Рішення

від 22.04.2021 по справі 917/1968/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2021 Справа № 917/1968/20

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., при секретарі судового засідання Сілаєвій О. Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"

до Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод"

про стягнення 704996,51 грн

представники сторін не з`явилися

встановив :

До господарського суду Полтавської області надійшов позов Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" до Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" про стягнення 704996,51 грн за договором поставки товару № 0403-СН/172/2-19 від 10.12.2019р., у тому числі: 625659,60 грн. основного боргу, 46021,02 грн. - пені, 13799,65 грн. - 3% річних, 19516,24 грн. - інфляційних.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлений товар.

Відповідач у відзиві на позов (вхід. № 1450 від 08.02.2021) повідомив про намір укласти з позивачем мирову угоду у цій справі. Також, відповідач зазначив про сплату 21.01.2021 позивачу 208 553,20 грн. основного боргу; прохає зменшити розмір пені на 100% та надав контррозрахунок інфляційних та 3% річних (т. 1 а.с. 213-218).

Позивач у заперечені на відзив (вхід. № 1894 від 18.02.2021) повідомив про те, що мирова угода між сторонами не була підписана; після відкриття провадження у справі відповідач сплатив 208 553,20 грн. основного боргу; позивач заперечує проти зменшення пені; прохає стягнути з відповідача судовий збір на підставі ч. 3 ст. 130 ГПК України (т. 2 а.с.16).

Відповідач у додаткових поясненнях (вхід. № 2447 від 04.03.2021) повідомив про сплату 23.02.2021 позивачу 208 553,20 грн. основного боргу; прохає зменшити розмір пені на 100% та відмовити у стягненні інфляційних та 3% річних (т. 2 а.с. 21-22).

Відповідач подав у додаткових поясненнях (вхід. № 3671 від 05.04.2021) повідомив про сплату 23.03.2021 позивачу 208 553,20 грн. основного боргу; зазначив, що основний борг ним погашений повністю; прохає зменшити розмір пені на 100% та відмовити у стягненні інфляційних та 3% річних.

Позивач у клопотанні (вхід. № 3557 від 01.03.2021) підтвердив сплату відповідачем 625659,60 грн. основного боргу повністю після відкриття провадження у справі; повідомив, що заявлені до стягнення суми пені, 3% річних, інфляційних та судовий збір відповідачем не компенсовані.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

У даній справі судом були вчинені такі процесуальні дії.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2020р. даний позов був переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (т.1, а.с.198).

Ухвалою господарського суду від 21.12.2020 року було залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення недоліків (т.1, а.с.200). Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (т.1, а.с.204-205).

За даним позовом ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.01.2021р. відкрито провадження у справі № 917/1968/20, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження в підготовче засідання та встановлено сторонами строки для подання заяв по суті справи (т.1, а.с.210).

Ухвалою від 09.02.2020р. суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів (т.2 а.с.9).

Ухвалою від 06.04.2021р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Про час та місце розгляду справи по суті сторони повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 06.04.2021р.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази та пояснення, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 22.04.2021р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Акціонерним товариством "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (далі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки товару № 0403-СН/172/2-19 від 10.12.2019р. (далі - Договір; т.1, а.с.15-19).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань зареєстровано змінену найменування Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (ідентифікаційний код 05756783) на Акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" (ідентифікаційний код 05756783).

Таким чином, Акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" є стороною за договором поставки товару № 0403-СН/172/2-19 від 10.12.2019р.

Згідно п. 1.1. Договору позивач (постачальник) зобов`язався поставити та передати у власність покупцю (відповідачу) визначений цим договором товар, а відповідач (покупець) зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно п. 1.2. Договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатками до цього договору. В специфікації № 1 сторони узгодили поставку товару на загальну суму 2124000,00 грн.

Відповідно до п. 2.3 Договору датою поставки вважається дата календарного штемпеля на залізничній накладній станції Крюків-на Дніпро Південної залізниці.

Згідно з п.6.1. Договору розрахунки за товар здійснюються на умовах відстрочки платежу 30 календарних днів з дати поставки.

Згідно з п.6.2. Договору оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що визначений у цьому Договорі.

Згідно з п.10.5. Договору у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов`язання від суми заборгованості за кожний день прострочення.

