Рішення

від 07.04.2021 по справі 120/6974/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 квітня 2021 р. Справа № 120/6974/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчук М.П.,

за участю секретаря судового засідання: Марисік В.Ю.,

представника позивача: Грицюка Т.П.

представника відповідача: Лозінської І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: фермерського господарства "Корделівка"

до: головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Корделівка" звернулося в суд з адміністративним позовом до головного управління ДПС у Вінницькій області у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000920512 від 22.09.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 782901 грн. з яких 626320 грн. за основним зобов`язанням та 156581 грн штрафні санкцї;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000930512 від 22.09.2020 року, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 397 грн.

Позовні вимоги обгрунтованні протиправністю вказаних рішень на підставі висновків контролюючого органу про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, які вплинули на формування податкового кредиту, через відсутність товарно-транспортних накладних, що підтверджували б факти здійснення транспортування товару, а також помилковості висновку про безтоварність операцій через наявність податкової інформації відносно контрагентів позивача.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на результати проведеної позапланової виїзної документальної перевірки, якою встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей, фактичне придбання яких не підтверджено, результатом чого є заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, а також завищення від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Прийняті рішення вважає правомірними.

Ухвалою від 15.12.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечувала з мотивів, зазначених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ГУДПС у Вінницькій області відповідно до вимог ПК України та на підставі наказу ГУДПС у Вінницькій області від 18.02.2020 року № 2444, проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у ФГ "Корделівка" за період з 01.01.2017 року по 30.06.2020 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 30.06.2020 року.

За наслідками здійснення перевірки складено акт № 1304/0715/37663004 від 03.09.2020 року.

Відповідно до висновків, викладених в зазначеному акті, встановленні порушення: п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 626320 грн., в тому числі: за грудень 2017 року в сумі 84333 грн., за серпень 2018 року в сумі 92502 грн., за лютий 2019 року в сумі 77684 грн., за квітень в сумі 6665 грн., за травень 2019 року в сумі 34530 грн., за липень 2019 року в сумі 66510 грн., за вересень 2019 року 94493 грн., за листопад 2019 року в сумі 130898 грн., за лютий 2020 року в сумі 38705 грн.

Також встановленні порушення: п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого завищено від`ємне значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту на суму 397 грн.

Перевіркою встановлено, що ФГ "Корделівка" у періоді, що перевірявся, віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях за придбання товарно-матеріальних цінностей, фактичне придбання яких не підтверджено, а тому податковим органом під сумнів поставлено наступні операції:

- між ФГ "Корделівка" (покупець) та ТОВ "Новікас" (постачальник), згідно договору № 01-02/19 від 01.02.2019 року купівлі-продажу розкидача мінеральних добрив SulkuXT 100 Polyvrak;

- між ФГ "Корделівка" (покупець) та ТОВ "Благосвітімпекс" (постачальник), згідно договору № 01-11/19 від 01.11.2019 року купівлі-продажу розбірно-збірних металевих конструкцій;

- між ФГ "Корделівка" (покупець) та ТОВ "Тайм Брідж" (постачальник), згідно договору № 14 від 01.03.2019 року купівлі-продажу мінеральних добрив;

- між ФГ "Корделівка" (покупець) та ТОВ "БандлесТрейд" (постачальник) укладено договір № 8 від 20.12.2017 року купівлі-продажу соєвих бобів;

- між ФГ "Корделівка" (покупець) та ТОВ "НК Консалт Інвест" (постачальник), згідно договору № 30/08-2018 від 30.08.2018 року купівлі-продажу мінеральних добрив.

Таким чином, за результатом проведеної перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення податкового законодавства за відсутності факту реального здійснення господарських операцій.

На підставі акту перевірки № 1304/0715/37663004 від 03.09.2020 року винесено податкові повідомлення рішення:

- № 0000920512 від 22.09.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 782901 грн., з яких 626320 грн., за основним зобов`язанням та 156581 грн. штрафних санкцій;

- № 0000930512 від 22.09.2020 року, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 397 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, у тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України).

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Аналіз викладених норм дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З досліджених матеріалів справи, встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Новікас", згідно договору № 01-02/19 від 01.02.2019 року купівлі-продажу розкидача мінеральних добрив SulkuXT 100 Polyvrak, ТОВ "Благосвітімпекс", згідно договору № 01-11/19 від 01.11.2019 року купівлі-продажу розбірно-збірних металевих конструкцій, ТОВ "Тайм Брідж", згідно договору № 14 від 01.03.2019 року купівлі-продажу мінеральних добрив, ТОВ "БандлесТрейд", згідно договору № 8 від 20.12.2017 року купівлі-продажу соєвих бобів, та ТОВ "НК Консалт Інвест", згідно договору № 30/08-2018 від 30.08.2018 року купівлі-продажу мінеральних добрив.

На підтвердження реальності операцій із вказаними контрагентами, позивачем до матеріалів справи було надано копії документів, а саме: договори купівлі-продажу, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, видаткові накладні.

