Постанова

від 18.09.2007 по справі 16/61-07-1099

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/61-07-1099

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"18" вересня 2007 р. Справа № 16/61-07-1099

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  

головуючого: Мирошниченко М. А.,          

суддів:  Ліпчанської Н. В. та  Шевченко В. В.,

 (склад судової колегії змінено згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду №101 від 06.09.2007р.),

при секретарі   -  Волощук О. О.,

за участю представників:

від позивача - Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради –Мельнікова Т.В.,

від 3-ї особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору – виконкому Одеської міської ради –Асташенкова О.І.,

від відповідача за первісними позовами –ПП „Євромоторс” –Новак І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, м. Одеса

на рішення господарського суду  Одеської області  від 10 серпня 2007 року                    

у справі № 16/61-07-1099                                                                                                                                                                                                                                                                                    

за позовом  позивача - Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, м. Одеса  до ПП „Євромоторс”, м. Одеса про знесення об'єкту самочинного будівництва,

за позовом 3-ї особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Виконавчого комітету Одеської міської ради до ПП „Євромоторс”, м. Одеса про знесення об'єкту самочинного будівництва,

та за зустрічним позовом ПП „Євромоторс”, м. Одеса до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності,

                                            ВСТАНОВИВ:

  02.02.2007 року (вх. №1240) у господарському суді Одеської області Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради (далі по тексту –Позивач)  пред'явлено позов до ПП „Євромоторс” (далі по тексту –Відповідач)  про зобов'язання відповідача знести за власний рахунок незавершений будівництвом спецавтоцентр з виставочним салоном, СТО та автомийкою по вул. Грушевського,15-А в м. Одесі (а.с. 2-5, т.1). Свої  вимоги воно мотивувало наступним.

  Інспекцією ДАБК 22.05.2003 р. ПП „Євромоторс” був наданий дозвіл №328/03 на виконання підготовчих робіт для будівництва спецавтоцентру по  вул. Грушевського ріг вул. Ак. Воробйова, дія якого закінчилась 01.12.2003 р. 09.06.2004 р. Інспекцією ДАБК, на підставі погодженої проектно-правової документації, ПП „Євромоторс” було надано дозвіл №341/04 на виконання будівельних робіт з будівництва спецавтоцентру з виставочним салоном, СТО та автомийкою по вул. Грушевського ріг Ак. Воробйова. Термін дії дозволу - до 01.06.2005 р. Суворовською районною адміністрацією виконкому Одеської міської ради 18.09.2003 р. було прийнято розпорядження №1224р “Про надання поштової адреси автосалону ПП „Євромоторс” - вул. Грушевського,15-А. 09.11.2006 р. в результаті перевірки Інспекцією законності ведення робіт по будівництву спецавтоцентру „Євромоторс” по вул. Грушевського,15-А було встановлено, що будівельні роботи по будівництву вищезазначеного спецавтоцентру проводяться, не зважаючи на закінчення терміну дії зазначеного дозволу, а, крім того, даний об'єкт будується з грубим відхиленням від проектної документації. Враховуючи вищевикладене, зазначене будівництво є самочинним та підлягає знесенню, відповідно до вимог чинного законодавства України.

  22.02.2007 р. (вх. №1932) Виконавчий комітет Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області (далі по тексту –Виконком) з позовною заявою до того ж відповідача - ПП „Євромоторс” про знесення спецавтоцентру з виставковим салоном, станцією технічного обслуговування та автомийкою, що розташований по вул. Грушевського,15-А в м. Одесі, посилаючись на  здійснення відповідачем будівництва з порушенням будівельних норм та правил, а також з відхиленням від затвердженого проекту (а.с. 29-32, т.1). В обґрунтування  позову, Виконком послався  на ст.ст. 23,29 ЗУ “Про планування і забудови території”, ст. 5 ЗУ “Про основи містобудування”, ст. 9 ЗУ “Про архітектурну діяльність, п.п.1,2,7 ст. 376 ЦК України.

