Постанова

від 20.04.2021 по справі 927/414/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2021 р. Справа№ 927/414/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Куксова В.В.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 20.04.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Сильченкове"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2020 у справі №927/414/20 (суддя Демидова М.О., повний текст рішення складено 14.12.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ПІВНІЧ"

до відповідача-1 Староталалаївської сільської ради Чернігівської області

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Сильченкове"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача-2 Талалаївська районна державна адміністрація Чернігівської області,

про визнання протиправним та скасування частини рішення, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ПІВНІЧ" подано позов до Староталалаївської сільської ради Чернігівської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Сильченкове", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача-2 - Талалаївська районна державна адміністрація про:

- визнання недійсним та скасування рішення 37-ї сесії 7-го скликання Староталалаївської сільської ради Чернігівської області від 09 квітня 2020 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) не витребуваних часток (паїв) та передачу в оренду" в частині земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: 7425383500:04:001:1083; 7425383500:04:001:1051; 7425383500:04:001:1068; 7425383500:04:001:1079; 7425383500:04:001:0051; 7425383500:04:001:1052; 7425383500:04:001:1080; 7425383500:04:001:0135; 7425383500:04:001:1054; 7425383500:04:001:1069; 7425383500:04:001:1070; 7425383500:04:001:1071;

- визнання недійсними договорів оренди землі, укладених між Староталалаївською сільською радою та ТОВ "Агрофірма Сильченкове", за якими в оренду передано невитребувані земельні частки (паї), з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Староталалаївської сільської ради, а саме:

- договору оренди землі від 15.04.2020, кадастровий номер 7425383500:04:001:1083, площею 3,3081 га, право оренди за яким зареєстровано у ДРРПНМ 17.04.2020 р. за №36302062;

- договору оренди землі від 15.04.2020, кадастровий номер 7425383500:04:001:0051, площею 4,8857 га, право оренди за яким зареєстровано у ДРРПНМ 17.04.2020 р. за №36300403;

- договору оренди землі від 15.04.2020, кадастровий номер 7425383500:04:001:0135, площею 2,6679 га, право оренди за яким зареєстровано у ДРРПНМ 17.04.2020 р. за №36300283;

- договору оренди землі від 15.04.2020, кадастровий номер 7425383500:04:001:1051, площею 4,7443 га, право оренди за яким зареєстровано у ДРРПНМ 17.04.2020 р. за №36299684;

- договору оренди землі від 15.04.2020, кадастровий номер 7425383500:04:001:1052, площею 4,7443 га, право оренди за яким зареєстровано у ДРРПНМ 17.04.2020 р. за №36299806;

- договору оренди землі від 15.04.2020, кадастровий номер 7425383500:04:001:1068, площею 4,0742 га, право оренди за яким зареєстровано у ДРРПНМ 17.04.2020 р. за №36300774;

- договору оренди землі від 15.04.2020, кадастровий номер 7425383500:04:001:1069, площею 4,7443 га, право оренди за яким зареєстровано у ДРРПНМ 17.04.2020 р. за №36300870;

- договору оренди землі від 15.04.2020, кадастровий номер 7425383500:04:001:1070, площею 4,7443 га, право оренди за яким зареєстровано у ДРРПНМ 17.04.2020 р. за №36300979;

- договору оренди землі від 15.04.2020, кадастровий номер 7425383500:04:001:1071, площею 5,2141 га, право оренди за яким зареєстровано у ДРРПНМ 17.04.2020 р. за №36301695;

- договору оренди землі від 15.04.2020, кадастровий номер 7425383500:04:001:1079, площею 1,2136 га, право оренди за яким зареєстровано у ДРРПНМ 17.04.2020 р. за №36300538;

- договору оренди землі від 15.04.2020, кадастровий номер 7425383500:04:001:1080, площею 2,197 га, право оренди за яким зареєстровано у ДРРПНМ 17.04.2020 р. за №36300130;

- договору оренди землі від 15.04.2020, кадастровий номер 7425383500:04:001:1054, площею 5,4673 га, право оренди за яким зареєстровано у ДРРПНМ 17.04.2020 р. за №36299960.

