Рішення

від 21.04.2021 по справі 200/167/21-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 р. Справа№200/167/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 26480670, адреса місцезнаходження: 84182, Донецька область, Слов`янський район, м. Миколаївка, пл.. Енергетиків, 2/14) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миколаївської міської ради, в якій просить суд: визнати протиправною відмову у розробці проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною прощею 0,15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 викладену у листі №61/09-05 від 10.08.2020; зобов`язати відповідача надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною прощею 0,15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до вимог ч. 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 11 січня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Увалою суду від 26 лютого 2021 року замінено неналежного відповідача - Райгородську селищну раду на належного відповідача Миколаївську міську раду (код ЄДРПОУ 26480670) у справі № 200/167/21-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує, що маючи намір отримати земельну ділянку у власність, 03.08.2020 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення безоплатно у власність ділянки, орієнтовною площею 0,15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд, господарчих будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Проте листом №61/09-05 від 10.08.2020, відповідач відмовив у задоволенні ціє заяви, мотивуючи тим, що зазначена позивачем земельна ділянка перебуває у користуванні Слов`янського РВУ КП Компанія Вода Донбасу , згідно Державного акту на право постійного користування землею. Позивач вважає, що рішення Райгородської селищної ради є протиправним та прийнято всупереч із діючим законодавством.

Відповідач позовних вимог не визнав та у відзиві на позов вказав, що станом на теперішній час Райгородська селищна рада, будь-яких рішень щодо надання дозволу ОСОБА_1 або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не приймала. У зв`язку з чим відповідач вважає, що не можна визнати протиправною відмову у розробці проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність ділянки, орієнтовною площею 0,15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд, господарчих будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки рішення не приймалося.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 03 серпня 2020 року звернувся до Райгородського селищного голови із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною прощею 0,15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 9/.

До вказаної заяви позивачем додані: графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки /а.с. 10/.

Листом №61/09-05 від 10.08.2020, Райгородська селищна рада повідомила ОСОБА_1 , що зазначена ділянка перебуває у користуванні Слов`янського РВУ КП Компанія Вода Донбасу , згідно Державного акту на право постійного користування землею. Відповідно селищна рада не може надати заявнику дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд по АДРЕСА_3 /а.с.11/.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 14 Конституції України та статтею 373 Цивільного кодексу України земля визнається основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами першою, другою, пунктом "а" частини третьої статті 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Так, згідно з частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України встановлено, зокрема, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Так, зокрема, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більш 2,0 гектара (пункт б частини першої статті 121 ЗК України).

При цьому законом чітко та постадійно визначена процедура надання зацікавленим громадянам земельних ділянок у власність, зокрема, алгоритм дій уповноваженого на це органу.

Так, відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим. Вказана норма містить застереження, за яким органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У свою чергу, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої статті 118 ЗК України).

Суд зауважує, що у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України наведено два альтернативних варіанти правомірної поведінки органу у разі надходження клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: прийняття рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу (за наявності для цього законодавчо передбачених підстав).

Пунктами а , б частини першої статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

В силу вищевказаних положень, у спірних правовідносинах розпорядження землями сільськогосподарського призначення на території Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області за межами населеного пункту, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України, належить саме до повноважень відповідача.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною першою статті 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною першою статті 47 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

На підставі частини четвертої 47 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Відповідно до частин прешої-третьої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Аналізуючи вказані норми у їх системному зв`язку, суд дійшов висновку, що за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, орган місцевого самоврядування приймає одне із рішень, визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України. При цьому, зважаючи на вимоги Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, таке рішення приймається на пленарних засіданнях.

Судом встановлено, що Райгородською сільською радою не прийнято жодного рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 . Проект рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою з мотивами відмови на засідання ради не виносився, не обговорювався і рішення з цього питання не приймалося.

Суд вважає, що у даній справі повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи мотивованої відмови регламентовано частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, у тому числі визначено підстави для відмови у наданні дозволу. Однак, якщо такі підстави відсутні, орган зобов`язаний надати особі відповідний дозвіл.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги, що відповідачем за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 не прийнято жодного рішення, суд дійшов висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність стосовно неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред`явленого позову.

При цьому, суд відповідно до положень статті 6 КАС України при розгляді даної справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З аналізу норм статей 5, 245 КАС України також вбачається, що захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов`язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов`язання вчинити певні дії.

За таких обставин, суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною прощею 0,15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд, що розташована за адресою: вул.. Південна, смт. Донецьке, Краматорського району, Донецької області з прийняттям обґрунтованого та законного рішення.

При зверненні до суду позивачем сплачено 840,80 грн судового збору, які в силу вимог частини першої чтатті 139 КАС України підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 26480670, адреса місцезнаходження: 84182, Донецька область, Слов`янський район, м. Миколаївка, пл.. Енергетиків, 2/14) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Райгородської селищної ради у розробці проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною прощею 0,15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 викладену у листі №61/09-05 від 10.08.2020.

Зобов`язати Миколаївську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною прощею 0,15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 з прийняттям обґрунтованого та законного рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень вісімдесят копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 21 квітня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя М.М. Толстолуцька