Рішення

від 12.04.2021 по справі 120/526/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 р. Справа № 120/526/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Слюсар О.О.,

представника позивача Жарика Б.М.,

представників відповідача Кухрівського О.В., Кушніра Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТИН-БІОСФЕРА"

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

25.01.2021 до суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТИН-БІОСФЕРА" (далі - ТОВ "ЛІТИН-БІОСФЕРА") до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення-рішення від 13.01.2021 за № 0001770701, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 2108570,00 грн;

- податкового повідомлення-рішення від 13.01.2021 за № 0001760701, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 300000,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 75000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у період з 23.11.2020 до 04.12.2020 на підставі наказу № 4123к від 17.11.2020 відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ЛІТИН-БІОСФЕРА" з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за вересень 2019 року, за вересень 2020 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету за вересень 2020 року, по фінансово-господарським правовідносинам позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (код ЄДРПОУ 32665798) (далі - ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ").

За результатами перевірки складено акт від 11.12.2020 за № 4457/02-32-07-01/36564670 про порушення позивачем вимог п. 198.1 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 б), п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), в результаті чого завищено суму від`ємного значення з ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1 Декларації) за вересень 2020 року в сумі 300000,00 грн, а також вимог п. 198.1 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 б), п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 ПКУ, в результаті чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) за вересень 2020 року на суму 2108570,00 грн.

Не погоджуючись з висновками перевірки, позивач подав заперечення на акт перевірки. Однак листом від 11.01.2021 відповідач повідомив позивача про залишення висновків акта перевірки без змін, а 13.01.2021 прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач вважає такі рішення протиправними та зазначає, що реальність господарських операцій з ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" повністю підтверджується сукупністю необхідних первинних та інших документів (договори, акти, податкові накладні, видаткові накладні, акти звірок, акти виконаних/наданих робіт/послуг, документи що підтверджують введення в експлуатацію об`єктів будівництва, на яких здійснювались будівельні роботи, тощо), які надавалися під час перевірки та були у розпорядженні фіскального органу. Водночас свої висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач обґрунтовує виключно наявною у нього податковою інформацією про начебто сумнівність діяльності контрагентів контрагента та неможливістю виконання ними певних будівельних робіт (надання послуг). Отже, позивач наголошує, що йому відмовлено в бюджетному відшкодуванні суми ПДВ та зарахуванні сум до складу податкового кредиту лише з підстав залучення прямим контрагентом ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" субпідрядних організацій, які мають певні ознаки ризикованості, що не відповідає ані нормам права, ані судовій практиці.

Крім того, позивач зазначає, що у нього є вся необхідна та обов`язкова документація на підтвердження як взаємовідносин з контрагентом, так і на підтвердження тієї обставини, що отримані від нього послуги (виконані роботи) безпосередньо стосуються господарської діяльності товариства. Натомість позивач ніколи не мав взаємовідносин з контрагентами ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ", що, відповідно, не може впливати на його право щодо віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку.

Також позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог п. 58.1.2 ст. 58 ПКУ щодо форми та змісту, враховуючи зміни, що були внесені на підставі Закону України від 16 січня 2020 року № 466-IX та набули чинності з 01.01.2021.

Додатково позивач звертає увагу суду на порушення підстав та строків проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЛІТИН-БІОСФЕРА".

Ухвалою суду 01.02.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 03.03.2021.

23.02.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та зазначає, що перевірка позивача була проведена з дотриманням усіх вимог чинного законодавства, в тому числі щодо строків її проведення. Позивач допустив посадових осіб контролюючого органу до перевірки та жодних зауважень щодо її правомірності не мав.

За результатами перевірки встановлено, що на порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПКУ ТОВ "ЛІТИН-БІОСФЕРА" було завищено податковий кредит в сумі 2408569,70 грн, зокрема за вересень 2019 року на суму 1660084,81 грн та за вересень 2020 року на суму 748484,89 грн, за рахунок відображення в складі податкового кредиту ПДВ з операції по отриманню будівельних та девелоперських послуг у загальній сумі 14451418,20 грн., в тому числі ПДВ 2408569,70 грн, у ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ", фактичне надання яких не підтверджено документально.

Так, перевіркою встановлено, що податковий кредит за вересень 2019 року був сформований по взаємовідносинам з вказаним підприємством на підставі податкових накладних від 09.09.2019 № 5, від 16.09.2019 № 6 та від 16.09.2019 № 7 в загальній сумі ПДВ 1660084,81 грн за рахунок відображення будівельних робіт (ПДВ - 1509168,01 грн) та девелоперських послуг (ПДВ - 150916,80 грн) в рамках Договору девелопменту від 01.06.2018 № 27, відповідно до якого ТОВ "ЛІТИН-БІОСФЕРА" (Замовник) за свій рахунок та від свого імені доручає ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (Девелопер) виконати/надати комплекс робіт/послуг, необхідних для реалізації проекту Замовника. Крім того, по взаємовідносинам з цим же контрагентом позивач включив до складу податкового кредиту за вересень 2020 року ПДВ в загальній сумі 748484,89 грн на підставі податкових накладних від 17.09.2020 за № 3 та № 4.

