Рішення

від 22.04.2021 по справі 910/2359/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2021Справа № 910/2359/21 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІАЛАЙТ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕКАНАЛ ІНТЕР

про стягнення 620 618, 69 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю МЕДІАЛАЙТ (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕКАНАЛ ІНТЕР (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 620 618, 69 грн, з яких: 502 000, 00 грн основний борг, 66 771, 38 грн пеня, 21 317, 55 грн 3 % річних та 30 529, 76 грн інфляційне збільшення.

Позовні вимоги з посиланням на ст. 525, 526, 549, 625, 901 Цивільного кодексу України, ст. 193, 199, 216, 224, 230, 231, 232 Господарського кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором про надання технічних послуг №150119/8-ТУ/2019 від 15.01.2019, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 відкрито провадження в справі №910/2359/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

26.03.2021 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: виписки банку про рух коштів між позивачем та відповідачем, копії оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за період з 15.01.2019 по 25.03.2021, копії рахунку № 1512 від 03.12.2019 і підтвердження, що станом на 25.03.2021 ціна позову залишається незмінною.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 22.02.2021, яка вручена відповідачу 02.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105476343263.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.2019 між позивачем (надалі - виконавець) та відповідачем (надалі - замовник) укладено договір про надання технічних послуг №150119/8-ТУ/2019 від 15.01.2019 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах, передбачених у цьому договорі, а також в додаткових угодах до договору, надавати замовнику послуги щодо технічного забезпечення зйомок телепередачі, з використанням обладнання та технічного персоналу виконавця (надалі - технічні послуги).

Згідно із пунктами 1.2., 1.4. договору, назва телепередачі, вартість, строк і місце надання технічних послуг, перелік і кількість обладнання, за допомогою якого надаються технічні послуги, кількість необхідного технічного персоналу, кількість змін та інші істотні умови за згодою сторін, вказуються в додаткових угодах до цього договору, які після підписання сторонами є невід`ємними складовими частинами договору. Замовник зобов`язується оплатити вартість, належним чином наданих технічних послуг у порядку та на умовах, передбачених у цьому договорі.

Сторони протягом 10 календарних днів після надання технічних послуг за відповідною додатковою угодою до договору, підписують акт прийому-передачі наданих технічних послуг. У випадку виникнення зауважень щодо наданих виконавцем технічних послуг, сторони в акті фіксують виявлені недоліки. При цьому виконавець зобов`язується вчинити необхідні дії для усунення недоліків, помилок, у строки, передбачені замовником (п. п. 2.5., 2.6. договору).

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору, вартість технічних послуг за відповідною телепередачею та за відповідний період надання технічних послуг, вказується у відповідній додатковій угоді до цього договору. Замовник зобов`язується оплачувати виконавцю вартість технічних послуг за відповідною додатковою угодою, не пізніше 5-ти робочих днів з моменту отримання від виконавця рахунку, шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок виконавця, зазначений у статті 10 договору, якщо інше не передбачено у відповідній додатковій угоді до цього договору.

Згідно із пунктами 6.1., 6.2., 6.3. договору, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні шкоду, заподіяну таким невиконанням, або неналежним виконанням, включаючи втрачену вигоду. У випадку порушення термінів оплати технічних послуг за відповідною додатковою угодою на строк, що не перевищує 10 календарних днів, на письмову вимогу виконавця, замовник виплачує пеню у розмірі подвійної обліковою ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. У випадку якщо термін прострочення замовником оплати перевищує 10 календарних днів. Замовник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 20% від суми заборгованості протягом 5-ти банківських днів з дня одержання відповідної письмової вимоги виконавця. У випадку якщо замовник не отримав вказану письмову вимогу від виконавця протягом 15-ти банківських днів з моменту прострочення оплати, виконавець втрачає право на вимогу сплати штрафу.

30.11.2019 укладено додаткову угоду № 12 до договору, відповідно до п. 1.6., якої вартість технічних послуг складає 676 386, 00 грн.

Пунктом 2 додаткової угоди № 12 від 30.11.2019 до договору визначено, що оплата вартості послуг, здійснюється замовником протягом п`яти робочих днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг шляхом виплати відповідної суми коштів у безготівковій формі на поточний рахунок виконавця.

Позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги з технічного забезпечення зйомок телепередачі, що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг № 171 від 25.12.2019 до договору, який підписаний сторонами без будь-яких зауважень та скріплений печатками товариств, відповідно до якого вартість технічних послуг складала 676 386, 00 грн.

