Рішення

від 14.04.2021 по справі 219/15148/19

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/15148/19

Провадження № 2/219/157/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

14 квітня 2021 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Зубенко Т.А., прокурора Кудріної Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Бахмуті в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Артемівської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Бахмутської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про стягнення доходу, одержаного від безпідставно збереженого майна ,

В С Т А Н О В И В:

28 грудня 2019 року заступник керівника Артемівської місцевої прокуратури Донецької області Замотаєв В. в інтересах держави в особі Бахмутської міської ради Донецької області звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення доходу, одержаного від безпідставно збереженого майна, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Бахмутської міської ради Донецької області суму доходу, збереженого від використання без достатніх правових підстав земельної ділянки, у розмірі 413128,28 грн. , а також сплачений судовий збір у розмірі 6205,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до рішення Артемівської міської ради Донецької області № 5/2-53 від 27.06.2006 року затверджено технічну документацію із землеустрою та надано земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Артемівська площею 1,8888 га по АДРЕСА_1 в оренду фізичній особі ОСОБА_2 , для обслуговування виробничої бази, терміном на 5 років.

На підставі цього рішення 25.07.2006 року між Артемівською міською радою, як орендодавцем, та ОСОБА_2 , як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки територіальної громади м. Артемівська. Відповідно до пунктів 1, 2 Договору ОСОБА_2 набув в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,8888 га із земель промисловості, підприємств іншої промисловості для обслуговування виробничої бази, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1410300000:00:003:0021. Договір укладено на 5 років з 14 листопада 2006 по 13 листопада 2011 року.

Актом прийому-передачі від 14.11.2006 року до зазначеного договору Артемівською міською радою передано ОСОБА_2 земельну ділянку, межі якої встановлено на місцевості, розташовану по АДРЕСА_1 , загальною площею 1,8888 га, кадастровий номер 1410300000:00:003:0021, для обслуговування виробничої бази.

Виробнича база, яка розташована по АДРЕСА_1 з прилюдних торгів 13.05.2011 року придбана ОСОБА_1 , про що зроблено запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 12548302 від 16.05.2011 року. Після набуття права власності на приміщення виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 заходи до оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під вищезазначеним приміщенням не вживались. Крім того, в період часу з травня 2011 року по березень 2018 року міською радою також заходи до укладення з ОСОБА_1 договору оренди землі під приміщенням виробничої бази, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не вживались. Тільки 03.03.2018 року Артемівською міською радою спрямовано на адресу ОСОБА_1 лист - повідомлення за № 01/07-128 щодо необхідності оформлення правовстановлюючих документів на землю під приміщенням виробничої бази, який відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

Лише 19.04.2018 року листом № 01/07-229 Бахмутською міською радою запропоновано ОСОБА_1 добровільно відшкодувати кошти, збережені ним від використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки, загальною площею 1,8888га, кадастровий номер 1410300000:00:003:0021 по АДРЕСА_1 в період з 08.06.2016 року по 31.03.2018 року в розмірі 508 905,57 грн.

Враховуючи відсутність у відповідача оформлених правовстановлюючих документів на землю по АДРЕСА_1 (нині - м. Бахмуті), то з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельна ділянка за вказаною адресою перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Бахмута. Земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Відповідно до розрахунку Бахмутської міської ради Донецької області, ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою площею 1,8888 га, кадастровий номер 1410300000:00:003:0021, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , мав сплатити кошти за період з 08.06.2016 року по 31.12.2016 року в розмірі 95 211,72 грн., з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року - 331 864,05 грн., з 01.01.2018 року по 31.03.2018 року - 81 829,80 грн.

З інформації Головного Управління ДФС у Донецькій області № 26278/10/05-99-42-10 від 29.03.2019 вбачається, що ОСОБА_1 нараховано та сплачено земельний податок за користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за 2016 рік в розмірі 533,55 грн. та за 2017 рік - 565,57 грн. За 2018 рік нараховано земельний податок в розмірі 565,67грн., який не сплачено.

