Постанова

від 20.04.2021 по справі 346/5428/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/5428/17

Провадження № 22-ц/4808/274/21

Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.

Суддя-доповідач Василишин

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Василишин Л.В.,

суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д.

секретаря Пацаган В.В.

представника відповідача Чернописької Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 05 листопада 2020 року ухваленого у складі судді Васильковського В.В. в м.Коломия, у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, -

в с т а н о в и в:

24.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що у 1999 році за його ініціативою було створено ТОВ «Аграрний науково-дослідний інститут «АНДІ» (далі - ТОВ «АНДІ» ).

Для забезпечення діяльності товариства на орендованих землях в с. Вись Маловиськівського району Кіровоградської області було створено філію Дослідне господарство ТзОВ АНДІ .

З метою забезпечення фінансування виробничо-наукової програми у 2013 році товариство уклало договір купівлі - продажу майбутнього урожаю соняшнику на умовах попередньої оплати на суму 1,6 млн. грн. з директором ТзОВ Кіровоградбудмонтажпрокт .

12.03.2013 року позивач, як директор ТОВ «АНДІ» (продавець), підписав із директором ТзОВ Кіровоградбудмонтажпроект ОСОБА_2 (покупець) договір купівлі-продажу майбутнього урожаю соняшнику в кількості 465 тон на суму 1,63 млн. грн, на умовах передоплати, з поверненням його до 01.09.2013 року.

Для одержання коштів по договору ОСОБА_3 поставив умову, згідно якої на отримані від нього кошти позивач закупить насіння, гербіциди та добрива виключно у фірми «Врожай-12» і ПП «Феоніт» , а його агроном забезпечить технологічний супровід вирощення урожаю.

Однак в подальшому, строки поставки добрив та насіння було зірвано, а саме насіння поступило неякісне, внаслідок чого ТОВ «АНДІ» понесло значні збитки.

Позивач вважає, що директор ТОВ Кіровоградбудпроектмонтаж ОСОБА_3 , діяв свідомо з метою підриву фінансового становища ТзОВ АНДІ і заволодіння його майном за попередньою змовою із службовими особами ТОВ Врожай , ПП Феоніт .

Крім того, позивачеві стало відомо про те, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року, Справа № 1170/2а-4009/11, було Припинено юридичну особу товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградбудпроектмонтаж", код ЄДРПОУ 32222055, вул. Героїв Сталінграда, буд. 23, кв. 58, м. Кіровоград, зареєстрованого реєстраційною палатою виконавчого комітету Кіровоградської міської рад, у зв`язку з ліквідацією, не пов`язаною з банкрутством юридичної особи. Таким чином ТОВ Кіровоградбудпроектмонтаж , відповідно до вищезазначеного рішення суду не мав права займатись господарською діяльністю. 27.06.2013р.

З огляду на вказані обставини, позивач отримав згоду від засновників ТОВ «АНДІ» на дострокове повернення коштів, одержаних від ОСОБА_4 за рахунок реалізації ріпаку та додаткового заключення форвардного договору на кукурудзу.

Про такі наміри 25.06.2013 року позивач повідомив ОСОБА_5 , однак останній вимагав від позивача на основі договору застави від 14.13.2013 року передати йому ріпак на зберігання без будь-якої відповідальності з його сторони. На вказану пропозицію позивач повідомив, що договір застави від 14.03.2013 року не був нотаріально посвідчений та не набрав законної сили.

Позивач зазначив, що 27.06.2013 року ОСОБА_3 запросив його на зустріч в м.Кіровоград у приміщенні «АктаБанку» . Проте на зустріч ОСОБА_3 не прибув. Біля приміщення банку невідомі особи ножем прорізали колесо автомобіля позивача, після чого позивач змінив його на запасне та переїхав до центральної частини міста, куди його було запрошено на чергову зустріч і де на стоянці о 11:00 год він залишин автомобіль.

О 15:00 год. позивач повернувся до автомобіля і виявив на задньому сидінні підозрілий полієтиленовий пакет, якого у автомобілі раніше не було. Позивач вказав, що відразу його оточили працівники поліції. Пакет було вилучено та виявлено в ньому обріз мисливської рушниці закордонного виробництва та два пакета з соломкою маку і коноплі вагою 230 гр.

27.06.2013 року позивачеві було пред`явлено підозру за ч.1 ст.263 та ч.1 ст.309 КК України і відкрито кримінальне провадження № 12013120020000986.

