Рішення

від 20.04.2021 по справі 910/20736/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.04.2021Справа № 910/20736/20 За позовом Приватного підприємства "Стелс-С"

до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

про стягнення 966 932,33 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: без виклику.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 966 932,33 грн., з яких: 847 800 грн. основного боргу, 25 365,65 грн. 3% річних, 34 420,68 грн. інфляційних втрат, 59 346 грн. штрафу на підставі договору купівлі-продажу № УМТЗ-19-28/3 від 14.05.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу № УМТЗ-19-28/3 від 14.05.2019, останньому було поставлено товар, який не був оплачений на суму 847 800 грн. Окрім того, позивачем нараховано 25 365,65 грн. 3% річних, 34 420,68 грн. інфляційних втрат, 59 346 грн. штрафу на підставі вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляду справи.

16.01.2021 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що додані до позовної заяви докази не підтверджують надання позивачем відповідачу документів, що підтверджують якість, комплектність та відповідність товару вимогам підприємства-виробника. Заявив клопотання про сплив річного строку позовної давності в частині вимог про стягнення штрафу до часу звернення позивача в суд з указаним позовом.

25.01.2021 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем обставин у відзиві на позовну заяву заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та додані до них докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

14.05.2019 року між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу № УМТЗ-19-28/3 (надалі - Договір).

Відповідно до Договору продавець зобов`язувався протягом строку дії договору поставляти покупцю комплектуючі для літаків. Код ДК 021:2015-34731000-0, а останній зобов`язується приймати та оплатити одержаний товар на умовах договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що продавець пов3инен поставити покупцю товари, якість яких відповідає технічним умовам (ТУ) заводу-виробника, відповідним ГОСТам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановленим для цієї групи товарів.

Згідно умов п. 2.5 договору у випадку виявлення невідповідності товарів при прийманні (в тому під час дії гарантійного строку) вимогам, п. 2.1 цього договору, або поставки не укомплектованих товарів покупець складає та направляє продавцю документи про невідповідність товар, щодо його кількості, асортименту, якості комплектності, а саме: звіт про невідповідність при прийманні, або дефектний акт, або акт рекламації або інші документи.

Відповідно до умов п. 3.1 договору загальна ціна договору складає 1 695 600 грн.

Згідно умов п. 4.1 договору покупець згідно рахунку в рамках специфікації (додатку), проводить платіж, умови зазначаються в кожній специфікації окремо.

Термін дії договору відповідно до умов п. 10.1 договору встановлений з дати його підписання і діє до 31.12.2019, а в частині виконання зобов`язань до повного виконання зобов`язань за ним.

Відповідно до специфікації № 1 визначено такі умови оплати: 50% передплата та 50% оплати проводиться після поставки товару та проходження вхідного контролю на ДП "Завод 410 ЦА", з відстрочкою платежу 15 банківських днів.

Як встановлено судом, згідно видаткових накладних №№ РН-021 від 02.08.2019, РН-030 від 04.12.2019 позивач здійснив постачання у власність відповідача товару на суму 1 695 600 грн.

Факт поставки Відповідачу продукції підтверджується вищевказаними накладними на суму 1 695 600 грн., які підписані позивачем та відповідачем.

Отже, як встановлено судом, Позивачем було виконане зобов`язання за Договором та поставлено Відповідачу Товар на загальну вартість 1 695 600 грн.

Отримавши Товар за Договором, у Відповідача перед Позивачем, згідно умов Договору та відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, виникли зобов`язання по оплаті грошових коштів за отриманий Товар на загальну суму 1 695 600 грн.

Всупереч ст. 74 ГПК України відповідачем не надано суду доказів, що він скористався передбаченою п. 2.5 договору можливістю направлення позивачу документів про невідповідність товару.

Тому доводи відповідача про ненадання позивачем йому документів, що підтверджують якість, комплектність та відповідність товару вимогам підприємства-виробника є необґрунтованими.

Відповідач частково оплатив одержаний товар на суму 847 800 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою від 08.07.2019, а також листом відповідача № 16.7-2119 від 08.10.2020.

Тобто, в порушенні взятих на себе договірних зобов`язань Відповідач частково оплатив отриманий на підставі договору товар.

Таким чином, станом на час розгляду справи Відповідач має заборгованість перед Позивачем по Договору поставки року в розмірі 847 800 грн.

Також факт вказаної заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2020 наданий позивачем разом з відповіддю на відзив на позов.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За статтею 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 847 800 грн. доведений суду належним чином.

Отже, за встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 847 800 грн. основного боргу.

Позивачем, також заявлена вимога про стягнення з відповідача 25 365,65 грн. 3% річних, 34 420,68 грн. інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов`язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 25 365,65 грн. 3% річних, 34 420,68 грн. інфляційних втрат.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 59 346 грн. штрафу.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що за прострочення виконання зобов`язань за договором понад 30 днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки заявлений до стягнення розмір штрафу є вірним, позовні вимоги про стягнення з відповідача 59 346 грн. штрафу також підлягає задоволенню судом.

Доводи відповідача про сплив річного строку позовної давності в частині вимог про стягнення штрафу до часу звернення позивача в суд з указаним позовом, суд оцінює критично, оскільки вимоги про стягнення штрафу заявлені без пропуску позовної давності, адже порушення права позивача на оплату переданого товару почалося з 26.12.2019 (видаткова накладна від 04.12.2019 з урахуванням 15 банківських днів, передбачених специфікацією). А в суд з указаним позовом позивач звернувся 24.12.2020 (згідно поштового конверту), тобто в межах річного строку позовної давності за вимогами про стягнення штрафу.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Стелс-С" задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 94, ідентифікаційний код 01128297) на користь Приватного підприємства "Стелс-С" (04074, м. Київ, вул. Івашкевича, 14, кв. 30, ідентифікаційний код 30374716) 847 800 (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот) грн. основного боргу, 25 365 (двадцять п`ять тисяч триста шістдесят п`ять) грн. 65 коп. 3% річних, 34 420 (тридцять чотири тисячі чотириста двадцять) грн. 68 коп. інфляційні втрати, 59 346 (п`ятдесят дев`ять тисяч триста сорок шість) грн. штрафу, 14 503 (чотирнадцять тисяч п`ятсот три) грн. 98 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко