Рішення

від 04.09.2007 по справі 9/265-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну,

16                                                    

тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"04" вересня 2007 р.                                                                             

Справа № 9/265-07

Господарський суд Київської області

в складі судді Євграфової Є.П., розглянувши справу

За позовом   до                        

Товариства з обмеженою відповідальністю

„Станіславська торгова компанія”, м. Івано-Франківськ  Приватного підприємця ОСОБА_1, смт. Буча

про

стягнення 4 108,30 грн.,

за участю представників:

позивача:

Борущак Р.Р., довір. № 1-08/2007

від 01.08.2007р., 

відповідача:

не з'явились,

обставини справи:

до господарського суду Київської

області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю

„Станіславська торгова компанія” (далі -Позивач) до Приватного підприємця

ОСОБА_1 (далі -Відповідач) про стягнення 4 108,30 грн., з яких 3 535 грн.

заборгованості за надані послуги перевезення, 233,30 грн. індекс інфляції, 58

грн. три проценти річних та 282 грн. пені.

Свої позовні вимоги позивач

обґрунтовує тим, що відповідач не розрахувався за надані, згідно відповідної

заявки від 03.10.2006 року, позивачем послуги перевезення вантажу по маршруту

Брест (Білорусь) - Київ (Україна) за міжнародною товаро-транспортною накладною

СМR (серія УЖ № НОМЕР_1), податковою накладноюНОМЕР_2 та податковою накладною

НОМЕР_3, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 3 535 грн. У

зв'язку з наявністю зазначеної заборгованості, позивач просить стягнути з

відповідача також 233,30 грн. індексу інфляції, 58 грн. три проценти річних з

простроченої суми та 282 грн. пені. Всього загальна сума позову складає 4

108,30 грн.

В судовому засіданні представник

позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені

в позові.

Відповідач, належним чином

повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 13.07.2007 року

та від 17.08.2007 року, в судове засідання двічі не з'явився, відзиву на

позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи, що

неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті,

суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України

за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в

сукупності, суд

встановив:

Судом встановлено, що відповідно до

усної домовленості між сторонами у справі, позивачем надано відповідачу, згідно

відповідної заявки від 03.10.2006 року, яка підписана повноважними

представниками сторін та скріплена їх печатками, послуги перевезення вантажу по

маршруту Брест (Білорусь) - Київ (Україна) за міжнародною товаро-транспортною

накладною СМR (серія УЖ № НОМЕР_1), податковою накладноюНОМЕР_2 та податковою

накладною НОМЕР_3 вартість яких складає 3 535 грн.

Як вбачається з матеріалів справи,

позивач виставив відповідачу рахунок-фактури НОМЕР_4 та направив акт

здачі-прийняття робіт (надання послуг) НОМЕР_4

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК

України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та

інші правочини.

Статтею 202 ЦК України передбачено,

що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення

цивільних прав та обов'язків, правочини 

можуть бути двохсторонніми.

Згідно ч. 1 ст. 208 ЦК України

правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Відповідно

до ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій

формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах,

телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 509 ЦК України передбачено,

що зобов'язаннями є  правовідношення, в

якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити  на користь другої сторони (кредитора) певну

дію або утриматись від виконання  певної

дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку;

зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Таким чином, з аналізу

вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли

договірні правовідносини відповідно до яких позивач надав відповідачу, згідно

відповідної заявки від 03.10.2006 року, послуги перевезення вантажу по маршруту

Брест (Білорусь) - Київ (Україна), а останній зобов'язаний за них

розрахуватись. Оскільки відповідач не розрахувався за послуги, останній

вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, в зв'язку з чим, позивач

має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК

України.

З огляду на наведене, суд дійшов до

висновку, що у відповідача виникло зобов'язання по оплаті наданих послуг

вартістю 3 535 грн.

Проте, відповідач не виконав

належним чином свої зобов'язання по оплаті наданих послуг. З матеріалів справи

вбачається, що позивач надіслав на адресу відповідача претензію № НОМЕР_5 з

вимогою про сплату боргу за надані послуги. Проте, відповідач не надіслав

позивачу відповіді на зазначену претензію.

На день розгляду справи

заборгованість за надані послуги в сумі 3 535 грн. відповідачем не погашена.

Відповідно до ст. 526 Цивільного

кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться. В статті 525 вказаного Кодексу зазначено,

що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не

допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням наведеного, суд

вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 3 535 грн.

заборгованості за надані послуги.

Відповідно до ст. 625 Цивільного

кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання,

повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції та

трьох процентів річних від простроченої суми. За розрахунком позивача індекс

інфляції склав 233,30 грн., а три проценти річних з простроченої суми склали 58

грн. Вказаний розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, суд дійшов до

висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по оплаті наданих

послуг в сумі 3 535 грн., 233,30 грн. індексу інфляції та 58 грн. трьох

процентів річних є правомірними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані,

а відтак підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення

штрафних санкцій у вигляді пені в сумі 282 грн., які позивач просить стягнути з

відповідача  за несвоєчасне виконання

зобов'язань, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 230 ГК України,

штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми

(неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний

сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,

невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України

передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено,

санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Таким чином, з аналізу

вищезазначених норм вбачається, що відповідальність за несвоєчасне виконання

зобов'язання у вигляді штрафних санкцій повинна бути встановлена законом або

договором.

          Статтею 

547 ЦК України передбачено, що правочин 

щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням

письмової форми, є нікчемним.

          Враховуючи, що сторони не узгодили

застосування такого виду відповідальності, як нарахування пені за несвоєчасне

виконання грошового зобов'язання за надані послуги перевезення, у суду відсутні

правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення штрафних санкцій

у вигляді пені в сумі 282 грн.

          За таких обставин, позовні вимоги

підлягають задоволенню частково.

Відшкодування витрат по сплаті

державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених

позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.

124 Конституції України, ст. ст. 11, 15, 202, 208, 509, 525, 526 ЦК України,

ст.ст. 49, 75 ,82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_6) на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю „Станіславська торгова компанія” (76005, м. Івано-Франківськ,  вул. Володимира Івасюка, 62, код 32873692) 3

535 грн. заборгованості, 233,30 грн. індексу інфляції, 58 грн. трьох процентів

річних, 95 грн. витрат по сплаті державного мита та 109,90 грн. за

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання

судовим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову

відмовити.

Дане рішення господарського суду

Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з

дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в

апеляційному або касаційному порядку.

Суддя