Позивач також вказав, що в подальшому ОСОБА_6 зібрав і викрав з полів Інституту урожай ріпаку в кількості понад 300 тон. В ніч з 27 на 28 червня, будучи затриманим в приміщенні Кіровоградського МВ УМВС і взятий під варту, позивач написав заяву про вказаний злочин. За заявою позивача було відкрито кримінальне провадження № 12013120060001012 за ст. 185, 190 КК України проти ОСОБА_4 , але рейдерську атаку на їхні поля не було зупинене в результаті чого увесь урожай ріпаку в кількості більше 300 тон було зібрано та викрадено.

В подальшому ОСОБА_6 написав заяву до поліції, у якій зазначив, що це позивач викрав у нього урожай ріпаку, а саме незаконно заволодів його майном в особливо великих розмірах , внаслідок чого проти позивача було відкрите ще одне кримінальне провадження №12013020060001012 від 29.06.2013 р. за ч. 4. ст.190 КК України.

03.07.2013 р. позивач вийшов із СІЗО під заставу.

04.07.2013 р. апеляційний суд Кіровоградської області скасував ухвалу Кіровського суду м. Кіровограда про взяття його під варту і повернув заставу, обравши позивачеві міру запобіжного заходу - особисте зобов`язання.

10.07.2013 року за клопотанням слідчого ухвалою Кіровського районного суду м.Кіровограда накладено арешт на частину (108,2 тони) викраденого урожаю ріпака.

24.09.2013 року кримінальне провадження №12013020060001012 від 29.06.2013 р. за ч. 4. ст.190 КК України об`єднано з кримінальним провадженням № 12013120020000986 від 27.06.2013 року.

12.11.2013 р. слідчий СВ Кіровоградського РВ Р. Виходець вручив позивачеві повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, сфабрикованої за ч.1 ст.263 та ч. 1 ст. 263 КК України, за якою він уже не просто незаконно зберігав, а придбав у невстановлений слідством час, у невстановленому місці та у невстановленої особи та незаконно зберігав у салоні власного автомобіля зброю та наркотики.

Крім того, з цього повідомлення про зміну підозри, він дізнався і про те, що проти нього відкрите кримінальне провадження за ч. 4 ст. 190 КК України, адже будь якої підозри, з цього приводу до цього, йому ніхто не пред`являв.

Ухвалою Кіровоградського суду від 05.12.2013 року накладено арешт на техніку ТзОВ Анді , а саме: трактори МТЗ-80 3шт., трактор т-150 к 2 шт., жатку ЖВП 1 шт., косарку КСН 2.1 1 шт., культиватор КПС4 2 шт., культиватор КРН 4.2 1 шт., культиватор ККФ4.2 1 шт., культиватор АНШ 3.6, 3 шт., культиватор Європак-6, 1 шт., борона пружинна 1 шт., плуг ПЛН 2 штуки, плуг ПЛН 5-35, 2 штуки, сцепка С-9, 1 шт., сівалка Клен 1 шт., сівалка С3 5.4, 1 шт., сівалка С№ 3.6, 1 шт., сівалка СПЧ 6- 1 шт., оприскувач ЕКО 2000 1 шт., оприскувач ОР 7, 1 шт., розкидач добрив МВУ 900, 1 шт., протруювач ПНЩ 3, 1шт., дискова борона АД 3.0, 1 шт., трактор Беларус МТЗ892 1 шт., сівалка УПС-8 Веста 2 шт.

Вказане майно та урожай на цей час не повернуто.

17.04.2014р. постановою заступника прокурора м. Кіровограда у зв`язку із тим, що під час досудового розслідування не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості позивача за ч.1 ст. 309 та ч. 1 ст.263 КК України, кримінальне провадження за № 12013120020000986 від 27.06.2013 року було закрито, але кримінальне провадження, яке було відкрито за ч. 4 ст. 190 КК України було залишено і лише 30.12.2016 року, у звязку з відсутністю в діях позивача складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, воно було закрито.

Позивач зазначив, що за час проведення слідства з боку прокуратури і слідчих, були вчиненні дії, які призвели до спричинення шкоди в особливо великих розмірах та до повного знищення ТзОВ Аграрний науково дослідний Інститут і створених ним робочих місць. Позивач був позбавлений можливості вільно пересуватися та вести звичайний спосіб життя, не міг займатися своїми справами, науковою роботою, дбати про розвиток Інституту, приділяти увагу родині, своїм онукам і особливу правнукові, якому на восьмому місяці, після народження потрібно було провести операцію на серці, а його в цей час було незаконно арештовано.

