Рішення

від 19.04.2021 по справі 236/1141/21

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 236/1141/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Саржевської І.В.,

за участю секретаря Олійник С.М.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Лиман Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

31.03.2021 до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку в порядку спадкування (а.с. 1-5).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, проте надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с. 67).

Відповідачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибула, просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги визнала повністю та не заперечує проти їх задоволення, про що суду надала відповідну заяву (а.с. 68).

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає можливим розглянути справу без особистої участі позивача та відповідачки, оскільки матеріали справи містять всі необхідні відомості про права та взаємовідносини сторін.

Дослідивши зібрані у справі докази, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши письмові докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм цивільні правовідносини.

Судом встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Слов`янськ Донецької області, помер батько позивача ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 06.04.2018, відповідний актовий запис № 327 (а.с. 30).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою ( ст. 1220 ч.ч.1,2 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке складається в тому числі з житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний житловий будинок належав спадкодавцю. Так, в 1983 році колгоспом "Росія" було надано ОСОБА_3 , як переселенцю, на умовах кредиту (копія переселенського квітка № НОМЕР_2 від 18.10.1983 року (а.с. 32)). В 1992 році ОСОБА_3 сплатив колгоспу "Росія" суму позики переселенського житлового будинку в розмірі 2300 крб. ( а.с. 32 зворот, 47).

Крім того, згідно з інформацією архівного відділу виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області від 19.03.2021, з даними книг погосподарського обліку с. Торське, в період з 1983 року по 2015 рік, головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , був зареєстрований ОСОБА_3 , 1956 року народження (а.с. 40).

Проте, за життя ОСОБА_3 своє право власності в БТІ не зареєстрував.

Відповідно до звіту № 52/02 про оцінку нерухомого майна, ринкова вартість зазначеного житлового будинку станом на 22.03.2021 складає 61509,00 грн. (а.с. 41-42).

Положеннями статей 1261, 1268 ч.3 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на день смерті постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , учасники процесу у цивільній справі, ОСОБА_1 - син спадкодавця, та ОСОБА_2 - дружина спадкодавця, звернулися до державного нотаріуса з заявами про прийняття спадщини.

Згідно повідомлення державного нотаріуса Лиманської державної нотаріальної контори від 08.04.2021, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено спадкову справу № 293/2018 за заявами: від дружини ОСОБА_2 , сина ОСОБА_1 , про прийняття спадщини; від доньки ОСОБА_4 про відмову від спадщини за законом. 05.02.2021 за реєстрами № 68-70, № 71-73 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 1/2 частку кожному: квартири АДРЕСА_2 ; земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, розташованої на території Лиманської міської ради, розміром 3,0849 га, кадастровий номер 1423055700:03: 001:0035 (а.с. 70).

На теперішній час, державним нотаріусом позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відсутні правовстановлюючі документи на ім`я спадкодавця на це спадкове майно, що підтверджується постановою від 11.02.2021 (а.с. 25).

Таким чином на теперішній час позивач позбавлений права на спадщину та в позасудовому порядку не має можливості вирішити це питання.

Відповідно до п. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та/або не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Так відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). У відповідності зі ст. 1218 до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частина 1 статті 1297 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та/або не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Так, згідно із ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі Девелопментс ЛТД проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обовязків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції). Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Будченко проти України , найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним .

Нормами статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 Про судову практику у справах про спадкування , у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Вказані роз`яснення мають на увазі, що спадкоємець повинен звернутися до суду у порядку позовного провадження з позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.

Відповідно до п. 3.3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

З урахуванням викладених позивачем обставин та досліджених у судовому засіданні письмових доказів, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку в порядку спадкування.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 223, 263-265 ЦПК України, ст. 15-16, 25, 316, 328 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку в порядку спадкування,задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на спадкове майно за законом, яке залишилося після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та складається з:

Ѕ частки житлового будинку А-1 , загальною площею 84,4 кв.м., в тому числі житловою площею 47,3 кв.м., з відповідною частиною господарських споруд та будівель: сарай Б , сарай В , літня кухня-сарай, льох Г , сарай Д , гараж Е , літній душ Ж , вбиральна Т , ворота № 1, № 2, колодязі № 3, № 4, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Текст рішення виготовлений 19.04.2021.

Суддя -