Позовні вимоги позивач обґрунтував порушенням його права на користування земельними ділянками.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2020 у справі №927/414/20 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним рішення 37-ї сесії 7-го скликання Староталалаївської сільської ради Чернігівської області від 09 квітня 2020 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) не витребуваних часток (паїв) та передачу в оренду в частині земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: 7425383500:04:001:1083; 7425383500:04:001:1051; 7425383500:04:001:1068; 7425383500:04:001:1079; 7425383500:04:001:0051; 7425383500:04:001:1052; 7425383500:04:001:1080; 7425383500:04:001:0135; 7425383500:04:001:1054; 7425383500:04:001:1069; 7425383500:04:001:1070; 7425383500:04:001:1071;

Визнано недійсними договори оренди землі, укладених між Староталалаївською сільською радою та ТОВ Агрофірма Сильченкове , за якими в оренду передано невитребувані земельні частки (паї), з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Староталалаївської сільської ради, а саме:

- договір оренди землі від 15.04.2020, кадастровий номер 7425383500:04:001:1083, площею 3,3081 га, право оренди за яким зареєстровано у ДРРПНМ 17.04.2020 р. за №36302062;

- договір оренди землі від 15.04.2020, кадастровий номер 7425383500:04:001:0051, площею 4,8857 га, право оренди за яким зареєстровано у ДРРПНМ 17.04.2020 р. за №36300403;

- договір оренди землі від 15.04.2020, кадастровий номер 7425383500:04:001:0135, площею 2,6679 га, право оренди за яким зареєстровано у ДРРПНМ 17.04.2020 р. за №36300283;

- договір оренди землі від 15.04.2020, кадастровий номер 7425383500:04:001:1051, площею 4,7443 га, право оренди за яким зареєстровано у ДРРПНМ 17.04.2020 р. за №36299684;

- договір оренди землі від 15.04.2020, кадастровий номер 7425383500:04:001:1052, площею 4,7443 га, право оренди за яким зареєстровано у ДРРПНМ 17.04.2020 р. за №36299806;

- договір оренди землі від 15.04.2020, кадастровий номер 7425383500:04:001:1068, площею 4,0742 га, право оренди за яким зареєстровано у ДРРПНМ 17.04.2020 р. за №36300774;

- договір оренди землі від 15.04.2020, кадастровий номер 7425383500:04:001:1069, площею 4,7443 га, право оренди за яким зареєстровано у ДРРПНМ 17.04.2020 р. за №36300870;

- договір оренди землі від 15.04.2020, кадастровий номер 7425383500:04:001:1070, площею 4,7443 га, право оренди за яким зареєстровано у ДРРПНМ 17.04.2020 р. за №36300979;

- договір оренди землі від 15.04.2020, кадастровий номер 7425383500:04:001:1071, площею 5,2141 га, право оренди за яким зареєстровано у ДРРПНМ 17.04.2020 р. за №36301695;

- договір оренди землі від 15.04.2020, кадастровий номер 7425383500:04:001:1079, площею 1,2136 га, право оренди за яким зареєстровано у ДРРПНМ 17.04.2020 р. за №36300538;

- договір оренди землі від 15.04.2020, кадастровий номер 7425383500:04:001:1080, площею 2,197 га, право оренди за яким зареєстровано у ДРРПНМ 17.04.2020 р. за №36300130;

- договір оренди землі від 15.04.2020, кадастровий номер 7425383500:04:001:1054, площею 5,4673 га, право оренди за яким зареєстровано у ДРРПНМ 17.04.2020 р. за №36299960.

Стягнуто з Староталалаївської сільської ради Чернігівської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ПІВНІЧ судовий збір у розмірі 27326 грн. 00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд встановив, що позивач є належним та законним користувачем спірних земельних ділянок, а прийняте Староталалаївською сільською радою оскаржуване рішення порушує законні права позивача, як належного користувача спірних земельних ділянок за діючим договором оренди земельних ділянок, а тому має бути визнане протиправним та скасоване, оскільки Староталалаївською сільською радою свідомо повторно, під час дії договорів оренди з позивачем, укладено договір оренди невитребуваних земельних часток (паїв) із відповідачем 1, у той час як Староталалаївській сільській раді достеменно було відомо про існування договорів оренди, укладених позивачем, що підтверджено наявними у справі доказами.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сильченкове звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2020 у справі №927/414/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Скаржник зазначає, що оскаржуване рішення прийняте за неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з огляду на наступне:

