Рішення

від 22.12.2020 по справі 450/899/19

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/899/19 Провадження № 2/450/317/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2020 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Данилів Є.О.

при секретарі Ориняк Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ Шляхове будівництво Альком ,

про (предмет позову): стягнути з ТОВ Шляхове будівництво АЛЬКОМ на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі (відрядження) 411 075 грн. (чотириста одинадцять тисяч сімдесят п`ять грн. 00 коп.); стягнути з ТзОВ Шляхове будівництво АЛЬКОМ на користь ОСОБА_1 заборгованість по компенсації за невикористану відпустку 118,00 грн; стягнути з ТОВ Шляхове будівництво АЛЬКОМ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільнені по день ухвалення судового рішення,

підстава позову (позиція позивача): позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі (відрядження) 411 075 грн. (чотириста одинадцять тисяч сімдесят п`ять грн. 00 коп); заборгованість по компенсації за невикористану відпустку 118 грн.; середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення, покликаючись на невиплату відшкодування витрат на відрядження та компенсації за невикористану відпустку.

Позиція відповідача: згідно відзиву на позовну заяву, відповідач просить в позові відмовити, адже позивача прийнято на роботу дорожнім робітником саме на період будівництва аеропортового комплексу в передмісті м. Туркменабат, у відрядженні він не перебував та в нього не виникло право на отримання коштів на відрядження; всі нараховані відповідачем кошти виплачено позивачу.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні рішення у справі.

15.03.2019 року ухвала суду про відкриття провадження у справі; 21.05.2019 року відзив відповідача на позовну заяву; 06.06.2019 року відповідь на відзив; 13.06.2019 року заперечення відповідача; 11.09.2019 року клопотання представника відповідача про застосування позовної давності; 26.10.2020 року клопотання представника відповідача про застосування позовної давності; 22.12.2020 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 про розгляд справи у його відсутності; 22.12.2020 року пояснення представника позивача ОСОБА_2 .

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ Шляхове будівництво АЛЬКОМ . Згідно з копією трудової книжки, наявної в матеріалах справи, позивача 10 червня 2014 року прийнято відповідачем на роботу дорожнім робітником 3 розряду, на період будівництва нового аеропортового комплексу в передмісті м. Туркменабат (наказ № 155 від 10 червня 2014 року). 12 грудня 2016 року позивача звільнено з роботи за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України (наказ № 435/1-к від 12 грудня 2016 року).

З урахуванням заявлених вимог спірні відносини врегульовано ст.116, 117, 121 КЗпП України.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ч.1 ст.116 КЗпП України).

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про ро зміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст.117 КЗпП України).

Виходячи з приписів ст. 121 КЗпП України, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада). Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Позивач аргументує позов направленням його у відрядження за межі України в м. Туркменабат за розпорядженням керівника підприємства.

Водночас Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України в редакції від 17 березня 2011 року за № 362, передбачено, що відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства (у разі відрядження державного службовця - відповідно до наказу керівника державної служби) після затвердження технічного завдання, в якому визначаються мета виїзду, завдання та очікувані результати відрядження, строк, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат. Строк відрядження визначається керівником, але не може перевищувати 60 календарних днів, за винятком випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 (строк відрядження державного службовця протягом одного календарного року не може перевищувати 60 календарних днів, крім випадків, визначених законодавством).

Всупереч процесуальному обов`язку позивачем не надано жодних доказів оформлення його відрядження за кордон, в тому числі і наказу чи розпорядження керівника. Вказане узгоджується з листами Головного управління Держпраці у Київській області за № 4.3/2-К-6044-151 від 14 січня 2019 року та Міністерства соціальної політики за № 37/0/204-19 від 28 січня 2019 року, де зазначено, що за розрахунковими відомостями та табелями обліку використаного робочого часу дані про направлення та перебування у відрядженні позивача під час роботи у відповідача відсутні, факт відрядження документально не підтверджений. Покликання позивача на відсутність в Туркменістані філії відповідача та неможливість прийняття його на роботу з визначенням м. Туркменабат, що підтверджує, на його думку, саме перебування позивача у відрядженні, спростовується наданим відповідачем витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, де місцезнаходження філії, поряд з іншими, і в Туркменістані.

При цьому суд враховує об`єктивну неможливість надання відповідачем документів щодо ОСОБА_1 на вимогу позивача та суду у зв`язку із захопленням приміщення товариства у м. Маріуполь Донецької області, що підтверджується повідомленням ст. слідчого СВ Красноармійського МВ ГУМВСУ в Донецькій області від 16 березня 2015 року про початок 26 грудня 2014 року досудового розслідування кримінального провадження № 12014050000001327.

З урахуванням відсутності доказів перебування позивача у відрядженні вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі (відрядження) в розмірі 411 075 грн є недоведеною та в задоволенні такої слід відмовити. При цьому висновку суд враховує положення ч. 6 ст. 81 ЦПК України, за якими доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача 118,00 грн компенсації за невикористану відпуску та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення, то суд враховує наступне.

Згідно з наданими відповідачем довідкою та розрахунковою відомістю за період з червня 2014 року по грудень 2016 року заробітна плата виплачена повністю та заборгованість відсутня. Позивачем вказане не заперечено та не спростовано, а відтак надані документи приймаються судом до уваги. Отже наявність заборгованості відповідача перед позивачем у виді компенсації за невикористану відпустку в розмірі 118,00 грн відвідними доказами не підтверджено, що є підставою для залишення без задоволення даної вимоги.

У зв`язку із відмовою у стягненні 411 075 грн заробітної плати (відрядження) та 118,00 грн компенсації за невикористану відпустку, а отже і вимога про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення як похідна не підлягає задоволенню.

З урахуванням наведеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог з підстав, зазначених позивачем, і наданих доказів, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача грошових коштів, не встановлено факту порушення відповідачем трудових прав позивача, які б підлягали судовому захисту.

У п. 11 Постанови № 14 від 18.12. 2009 року Про судове рішення у цивільній справі Пленум ВСУ роз`яснив наступне: встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Беручи до уваги зазначене вище та те, що позов у цій справі не обґрунтований, заява представника відповідача від 11.09.2020 року про застосування строку позовної давності до позовних вимог задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України,

ухвалив:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТзОВ Шляхове будівництво Альком ,

про (предмет позову): стягнути з ТОВ Шляхове будівництво АЛЬКОМ на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі (відрядження) 411 075 грн. (чотириста одинадцять тисяч сімдесят п`ять грн. 00 коп.); стягнути з ТзОВ Шляхове будівництво АЛЬКОМ на користь ОСОБА_1 заборгованість по компенсації за невикористану відпустку 118,00 грн; стягнути з ТОВ Шляхове будівництво АЛЬКОМ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільнені по день ухвалення судового рішення, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 31.12.2020 року.

Учасники справи: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво АЛЬКОМ , код ЄДРПОУ 32794511, юридична адреса м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 2.

СуддяЄ. О. Данилів