Таким чином, ОСОБА_1 з урахуванням сплачених сум земельного податку має сплатити кошти, збережені від використання земельної ділянки без оформлення права користування нею за період з 08.06.2016 року по 31.12.2016 року в розмірі 94 678,17 грн. (95 211,72 грн. - 533,55 грн.), за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року - 331 298,48 грн. (331 864,05 грн. - 565,57 грн.), за період з 01.01.2018 року по 31.03.2018 року - 81 829,80 грн., а всього в розмірі 507 806,45 грн.

Проте з урахуванням встановлених законом строків позовної давності ОСОБА_1 має сплатити кошти, збережені від використання земельної ділянки без оформлення права користування нею за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року в сумі 331 298,48 грн. та з 01.01.2018 року по 31.03.2018 року в сумі 81 829,80 грн., а всього в розмірі 413 128,28 грн.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Оскільки орендна плата за користування земельною ділянкою має вноситись до місцевого бюджету Бахмутської міської ради Донецької області з наведеного вбачається, що використання ОСОБА_1 без належного оформлення та здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку комунальної власності по АДРЕСА_1 під об`єктом нерухомого майна, який на праві власності належить відповідачеві, зумовлює ненадходження коштів до місцевого бюджету Бахмутської міської ради, і відповідно, порушує права та інтереси держави в особі зазначеного органу місцевого самоврядування, у тому числі, як власника спірної земельної ділянки.

Бахмутській міській раді з травня 2011 року було відомо про використання ОСОБА_1 земельної ділянки без належного оформлення права користування та за відсутності здійснення сплати орендної плати.

Тільки в квітні 2018 року міською радою здійснено розрахунок суми коштів, одержаних відповідачем за безпідставне збереження майна по АДРЕСА_1 в період з 08.06.2016 року по 31.03.2018 року в розмірі 508 905,57 грн., після чого надіслано на адресу відповідача лист - повідомлення з пропозицією в добровільному порядку їх відшкодувати, яке ним не було отримано.

Вищезазначені порушення інтересів держави та інтересів територіальної громади м. Бахмута свідчать про неналежне виконання своїх повноважень Бахмутською міською радою у розумінні ст. 23 Закону України Про прокуратуру та надає право прокурору здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20 січня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні на вимогах позовної заяви наполягала та просила її задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Позивач Бахмутська міська рада, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, явку свого представника у судове засідання не забезпечила. Від представника позивача ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи без участі представника Бахмутської міської ради. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Заперечень проти заочного розгляду справи від неї не надійшло.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився. Про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)), а ст. 13 ЦК України передбачено заборону на вчинення дій, які б могли завдати шкоди іншій особі, та зловживання правом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до рішення Артемівської міської ради Донецької області № 5/2-53 від 27.06.2006 року затверджено технічну документацію із землеустрою та надано земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Артемівська площею 1,8888 га по АДРЕСА_1 в оренду фізичній особі ОСОБА_2 , для обслуговування виробничої бази, терміном на 5 років (а.с. 13).

На підставі цього рішення 25.07.2006 року між Артемівською міською радою, як орендодавцем, та ОСОБА_2 , як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки територіальної громади м. Артемівська, який зареєстрований у Артемівському міському відділі Донецької Регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному Комітеті України по земельних , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040614700104 від 14.11.2006 року (далі - Договір) (а.с. 14-17).

Відповідно до пунктів 1, 2 Договору, ОСОБА_2 набув в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,8888 га із земель промисловості, підприємств іншої промисловості для обслуговування виробничої бази, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1410300000:00:003:0021.

Пунктом 8 Договору передбачено, що договір укладено на 5 років з 14 листопада 2006 по 13 листопада 2011 року.

Актом прийому-передачі від 14.11.2006 року до зазначеного договору Артемівською міською радою передано ОСОБА_2 земельну ділянку, межі якої встановлено на місцевості, розташовану по АДРЕСА_1 , загальною площею 1,8888 га, кадастровий номер 1410300000:00:003:0021, для обслуговування виробничої бази (а.с. 17).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 189292754 від 19.11.2019 року встановлено, що виробнича база, яка розташована по АДРЕСА_1 з прилюдних торгів 13.05.2011 року придбана ОСОБА_1 , про що зроблено запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 12548302 від 16.05.2011 року (а.с. 33-38).