Посилаючись на норми ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ст. 56 Конституції України, ст.16, 1176 ЦК України, Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду , позивач просив суд:

- стягнути з Державного бюджету України спричинену шкоду в результаті незаконних дій чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на його користь в сумі 25 016 000 грн., з яких: 25 000 000 грн. - моральна шкода; 16 000 грн. - витрати на правову допомогу;

- повернути майно, яке було незаконно відчужене у зв`язку із його незаконним арештом і звинуваченням, а саме: 102 тони насіння ріпаку, а також сільськогосподарську техніку - трактори МТЗ-80 3шт., трактор т-150 к 2 шт., жатку ЖВП 1 шт., косарку КСН 2.1 1 шт., культиватор КПС4 2 шт., культиватор КРН 4.2 1 шт., культиватор ККФ4.2 1 шт., культиватор АНШ 3.6, 3 шт., культиватор Європак-6, 1 шт., борона пружинна 1 шт., плуг ПЛН 2 штуки, плуг ПЛН 5-35, 2 штуки, сцепка С-9, 1 шт., сівалка Клен 1 шт., сівалка С3 5.4, 1 шт., сівалка С№ 3.6, 1 шт., сівалка СПЧ 6- 1 шт., оприскувач ЕКО 2000 1 шт., оприскувач ОР 7, 1 шт., розкидач добрив МВУ 900, 1 шт., протруювач ПНЩ 3, 1шт., дискова борона АД 3.0, 1 шт., трактор Беларус МТЗ892 1 шт., сівалка УПС-8 Веста 2 шт.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 05 листопада 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 54 563 грн.80 коп. моральної шкоди. В задоволенні решти позову - відмовлено.

ОСОБА_1 на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Апелянт не погоджується з висновком суду в частині позовної вимоги про повернення незаконно арештованого та вилученого урожаю і майна. Так, суд зазначив, що позивач не надав жодного доказу про наявність у нього права володіння, користування і розпорядження арештованим і і вилученим майном. Однак, суд не взяв до уваги, що в матеріалах справи є Акт передачі товариством і прийому позивачем як директором вищевказаної техніки у володіння та під особисту відповідальність. Відтак техніка знаходилась у позивача під звітом і він ніс за неї перед товариством матеріальну відповідальність.

ОСОБА_1 зазначив, що він просив суд відшкодувати йому шкоду в урозмірі 25 016 000 грн., однак суд ухвалив рішення про відшкодування лише моральної шкоди.

Апелянт не погоджується з визначеною судом сумою відшкожування моральної шкоди у розмірі 51 563,80 грн. та з висновком суду про те, що особисте зобов`язання - це найлегший запобіжний захід, який передбачає мінімальне порушення нормальних життєвих зв`язків. При цьому суд не врахував, що органами досудового слідства та прокуратури не просто було порушено норми КПК України, а з метою захоплення майна, землі, техніки Інституту, чим доведено його до банкрутства і до повного знищення. Крім того, на позивача, хворого на серцеві недуги та цукровий діабет у 68 річному віці було здійснено спланований замах на життя.

Апелянт посилається на те, що впродовж 42 місяців він зазнав морального катування слідчими та прокурорами, був змушений захищати свої конституційні права через незаконне звинувачення у тяжких злочинах. Утримання його в похилому віці в СІЗО, моральне катування, приниження людської гідності, нанесення фізичних і душевних страждань, ведення слідства та тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, різке зниження престижу, ділової репутації нанесло непоправну шкоду його здоров`ю, діловій репутації.

Крім того, апелянт посилається на те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробіиної плати , що діють на час розгляду справи, на що вказала Велика Палата Верховного суду у постанові №686/23731/15-ц від 20.09.2018 року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено з 1 січня 2020 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 4723 грн., а тому, враховуючи період перебування під незаконним слідством - 42 місяці мінімальний розмір моральної шкоди, яка повинна бути стягнута становить 198 366,0 грн (42 місяці * 4723,0 грн).

Крім того, апелянт не погоджується з рішенням суду в частині відмови у стягненні на його користь оплачених адвокатських послуг у розмірі 16000,0 грн, що підтверджено квитанцією про їх оплату.

З наведених підстав апелянт просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задоволити у повному розмірі.

Прокуратура Івано-Франківської області в поряду ст.360 ЦПК України подала відзив на апеляційну скаргу в якому вимоги скарги не визнала, вважає, що судом обгрунтовано винесено рішення про часткове задоволення позову.

В судовому засіданні апелянт вимоги скарги підтримав в повному обсязі, просив ї задоволити.

Представник прокуратури апеляційну скаргу не визнала, просила відмовити в її задоволенні з підстав вказаних в позові.

Представник Державного казначейства в судове засідання не з`явився.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення.

Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2013 року старшим слідчим СВ Кропивницького відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області Вербовим Д.Ф. внесено відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013120020000986 за ознаками кримінального правопорушення за ч.1 ст. 263 , ч.1 ст.309, ч.4 ст. 190 КК України і розпочато досудове розслідування (т. 1 а.с. 245-246).

28 червня 2013 року ОСОБА_1 було вручено повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 12013120020000986 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України (т. 1 а.с.22-23).

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду від 29.06.2013 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Строк дії ухвали визначити до 22 год. 15 х. 25.07.2013 року. (т. 1 а.с. 24-26).

За даними довідки про звільнення серії КІР № 01234, яка видана ОСОБА_1 про те, що він відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служб із 27.06.2012 р. по 03.07.2013 р. на підставі ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29.06.2013 р., внесено заставу в розмірі 52 310,00 грн. (т. 1 а.с.27).

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 04.07.2013 року апеляцію захисника Усатенка Ю.Ю. в Інтересах підозрюваного ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровоград від 29 червня 2013 року, якою щодо ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60днів, тобто з 22 год 15 хвилин 27.06.2013 року по 22 год 15 хвилин 25.08.2013 року, а також визначено розмір застави в сумі 52310 грн. з покладенням обов`язків в разі внесення вказаної суми на депозитний рахунок- скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області Качур І.М. про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Повернуто заставу в сумі 52310,00 грн. Застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання (т. 1 а.с. 28-32).

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10.09.2013 року накладено арешт на майно, а саме: ріпак озимий, який було зібрано з поля ТОВ площею 150 га, частина з якого в кількості 102 тони 800 кг була відправлено директору ТОВ Кіровогорадбудпроектмонтаж ОСОБА_6 на зберігання на елеваторі Агрорегіон (т. 1 а.с. 33-36).

12.11.2013 року ОСОБА_1 було вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у кримінальному провадженні № 12013120020000986 за ознаками кримінальних правопорушень , передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України (т. 1 а.с.43-49).

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05.12.2013 року накладено арешт на майно, які перебувають у володінні ТОВ АНДІ . Без заборони користування майном, (т. 1 а.с. 50-52).

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 16.12.2013 року задоволено апеляційну скаргу директора ТОВ Кіровоградбудпроектмонтаж - ОСОБА_6 . Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровогради від 05 грудня 2013 року, якою накладено арешт на майно , яке перебуває у володінні ТОВ АНДІ та відмовлено в його передачі на відповідальне зберігання ТОВ Кіровоградбудпроектмонтаж в особі директора ОСОБА_6 - скасовано. Накладено арешт на майно ТОВ АНДІ , директором якого являється ОСОБА_1 , яке перебуває у володінні ТОВ АНДІ . Передано перелічене вище майно ТОВ АНДІ на відповідальне зберігання ТОВ Кіровоградбудпроектмонтаж в особі директора - ОСОБА_6 . (т. 1 а.с. 53-56).

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 17.12.2013 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013120060001012 від 28.06.2013 року (за заявою ОСОБА_1 від 28.06.2013 року) за фактом крадіжки майна гр. ОСОБА_1 , закрито у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. (т. 1 а.с. 57-58).

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03.02.2014 року скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 - Ковальова Ю.В. - задоволено. Постанову старшого слідчого СК Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області від 17.12.2013 року ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження № 12013120060001020 - скасовано. (т. 1 а.с. 59-60).

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 21.02.2014 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013120060001012 від 28.06.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 та ч.3 ст. 190 КК України у зв`язку з встановленням відсутності в діяннях складу кримінального правопорушення (т. 1 а.с. 62-64).

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.03.2014 року адвоката Ковальова Юрія Володимировича, який представляє інтереси заявника, - ОСОБА_1 - задоволено. Постанову старшого слідчого СК Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області Виходця Р.В. від 21.02.2014 року про закриття кримінального провадження № 12013120060001020 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 185, ч.3 ст. 190 КК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення - скасовано. Постанову та матеріали кримінального провадження направити прокурору міста Кіровограда для організації подальшого досудового розслідування. (т. 1 а.с. 65-67).

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 17.04.2014 року закрито кримінальне провадження за № 12013120020000986 (відомості про яке внесено до ЄРДР 27.06.2013 року) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 та ч.1 ст. 263 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (т. 1 а.с. 68-70).

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.05.2016 року визнано протиправною бездіяльність слідчого Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області, якому доручено проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №12013120020001012, пов`язану з несвоєчасним розглядом клопотання ОСОБА_1 про відновлення досудового розслідування поданого ним 03.02.2016 року. Зобов`язано слідчого Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області, якому доручено проведення досудового розслідування, розглянути клопотання ОСОБА_1 про відновлення досудового розслідування, подане ним 03.02.2016 року та направити на його адресу процесуальне рішення за результатами розгляду зазначеного клопотання. (т. 1 а.с. 78-79).

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 30.12.2016 року закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013120020000986 від 27.06.2013 року від 27.06.2013 року щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України. (т. 1 а.с. 87-100).

Переглядаючи спір в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів частково погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України від 01 грудня 1994 року N 266/94-ВР Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду (далі - Закон N 266/94-ВР) передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Частиною другою статті 1 вказаного Закону встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону N 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів дійшов правильного висновку, що позивач перебував під слідством з 27.06.2013 року (з моменту його затримання) і до 30.12.2016 року, коли постановою від 30.12.2016 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013120020000986 від 27.06.2013 року щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрито на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України. Таким чином, суд вірно встановив строк перебування позивача під слідством чи судом - 42 місяці та 3 дні.

Враховуючи те, що кримінальне провадження відносно позивача закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, суд обгрунтовано зазначив, що ОСОБА_1 має право на відшкодування шкоди в силу положень п.2 ст.2 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду .

Однак, апеляційний суд не погоджується з рішення суду першої інстанції в частині розрахунку розміру моральної шкоди, яку слід стягнути на користь позивача.

Відповідно до частин другої, третьої статті 13 цього Закону розмір моральної шкоди, визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Так, задовольняючи частково вимогу позивача в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 з 42 місяців та трьох днів перебування під слідством чи судом перебував під вартою 6 днів (з 27.06.2013 року по 03.07.2013 року). На весь інший період перебування під слідством чи судом, до позивача було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, яке є найлегшим запобіжним заходом, що передбачає мінімальне порушення нормальних життєвих зв`язків. Відтак суд визначив розмір моральної шкоди, виходячи з положень статті 13 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду , тобто не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. При цьому, розраховуючи розмір моральної шкоди (54563,80 гривень), суд брав до уваги розміри мінімальної зарплати, встановлені законами України про Державний бюджет на відповідний рік за період з 27.06.2013 року по 30.12.2016 року.

Згідно із частинами п`ятою, шостою статті 4 Закону N 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 4 Закону N 266/94-ВР визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Суд першої інстанції правильно визначився щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 . Суд врахував характер моральних страждань, їх глибину та правильно керувався тим, що на підставі положень Закону N 266/94-ВР їїможнавизначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до закриття кримінального провадження.

Однак, суд не врахував, що визначення розміру моральної шкоди, слід здійснювати виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.

Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 N 686/23731/15-ц.

Отже, розрахунок розміру моральної шкоди слід проводити, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» , стяттею 8 якого з 01 січня 2020 року визначено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 4723 гривні.

Тобто, розмір моральної шкоди, яку слід стягнути на користь позивача становить

198 366,0 грн. (4723,0 грн. * 42 місяці).

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішенням про стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 198 366 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Не спростованими залишились і висновки суду першої інстанції в частині позовних вимог про повернення майна, яке було арештовано. Як вбачається з матеріалів справи, спірне майно належало ТзОВ Анді та арештовано як майно цього товариства в якості речових доказів по кримінальній справі. Відповідно, вирішення питання щодо його повернення повинно здійснюватися в порядку визначеному КПК України.

Щодо відшкодування витрат за надання правової допомоги у розмірі 16 000,0 грн, апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.12, ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76).

Статтями 77,78,79,80 ЦПК України встановлено вимоги щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів)

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані:

- договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.);

- документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Така ж позиція висловлена Верховним Судом і у Постанові ВС від 09 червня 2020 року по справі № 466/9758/16-ц провадження № 61-39474св18, Постанові ВС від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

На підтвердження понесених витрат за надання правової допомоги позивач надав суду тільки кольорову копію квитанції від 27.06.2013 року на суму 16 000,0 грн., видану адвокатом Усатенко Ю.Ю. (том-1, а.с.109), яка не є належним доказом понесених витрат в розумінні ЦПК України та в світлі правових позицій Верховнорго Суду. Відтак позовна вимога в цій частині не підлягає до задоволення, у зв`язку з недоведеністю.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує за правилами ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 05 листопада 2020 року в частині визначення до стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 54 563 грн.80 коп. моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з Державної казначейської служби України (01601, м.Київ, вул.Бастіонна,6, ЄДРПОУ 37567646) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 198 366 грн. 00 коп. моральної шкоди .

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з прокуратури Кіровоградської області на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України 640,0 грн. судового збору, у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та 960,0 грн . судового збору, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21 квітня 2021 року.

Суддя-доповідач: Василишин Л.В.

Судді: Максюта І.О.

Фединяк В.Д.