Постанова

від 21.04.2021 по справі 922/2439/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2021 р. Справа № 922/2439/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В., суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

прокурор - Горгуль Н.В., за посвідченням;

від позивача-1 - не з`явився;

від позивача-2 - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, м. Харків, вх. № 513 Х/З на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.02.2021 р. у справі № 922/2439/18 (суддя - Шарко Л.В.)

за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Дергачі, в інтересах держави в особі:

1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків

2. Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, с. Павлівка Харківської області

до Селянського (фермерського господарства) Процер , с. Павлівка Харківської області

про повернення ділянки

ВСТАНОВИЛА:

03.09.2018 до господарського суду Харківської області надійшла позовна заява заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, поданої в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області, позивач-1), а також в особі Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області (далі - позивач-2) про визнання відсутнім у Селянського (фермерського господарства) Процер (далі - СФГ Процер , відповідач) права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення розміром 32,73 га, розташованої на території Павлівської сільської ради, повернувши її у власність держави.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що право користування спірною земельною ділянкою, що виникло у ОСОБА_1 (засновника фермерського господарства) лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування нею із власником землі, припинилося зі смертю ОСОБА_1 і не входить до складу спадщини, тому право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення розміром 32,73 га, яке у нього було, до спадкоємця (сина) ОСОБА_2 не перейшло.

В обґрунтування підстав для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з даним позовом заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області посилається на те, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області не порушувалося питання визнання відсутнім права постійного користування зазначеною земельною ділянкою.

Представництво інтересів територіальної громади Павлівської сільської ради обумовлюється порушенням фінансових інтересів цієї сільської ради у вигляді недостатнього надходження коштів до місцевого бюджету, якою також не порушувалося питання щодо визнання відсутнім у СФГ Процер права постійного користування земельною ділянкою.

Тобто, в обґрунтування наявності підстав для здійснення інтересів позивачів прокурор посилається на їхню бездіяльність.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.12.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що внаслідок смерті фізичної особи ОСОБА_1 правовідносини, пов`язані з постійним користуванням земельною ділянкою є такими, що припинилися, незважаючи на відсутність такої підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою як смерть фізичної особи, і правовідносини в порядку універсального чи сингулярного правонаступництва відносно права постійного користування за такими відносинами також не передбачені.

Підставою для відмови у задоволенні позову прокурора став висновок суду першої інстанції про неналежний спосіб захисту права, обраний прокурором.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 рішення суду від 04.12.2018 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Посилаючись на постанову ВС від 18.03.2019 у справі № 922/3312/17, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що з моменту реєстрації СФГ земельна ділянка автоматично не переходила в постійне користування СФГ, хоча господарство і отримувало право використовувати ту земельну ділянку, яка була передана її засновнику на весь час поки він залишався членом СФГ та мав право постійного користування цією земельною ділянкою. Крім того, судова колегія не погодилася з висновком суду першої інстанції щодо неналежного способу захисту, який в даному випадку обраний прокурором.

Постановою Верховного Суду від 08.10.2020 зазначені рішення та постанову скасовано, справу № 922/2439/18 передано на новий розгляд до ГСХО.

Згідно з даною постановою, висновки судів обох інстанцій зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, на підставі неактуальних висновків Верховного Суду, до того ж не підтверджені матеріалами справи, за відсутності будь-яких заяв стосовно добровільної відмови як ФГ Процер , так і ОСОБА_1 від права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, з моменту створення СФГ до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Судовою колегією суду касаційної інстанції зазначено, що вирішуючи спір, порушений прокурором у даній справі, судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувалося по суті, з наданням оцінки змісту позовної заяви в цій частині та доданих до неї документів, питання дотримання прокурором вимог ст. 23 ЗУ Про прокуратуру щодо доведення обставин нездійснення чи неналежного здійснення позивачами захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Ухвалою ГСХО від 08.02.2021 р. позов заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури залишено без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Ухвала суду мотивована, зокрема, з тих підстав, що в матеріалах справи містяться повідомлення прокуратури в порядку ст. 23 ЗУ Про прокуратуру від 29.08.2018, адресовані позивачам, проте 01.09.2018 прокурор вже звернувся з позовом до суду, тому сама по собі обставина незвернення ГУ Держгеокадастру у Харківській області та Павлівської сільської ради з позовом протягом певного часового періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання позивачем функцій із захисту інтересів держави.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