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що зазначенні первинні бухгалтерські документи ФГ "Корделівка" відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, слід дійти висновків, що документи, які долучені господарством до матеріалів справи відповідають вимогам чинного законодавства, та підтверджують реальність господарських операцій господарства з його контрагентами.

Інших доказів на спростування вищенаведеного, податковим органом до суду надано не було.

Стосовно висновків, викладених в акті перевірки від 03.09.2020 року № 1304/0715/37663004, слід зазначити наступне.

Щодо господарських операцій між ФГ "Корделівка" (покупець) та ТОВ "Новікас" (постачальник).

Згідно матеріалів справи, у процесі перевірки податковим органом досліджувались господарські операції за договором купівлі-продажу № 01-02/19 від 01.02.2019 року, відповідно до умов якого ТОВ "Новікас" (постачальник) та ФГ "Корделівка" (покупець) , які уклали договір купівлі-продажу розкидача мінеральних добрив SulkuXT 100 Polyvrak. Кількість, асортимент, ціни на загальна вартість партії товару, строки, умови та місце поставки (адреса відвантаження) визначається сторонами у додатках до договору (п. 1.2 Договору).

У межах цього договору здійснено поставку обладнання відповідно до видаткової накладної № 112 від 01.02.2019 року на загальну суму 1 290 800 грн. в тому числі ПДВ 20% - 215 133,33 грн.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України постачальником складено та зареєстровано податкову накладну № 199 від 01.02.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Перерахування коштів постачальнику здійснювалось згідно платіжних доручень № 56 від 01.03.2019 року на суму 20 000 грн. № 59 від 04.03.2019 року на суму 20 000 грн. № 69 від 11.03.2019 року на суму 15 000 грн.

Згідно матеріалів справи, встановлено, що на виконання вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України на поставлені товари були виписані та зареєстровані податкові накладні, які відповідно є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, позивачем відповідно до положень п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, по взаємовідносинам що виникли на підставі вищевказаного договору складено податкову накладну, яку в свою чергу зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, що про що також не заперечується відповідачем.

Видаткова накладна містить всі необхідні реквізити, передбачені нормами чинного законодавства.

Також, відповідно до наданих господарством матеріалів, встановлено, що розрахунки між сторонами проведені у повному обсязі, що також підтверджується банківськими виписками.

Отже, позивачем до суду, на підтвердження реальності господарських операцій, із вищевказаним контрагентом надані зазначені первинні документи, що в свою чергу підтверджують реальність господарських операцій із цим контрагентом.

Вищевказані документи надані податковому органу під час здійснення перевірки, про що не заперечується відповідачем.

Таким чином, позивачем контролюючому органу надані первинні документи складені між позивачем та його контрагентом на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу, який містить всі необхідні реквізити передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Факт реальності господарської операції позивача з вищезазначеним контрагентом підтверджуються матеріалами справи, які відображають зміст та обсяг господарських операцій.

Відносно господарських операцій між ФГ "Корделівка" та ТОВ "Благосвітімпекс", суд зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи, у процесі перевірки податковим органом досліджені господарські операції за договором купівлі-продажу розбірно-збірних металевих конструкцій № 01-11/19 від 01.11.2019 року укладеного між ФГ "Корделівка" (покупець) та ТОВ "Благосвітімпекс" (постачальник) відповідно до умов якого, здійснено поставку конструкцій згідно видаткової накладної № 27 від 01.11.2019 року на загальну суму 1 020 000 грн. в тому числі ПДВ 20%- 170 000 грн.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України постачальником складено та зареєстровано податкову накладну № 29 від 01.11.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Перерахування коштів постачальнику здійснювалось згідно платіжних доручень № 121 від 01.11.2019 року на суму 250 000 грн. № 122 від 05.11.2019 року на суму 120 000 грн. № 137 від 12.11.2019 року на суму 150 000 грн. № 138 від 13.11.2019 року на суму 160 000 грн.

Стосовно господарської діяльності між ФГ "Корделівка" (покупець) та ТОВ "Тайм Брідж" (постачальник), між якими укладено договір № 14 від 01.03.2019 року купівлі-продажу мінеральних добрив.

На виконання умов даного договору здійснено поставку добрив відповідно до видаткової накладної № 0103 від 01.03.2019 року на загальну суму 388494 грн., в тому числі ПДВ 20%- 64749 грн.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ постачальником складено та зареєстровано податкову накладну № 23 від 01.03.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунки не проведено.

За результатами здійснення перевірки відповідач прийшов до переконання про відсутність реальності здійсненої операції з тих підстав, що не можливо підтвердити реальності часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що в свою чергу свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності.

З даного приводу слід зазначити, що Верховним Судом по справі №К/990/4256/17 від 27.02.2018 року зроблено висновок, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Також, суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності не є підставою для визнання господарської операції нереальною. Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності. При цьому підприємство може залучати необхідні трудові ресурси на підставі цивільно-правових договорів.

Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності у контрагента позивача трудових та матеріальних відносин для проведення господарських операцій спростовані вищенаведеним.