За п. 13.2 Договору строк його дії встановлений до 31.12.2020р., а в частині розрахунків до повного їх виконання.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 870229,36 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними:

видатковою накладною № В-00005557 від 30.12.2019р. на суму 97774,80 грн. та залізничною накладною № 47044516 від 19.12.2019р.,

видатковою накладною № В-00005558 від 30.12.2019р. на суму 97951,80 грн. та залізничною накладною № 47014949 від 18.12.2019р.,

видатковою накладною № В-00005605 від 01.01.2020р. на суму 12133,36 грн. та залізничною накладною № 47106885 від 22.12.2019р.,

видатковою накладною № В-00005604 від 01.01.2020р. на суму 24532,20 грн. та залізничною накладною № 47100441 від 21.12.2019р.,

видатковою накладною №В-00005633 від 01.01.2020р. на суму 12177,60 грн. та залізничною накладною № 47129325 від 22.12.2019р.,

видатковою накладною № В-00000383 від 28.01.2020р. на суму 12177,60 грн. та залізничною накладною №47049574 від 25.01.2020р.,

видатковою накладною № В-00000384 від 29.01.2020р. на суму 48710,40 грн. та залізничною накладною № 45099934 від 27.01.2020р.,

видатковою накладною № В-00000385 від 31.01.2020р. на суму 73419,60 грн. та залізничною накладною № 45134608, №45134616 від 28.01.2020р.,

видатковою накладною № В-00000395 від 29.01.2020р. на суму 24709,20 грн. та залізничною накладною № 45110699 від 28.01.2020р.,

видатковою накладною № В-00000396 від 31.01.2020р. на суму 36709,80 грн. та залізничною накладною № 45134624 від 28.01.2020р.,

видатковою накладною № В-00000576 від 11.02.2020р. на суму 12531,60 грн. та залізничною накладною № 45425204 від 07.02.2020р.,

видатковою накладною № В-00000577 від 11.02.2020р. на суму 12354,60 грн. та залізничною накладною № 45425220 від 07.02.2020р.,

видатковою накладною № В-00000665 від 17.02.2020р. на суму 49064,40 грн. та залізничною накладною № 45602653 від 14.02.2020р.,

видатковою накладною № В-00000685 від 17.02.2020р. на суму 12354,60 грн. та залізничною накладною № 45602703 від 14.02.2020р.,

видатковою накладною № В-00000710 від 17.02.2020р. на суму 122661,00 грн. та залізничною накладною № 45666948 від 15.02.2020р.,

видатковою накладною № В-00000711 від 17.02.2020р. на суму 98128,80 грн. та залізничною накладною № 45625332 від 14.02.2020р.,

видатковою накладною № В-00000746 від 21.02.2020р. на суму 12354,60 грн. та залізничною накладною № 45701372 від 16.02.2020р.,

видатковою накладною № В-00000747 від 21.02.2020р. на суму 48887,40 грн. та залізничною накладною № 45701364 від 16.02.2020р.,

видатковою накладною № В-00000748 від 20.02.2020р. на суму 24709,20 грн. та залізничною накладною № 45727922 від 17.02.2020р.,

видатковою накладною № В-00000749 від 20.02.2020р. на суму 12354,60 грн. та залізничною накладною № 45737855 від 17.02.2020р.,

видатковою накладною № В-00000750 від 20.02.2020р. на суму 12354,60 грн. та залізничною накладною № 45737863 від 17.02.2020р.,

видатковою накладною № В-00000780 від 24.02.2020р. на суму 12177,60 грн. та залізничною накладною № 45803152 від 19.02.2020р. (а.с.25-28, 30-33, 35-38, 40-43, 45-48, 50-53, 55-58, 60-65, 67-70, 72-75, 77-80, 82-85, 87-90, 92-96, 98-104, 106-109, 111-114, 116-119, 121-124, 126-129, 131-134, 136-139).

На оплату товару позивач виписав відповідачу рахунки-фактури № В-00005557 від 30.12.2019р., № В-00005558 від 19.12.2019р., № В-00005605 від 01.01.2020р., № В-00005604 від 01.01.2020р., № В-00005633 від 01.01.2020р., № В-00000383 від 28.01.2020р., № В-00000384 від 29.01.2020р., № В-00000385 від 31.01.2020р., № В-00000395 від 29.01.2020р., № В-00000396 від 31.01.2020р., № В-00000576 від 11.02.2020р., № В-00000577 від 11.02.2020р., № В-00000665 від 17.01.2020р., № В-00000685 від 17.02.2020р., № В-00000710 від 17.02.2020р., № В-00000711 від 17.02.2020р., № В-00000746 від 21.02.2020р., № В-00000747 від 21.02.2020р., № В-00000748 від 20.02.2020р., № В-00000749 від 20.02.2020р., № В-00000750 від 20.02.2020р., № В-00000780 від 24.02.2020р. (т.1, а.с. 24, 29, 34, 39, 44, 49, 54, 59, 66, 71, 76, 81, 86, 91, 97, 105, 110, 115, 120, 125, 130, 135).

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 244569,76 грн. Це підтверджується виписками по особовому рахунку позивача (т.1, а.с.140-141).

На дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість за отриманий товар в сумі 625659,96 грн. відповідачем не була сплачена.

Фактично залишився неоплаченим товар, поставлений за видатковими накладними № В-00000383 від 28.01.2020р. на суму 12177,60 грн., № В-00000384 від 29.01.2020р. на суму 48710,40 грн., № В-00000385 від 31.01.2020р. на суму 73419,60 грн., № В-00000395 від 29.01.2020р. на суму 24709,20 грн., № В-00000396 від 31.01.2020р. на суму 36709,80 грн., № В-00000576 від 11.02.2020р. на суму 12531,60 грн., № В-00000577 від 11.02.2020р. на суму 12354,60 грн., № В-00000665 від 17.02.2020р. на суму 49064,40 грн., № В-00000685 від 17.02.2020р. на суму 12354,60 грн., № В-00000710 від 17.02.2020р. на суму 122661,00 грн., № В-00000711 від 17.02.2020р. на суму 98128,80 грн., № В-00000746 від 21.02.2020р. на суму 12354,60 грн., № В-00000747 від 21.02.2020р. на суму 48887,40 грн., № В-00000748 від 20.02.2020р. на суму 24709,20 грн., № В-00000749 від 20.02.2020р. на суму 12354,60 грн., № В-00000750 від 20.02.2020р. на суму 12354,60 грн., № В-00000780 від 24.02.2020р. на суму 12177,60 грн.

В зв`язку з викладеним позивачем у позові заявлено вимоги про стягнення 625659,60 грн. основного боргу.

Після відкриття провадження у даній справі відповідач сплатив позивачу 625659,60 грн. основного боргу за платіжними дорученнями № 91428 від 21.01.2021р., №93560 від 23.02.2021р., №94697 від 23.03.2021р. Дана обставина підтверджена позивачем у клопотанні (вхід. №3557 від 01.04.2021).

Зазначене свідчить про відсутність предмету спору між сторонами в частині вимог про стягнення 625659,60 грн. основного боргу, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині згідно з п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

При вирішенні спору в іншій частині суд зазначає наступне.

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 Господарського кодексу України.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач, посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов`язань з оплати товару, заявив вимоги про стягнення 46021,02 грн. пені, нарахованої за період 27.02.2020р. - 21.09.2020р. поетапно (т.1, а.с.4-5).

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п.6.1 Договору розрахунки за товар здійснюються на умовах відстрочки платежу 30 календарних днів від дати поставки.

В ч. 5 ст. 254 ЦК України вказано, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Після проведення перерахунку пені у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 5 ст. 254 ЦК України, суд встановив, що належна до стягнення сума пені становить 45867,34 грн. Позовні вимоги в цій частині задовольняються судом.

В іншій частині вимоги про стягнення пені судом відхиляються за їх безпідставністю.

Посилання відповідача у відзиві на те, що він звільняється від відповідальності за прострочення оплати внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли в результаті встановлення карантину, судом відхиляється з таких мотивів

В ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

В ч.1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В розділі 11 Договору сторони домовилися про наступне:

- підп.11.1 - сторона звільняться від визначеної цим Договором та (або) іншим в Україні законодавством відповідальності за повне чи часткове порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення стало внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому договорі, за умови, що їх настання було засвідчено у визначеному цим договором порядку (п. 11.1. Договору);

- підп.11.1.1. - під форс-мажорними обставинами у цьому Договорі розуміються випадок та непереборна сила;

- підп.11.1.2. - під непереборною силою у цьому Договорі розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо Сторін характеру, які виникають без вини Сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню Сторін, які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна при всій турботливі обачності відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха біологічного, техногенні антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин й обладнання, масові епідемії, епізоотії; епіфітотії тощо), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські хвилювання, тероризму, масові страйки та локаути, бойкоти тощо), а також видання заборонних або обмеж; нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборони чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання Сторонами цього Договору чи тимчасово перешкоджають такому виконанню;

