24 червня 2020 року, що, у свою чергу, свідчить про відсутність наслідкового зв`язку між виникненням заборгованості відповідача та затримкою розрахунків із ним іншого підприємства.

Таким чином, із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надану на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що виходячи з вимог процесуального законодавства суд першої інстанції, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення у даній справі, прийняв не обґрунтоване рішення щодо задоволення заяви відповідача, адже на підтвердження обставин, викладених в заяві про розстрочення, заявником не надано відповідних доказів, що в силу приписів статей 73, 76 ГПК України є підставою вважати про недоведеність обставин, які відповідач виклав в заяві.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, скасування ухвали господарського суду Одеської області від 15.01.2021 у справі № 916/2057/20, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "ДАВ ТРАНС ЛОГІСТИК" про розстрочення виконання судового рішення у справі.

Згідно з ст. ст. 123, 129 ГПК України за рахунок відповідача прокурору підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги в сумі 2270 грн.

Керуючись статтями 253, 269, 270, 275, 277, 280-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 15 січня 2021 року у справі № 916/2057/20 скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАВ ТРАНС ЛОГІСТИК" про розстрочення виконання судового рішення у справі № 916/2057/20 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАВ ТРАНС ЛОГІСТИК" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 2, офіс 20, код ЄДРПОУ 41525565) на користь прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552, рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172, код класифікації доходів бюджету: 22030101) судові витрати в сумі 2270 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 21.04.2021.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Філінюк І.Г.