Рішення

від 22.04.2021 по справі 637/71/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.04.2021

РІШЕННЯ

Іменем України

20 квітня 2021 року с.м.т.Шевченкове

Шевченківський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Тордія Е.Н. секретар судових засідань - Сергієнко В.С.

номер справи: №637/71/21 (2/637/93/21)

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

участь у справі приймав: позивач - ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщені Шевченківського районного суду Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Шевченківської селищної ради Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

29 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду Харківської області з позовною заявою про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності на земельну ділянку та на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час розгляду справи в судовому засіданні, позивач зменшив позовні вимоги, в частині визнання права власності на земельну ділянку та просив визнати за ним право власності на 2/3 частини житлового будинку ,в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Вона була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_2 . У 2010 році коли мати захворіла та не змогла сама забезпечувати умови свого життя, він переїхав за місцем реєстрації та мешкання матері. Вони розпочали проживати разом, останні 4 місяця перед смертю його мама потребувала сторонньої допомоги так як була безпорадна ,хворою на середцево судину недостатність. Також пояснив, що він не був зареєстрований за місцем постійного проживання матері, але фактично проживав з нею до дня її смерті. Коли мати померла, у 2019 році він здійснив її поховання.

Після смерті матері відкрилась спадщина, яка складається з 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на Ѕ частину житлового будинку та свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частину житлового будинку від 13 березня 1993 року. Заповіту померла не залишила. Враховуючи, що вони з мамою мешкали разом він вважав, що спадщину прийняв. Він є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 .

Звернувшись до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини після смерті матері, йому було відмовлено, в зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини, а також в зв`язку з тим, що не був зареєстрований разом з матір`ю на час відкриття спадщини.

За таких обставин він вимушений звернутися до суду за захистом свого не визнаного права та просить суд, встановити факт постійного проживання з матір`ю на час відкриття спадщини та визнати за ним право власності на 2/3 частину житлового будинку АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник відповідача Шевченківської селищної ради Харківської області, в судовому засіданні, проти задоволення зменшених позовних вимог ОСОБА_1 не заперечував.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.

01 лютого 2021 року по справі постановлена ухвала про відкриття провадження та розгляд справи за правилами загального провадження, призначено підготовче судове засідання на 15 лютого 2021 року. Також відповідачу наданий строк для подання відзиву на позовні вимоги.

Окрім того за клопотанням позивача по справі зроблено запит до нотаріальної контори за для з`ясування наявності заповітів, та інших спадкодавців після смерті ОСОБА_2 , а також до Центральної районної лікарні для з`ясування її стану здоров`я. 8 квітня 2021 року до суду надана заява ОСОБА_3 , про відмову від спадщини на користь позивача.

Ухвалою суду від 8 квітня 2021 року витребувані докази з нотаріальної контори, а саме заповіт складений ОСОБА_2 від 19 грудня 2017 року.

20 квітня 2021 року позивачем надана заява про зменшення позовних вимог в частині визнання за ним права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Представник відповідача Шевченківської селищної ради Харківської області, в судовому засіданні, проти задоволення зменшених позовних вимог ОСОБА_1 не заперечував.

Суд, заслухавши пояснення позивача, свідків, перевіривши матеріали справи, вважає що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

З свідоцтва про народження (серія НОМЕР_1 виданого Шевченківським ЗАГС Харківської області від 31 січня 1962 року) вбачається, що позивач ОСОБА_1 народився, ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.м.т.Шевченкове Харківської області, його матір`ю вказана відповідно: ОСОБА_2 .

Свідоцтвом про смерть ( НОМЕР_2 яке видане повторно Шевченківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 09 жовтня 2020 року) засвідчено той факт, що мати позивача ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За своє життя ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку ( серія ХР № 128884 від 17 червня 2004 року) , кадастровий номер 6325755000:02:001:0060.

З наданого нотаріальною конторою копії заповіту від 19 грудня 2017 року вбачається, що земельну ділянку площею 4.8032 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6325755000:02:001:0060, ОСОБА_2 заповідала ОСОБА_4 .

В судовому засіданні позивач зменшив позовні вимоги, щодо вказаної земельної ділянки, враховуючи наявність заповіту.

Відповідно до свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 березня 1993 року, ОСОБА_2 мала у власності житловий будинок на 2/3 частини за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11-17).