- підп.11.1.3. - під випадком у цьому Договорі розуміються будь-які обставини, які не вважаються непереборною силою за цим Договором і які безпосередньо не обумовлені діями Сторін та не пов`язані із причинним зв`язком, які виникають без вини Сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню Сторін не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна при всій турботливо; обачності відвернути (уникнути);

- підп. 11.1.4. - не вважаються випадком недодержання своїх обов`язків контрагентом тієї Стороні порушила цей Договір, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання цього Договору, відсутність у Сторони, що порушила Договір, необхідних коштів;

- підп.11.2. - настання непереборної сили має бути засвідчено компетентним органом, що визначений в Україні законодавством;

- підп. 11.3. - сторона, що має намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов`язана невідкладно з урахуванням можливостей, технічних засобів миттєвого зв`язку та характеру існуючих перешкод повідомити іншу Сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання цього Договору.

В ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» (від 2 грудня 1997 року № 671/97-ВР; зі змінами, внесеними згідно із Законом № 530-IX від 17.03.2020 ) вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2 ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» ).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні, сторона яка посилається на дію форс-мажорних обставин повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом .

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, у відповідності до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката. Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), із зазначенням компетенції ТПП України та регіональних ТПП, форми заяви, необхідних документів, строків видачі сертифікату тощо, визначено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який затверджено рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5).

В підп.11.2. Договору також встановлено, що настання непереборної сили має бути засвідчено компетентним органом, що визначений в Україні законодавством.

Матеріали справи не містять підтверджуючих документів про наявність обставин, що звільняють відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язання. Таких документів відповідачем до суду надано не було. Отже, вказане посилання у відзиві є необгрунтованим.

Відповідач у відзиві також прохає зменшити розмір пені на 100%, посилаючись на складне фінансове становище, відсутність збуту продукції, нетривалий строк прострочення та відсутність збитків у позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд зазначає, що належний до стягнення розмір пені не є завеликим у порівнянні із сумою основного боргу, що була заявлена у позові. Відповідачем не надано суду доказів тяжкого фінансового стану, який не дає можливості сплатити вказану суму пені. Тому суд не вбачає підстав для зменшення пені.

Отже, клопотання відповідача про зменшення пені на 100% судом відхиляється.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період з 27.02.2020р. по 07.12.2020р. позивачем нараховано 13799,65 грн. - 3% річних та 19516,24 грн. інфляційних.

При перевірці правильності нарахування річних судом встановлено, що сума 3% річних становить 13779,48 грн. (розрахунок суду залучено до справи). В цій частині позовні вимоги є обґрунтованими. Вимоги про стягнення 20,17 грн. 3% річних слід відхилити, як безпідставні.

Суд, провівши перевірку правильності нарахування інфляційних, встановив, заявлена до стягнення сума не перевищує розрахункову. Отже, позовні вимоги про стягнення 19516,24 грн. інфляційних задовольняються судом.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 19516,24грн. інфляційних обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Позивач у запереченні на відзив на позовну заяву прохає також покласти на відповідача судовий збір згідно ч. 3 ст. 130 ГПК України.(т.2, а.с.16)

Згідно ч.3ст.130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Позивач відмови від позову не надав, а тому відсутні підстави для відшкодування витрат з відповідача згідно ч.3 ст.130 ГПК України.

Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено 10574,95 грн. судового збору за платіжним дорученням № 1470 від 11.12.2020р. (т.1, а.с.14). Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 14.12.2020 р. (т.1, а.с.199).

В ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Отже, з задоволених судом позовних вимог судовий збір підлягає сплаті у розмірі 2102,00 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2102,00 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито в зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Отже, в іншій частині сума судового збору (залишок суми судового збору за розгляд майнових вимог, провадження за якими було закрито) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. Івана Приходька, буд. 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621; ідентифікаційний код 05756783) на користь Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (вул. Сурікова, буд. 3, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 36716128) 45867 грн 34 коп . - пені, 13779 грн 48 коп . - 3% річних, 19516 грн 24 коп . - інфляційних, 2102 грн 00 коп . відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення 625659,60 грн основного боргу.

4. В іншій частині - у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Полтавської області.

Дата складення повного судового рішення: 22.04.2021.

Суддя Т. М. Безрук