За приписами частини 1 статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється права власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені без зміни її цільового призначення.

Частиною 2 статті 120 ЗК України передбачено, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Водночас, за змістом статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Судом встановлено, що після набуття права власності на приміщення виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 заходи до оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під вищезазначеним приміщенням не вживались, зокрема, останній із відповідною заявою до Артемівської міської ради не звертався.

Крім того, в період часу з травня 2011 року по березень 2018 року міською радою також заходи до укладення з ОСОБА_1 договору оренди землі під приміщенням виробничої бази, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не вживались.

Тільки 03.03.2018 року Артемівською міською радою спрямовано на адресу ОСОБА_1 лист - повідомлення за № 01/07-128 щодо необхідності оформлення правовстановлюючих документів на землю під приміщенням виробничої бази, який відповідачем залишено без відповіді та задоволення (а.с. 20).

Окрім того, лише 19.04.2018 року листом № 01/07-229 Бахмутською міською радою запропоновано ОСОБА_1 добровільно відшкодувати кошти, збережені ним від використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки, загальною площею 1,8888га, кадастровий номер 1410300000:00:003:0021 по АДРЕСА_1 в період з 08.06.2016 року по 31.03.2018 року в розмірі 508 905,57 грн. (а.с. 21).

Згідно із поштовим повідомленням ПАТ Укрпошта , відповідачем надісланий на його адресу міською радою лист - пропозицію від 19.04.2018 року не отримано, конверт повернувся за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 22).

Після цього Бахмутською міською радою Донецької області повторно заходів щодо направлення листів на адресу ОСОБА_1 з квітня 2018 року не вживалось.

Враховуючи відсутність у відповідача оформлених правовстановлюючих документів на землю по АДРЕСА_1 (нині - м. Бахмуті), то з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельна ділянка за вказаною адресою перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Бахмута.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 належним чином не оформив та не здійснив державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку, на якій розташовано об`єкт нерухомого майна, який перебуває у його власності, Бахмутською міською радою Донецької області з метою реалізації наданих повноважень у сфері земельних правовідносин, передбачених ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування , у складі комісії: начальника Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради Отюніної Н.С., начальника відділу земельних ресурсів Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради Фурашової С.Ю. та заступника начальника відділу архітектури і містобудування Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради Губарева С.Г. 17.04.2018 року проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1410300000:00:003:0021 по АДРЕСА_1 , в ході якого встановлено, що на вищевказаній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна - виробнича база, яка складається із комплексу нежитлових приміщень огороджених цегляним парканом. Земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів.

Межі земельної ділянки площею 1,8888 га, необхідної для обслуговування нежилого приміщенні - виробнича база, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 визначено 19.01.2005 року на підставі акту встановлення меж в натурі з узгодженням суміжних землекористувачів, який складено на замовлення ОСОБА_2 за участю виконавця - ТОВ ВКФ Єва (а.с. 18).

Статтею 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондиційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е ч.1 ст. 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 ЗК України, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та, яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Таким чином, немає підстав для застосування до спірних правовідносин положень чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17, а також у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 474/192/17-ц (провадження № 61-32370св18).

Відповідно до статті 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відповідно до розрахунку Бахмутської міської ради Донецької області, ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою площею 1,8888 га, кадастровий номер 1410300000:00:003:0021, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , мав сплатити кошти за період з 08.06.2016 року по 31.12.2016 року в розмірі 95 211,72 грн., з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року - 331 864,05 грн., з 01.01.2018 року по 31.03.2018 року - 81 829,80 грн. (а.с. 23-24).

Розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 , міська рада здійснила шляхом множення вартості одного квадратного метру спірної земельної ділянки відповідно до проведеної та затвердженої нормативної грошової оцінки землі на коефіцієнт індексації згідно з даними Держгеокадастру на 2016 рік, 2017 рік та 2018 рік відповідно, на всю площу земельної ділянки (1,8888 га), що використовується відповідачем, а також на розмір ставки земельного податку та коефіцієнту до ставки земельного податку, затвердженого рішенням Артемівської міської ради від 27.07.2011 року № 6/9-176, як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю (а.с. 25).