У свою чергу відповідач, згідно із платіжним доручення від 30.10.2020 частково оплатив надані технічні послуги на суму 174 386, 00 грн.

04.02.2021 позивачем було надіслано відповідачу вимогу про сплату заборгованості у сумі 620 618, 69 грн.

Проте, як зазначає позивач, відповідач відповідь на вимогу не надав та зобов`язання за договором не виконав. Несплаченими залишились грошові кошти в сумі 502 000, 00 грн.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг за договором про надання технічних послуг, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 502 000, 00 грн, 66 771, 38 грн пені, 21 317, 55 грн 3 % річних та 30 529, 76 грн інфляційних втрат.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що укладений позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до норм ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Із матеріалів справи (акт прийому-передачі наданих послуг № 171 від 25.12.2019) вбачається, що позивачем на виконання умов договору було надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 676 386, 00 грн.

Суд зазначає, що вказаний акт підписано з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем, у свою чергу надані послуги сплачено лише частково - в сумі 174 386, 00 грн, отже несплаченими залишились послуги на загальну суму 502 000, 00 грн (676 386, 00 грн - 174 386, 00 грн).

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача заборгованості за надані послуги в сумі 502 000, 00 грн, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості за договором.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 21 317, 55 грн 3% річних за період з 31.12.2019 по 03.02.2021 та 30 529, 76 грн інфляційних втрат за період січень 2020 року по січень 2021 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок 3% річних наданий позивачем, судом встановлено, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не вірно визначено період з якого починається нарахування 3% річних та не вірно визначено кількість днів прострочення за період з 01.01.2021 по 03.02.2021. Судом здійснено власний перерахунок 3 % річних за період з 04.01.2020 по 03.02.2021, з урахуванням існуючої заборгованості та розмір 3 % річних за розрахунком суду становить 20 627, 58 грн.

Тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню в розмірі визначеному судом - 20 627, 58 грн.

Також, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 30 529, 76 грн за період січень 2020 року по січень 2021 року, суд встановив, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не вірно застосовано при розрахунку індекс інфляції за січень 2021 року - 100, 20, а вірним є - 101, 30. У зв`язку з чим, судом здійснено власний перерахунок інфляційних втрат за період січень 2020 року по січень 2021 року, за розрахунком суду становить 36 173, 89 грн.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України згідно якого, суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги в межах заявлених позивачем вимог.

Тому вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню в розмірі визначеному позивачем - 30 529, 76 грн.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 66 771 ,38 грн пені за період з 31.12.2019 по 30.06.2020.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 6.2. договору право позивача, у випадку порушення термінів оплати технічних послуг за відповідною додатковою угодою на строк, що не перевищує 10 календарних днів, на письмову вимогу позивача, відповідач виплачує пеню у розмірі подвійної обліковою ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені в сумі 66 771, 38 грн за період з 31.12.2019 по 30.06.2020 суд встановив, що він виконаний невірно, оскільки позивач не вірно визначив період початку нарахування пені. Пунктом 2 додаткової угоди № 12 від 30.11.2019 до договору визначено, що оплата вартості послуг, здійснюється замовником протягом п`яти робочих днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг, так як акт прийому-передачі наданих послуг № 171 підписаний сторонами 25.12.2019 то враховуючи, що 29, 30, 31 грудня 2019 року та 1 січня 2020 року - вихідні, строк нарахування пені почався 04.01.2020 та закінчився 04.07.2020

Таким чином, враховуючи кінець періоду визначений позивачем, а саме до 30.06.2020, судом здійснено власний розрахунок пені, за період з 04.01.2020 по 30.06.2020, за розрахунком суду становить 64 774, 12 грн, а тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі визначеному судом.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 502 000, 00 грн основного бору, 64 774, 12 грн пені, 20 627, 58 грн 3 % річних та 30 529, 76 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються пропорційно на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕКАНАЛ ІНТЕР (01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 30, ідентифікаційний код 23507865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІАЛАЙТ (04116, місто Київ, вулиця Молдавська, будинок 17-Я, ідентифікаційний код 38013409) 502 000, 00 (п`ятсот дві тисячі) грн 00 коп. основного боргу, 64 774 (шістдесят чотири сімсот сімдесят чотири) грн 12 коп. пені, 20 627 (двадцять тисяч шістсот двадцять сім) грн 58 коп. 3 % річних та 30 529 (тридцять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) грн 76 коп. інфляційних втрат, 9 268 (дев`ять тисяч двісті шістдесят вісім) грн 98 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань