Ухвала

від 11.12.2020 по справі 761/38669/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/38669/20

Провадження № 1-кс/761/23477/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю: захисників підозрюваного ОСОБА_3 - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представника потерпілих адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві

клопотання захисникапідозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року (справа №761/13701/20) у кримінальному провадженні №12020110200001032 від 22 лютого 2020 року, за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

ВСТАНОВИВ :

27 листопада 2020 року захисник - адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року (справа №761/13701/20) у кримінальному провадженні №12020110200001032 від 22 лютого 2020 року, за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, в обґрунтування якого зазначив наступне.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року було задоволено клопотання адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах потерпілих цивільних позивачів про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, а саме: земельну ділянку площею 0,099 га, кадастровий номер: 3222485903:02:004:0082 за адресою: Київська обл., Києво Святошинський р-н., село Чайки; домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать підозрюваному ОСОБА_3 .

Зазначає, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального провадження, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, санкція цієї частини статті не передбачає покарання у вигляді конфіскації майна. Крім того, вказує, що цивільні позивачі у своїх позовах не довели факту завдання моральної шкоди, не надали відповідних доказів на підтвердження факту завдання такої шкоди.

Також адвокат ОСОБА_4 вказує, що представники цивільних позивачів, не підтвердили, що саме це майно підозрюваного забезпечить відшкодування шкоди в розмірі наведеному цивільними позивачами.

Таким чином, на думку заявника, арешт на його майно було накладено безпідставно та необґрунтовано, а тому потреба в такому заході забезпечення кримінального провадження відпала.

Захисники підозрюваного ОСОБА_3 - адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судовому засіданні клопотання про скасування арешту на майно підтримали та просили задовольнити.

Представник потерпілих адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 , про скасування арешту майна. Зазначив, що 30 квітня 2020 року ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 залучено до кримінального провадження №12020110200001032 від 22 лютого 2020 року як потерпілих, вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки. Крім того, зазначив, що представником потерпілих в інтересах вказаних потерпілих було подано чотири цивільних позови. Також, 21 травня 2020 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва було задоволено клопотання адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах потерпілих цивільних позивачів про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_3 . Зазначив, що потреба в такому заході забезпечення кримінального провадження відпала як арешт майна не відпала. Просив відмовити в задоволенні клопотання.

Слідчий суддя вивчивши клопотання про скасування арешту майна та дослідивши долучені до нього документи, заслухавши пояснення захисників підозрюваного ОСОБА_3 - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представника потерпілих адвоката ОСОБА_6 , приходить до наступного висновку.

Встановлено, що в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області перебуває кримінальне провадження №12020110200001032 від 22 лютого 2020 року, за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року було задоволено клопотання адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах потерпілих цивільних позивачів про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, а саме: земельну ділянку площею 0,099 га, кадастровий номер: 3222485903:02:004:0082 за адресою: Київська обл., Києво Святошинський р-н., село Чайки; домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать підозрюваному ОСОБА_3 .

Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключно прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому, у відповідності до ч.2, ч.3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положеннями ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року вбачається, що арешт на майно, а саме: земельну ділянку площею 0,099 га, кадастровий номер: 3222485903:02:004:0082 за адресою: Київська обл., Києво Святошинський р-н., село Чайки; домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать підозрюваному ОСОБА_3 , було накладено з метою забезпечення відшкодування шкоди. Слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання про арешт майна потреби органу досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а сукупність отриманих судом даних, відповідно до ст.170 КПК України, була достатньою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020110200001032 від 22 лютого 2020 року наразі триває. Крім того, як вбачається з матеріалів доданих до клопотання, доводи клопотання не містять належного обґрунтування та доказів того,що наданій стадіїрозслідування вищезазначенийзахід забезпеченнявтратив своюактуальністьта які б спростували висновки, викладені в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року, що дає слідчому судді підстави дійти висновку що необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно на теперішній час не відпала, оскільки обставини, на які посилається адвокат ОСОБА_4 в обґрунтування клопотання, підлягають з`ясуванню в ході досудового розслідування.

На підставі викладеного, у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 170-174, 309, 372, 392 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ :

У задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року (справа №761/13701/20) у кримінальному провадженні №12020110200001032 від 22 лютого 2020 року, за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1