З інформації Головного Управління ДФС у Донецькій області № 26278/10/05-99-42-10 від 29.03.2019 видно, що ОСОБА_1 нараховано та сплачено земельний податок за користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за 2016 рік в розмірі 533,55 грн. та за 2017 рік - 565,57 грн. За 2018 рік нараховано земельний податок в розмірі 565,67 грн., який не сплачено (а.с. 30).

Таким чином, ОСОБА_1 з урахуванням сплачених сум земельного податку має сплатити кошти, збережені від використання земельної ділянки без оформлення права користування нею за період з 08.06.2016 року по 31.12.2016 року в розмірі 94 678,17 грн. (95 211,72 грн. - 533,55 грн.), за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року - 331 298,48 грн. (331 864,05 грн. - 565,57 грн.), за період з 01.01.2018 року по 31.03.2018 року - 81 829,80 грн., а всього в розмірі 507 806,45 грн.

Згідно зі статтею 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Саме такі висновки викладено в постановах Верховного Суду України від 25 березня 2015 року (провадження № 3-21гс15), від 01 липня 2015 року (провадження № 6-178цс15), від 17 лютого 2016 року (провадження № 6-2407цс15) та від 08 червня 2016 року (провадження № 6-3029цс15).

Відтак, з урахуванням встановлених законом строків позовної давності ОСОБА_1 має сплатити кошти, збережені від використання земельної ділянки без оформлення права користування нею за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року в сумі 331 298,48 грн. та з 01.01.2018 року по 31.03.2018 року в сумі 81 829,80 грн., а всього в розмірі 413 128,28 грн.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Відновлення порушених прав ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов`язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки. Крім того, за приписами пункту 4 частини 3 статті 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом ч. 2 ст. 4 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до п. 4 ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , справляння плати за землю належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

За приписами підп. 14.1.147 п.147.1 ст. 147 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майна, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п. 265.1.3 ст. 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з плати за землю.

Пунктом 19 ч.1 ст.64 Бюджетного кодексу України визначено, що до доходів загального фонду бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів належать податок на майно, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону, а також вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Статтею 145 Конституції України гарантовано захист прав місцевого самоврядування в судовому порядку.

Оскільки, орендна плата за користування земельною ділянкою має вноситись до місцевого бюджету Бахмутської міської ради Донецької області з наведеного вбачається, що використання ОСОБА_1 без належного оформлення та здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку комунальної власності по АДРЕСА_1 під об`єктом нерухомого майна, який на праві власності належить відповідачеві, зумовлює ненадходження коштів до місцевого бюджету Бахмутської міської ради, і відповідно, порушує права та інтереси держави в особі зазначеного органу місцевого самоврядування, у тому числі, як власника спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Український народ чи територіальна громада, як його частина, є визначеними Конституцією України суб`єктами права власності на землю в межах території України, рівними в своїх правах перед законом із іншими суб`єктами права власності. Суспільство має право правомірно припускати та одночасно правомірно очікувати, що і окремі члени суспільства (громадяни), і органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування при вирішенні земельних питань додержуються засад правового порядку в Україні, визначених ст. 19 Конституції України.

Суспільство, Український народ, як сукупність окремих суб`єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст. ст. 1, 3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішені земельних питань, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення умов використання земель комунальної власності.

За ч. 1 ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста (ст. 6 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Відповідно до ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Положеннями ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що до віддання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища та до власних (самоврядних) повноважень віднесено справляння плати за землю (ч.1 п. а пп. 4) та до делегованих повноважень здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів (ч.1 п. б пп. 1).

Відповідно до ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

З аналізу вказаних норм законодавства видно, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, нерухоме майно, правомочності власника щодо якого від імені територіальної громади виконує відповідна рада.

Таким чином, уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах є Бахмутська міська рада Донецької області, яка згідно зі ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні є органом, що представляє територіальну громаду м. Бахмута та діє в її інтересах, а також яка у відповідності до ст. 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні має повноваження звертатись до суду з метою реалізації повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Підставою для представництва інтересів держави та безпосередньо інтересів територіальної громади м. Бахмута в особі Бахмутської міської ради є об`єктивна обставина порушення інтересів держави у зв`язку з бездіяльністю позивача, яка полягає у відсутності активних дій (підготовка проекту позову, сплата судового збору тощо), спрямованих на звернення до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати.