- договір оренди землі від 11.01.2017 не відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про оренду землі", Постанови КМУ "Про затвердження Типового договору оренди землі", у договорі відсутні істотні умови договору, а саме: кадастровий номер, місце розташування та грошова оцінка земельних ділянок, а також наголошує, що договір підлягав обов`язковій державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- апелянт стверджує, що всі без виключення не витребувані земельні ділянки (паї) передані в оренду позивачу договором від 11.01.2017 станом на дату укладення договору уже не являлись не витребуваними земельними частками та перебували в оренді юридичних осіб, на залученні яких наголошував відповідач -2, однак судом не було здійснено процесуальних дій щодо залучення до участі у справі орендарів та власників земельних ділянок, чим на думку апелянт порушено норми процесуального права.

12.01.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Куксов В. В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сильченкове на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2020 у справі №927/414/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 09.02.2021.Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та строки на їх подання.

08.02.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду (електронною поштою) від Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сильченкове надійшло клопотання (вх.№09.1-13/3575/21) про заміну відповідача та третьої особи в порядку правонаступництва.

08.02.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сильченкове надійшло клопотання (вх.№09.1-11/923/21) про заміну відповідача та третьої особи в порядку правонаступництва.

02.02.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, позивач наголошує, що відповідачем - 2 в обгрунтування неправомірності винесеного оскаржуваного рішення не наводиться обґрунтованих підстав та доказів, що підтверджують такі твердження та є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ПІВНІЧ про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сильченкове на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2020 у справі №927/414/20 на 09.03.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сильченкове на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2020 у справі №927/414/20 на 06.04.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сильченкове (вх.№09.1-13/3575/21) про заміну відповідача та третьої особи в порядку правонаступництва.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 06.04.2021, відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сильченкове (вх.№09.1-11/923/21) про заміну відповідача та третьої особи в порядку правонаступництва.

В судове засідання 20.04.2021 з`явились представник позивача та представник відповідача-2. Представник відповідача-1 та представник третьої особи не з`явились, про день та час судового засідання повідомлені належним чином.

Апелянт підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

Позивач заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу, поданого під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення просив залишити без змін.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін які не з`явились в судове засідання.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Талалаївської державної адміністрації Чернігівської області №497 від 30.12.2016 Про передачу в оренду земельних ділянок ТОВ Агрофірма Обрій LTD (т.1, а.с. 26) передано в оренду невитребувані земельні ділянки (паї) Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірмі Обрій LTD (після перейменування відповідно до рішення учасника ТОВ Агрофірмі Обрій LTD від 10.07.2019 (т.1, а.с. 25) у Товариство з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ПІВНІЧ (позивачу у справі) загальною площею 152,5138 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Староталалаївської сільської ради Талалаївського району Чернігівської області на строк до моменту отримання власниками земельних ділянок правовстановлюючих документів на право власності, але не більше 7 років з розміром орендної плати 9% від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок.

До розпорядження № 497 від 30.12.2016 додавався додаток, у якому зазначено перелік невитребуваних земельних часток (паїв) колишнього КСП Перемога на території Староталалаївської сільської ради (т.1, а.с. 27).

11.01.2017 між Талалаївською районною державною адміністрацією Чернігівської області (орендодавець, третя особа) та ТОВ Агрофірма Обрій LTD (орендар, позивач, перейменований відповідно до рішення учасника ТОВ Агрофірмі Обрій LTD від 10.07.2019 (т.1, а.с. 25) у Товариство з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ПІВНІЧ ) укладено договір оренди землі, відповідно до умов п. 1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Староталалаївської сільської ради Талалаївського району Чернігівської області (т.1, а.с. 28-30).

У відповідності до п. 2 договору в оренду передаються земельні ділянки (у кількості 33 не витребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 152,5138 га (рілля) згідно розпорядження Талалаївської державної адміністрації Чернігівської області №497 від 30.12.2016, яке є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 8 договору встановлено, що договір укладено на строк до моменту отримання власниками земельних ділянок правовстановлюючих документів на право власності, але не більше 7 років. Після закінчення строку дії договору оренди орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Згідно з п. 9 договору щорічна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та визначається у розмірі 9% від нормативно грошової оцінки. Проіндексованої згідно вимог чинного законодавства.

На зазначеному договорі міститься відмітка про реєстрацію договору у Староталалаївській сільській раді, про що вчинено запис у Книзі реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) від 11.01.2017 за №1.

До договору сторонами підписано акт визначення та погодження меж земельних ділянок, які передаються за договором оренди землі від 11.01.2017 та акт прийому-передачі об`єкта оренди (земельних ділянок) за договором оренди землі від 11.01.2017 (т.1, а.с. 31,32).

Як стверджує позивач, орендодавцем у різні періоди часу дії договору оренди землі, відповідно до чинного законодавства була:

1) 2016-2018 роки - Талалаївська районна державна адміністрація, як тимчасовий розпорядник невитребуваними земельними частками, що розташовані за межами населених пунктів;

2) з 01.01.2019 року по теперішній час - Староталалаївська сільська рада Талалаївського району Чернігівської області. Вказана зміна обумовлена тим, що з 01.01.2019 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні . Зі змісту вказаної Закону вбачається, що органи місцевого самоврядування отримують повноваження щодо передачі в оренду для використання за цільовим призначенням нерозподілених земельних ділянок, невитребуваних часток (паїв) після формування їх у земельні ділянки як в межах, так і за межами населених пунктів.

Позивач зазначає, що станом на травень 2020 року позивачем відповідно до договору оренди землі від 11.01.2017 з урахуванням додаткових угод до нього використовується 22 невитребуваних земельних частки (пая) колишнього КСП Перемога на території Староталалаївської сільської ради.

21.04.2020 під час перевірки інформації у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т.1, а.с. 40-81) позивачем виявлено факт реєстрації права оренди невитребуваних земельних ділянок (паїв) у кількості 12 штук на загальну площу 48,0392 га за ТОВ Агрофірма Сильченкове , код 37387229 (відповідач-2). Орендодавцем за виявленими договорами є Староталалаівська сільська рада (відповідач-1).

Як зазначив позивач у позовній заяві, підставою виникнення іншого речового права є рішення органу місцевого самоврядування від 09.04.2020 б/н Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) не витребуваних часток (паїв) та передачу в оренду , договори оренди землі від 15.04.2020. Право оренди зареєстровано 17.04.2020 у спеціальному розділі. Строк дії договору - 15 років, орендна плата встановлена у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За доводами позивача, відповідно до норм Закон України Про доступ до публічної інформації рішення Староталалаїської сільської ради не є оприлюдненим.

22.04.2020 позивач направив до Староталалаївської сільської ради лист №838, у якому просив надати інформацію та документи, на підставі яких здійснено передачу невитребуваних земельних часток (паї). Факт отримання листа Староталалаївською сільською радою підтверджується штампом на вказаному листі (т1, а.с. 84).

У відповіді №108 від 27.04.2020 відповідач-1 вказав про те, що 16.01.2020 до відповідача-1 звернувся із заявою відповідач-2, у якій просив надати дозвіл на розробку та виготовлення технічної документації із землеустрою на не витребуванні паї із зазначенням переліку земельних ділянок з визначеними кадастровими номерами (т.1, а.с. 85).

За результатами розгляду заяви відповідача-2, відповідачем-1 24.01.2020 на 36-й сесії 7-го скликання прийнято рішення Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою , яким надано відповідачу-2 (ТОВ Сильченкове ) дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) не витребуваних земельних часток (паїв) площею 77,5477 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Староталалаївської сільської ради Чернігівської області із зазначеними у рішенні кадастровими номерами земельних ділянок (т.1, а.с. 86).

09.04.2020 Староталалаївською сільською радою Талалаївського району Чернігівської області (37 сесія 7 скликання) прийнято рішення Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок натурі (на місцевості) не витребуваних земельних часток (паїв) та передачу в оренду . Рішенням було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі не витребуваних земельних часток для надання в оренду ТОВ Агрофірма Сильченкове (т.1, а.с. 87).

Спірні договори оренди від 15.04.2020 додані до матеріалів справи (т.2, а.с. 15-75).

Відповідно до листа відповідача-1 №110 від 28.04.2020, направленого на адресу позивача, відповідач-1 стверджує, що у нього відсутня інформація відносно кадастрових номерів земельних ділянок (т.1, а.с. 88).

В обґрунтування позовних вимог позивач серед іншого посилається на факт передачі земельних часток іншому орендарю без припинення дії договору оренди від 11.01.2017.

Таким чином, за доводами позивача, станом на квітень 2020 року існує подвійна передача невитребуваних земельних часток паїв (12 штук) загальною площею 48,0392 га на території Староталалаївської сільської ради, яка виникла у зв`язку із прийняттям 37-ю сесією 7-го скликання Староталалаївською сільською радою Чернігівської області протиправного рішення від 09.04.2020, і як наслідок наявність укладених договорів оренди землі.

Позивач зазначив, що договір оренди землі від 11.01.2017, укладений між позивачем та відповідачем-1, зареєстрований у 2017 році та продовжує діяти до 11.01.2024. Рішення про припинення дії даного договору сторонами не приймалося, земельні частки - паї, власниками - фізичними особами не переоформлювалися.

Ухвалюючи рішення від 09.04.2020 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) не витребуваних часток (паїв) та передачу в оренду (т.1, а.с. 87) Староталалаївська сільська рада знала про наявність у неї на ті ж самі земельні ділянки не розірваного та не визнаного недійсним договору оренди землі з TOB ТАС АГРО ПІВНІЧ , проте, передала в оренду відповідачеві-2 спірні земельні ділянки.

Позивач вважає, що рішення 37-ї сесії 7-го скликання Староталалаївської сільської ради Чернігівської області від 09.04.2020, за умовами якого відповідачеві -2 надано в оренду спірні земельні ділянки, які на праві оренди належать позивачу на підставі діючого договору оренди землі від 11.01.2017, має бути визнане протиправним та скасоване у частині земельних ділянок з кадастровими номерами: 7425383500:04:001:1083; 7425383500:04:001:1051; 7425383500:04:001:1068;7425383500:04:001:1079; 7425383500:04:001:0051; 7425383500:04:001:1052; 7425383500:04:001:1080; 7425383500:04:001:0135; 7425383500:04:001:1054; 7425383500:04:001:1069; 7425383500:04:001:1070; 7425383500:04:001:1071, а договори оренди землі від 15.04.2020, які укладені на підставі оскаржуваного рішення між відповідачем 1 та відповідачем 2, мають бути визнані недійсними та скасовано державну реєстрацію права оренди на спірні земельні ділянки з вище зазначеними кадастровими номерами.

Вищеописані обставини стали підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

Дослідивши обставини справи, доводи учасників справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Перевіривши вказані висновки, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" визначені права та обов`язки орендаря, зокрема, орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Частиною першою ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно положень ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Відповідно до приписів ст. 125 Земельного кодексу України (станом на 06.12.2016) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст.. 126 Земельного кодексу України (станом на 06.12.2016) право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У відповідності до частини 5 ст. 116 Земельного кодексу України (станом на 06.12.2016) земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що законодавством передбачено правило неможливості передачі в користування земельної ділянки без припинення права попереднього користування, в тому числі і орендаря.

Постановою Кабінету Міністрів України N119 від 24.01.2000 затверджено Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), яким передбачено, що реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю). Договір оренди реєструється у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), що ведеться за формою згідно з додатком. Датою реєстрації договору оренди є дата внесення відповідного запису до цієї Книги. На обох примірниках договору оренди ставиться штамп із зазначенням дати реєстрації та номера запису, а також з підписом особи, яка зареєструвала договір.

Стяття 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачає, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Таким чином, на час укладання договору оренди землі від 11.01.2017 державна реєстрація права оренди невитребуваних земельних ділянок не проводилась.

Матеріали справи, її фактичні обставини свідчать про те, що договір оренди землі від 11.01.2017 (том справи 1, а.с. 30) зареєстрований у Староталалаївській сільській раді, про що вчинено запис у Книзі реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) від 11.01.2017 за №1.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що наданий позивачем договір від 11.01.2017 із відповідним записом, підписом та печаткою є належним доказом, оскільки його належність, вірогідність та допустимість не спростована в ході судового розгляду справи, тому суд прийшов до висновку, що зазначений договір оренди зареєстрований у встановленому чинним на день його укладення законодавством порядку: Постановою Кабінету Міністрів України N119 від 24.01.2000 затверджено Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), якого і дотрималися сторони договору оренди землі 11.01.2017.

Як передбачено п. 8 договору оренди землі від 11.01.2017, його укладено на строк до моменту отримання власниками земельних ділянок правовстановлюючих документів на право власності, але не більше 7 років. Після закінчення строку дії договору оренди орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Відтак, обґрунтованим є висновок, що термін дії договору оренди від 11.01.2017 закінчиться у 2024 році і на час розгляду справи вказаний договір не припинив свою дію.

Колегія суддів наголошує, що договір оренди землі від 11.01.2017 не припинявся, не розривався і не визнавався судом недійсним, а тому був чинним на момент укладення і здійснення державної реєстрації прав оренди за спірними договорами оренди землі від 15.04.2020, укладеним між відповідачем-1 та відповідачем-2. Законним орендарем спірних земельних ділянок на даний час залишається саме позивач.

Також необхідно врахувати, що орендодавець (Староталалаївська районна державна адміністрація, а з 01.01.2019 - Староталалаївська сільська рада) приймав розпорядження/рішення, за якими вносилися зміни до договору оренди шляхом укладання додаткових угод про внесення змін до договору оренди землі від 11.01.2017, які реєструвалися у Староталалаївській сільській раді, про що вчинено записи в Книзі реєстрації договорів оренди земельних часток паїв від 27.08.2018, від 10.05.2019, від 07.06.2019 (т.1 , а.с. 34,37,39).

Відповідно до додаткової угоди № 3 від 01.06.2019 (т.1, а.с. 39) в оренду передаються земельні ділянки у кількості 22 невитребувані земельні частки (паї), загальною площею 96,6153 га (рілля) згідно розпорядження голови Талалаївської районної державної адміністрації від 30.12.2016 № 497 Про передачу в оренду земельних ділянок ТОВ Агрофірма Обрій LTD, яке є невід`ємною частиною договору.

Як зазначив позивач, станом на травень 2020 року позивачем відповідно до договору оренди землі від 11.01.2017 з урахуванням додаткових угод до нього використовується 22 невитребуваних земельних частки (пая) колишнього КСП Перемога на території Староталалаївської сільської ради.

При цьому, в межах даної справи оскаржується рішення 37-ї сесії 7-го скликання Староталалаївської сільської ради Чернігівської області від 09 квітня 2020 року, а також заявлено вимогу про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених між Староталалаївською сільською радою та ТОВ Агрофірма Сильченкове , датованих 15.04.2020.

З наведених обставин випливає, що Староталалаївською сільською радою свідомо повторно, під час дії договорів оренди з позивачем, укладено договір оренди невитребуваних земельних часток (паїв) із відповідачем 1 у справі. Староталалаївській сільській раді достеменно було відомо про існування договорів оренди (зокрема беручи до уваги незначну віддаленість часу внесення змін до договору від 11.01.2017 та прийняття спірного рішення) укладених позивачем, що підтверджено наведеними вище доказами.

Заперечуючи проти вказаного, скаржник наголошує, що договір оренди землі від 11.01.2017 фактично є недійсним, оскільки не відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про оренду землі", Постанови КМУ "Про затвердження Типового договору оренди землі", а також підлягав обов`язковій державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, 01.01.2019 набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні від 10.07.2018р. № 2498-VIII, яким, зокрема, було внесено зміни до Перехідних положень Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції Закону № 2498-VIII) з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Як встановлено судом, станом на дату укладення договору оренди від 11.01.2017 орендодавцем за вищевказаним договором оренди була Талалаївська районна державна адміністрація, але відповідно до внесених змін право розпорядження спірними земельними ділянками перейшло до Староталалаївської сільської ради, у зв`язку із чим Староталалаївською сільською радою прийняте протиправне рішення про передачу в оренду відповідачу -2 спірних земельних ділянок за договорами оренди від 15.04.2020.

У матеріалах справи також відсутні докази, що спірні земельні ділянки були передані Талалаївською районною державною адміністрацією (третя особа) до Староталалаївської сільської ради за актом приймання-передачі, а вказані обставини третьою особою та відповідачем-1 не спростовано.

При цьому, як вбачається з наведених приписів законодавства, на час укладання договору оренди землі від 11.01.2017 державна реєстрація права оренди не витребуваних земельних ділянок не проводилась, а матеріалами справи підтверджується, що вказаний договір зареєстрований (на договорі міститься відповідна відмітка) у Староталалаївській сільській раді, про що вчинено запис у Книзі реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) від 11.01.2017 за №1.

У даному контексті суд наголошує, що договір оренди землі від 11.01.2017, укладений між позивачем та відповідачем-1 був зареєстрований у 2017 році та діє до 11.01.2024, рішення про припинення даного договору сторонами не приймалось, земельні частки - паї, власниками - фізичними особами не переоформлювалися, при цьому, вказану обставину відповідачами не спростовано, а відтак, беручи до уваги презумпцію правочину, доводи скаржника спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та наведеними вище обставинами.

Відтак, посилання апелянта на порушення судом вимог ст. 15 Закону України Про оренду землі судом відхиляються, оскільки на момент укладання договору оренди на 2017 рік дані земельні ділянки не були сформовані та не виділені в натурі на місцевості.

Таким чином, станом на дату прийняття рішення 37-ї сесії 7-го скликання Староталалаївської сільської ради Чернігівської області від 09.04.2020, Староталалаївська сільська рада не мала відповідних повноважень передавати в оренду земельні ділянки з кадастровими номерами: 7425383500:04:001:1083; 7425383500:04:001:1051; 7425383500:04:001:1068; 7425383500:04:001:1079; 7425383500:04:001:0051; 7425383500:04:001:1052; 7425383500:04:001:1080; 7425383500:04:001:0135; 7425383500:04:001:1054; 7425383500:04:001:1069; 7425383500:04:001:1070; 7425383500:04:001:1071, оскільки не зареєструвала за собою право розпорядження спірними земельними ділянками у встановленому законом порядку.

Станом на 15.04.2020 (дата надання в оренду відповідачу -2 спірних земельних ділянок) відповідач-1 не мав права передавати спірні земельні ділянки у користування іншій особі (відповідачу-2), оскільки вони перебували у користуванні позивача за діючим (чинними) договором оренди від 11.01.2017.

Згідно з частинами 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

В силу наведених вимог процесуального законодавства, звертаючись до суду за захистом своїх порушених прав, позивач повинен довести належними та допустимими доказами, що такі права були порушені відповідачем (відповідачами).

Колегія суддів, перевіривши доводи сторін та докази, надані на їх підтвердження, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач є належним та законним користувачем спірних земельних ділянок, а прийняте Староталалаївською сільською радою оскаржуване рішення порушує законні права позивача, як належного користувача спірних земельних ділянок за діючим договором оренди земельних ділянок, а тому має бути визнане протиправним та скасоване.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (том 2, а.с. 18-74) право оренди на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 7425383500:04:001:1083; 7425383500:04:001:1051; 7425383500:04:001:1068; 7425383500:04:001:1079; 7425383500:04:001:0051; 7425383500:04:001:1052; 7425383500:04:001:1080; 7425383500:04:001:0135; 7425383500:04:001:1054; 7425383500:04:001:1069; 7425383500:04:001:1070; 7425383500:04:001:1071, право оренди яких підтверджено позивачем, зареєстровано державним реєстратором Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області Мізай Т.Г., 17.04.2020 і виникло на підставі договорів оренди від 15.04.2020 укладених між Староталалаївською сільською радою (відповідач-1, орендодавець) та ТОВ Агрофірма Сильченкове (відповідач-2, орендар).

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно з ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;ґ) відшкодування заподіяних збитків; д)застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України , перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України.

Суду також зазначає, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005.

Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у від 05.11.2019 у справі №906/392/18.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач-2 неправомірно уклав з відповідачем-1 спірні договори оренди від 15.04.2020 та подав його для реєстрації, чим порушено законні права та інтереси позивача, а державним реєстратором здійснено подвійну реєстрацію права оренди за відповідачем-2 на земельні ділянки, які знаходяться у правомірному користуванні (оренді) позивача.

Отже, позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведено наявність його порушених прав відповідачами, що підлягають захисту судом.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшла висновку, що скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано. Усі аргументи апеляційної скарги досліджувались судом та обґрунтовано спростовані, а порушень норм процесуального права, на які посилається апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відтак, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2020 у справі №927/414/20.

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі Кузнєцов та інші проти Російської Федерації зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України , Проніна проти України ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2020 у справі №927/414/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сильченкове на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2020 у справі №927/414/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Сильченкове" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2020 у справі №927/414/20 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 927/414/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.04.2021.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

В.В. Куксов