  Ухвалою від 26.02.2007р. господарським судом Одеської області Виконком  залучено до участі у справі  в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та його позовну заяву прийнято до розгляду сумісно з позовом Позивача (а.с. 37, т.1).

      28.03.2007р. (вх. №3335) Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, звернувся до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до Виконкому та Позивача, в якій просить суд визнати за ним право власності на  спецавтоцентр з виставковим салоном, СТО та автомийкою, що розташований по вул. Грушевського,15-А в м. Одесі (а.с. 60-63, т.1). Свої зустрічні позовні вимоги, з посиланням на ч.5 ст. 376 ЦК України,  Відповідач  мотивував наступним.

   ПП „Євромоторс” за зустрічним позовом є власником земельної ділянки, на якій здійснено будівництво спецавтоцентру з виставочним салоном, СТО та мийкою, що підтверджується рішенням Одеської міської ради №1870-ХХIV від 18.11.2003 р.; №2045- ХХIV від 17.12.2003 р., довідкою Одеського міського управління земельних ресурсів №02/1150-01 вих. від 14.05.2004 р., державним актом на право власності на земельну ділянку від 06.10.2004 р., зареєстрованим в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020450500043. Для будівництва спірного об'єкту ним було отримано всі необхідні дозволи та узгодження і збудований об'єкт відповідає ДБН.

   Ухвалою господарського суду Одеської області 02.04.2007 р. для вирішення питань, які мають суттєве значення для правильного та об'єктивного вирішення спору по даній справі, було призначено судово-будівельну експертизу (а.с. 154-155, т.1), яку було проведено ТОВ ОФ „ИНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА” (а.с. 3-67, т.2).  

  Рішенням господарського суду Одеської області від 10.08.2007 р. (підписаним суддею Желєзною С.П. 16.08.2007 р.) позовні вимоги ПП „Євромоторс” про визнання за ним права власності на спецавтоцентр з виставковим салоном, станцією технічного обслуговування та автомийкою, що розташований по вул. Грушевського,15-А в м. Одесі, задоволені в повному обсязі, у задоволенні позовів Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради  та Виконавчого  комітету Одеської міської ради до ПП „Євромоторс”  відмовлено  (а.с. 326-328, т.2). Таке рішення суд мотивував наступним.

   Як вбачається з матеріалів справи, ПП „Євромоторс” у встановленому законом порядку було набуто право власності  на земельну ділянку, площею 0,80 га, по вул. Грушевського,15а в м. Одесі, що підтверджується державним актом на  право власності на земельну ділянку від 06.10.2004р., зареєстрованим в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020450500043. Будівництво основних частин спірного об'єкту протягом 2003-2005 р.р. здійснювалося за наявності дозволу на виконання будівельних робіт за вих. № 341/04 від 09.06.2004р. Проект будівництва спірного об'єкту нерухомості був розроблений та затверджений у встановленому законом порядку. Однак, як вбачається з акту, складеного інспекторами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Одеси та помічником прокурора Суворовського району м. Одеси, при будівництві спірного об'єкту були встановлені відхилення від проектної документації, а саме: адміністративна будівля виконана з грубим  відхиленням від проекту (змінено архітектурно-планувальну частину); між адміністративною будівлею та мийкою було побудовано двоповерхову споруду; будівлю станції технічного обслуговування побудовано зі змінами в осі В Б виконані  додаткові заїзди для автотранспорту, у зв'язку з чим, позивач та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, наполягають на знесенні спірного об'єкту. З цього приводу, суд зазначає, що, відповідно до ч.7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. Таким чином, застосування правового наслідку  самочинного будівництва, який полягає  у знесенні об'єкту, пов'язується законом з наступними умовами: відхилення від проекту суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, або наявні істотні порушення будівельних норм і правил. Однак, ні Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради, ні Виконавчим комітетом Одеської міської ради не доведено суду існування істотного відхилення від проекту, що суперечить  суспільним інтересам або порушує інтереси інших осіб, а також  не було доведено і фактів істотного порушення ПП „Євромоторс” будівельних норм і правил, при здійсненні будівництва спецавтоцентра з виставковим салоном, СТО та автомийкою, що розташований по вул. Грушевського,15-А в м. Одесі.

  Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, Позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати це рішення та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, а у задоволенні позовних вимог ПП „Евромоторс” до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради відмовити у повному обсязі,  з тих же підстав, що були викладені ним в його позові, а також, враховуючи те, що у судовому засіданні 10.08.2007 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, копії рішення на час звернення з апеляційною скаргою скаржником не отримано, він не мав можливості визначити дату підписання рішення, тобто судом першої інстанції грубо порушені процесуальні права Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради: у своєчасному отриманні рішення суду, а також право на оскарження цього рішення.

  Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2007р. зазначену скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду  на 18.09.2007 р., про що позивач, Виконком та Відповідач за первісними позовами, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

   04.09.2007 р. (вх. №2387) Позивачем до Одеського апеляційного господарського суду надано доповнення до апеляційної скарги, в якому він просив скасувати це рішення та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, а у задоволенні позовних вимог ПП „Евромоторс” до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради відмовити у повному обсязі, з тих же підстав, що були викладені ним в позові. Крім того, позивач послався на те, що місцевий суд неповно з'ясував фактичні обставини справи, дав їм невірну оцінку та визнав за Відповідачем право власності без правових підстав, у порушення чинного законодавства.

    У письмовому відзиві на скаргу Відповідач просив суд залишити її без задоволення, як необґрунтовану, а рішення місцевого суду - без змін.

        Оскільки представники учасників процесу не заявили клопотань про технічну фіксацію судового засідання, така фіксація, відповідно до ст. 81-1 ГПК України, не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.

           Судова колегія відхилила клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи на дві доби для надання йому можливості ознайомитись з доповненням до апеляційної скарги, з огляду на те, що, по-перше, це доповнення направлялось Відповідачу, а, по-друге, Відповідач мав можливість ознайомитись з цим доповненням, яке знаходиться в матеріалах справи, але не скористався без поважних причин своїм процесуальним правом.  

           Представник скаржника (позивача) в усних поясненнях, наданих апеляційному суду, підтримав скаргу і просив її задовольнити на  викладених у ній підставах.

           Представник Виконкому в усних поясненнях, наданих апеляційному суду, підтримав апеляційну скаргу Позивача.

         Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін.

 За згодою учасників процесу, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.  

 Заслухавши усні пояснення  представників Позивача, Виконкому та Відповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги (доповненнями до неї) та запереченнями на неї, дослідивши фактичні обставини і матеріали  справи,  в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам  цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

          Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач є власником земельної ділянки, на якій знаходиться збудований ним об'єкт, знесення якого та визнання права власності на який є предметом цього спору.  

       З матеріалів справи вбачається, що Відповідач отримав всі необхідні дозволи для здійснення будівництва, розробив та затвердив у встановленому порядку проект будівель та отримав відповідні дозволи на виконання будівельних робіт, тобто дії Відповідача та отримані ним дозвільні документи відповідали вимогам чинного законодавства України, в тому числі Законам України “Про планування і забудови території”, “Про основи містобудування” та “Про архітектурну діяльність”.

          Дійсно, матеріали справи свідчать, і ці обставини встановив місцевий суд та визнає Відповідач, що Відповідач здійснив будівництво об'єкту з відхиленням від проекту.

        Проте, згідно ч.7 ст. 376 ЦК України, яка регулює питання знесення самочинного будівництва і на яку посилались Позивач і Виконком у позовах, застосування правового наслідку самочинного будівництва, який полягає у знесенні об'єкту, пов'язується з конкретними умовами: відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, або наявні істотні порушення будівельних норм і правил.