Враховуючи повноваження, надані Бахмутській міській раді у земельних відносинах щодо майнових прав територіальної громади м. Бахмута, при здійсненні цих повноважень міська рада повинна дотримуватись принципу належного урядування , який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний та якомога послідовніший спосіб, зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок, сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (пункт 70 рішення Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України ).

Так, Бахмутській міській раді з травня 2011 року було відомо про використання ОСОБА_1 земельної ділянки без належного оформлення права користування та за відсутності здійснення сплати орендної плати.

Тільки в квітні 2018 року міською радою здійснено розрахунок суми коштів, одержаних відповідачем за безпідставне збереження майна по АДРЕСА_1 в період з 08.06.2016 року по 31.03.2018 року в розмірі 508 905,57 грн., після чого надіслано на адресу відповідача лист - повідомлення з пропозицією в добровільному порядку їх відшкодувати, яке ним не було отримано.

Для реалізації наданих повноважень, органи місцевого самоврядування можуть звертатись до суду з позовом, у зв`язку з цим Артемівською місцевою прокуратурою Донецької області спрямовано на адресу міської ради лист від 15.04.2019 року за № 01-38-1730 щодо наявності достатніх підстав для вжиття Бахмутською міською радою цивільно - правових заходів в судовому порядку, спрямованих на стягнення з власника об`єкта нерухомого майна - ОСОБА_1 безпідставно збережених кошів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав, на якій цей об`єкт розміщений, на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Проте Бахмутською міською радою необхідних та достатніх цивільно-правових заходів в судовому порядку не вживались, що підтверджується листом міської ради №01-2113-11 від 24.04.2019 року, у якому зазначено, що міською радою позов до ОСОБА_1 про стягнення доходу, збереженого від використання без достатніх правових підстав земельною ділянкою до суду не подавався через відсутність в Управлінні муніципального розвитку Бахмутської міської ради Донецької області спеціаліста - юрисконсульта, проте зазначена причина не виправдовує тривалу бездіяльність уповноваженого органу щодо захисту суспільно- значимих відносин.

Окрім того, Бахмутською міською радою й дотепер не подано самостійно до суду позову до ОСОБА_1 , не зважаючи на надісланий на їх адресу прокуратурою лист за № 01-38-1730 від 15.04.2019 року, що підтверджується листом Бахмутської міської ради № 01-7022-11 від 29.11.2019 року.

Вищезазначені порушення інтересів держави та інтересів територіальної громади м. Бахмута свідчать про неналежне виконання своїх повноважень Бахмутською міською радою у розумінні ст. 23 Закону України Про прокуратуру та надає право прокурору здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельною ділянкою, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику спірної земельної ділянки - Бахмутській міській раді Донецької області.

Таким чином, на підставі аналізу вказаних вище правових норм та досліджених в судовому засіданні доказів, виходячи з принципу диспозитивності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, тому з відповідача ОСОБА_1 на користь Бахмутської міської ради Донецької області необхідно стягнути дохід, збережений від використання без достатніх правових підстав земельної ділянки, у розмірі 413 128, 28 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь Донецької обласної прокуратури підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 6205,41 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 78, 81, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 22, 59, 1179, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Бахмутської міської ради Донецької області (Донецьке ГУК/Бахмутська МТГ/24062200, ЄДРПОУ 37967785, розрахунковий рахунок UA 578999980314060611000005584, код класифікації доходів 24062200) дохід, збережений від використання без достатніх правових підстав земельної ділянки, у розмірі 413 128 (чотириста тринадцять тисяч сто двадцять вісім) грн. 28 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Донецької обласної прокуратури (розрахунковий рахунок № UA918201720343180002000016251, код ЄДРПОУ 25707002, отримувач - Донецька обласна прокуратура) сплачений судовий збір у розмірі 6205 (шість тисяч двісті п`ять) грн. 41 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Артемівським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Р.Є. Дубовик