За доводами апеляційної скарги, згідно з п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, у разі якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора з`ясувати причини незвернення його до суду з позовом в інтересах держави неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Прокурор стверджує, що про намір ініціювання даного судового спору ним повідомлено ГУ Держгеокадастру у Харківській області листом від 12.07.2018 за № 03-16-4599 вих-18, яким запропоновано надати інформацію щодо законності використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення СФГ Процер , оскільки місцевою прокуратурою вивчається дане питання. На цей лист відділом Держгеокадастру у Богодухівському районі до місцевої прокуратури надано відповідну інформацію. За твердженням прокурора, аналогічний лист 10.07.2018 направлявся і до Павлівської сільської ради.

У визначений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2021 строк учасники справи письмові відзиви на апеляційну скаргу не надали.

21.04.2021 р. прокурором на виконання ухвали суду від 12.04.2021 р. надано до матеріалів справи докази листування з позивачами у порядку ст. 23 ЗУ Про прокуратуру та їхнього реагування.

Крім того, ГУ Держгеокадастру у Харківській області 21.04.2021 р. через канцелярію суду нарочним подано відзив на апеляційну скаргу, який судовою колегією залишений без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 та ст. 263 ГПК України, оскільки:

- у відзиві позивачем-1 не заявлено клопотання на поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого ухвалою САГС від 24.03.2021 р.;

- ухвала суду від 24.03.2021 р. отримана позивачем-1 29.03.2021 р., що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні (т. 3, а.с. 47) та відомостями сайту АТ Укрпошта , що свідчить про наявність у позивача-1 достатньої кількості процесуального часу для підготовки та надання відзиву на апеляційну скаргу, та про пропуск ним означеного строку.

Прокурор у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви прокурором додано лист відділу ГУ Держгеокадастру у Богодухівському районі № 457/104-18 від 19.07.2018, наданого на запит прокуратури № 03-16-4599 вих 18 від 12.07.2018, яким повідомлено, що гр. ОСОБА_2 із запитами відносно спірної земельної ділянки у порядку спадкування до відділу не звертався, а також до відділу не надходило інформації щодо звернень із заявами від СФГ Процер про надання земельної ділянки в суборенду.

Крім того, означеним відділом Держгеокадастру повідомлено прокуратуру про те, що відділ не являється розпорядником земель, не є окремою юридичною особою, а входить до ГУ Держгеокадастру у Харківській області як структурний підрозділ, тому за уточненою інформацією щодо використання земельних ділянок с/г призначення СФГ Процер , які розташовані на території Павлівської сільської ради, прокурору слід звернутися до ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

На стадії апеляційного провадження прокурором до матеріалів справи наданий запит № 03-16-4599вих18 від 12.07.2018, в якому прокурор, керуючись ст. 23 ЗУ Про прокуратуру просив надати інформацію про:

- вартість земельної ділянки;

- чи звертався гр. ОСОБА_2 із заявами про надання спірної земельної ділянки у власність;

- чи надходили заяви від СФГ Процер про надання земельної ділянки в суборенду.

Листом № 03-16.4546вих18 від 10.07.2018 прокурор просив голову Павлівської сільської ради на підставі ст. 23 ЗУ Про прокуратуру надати інформацію щодо дати та факту реєстрації смерті ОСОБА_1 , 1946 р.н. та завірену належним чином копію свідоцтва про смерть.

У відповідь листом № 02-21/277 від 17.07.2018 Павлівська сільська рада повідомила, що не може надати запитувану прокурором інформацію.

Листом № 03-16-5613вих18 від 29.08.2018 прокурор на виконання вимог ст. 23 ЗУ Про прокуратуру повідомив позивачів про здійснення їхніх інтересів у ГСХО.

При цьому, у даному повідомленні прокурором зазначено ті ж самі обставини, що були викладені у листі відділу ГУ Держгеокадастру у Богодухівському районі № 457/104-18 від 19.07.2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, п. 3 ч. 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України (далі - у редакції, чинній на час розгляду справи судами) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 ст. 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру (у редакції, чинній як на час звернення прокурора з позовом до суду, так і на час розгляду справи судами) представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (ч. 3).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1, 2 ч. 4).

Системне тлумачення ст. 53 ГПК України й ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Вказане випливає зі змісту положеннь абз. 1, 2 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва інтересів саме держави, не повинен установлювати протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Така правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Залишаючи позов прокурора без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд першої інстанції зазначив про недотримання прокурором встановленого законом порядку та підстав для представництва інтересів держави, а саме щодо відсутності надання розумного строку позивачам для реагування на виявлені порушення.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права, адже не ґрунтуються на матеріалах справи, з огляду на наступне.

За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт незвернення до суду органу місцевого самоврядування, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом.

Матеріали справи свідчать про те, що повідомленню Дергачівської місцевої прокуратури в порядку ст. 23 ЗУ Про прокуратуру від 29.08.2018 передувало звернення до позивачів із запитом про надання інформації щодо використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення СФГ Процер .

Про наявність такого запиту свідчить лист-відповідь відділу ГУ Держгеокадастру у Богодухівському районі, наданий на запит прокуратури від 12.07.2018, чого судом першої інстанції враховано не було.

В апеляційній скарзі прокурор стверджує, що аналогічний лист 10.07.2018 направлявся і Павлівський сільській раді.

Як зазначено вище, дані документи надані прокурором до матеріалів справи 21.04.2021 р.

Жодних заперечень щодо отримання від Дергачівської місцевої прокуратури запитів та/або повідомлення позивачами в установленому чинним процесуальним законодавством порядку не висловлено. При цьому, судова колегія звертає увагу, що провадження у даній справі порушено ГСХО ще на початку вересня 2018 року, проте до теперішнього часу Павлівська сільська рада не приймає активної участі у судовому процесі, відзиву на позов та/або інших пояснень у справі позивачем-2 не надано.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Така пасивна поведінка позивача-2 у господарському процесі додатково свідчить про його бездіяльність як суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, тому висновки суду першої інстанції щодо ухилення Павлівської сільської ради від самостійного захисту інтересів держави є передчасними.

Факту надсилання означених запитів та обізнаності щодо спірних питань у липні 2018 року позивачами не спростовано, відповідно, ГУ Держгеокадастру у Харківській області (через його відділ у Богодухівському районі), як розпорядник спірної земельної ділянки, та Павлівська сільська рада, як представницький орган, що має захищати фінансові інтереси територіальної громади, з липня 2018 року були обізнані про наявність спору щодо правомірності використання СФГ Процер земельної ділянки с/г призначення площею 32,73 га, проте не вжили жодних заходів для вирішення даного питання.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про залишення позову прокурора без розгляду є передчасним, а оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. 236-238 ГПК України, що є підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора.

За вимогами ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до вимог п. 14 ст. 129 ГПК України, суд апеляційної інстанції в даному випадку не здійснює розподіл судового збору за апеляційною скаргою, що має бути враховано господарським судом Харківської області при розподілі судових витрат після вирішення спору по суті.

Керуючись статтями 226, 269, 270, 275, 280, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.02.2021 р. у справі № 922/2439/18 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 08.02.2021 р. у справі № 922/2439/18 скасувати.

Справу № 922/2439/18 передати на розгляд господарському суду Харківської області на виконання вимог ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 22.04.2021 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя С.В. Барбашова

Суддя О.В. Стойка