З довідки №3971 Шевченківської селищної ради Харківської області від 09 жовтня 2020 року вбачається, що згідно домової книги гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки №01-17/355 Шевченківської ЦРЛ Харківської області від 19 березня 2021 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 2006 року знаходилася на обліку у сімейного лікаря КНП Шевченківський ЦПМСД з діагнозом: гіпертонічна хвороба ІІ ст..2 ст, ризик високий.ІХС: дифузний кардіосклероз, СН ЦА ст. Диформуючий остеоартроз колінних суглобів.

Згідно відповіді №594/02-17 Шевченківської державної нотаріальної контори Харківської області від 16 жовтня 2020 року, позивачу відмовлено у видачі відповідного свідоцтва, так як він пропустив строк для прийняття спадщини та не був зареєстрованим разом з матір`ю на час відкриття спадщини.

Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили, що родину ОСОБА_2 знають тривалий час. Вони є мешканці одного населеного пункту. Засвідчили, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , який мешкав в АДРЕСА_2 належному його матері більше як 5 років. Остання була особою похилого віку, хворіла, останні роки знаходилася прикутою до ліжка та потребувала сторонньої допомоги, яку надавав син ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_2 останній здійснив її поховання.

Враховуючи надані до суду докази, відповідно до вищевказаних документів, також на підставі пояснень позивача, свідків, суд дійшов до висновку, що на час відкриття

спадщини ОСОБА_1 мещкав разом зі своєю матір`ю, за адресою: АДРЕСА_2 .

Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми .

Відповідно до ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України , суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Кожна особа згідно ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожна особа має право на судовий захист.

Щодо вимог встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини , суд дійшов такого висновку.

Статтею 293 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд в порядку непозовного цивільного судочинства може розглядати справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 2 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України , зазначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення Факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

За змістом п. 3.22 розділу 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого 22 єстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем млютого 2012 року за № 282/20595, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реожуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті проживав разом із спадкодавцем.

На підставі наданих суду доказів, пояснень свідків, приймаючи до уваги, що заявник позбавлений можливості у здійсненні права на спадкування в інший шлях, крім встановлення у судовому порядку факту постійного проживання зі спадкодавцем, суд вважає необхідним задовольнити заяву в цієї частині.

Щодо вимог спадкування після смерті ОСОБА_2 , суд дійшов наступного.

Відносини спадкування регулюються Цивільним кодексом України, який вступив у дію 01 січня 2004 року.

Відповідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

За приписами ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України , передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно до положень ст.1218 Цивільного кодексу України , до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.Спадкоємці відповідно до ст. 1258 Цивільного Кодексу України одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом згідно ст. 1261 Цивільного Кодексу України мають діти спадкодавця, у тому числі зачатті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до п. 4.15 Наказу Мін`юсту від 22 лютого 2012 року № 296/5 зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вказано, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-1V, однією із підстав державної реєстрації прав на нерухоме майно є рішення судів, що набрали законної сили, оскільки визнання права власності на нерухоме майно є прерогативою суду.

Зі змісту ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України вбачається, що спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину чи відмовитися від її прийняття. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу України не подав заяву про відмову від спадщини.

Як зазначалось вище та підтверджується показаннями свідків, належними та допустимими доказами ОСОБА_1 на час відкриття спадщини проживав зі спадкодавцем, заяву про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори протягом 6 місяців не подавав.

Частина 5 статті 1268 Цивільного кодексу України встановлює, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову (зави) відповідачем (заінтересованими особами).

Оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, а також враховуючи, що позивач є спадкоємцем першої черги, визнання за ним права власності не порушають нічиїх прав та інтересів, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Судові витрати, суд залишає за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 200, 206, 259, 268, 293, 315, 316 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.ст. 15,16, 328, 1216, 1218, 1220, 1258, 1225, 1233, 1235, 1261, 1268 Цивільного Кодексу України, ст. 41, 55 Конституції України, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-1V, п. 3.22 розділу 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого 22 лютого 2012 року за № 282/20595,пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Шевченківської селищної ради Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 з спадкодавцем ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент відкриття спадщини за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 2/3 частину житлового будинку АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті, ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи,зазначений строк обчислюється з часу виготовлення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