           З викладеного вбачається, і до цього висновку обґрунтовано дійшов місцевий суд, що сам по собі лише факт відхилення від проекту без наявності вищезазначених умов не  може бути підставою для знесення самочинного будівництва.

           На думку судової колегії, в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, які б підтверджували, що зазначене відхилення від проекту суперечить суспільним інтересам або порушує інтереси інших осіб, а також факт істотного порушення Відповідачем будівельних норм і правил при здійсненні будівництва.

           На думку судової колегії, ні Позивач, ні Виконком ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції (не зважаючи на пропозицію суду апеляційної інстанції обґрунтувати свою позицію) не довели наявність вищезазначених обставин (суперечність  суспільним інтересам, порушення інтересів інших осіб, істотного порушення  будівельних норм і правил при здійсненні будівництва), з якими законодавець пов'язує можливість знесення самочинного будівництва, хоча, згідно ст. 33 ГПК України, обов'язок по доказуванню  обставин, на які посилаються особи при зверненні до суду з позовом, лежить на цих особах.

           Навпаки, з наявних у матеріалах справи висновків експертизи вбачається, що зведені Відповідачем будівлі відповідають нормам ДБН та нормативно - технічним вимогам, пред'явлених  до них, виходячи з їх функціонального призначення.  

      За таких обставин, судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов правильного  висновку, що ні Позивач, ні Виконком не довели обґрунтованість своїх позовних вимог і вмотивовано відмовив у задоволенні їх позовів.

          Відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки набуває права власності на збудовані ним будівлі, споруди та інше майно за умови додержання ним архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

        Згідно ч.5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

           Приймачі до уваги те, що Відповідач збудував спірний об'єкт на земельній ділянці, яка належить йому на праві власності, будівництвом цього об'єкту не порушуються права  інших осіб, та, враховуючи, що Позивач та Виконком не довели, що це будівництво  суперечить суспільним інтересам,  порушує  інтереси інших осіб та здійснено з істотним  порушенням будівельних норм і правил при здійсненні будівництва, судова колегія дійшла висновку, що місцевий суд вмотивовано з посиланням на правильно застосовані ним вищезазначені норми матеріального права задовольнив зустрічний позов Відповідача.

         Згідно п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/422 від 10.12.1996р. „Про судове рішення” (з наступними змінами та доповненнями), рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова  кваліфікація  відносин сторін,  виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. При  цьому, необхідно мати на увазі, що, у відповідності зі ст. 43 ГПК України, наявні докази підлягають оцінці в їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду зазда легідь встановленої сили. Такі ж вимоги до судового рішення містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України №11 від 29.12.1976р. „Про судове рішення”.

          Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне  застосування  норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови,  якщо це порушення  призвело  до  прийняття  неправильного рішення.

         На думку судової колегії, місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам і підстав для скасування цього рішення, передбачених ст. 104 ГПК України, судова колегія не вбачає.

           Наведені Позивачем в апеляційній скарзі доводи фактично повторюють його позовні вимоги та доводи, викладені у позові, яким, як зазначалось вище, місцевий  суд дав належну оцінку та вмотивовано визнав їх необґрунтованими. Зазначені доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового  рішення.

         Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.

            Перевіряючи, згідно приписів ст. 101 ГПК України,  законність і обґрунтованість  рішення  місцевого суду в повному обсязі, тобто не тільки на підставах, викладених в апеляційній скарзі, судова колегія не встановила  будь - яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

            З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких, передбачених ст. 104 ГПК України, правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

          Керуючись ст.ст. 99,101-105  ГПК  України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

            Рішення господарського суду  Одеської області  від 10 серпня 2007 року у справі № 16/61-07-1099 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради на зазначене судове рішення – без задоволення.                                                                                

            Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                                               Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                              Ліпчанська Н. В.

                                                                                                         Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано  19.09.2007 р.