Ухвала

від 22.04.2021 по справі 918/529/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

"22" квітня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/529/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Горплюка А.М. , розглянувши матеріали заяви Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області про розстрочення виконання рішення суду у справі

за позовом Комунального підприємства "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради

до Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Рівненська районна державна адміністрація Рівненської області

про відшкодування збитків у вигляді неодержаного доходу

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

Представники сторін в судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Рівненська районна державна адміністрація Рівненської області про відшкодування збитків у вигляді неодержаного доходу.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12 листопада 2020 року позов задоволено, стягнуто з Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області на користь Комунального підприємства "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради 975 308 грн. 00 коп. збитків у вигляді неодержаного доходу за безкоштовне перевезення пільгових категорій громадян та 14 629 грн. 63 коп. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 лютого 2021 року рішення Господарського суду Рівненської області від 12.11.20 у справі № 918/529/20 залишено без змін.

На виконання вказаного рішення, 01.03.2021 Господарським судом Рівненської області видано наказ.

13.04.2021, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду від 12.11.2020 у справі №918/529/20, якою просить затвердити графік виконання судового рішення строком до 31.12.2030.

Ухвалою суду від 14.04.2021 заяву Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області про розстрочку виконання рішення суду від 12.11.2020 призначено до розгляду на 22.04.2021.

21.04.2021, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви у зв`язку з перебуванням представника управління у відпустці до 28 квітня включно.

Крім того, 22.04.2021, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви. Зазначає, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1635, Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також щодо правонаступництва майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, відбувається передача майна та підписання Актів передачі, де представник Рівненської районної державної адміністрації приймає безпосередню участь.

Також, 22.04.2021, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від Комунального підприємства "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви у зв`язку з перебуванням юрисконсульта у відпустці.

Щодо поданих клопотань про відкладення, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Обставини, що встановлені ч. 2 ст. 202 ГПК України та перешкоджають розгляду заяви в даному судовому засіданні, відсутні.

Частиною 3 ст. 202 ГПК України встановлено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд не визнає поважними причини неявки представників Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області та Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області в судове засідання, оскільки подані клопотання не містять непереборних причин неможливості забезпечити суб`єктом владних повноважень уповноваженого представника для участі у судовому засіданні.

При цьому, суд виходить з того, що у даній справі судом не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

Також суд бере до уваги, що частиною 2 статті 331 ГПК України встановлено присічний десятиденний строк для розгляду вказаної заяви.

З огляду на належне повідомлення представників Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області та Комунального підприємства "Рівнеелектроавтотранс" про дату, час та місце проведення судового засідання, враховуючи присічний 10-денний строк на розгляд заяви, беручи до уваги, що явка сторін не визнавалась обов`язковою, відповідно до ст. 202 ГПК, відсутні підстави для відкладення судового засідання, а неявка представників сторін не перешкоджає розгляду заяви.

З метою уникнення необґрунтованого зволікання при розгляді заяви та виконання завдання господарського судочинства, враховуючи наявність достатньої кількості доказів у справі, судом вирішено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду заяви відмовити та проводити розгляд справи у відсутності представників сторін.

Розглянувши подану Управлінням соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області заяву від 13.04.2021 про розстрочення виконання судового рішення, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується вказана заява, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду цієї заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України, обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

За приписами статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Аналогічна правова позиція була висловлена Конституційним Судом України у рішеннях від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012, від 25 квітня 2012 року у справі № 11-рп/2012 та від 30 червня 2009 року у справі № 16-рп/2009.

Водночас за частиною 1 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

Зі змісту вищенаведених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що підставою для відстрочення, розстрочення, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочення або розстрочення виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що розстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.

Як було зазначено, підставою для відстрочення, розстрочення, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відтак, саме на заявника в контексті приписів статей 74, 76-79 ГПК України покладається обов`язок доведення існування відповідних підстав, тоді як стягувач, у разі наявності заперечень, має навести докази, що спростовують обставини, на які посилається заявник.

У поданій заяві в обґрунтування вимог про розстрочення виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 12 листопада 2020 року строком на десять років, Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області посилалося на недофінансування коштів, які надаються місцевим бюджетом, оскільки Законами України "Про Державний бюджет України" на 2017 рік, 2018 рік та 2019 рік, видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян з державного бюджету місцевим бюджетам не передбачались.

Додатково вказано, що Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області робить все можливе для погашення збитків у вигляді неодержаного доходу за безкоштовне перевезення пільгових категорій громадян та має намір повністю та добровільно погасити борг перед позивачем.

Проте, відповідачем не надано належних доказів того, що на момент розгляду даної заяви дійсно існують виняткові обставини, які спричинюють ускладнення або унеможливлюють виконання судового рішення.

При цьому, твердження заявника про відсутність фінансування та бажання добровільно погасити заборгованість не є тими обставинами, з якими приписи ст. 331 ГПК України пов`язують можливість надання розстрочення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання.

Приписами ч. 5 ст. 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Однак, всупереч вимогам ч. 5 ст. 331 ГПК України, відповідач просить розстрочити виконання рішення суду від 12.11.2020 на 10 років - до 31.12.2030.

Суд також враховує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність заявником наявності правових підстав, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання, прийнятого у даній справі, судового рішення.

Враховуючи викладене, з урахуванням інтересів сторін та прав на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, а також беручи до уваги, що Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області не довело належними та допустимими доказами наявності правових підстав, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання прийнятого у даній справі судового рішення, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області від 13.04.2021 про розстрочення виконання судового рішення - відмовити.

Ухвала згідно частини 2 статті 235 ГПК України підписана та набрала законної сили 22 квітня 2021 року та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя А.М. Горплюк