Також, у ході судового розгляду справи судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, останній був належним чином зареєстрований як юридична особа та платник податку, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку - покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Варто зазначити, що операції позивача з контрагентом, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

Слід зазначити, що поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат чи суми ПДВ - до податкового кредиту. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/2558718.

З урахуванням вищенаведеного, доводи відповідача про не підтвердження та не доведення факту реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Благосвітімпекс" та ТОВ "Тайм Брідж", спростовані наявними в матеріалах справи доказами.

Стосовно господарської діяльності між ФГ "Корделівка" (покупець) та ТОВ "БандлесТрейд" (постачальник) між якими укладено договір № 8 від 20.12.2017 року купівлі-продажу соєвих бобів.

На виконання умов даного договору здійснено поставку соєвих бобів відповідно до видаткової накладної № 327 від 20.12.2017 року на загальну суму 506,18 грн. в тому числі ПДВ 20% - 84333,36 грн.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України постачальником складено та зареєстровано податкову накладну № 318 від 20.12.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Перерахування коштів Постачальнику здійснювалось згідно платіжних доручень № 184 від 20.12.2017 року на суму 200 000 грн. № 185 від 21.12.2017 року на суму 200 000 грн. № 193 від 25.12.2017 року на суму 106 000,18 грн.

Тому, проведеним в ході перевірки аналізом податковий орган прийшов до переконання про фіктивність операції зі здійснення купівлі - продажу соєвих бобів, з тих підстав, що ланцюг придбання ТОВ "Бандлес Трейд" та постачання ідентифікованих товарів не встановлено.

Щодо зазначеного з акту перевірки встановлено, що вказаний висновок здійснений виключно на підставі даних узагальненої податкової інформації, жодних первинних документів по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Бандлес Трейд" посадовими особами відповідача не досліджувалося та не аналізувалося.

Отже під час проведення перевірки, контролюючим органом не виявлено жодного дефекту форми та змісту первинної документації, однак із посиланням на податкову інформацію було зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій, який судом до уваги не приймається, як не обґрунтований, оскільки аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі повного дослідження даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відносно господарської діяльності між ФГ "Корделівка" (покупець) та ТОВ "НК Консалт Інвест" (постачальник) між якими укладено договір № 30/08-2018 від 30.08.2018 року купівлі - продажу мінеральних добрив.

На виконання умов даного договору здійснено поставку добрив відповідно до видаткових накладних № 1 від 30.08.2018 року на суму 120000 грн. в тому числі ПДВ 20%- 20000, 00 грн.; № 2 від 30.08.2018 року на суму 283500, в тому числі ПДВ 20%- 47250 грн; № 3 від 31.08.2018 року на суму 105012,00 грн., в тому числі ПДВ 20%- 17502 грн; № 4 від 30.08.2018 року на суму 46500, в тому числі ПДВ 20% - 7750 грн.

За результатами проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку, про відсутність реального проведення операції купівлі - продажу мінеральних добрив, з тих підстав, що визначених продуктів відбувалось власним транспортним засобом ФГ "Корделівка", МАН днз № НОМЕР_1 та напівпричіпом НОМЕР_2 .

Однак, господарством до перевірки не було надано товарно-транспортної накладної, що підтверджувала б факт здійснення транспортування.

Щодо відсутності під час перевірки товарно-транспортних накладних, суд виходить з такого.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року за № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п. 11.1 вказаних Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Водночас, зазначені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно - матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

За таких обставин, суд вважає, що у позивача відсутній обов`язок зберігати товарно-транспорті накладні по всіх здійснених ним господарських операціям, а тому їх відсутність не може вважатись беззаперечним доказом в підтвердження обставин нереальності таких господарських операцій.

Таким чином, суд не може покласти в основу судового рішення аргументи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності згаданих господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати згадані обставини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які не містять недоліків, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки, які ґрунтуються на припущеннях.

При цьому не можна залишити поза увагою той факт, що позивачем до матеріалі справи було долучено товарно-транспортні накладні № 46 від 01.11.2019 року та № 0103 від 01.03.2020 року. Відтак, суд вважає, що інформація, яка міститься у наданих позивачем первинних документах, не спростована відповідачем.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про безтоварність операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Податковий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість безтоварністю господарських операцій та не довів суду шляхом надання відповідних доказів завищення суми від`ємного значення.

Згідно діючого законодавства України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Такий висновок цілковито узгоджується з положенням ст. 61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом".

Отже, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Отже, збільшення відповідачем сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту є безпідставними, а спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства та підлягають скасуванню.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фермерського господарства "Корделівка" (вул. Кірова, 35, с. Корделівка, Калинівський район, Вінницька область, ЄДРПОУ 37663004) до головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ ВП 44069150) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.09.2020 року № 0000920512 та № 0000930512 від 22.09.2020 року.

Стягнути на користь фермерського господарства "Корделівка" (вул. Кірова, 35, с. Корделівка, Калинівський район, Вінницька область, ЄДРПОУ 37663004) витрати по сплаті судового збору в сумі 11749,47 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ ВП 44069150).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович