Ухвала

від 21.04.2021 по справі 665/446/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи № 665/446/21

Провадження № 11-сс/819/218/21 Головуючий в І інстанції: ОСОБА_1

Категорія: арешт майна Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді - ОСОБА_2

Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

При секретарі - ОСОБА_5

З участю прокурора - ОСОБА_6

Адвоката - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 42021232190000002 за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Чаплинського районного суду Херсонської області від 29 березня 2021 року про відмову в задоволенні клопотання дізнавача про арешт майна, -

в с т а н о в и л а :

Зазначеною ухвалою слідчого судді Чаплинського районного суду Херсонської області від 29 березня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання дізнавача начальника сектору дізнання ВП №3 Каховського РВП ГУНП в Херсонській області ОСОБА_8 про арешт майна.

В апеляційній скарзі прокурор вважає, що ухвала слідчого судді незаконна та необґрунтована, так як висновки суду, викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, тому вона підлягає скасуванню. При цьому апелянт вказує на те, що вказана самовільно зайнята земельна ділянка, яка є речовим доказом, відповідно до оголошення на сайті ТБ «Аграрна Біржа» виставлена на земельні торги у формі аукціону з набуття права оренди на земельну ділянку площею 49,9970 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6525484000:02:006:0003, яка розташована за адресою: Херсонська область, Каховський (колишній Чаплинський) район Григорівська сільська рада, с. Строганівка (за межами населеного пункту), який відбудеться 28 квітня 2021 року об 11:00 годині. Враховуючи викладене, вищевказана земельна ділянка разом з посівами озимої пшениці, які постановою дізнавача визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, після проведення вказаного аукціону, перейде в користування приватній юридичній або фізичній особі, що в свою чергу позбавить можливості проведенню слідчих дій, експертиз, а також існує ризик втрати речових доказів, які є предметом доказування у даному кримінальному провадженні та в подальшому позбавить можливості орган місцевого самоврядування звернутися з цивільним позовом про відшкодування заподіяної кримінальним проступком шкоди та в подальшому реалізувати засіяні посіви озимої пшениці з метою звернення відповідних коштів у бюджет територіальної громади. Просить скасувати дану ухвалу слідчого судді Чаплинського районного суду Херсонської області від 29.03.2021 року та постановити нову, якою накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном юридичним та фізичним особам, крім сторони обвинувачення, яке є речовими доказами у кримінальному провадженні № 42021232190000002 від 23.03.2021 року на земельну ділянку з кадастровим номером 6525484000:02:006:0003, що розташована за межами населеного пункту та враховується в адміністративних межах колишньої Строганівської сільської ради (наразі Присиваська сільська рада Каховського району Херсонської області), та накласти арешт на посіви та врожай озимої пшениці на самовільно зайнятій земельній ділянці для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 49,9970 га, кадастровий номер 6525484000:02:006:0003, яка знаходиться за межами населеного пункту та враховується в адміністративних межах колишньої Строганівської сільської ради (наразі Присиваська сільська рада Каховського району Херсонської області).

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який підтримав апеляційні вимоги та просив їх задовольнити, думку адвоката, яка діє в інтересах Присиваської сільської ради, яка частково заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відносно вимог накладення арешту на земельні ділянки, заслухавши сторони у дебатах, які залишилися на попередніх позиціях, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно ч.1 ст.98КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.11 ст.170КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.131КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з загальними правилами застосування заходів забезпечення кримінального провадження, що закріплені у частині третій статті 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Тобто, для можливості застосування у кримінальному провадженні будь-якого заходу забезпечення обов`язковому доведенню підлягають одночасно всі наведені обставини. При цьому не доведення попередньої обставини виключає необхідність встановлення усіх наступних обставин.

Разом з тим, цивільний позов в даному провадженні відсутній, а санкція ч.1 ст.197-1 КК України не передбачає спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, тобто посіви озимої пшениці, якими засіяна земельна ділянка з кадастровим номером 6525484000:02:006:0003, критеріям ст.98 КПК України, у контексті кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, не відповідає, а запропонований органом досудового розслідування захід забезпечення кримінального провадження є не відповідним предмету злочину, що розглядається в рамках даного кримінального провадження.

Так із клопотання вбачається, що під час моніторингу Публічної кадастрової карти України та рішень сесій Присиваської ОТГ, Чаплинським відділом Каховської окружної прокуратури встановлено, що на території колишньої Строганівської сільської ради у комунальній власності Присиваської ОТГ перебуває земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 49,9970 га, кадастровий номер 6525484000:02:006:0003, яка відповідно до рішення Присиваської сільської ради від 28.05.2020 року №760 включена до переліку земельних ділянок комунальної власності право на оренду яких може бути передано через аукціон. Відповідно до отриманої інформації та аналізу відомостей Публічної кадастрової карти України зазначена вище земельна ділянка оброблена та засіяна. Вказане також підтверджено в ході візуального огляду земельної ділянки, що свідчить про самовільне зайняття цієї земельної ділянки невідомою особою з метою вирощування сільськогосподарської продукції та отримання прибутку, чим заподіяно матеріальні збитки Присиваській ОТГ.

Як вбачається з матеріалів провадження, в кримінальному провадженні відсутня особа, якій повідомлено про підозру. Вартість зерна озимої пшениці, а також їх точна кількість, які засіяні на зазначеній в клопотанні земельній ділянці, площа земельної ділянки, яка засіяна зерновою культурою, тощо, слідчим не встановлена. Вказана обставина позбавляє можливості взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження права власності при винесенні судового рішення та врахування усіх наслідків арешту майна, як того вимагає ст.173 КПК України.

Тобто, з даних матеріалів кримінального провадження не вбачається наявності ризиків, правової підстави арешту, зокрема те, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, як арешт зазначеного майна, що накладення арешту є найбільш доцільною слідчою дією у даному випадку та на цьому етапі кримінального провадження, а також, прокурор не довів, що посіви озимої пшениці відносяться до предметів, які відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, в зв`язку з чим, слідчий суддя вірно дійшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого про арешт цього майна.

Доводи прокурора в його апеляційній скарзі відносно того, що вищевказана земельна ділянка разом з посівами озимої пшениці, які постановою дізнавача визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, після проведення вказаного аукціону, перейде в користування приватній юридичній або фізичній особі, що в свою чергу позбавить можливості проведенню слідчих дій, експертиз, а також існує ризик втрати речових доказів, які є предметом доказування у даному кримінальному провадженні та в подальшому позбавить можливості орган місцевого самоврядування звернутися з цивільним позовом про відшкодування заподіяної кримінальним проступком шкоди та в подальшому реалізувати засіяні посіви озимої пшениці з метою звернення відповідних коштів у бюджет територіальної громади, колегія суддів вважає недоведеними, необґрунтованими та безпідставними, оскільки згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону та відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 7 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» висловлена правова позиція, згідно якої при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина, однак, прокурором не доведено наявність істотної та очевидної причини для утримання майна, а тому є безпідставним застосування до зазначеного майна заходу забезпечення у виді арешту.

Таким чином, апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404,405,407, 409,422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргупрокурора залишитибез задоволення,а ухвалуслідчого суддіЧаплинського районногосуду Херсонськоїобласті від29березня 2021року,якою відмовленов задоволенніклопотання дізнавача начальникасектору дізнанняВП №3Каховського РВПГУНП вХерсонській області ОСОБА_8 про арештмайна без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4