Рішення

від 21.04.2021 по справі 320/13627/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року № 320/13627/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області до Приватного сільськогосподарського підприємства "Супоївське" про стягнення капіталізованих платежів,

ВСТАНОВИВ:

до суду звернулось Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області (03148, м. Київ, вул. Сім`ї Стешенків 2) з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Супоївське" (07710, Київська область, с. Супоївка, вул. Комінтерну будинок 53-А), в якому просить суд стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Супоївське" на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області капіталізовані платежі в сумі 216472,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.09.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис, про те, що Приватне сільськогосподарське підприємство "Супоївське" перебуває в стані припинення юридичної особи в результаті ліквідації.

Позивач пояснює, що відповідач зареєстрований як страхувальник у Яготинському відділенні управління Фонду соціального страхування, на обліку якого знаходяться дві застраховані особи, що отримують соціальні виплати у зв`язку з травмою внаслідок нещасного випадку на виробництві Приватного сільськогосподарського підприємства "Супоївське", а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Для продовження страхових виплат потерпілим протягом їхнього життя, повинна бути проведена капіталізація платежів. Капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Управлінням було направлено лист-вимогу щодо оплати капіталізованих платежів до Приватного сільськогосподарського підприємства "Супоївське". Поштове відправлення з листом-вимогою було вручено особисто голові комісії з припинення підприємства, що підтверджується поштовим повідомленням, проте жодної відповіді Управлінню відповідачем не було надано.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 відкрито спрощене провадження по справі № 320/13627/20. Розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу надати суду відзив на адміністративний позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Вказана ухвала була надіслана відповідачу рекомендованим листом на адресу: 07710, Київська область, с. Супоївка, вул. Комінтерну будинок 53-А (номер поштового відправлення 0113333357681), яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проте відправлення, було повернуто за зворотною адресою з відміткою на конверті "адресат відсутній за вказаною адресою", тобто вказане відправлення не було отримано адресатом з незалежних від суду причин.

В силу вимог частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Суд констатує, що станом на час винесення даного рішення по справі, відзив від Приватного сільськогосподарського підприємства "Супоївське" не надходив.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Супоївське" (07710, Київська область, с. Супоївка, вул. Комінтерну будинок 53-А; код ЄДРПОУ 03755650) зареєстрована як юридична особа 18.01.2008, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що на обліку в Яготинському відділенні знаходяться дві особи, що отримають соціальні виплати у зв`язку з травмою внаслідок нещасного випадку на Приватному сільськогосподарському підприємстві "Супоївське", а саме:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Факт отримання травми ОСОБА_2 підтверджується актом форми П-4 про розслідування професійного захворювання (отруєння).

Згідно з довідкою МСЕК від 03.08.2004 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, встановлено 70% втрати працездатності довічно.

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Яготинському районі та м. Березань від 23.01.2015 №1025/9/9/70 потерпілій ОСОБА_2 , яка з 01.11.1988 перебуває на обліку, з 01 березня 2014 року призначено перераховану безстрокову щомісячну страхову виплату в розмірі 440,20 грн.

Факт отримання травми ОСОБА_1 підтверджується актом №3 про нещасний випадок від 17.08.2000.

Згідно з довідкою МСЕК №114972 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби додаткових видах допомоги, встановлено 55% втрати працездатності довічно.

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Яготинському районі та м. Березань від 23.01.2015 №1025/5/5/15 потерпілому ОСОБА_1 , який з 05.12.2000 року перебуває на обліку, з 01 березня 2014 року призначено перераховану безстрокову щомісячну страхову виплату в розмірі 592,79 грн.

18 вересня 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію, що Приватне сільськогосподарське підприємство "Супоївське" перебуває в стані припинення за рішенням засновників.

16 жовтня 2020 року позивач звернувся до голови комісії з припинення Приватного сільськогосподарського підприємства "Супоївське" з розрахунком та вимогою №06/2696 про визнання та сплату на користь Управління капіталізованих платежів на загальну суму 216472,80 грн.

Вказаний лист позивачем було направлено відповідачу 16.10.2020 за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується фіскальним чеком про відправку поштового відправлення за штрих кодовим ідентифікатором №0314818590355.

Судом встановлено, що відповіді на вказаний лист-вимогу позивач не отримав.

З метою стягнення капіталізованих платежів з відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам між сторонами, суд виходив із такого.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV) та Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №986 (далі - Порядок №986).

Згідно зі статтею 3 Закону №1105-ХІV, соціальне страхування здійснюється за принципами: 1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; 2) обов`язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; 3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; 4) обов`язковості фінансування Фондом витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; 5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; 6) диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу; 7) диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; 8) економічної заінтересованості суб`єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; 9) цільового використання коштів соціального страхування; 10) відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

У силу вимог пункту 1 частини 2 статті 15 Закону №1105-XIV роботодавець зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.

За змістом статті 4 Закону №1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом і також є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 11 Закону №1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, які в силу пункту 1 частини другої вказаної статті використовуються на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом.

Зазначеною нормою законодавець зобов`язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством).

Згідно з пунктами 1-3 Порядку №986 капіталізація платежів здійснюється до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством) страхувальника (далі - платежі) для задоволення вимог, що виникли із його зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам.

У цьому Порядку термін "капіталізація платежів" означає визначення суми грошових зобов`язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Терміни "застрахована особа" та "страхувальники" вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.

Пунктом 4 Порядку №986 передбачено, що капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення, та обчислюється щодо кожного платежу таким чином: 1) щомісячні страхові виплати втраченого заробітку - з урахуванням середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності; 2) витрати на догляд за потерпілим відповідно до медичного висновку - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 3) витрати на забезпечення потерпілого автомобілем безоплатно чи на пільгових умовах, організацію та оплату навчання водінню автомобіля, а також на виплату компенсації на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 4) витрати на санаторно-курортне лікування - із розрахунку середньої вартості санаторно-курортної путівки: для осіб з інвалідністю I групи - щороку, для інших осіб з інвалідністю - не рідше одного разу на три роки.

За приписами пункту 8 Порядку № 986, у кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов`язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації.

Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.

Отже, наведеними нормами законодавства передбачено обов`язок страхувальника проводити капіталізацію для продовження страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві, протягом їхнього життя.

Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів, коли страхувальник припинить свою діяльність та не буде сплачувати страхові внески, при цьому, визначено обов`язок страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (і у разі визнання останнього банкрутом, і за власним рішенням).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року в справі №812/862/17 (адміністративне провадження №К/9901/45677/18).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

За змістом частини 3 статті 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредитів, юридична особа ліквідовується в порядку, встановленому Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 2 статті 1205 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, розрахунку потреби в капіталізації платежів для відшкодування шкоди потерпілим ПСП "Супоївське", потреба в капіталізації коштів для розрахунку із потерпілим на виробництві ОСОБА_1 становить 150702,65 грн., ОСОБА_2 - 65770,15 грн.

Судом встановлено, що для визначення періоду, на який розраховувалася капіталізація платежів, позивачем використано дані Таблиці смертності та середньої очікуваної тривалості життя по Україні на 2014 рік, надані Державною службою статистики України.

Згідно зазначених даних середня очікувана тривалість життя для жінок у віці 80 років (потерпіла ОСОБА_2 ) становить 7,22 років, для чоловіків у віці 52 роки (потерпілий ОСОБА_1 ) становить 20,86 років.

З розрахунку потреби в капіталізації коштів, проведеного позивачем, вбачається, що його здійснено шляхом множення розміру щомісячної виплати потерпілій особі на середню очікувану тривалість життя.

Таким чином, розрахунок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань відповідача перед потерпілими з відшкодування страхових виплат у розмірі 216472,80 грн., здійснений відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до переконання, що у позивача існує необхідність у капіталізації коштів для здійснення виплат ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , які втратили працездатність, що згідно з розрахунком потреби в капіталізації платежів становить 216472,80 грн.

Положення частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 вказаного Кодексу.

Відповідач жодних доказів на спростування позовних вимог не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб`єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Позивач не надав суду доказів понесення ним таких витрат, у зв`язку з чим підстави для стягнення судових витрат на його користь з відповідача відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Супоївське" (код ЄДРПОУ 03755650; місцезнаходження 07710, Київська область, с. Супоївка, вул. Комінтерну будинок 53-А) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області (м. Київ, вул. Сім`ї Стешенків 2; код ЄДРПОУ 41316012) капіталізовані платежі в сумі 216472 (двісті шістнадцять тисяч чотириста сімдесят дві) грн.80 коп., за реквізитами: одержувач: Яготинське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, код ЄДРПОУ ВП: 41438059, Р/Р UA878999980000355459000110666 в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 899998.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення рішення суду 21.04.2021.

Суддя Панченко Н.Д.