Разом з тим, згідно з наданими до перевірки документами (звітами девелопера) було встановлено, що фактично будівельно-монтажні роботи по Договору девелопменту № 27 від 01.06.2018 виконувалися не безпосередньо ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ", а із залученням сторонніх організацій, таких як ПП "Тепловент", ТОВ БМК "Дельта", ТОВ "Профмонтаж 2012". Водночас наявна у контролюючого органу податкова інформація щодо цих платників та їх контрагентів свідчить про те, що вони займаються реалізацією товарів/послуг (робіт), відмінних від придбаних позивачем, не мають у своєму штаті відповідних працівників, що могли б виконувати будівельні роботи, та мають інші ознаки ризикованості, що ставить під сумнів факт реального здійснення відображених господарських операцій по всьому ланцюгу постачання.

Крім того, відповідач зазначає, що на порушення умов Договору девелопменту № 27 від 01.06.2018 до актів наданих послуг № 230 від 16.09.2019 та № 234 від 17.09.2020 ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" включило вартість послуг різних місяців 2019 та 2020 року відповідно, тоді як згідно з п. 4.1.1.1 Девелопер зобов`язаний щомісячно протягом 5 робочих днів, наступних за звітнім місяцем, погоджувати із Замовником поточний звіт про хід щомісячної реалізації проекту.

Таким чином, на думку відповідача, операції з придбання будівельних робіт та послуг у ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" не підтверджуються на предмет реального їх проведення. Відтак позивач завищив суму податкового кредиту з ПДВ в загальній сумі 2408569,70 грн, в тому числі на 1660084,81 грн за вересень 2019 року та на 748484,89 грн за вересень 2020 року за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по вартості отриманих (придбаних) будівельних та девелоперських послуг від ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ", факт отримання яких не підтверджено документально, в зв`язку з нереальністю здійснення цих послуг (виконання робіт).

Свої дії та рішення відповідач вважає правомірними та просить суду відмовити у задоволенні позову.

Інших заяв по суті від учасників справи не надходило.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, підготовче засідання від 03.03.2021 не відбулося та перенесено на 24.03.2021.

24.03.2021 до суду надійшло клопотання представника відповідача про заміну Головного управління ДПС у Вінницькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Вінницькій області як територіальний орган ДПС на правах відокремленого підрозділу. Клопотання обґрунтовується тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 "Деякі питання територіальних органів Держаної податкової служби" вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, в тому числі Головне управління ДПС у Вінницькій області. Наказом ДПС України від 30.09.2020 за № 529 утворено територіальні органи як відокремлені підрозділи ДПС, зокрема, Головне управління ДПС у Вінницькій області як відокремлений підрозділ ДПС України. Відповідно до наказу ДПС України від 24.12.2020 № 755 "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" розпочати з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС , утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 № 529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови № 893. Враховуючи наведене, в порядку процесуального правонаступництва представник відповідача просить суд замінити Головне управління ДПС у Вінницькій області на Головне управління ДПС у Вінницькій області як відокремлений підрозділ.

Представник позивача щодо задоволення вказаного клопотання не заперечив.

Відтак ухвалою суду від 24.03.2021, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі положень ст. 52 КАС України допущено заміну відповідача у справі, а саме Головного управління ДПС у Вінницькій області, на його правонаступника - Головне управління ДПС у Вінницькій області як відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 44069150).

Ухвалою суду від 24.03.2021, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі з призначенням справи до розгляду по суті на 12.04.2021.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, що відповідають змісту позовної заяви. Просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позов заперечили з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву. Просять суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив таке.

ТОВ "ЛІТИН-БІОСФЕРА" як юридична особа зареєстроване 26.08.2009 Літинською районною державною адміністрацією Вінницької області (ідентифікаційний код 36564670), взяте на податковий облік 27.08.2009 за № 3634 та у спірний період було платником ПДВ відповідно до свідоцтва № 200222083 від 01.07.2015.

На виконання наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області № 4123к від 17.11.2020, керуючись ст.ст. 19, 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 та п. 200.11.ст. 200 ПКУ з 23.11.2020 до 04.12.2020 відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ЛІТИН-БІОСФЕРА" з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за вересень 2019 року, за вересень 2020 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету за вересень 2020 року.

За результатами перевірки складено від 11.12.2020 № 4457/02-32-07-01/36564670, яким зроблено висновки про порушення позивачем вимог п. 198.1 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 б), п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 ПКУ, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1 Декларації) за вересень 2020 року в сумі 300000,00 грн, а також завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) за вересень 2020 року на суму 2108570,00 грн.

Не погодившись з вказаними висновками, позивач подав письмові заперечення на акт перевірки від 29.12.2020 № 179, в яких просив відповідача переглянути результати перевірки та не застосовувати до підприємства фінансові санкції.

Листом Головного управління ДПС у Вінницькій області від 06.01.2021 № 44/6/02-32-07-01-00 заперечення позивача залишено без задоволення, а висновки за результатами перевірки - без змін.

13.01.2021 на підставі вищезазначеного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001770701 про зменшення ТОВ "ЛІТИН-БІОСФЕРА" розміру від`ємного значення суми ПДВ на 2108570,00 грн, а також податкове повідомлення-рішення № 0001760701 про зменшення ТОВ "ЛІТИН-БІОСФЕРА" суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 300000,00 грн та застосування до товариства штрафних санкцій в розмірі 75000,00 грн.

Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПКУ, яка визначає повноваження контролюючих органів, контролюючі органи мають, зокрема, право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПКУ передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою згідно з п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПКУ вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Податковим кодексом України.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби документальних позапланових виїзних перевірок встановлені статтями 78-79 ПКУ.

Так, відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78 ст. 78 ПКУ документальна позапланова виїзна перевірки проводиться у випадку, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Окрім того, за змістом положень п. 200.11 ст. 200 ПКУ контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями:

за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

У визначені цим пунктом терміни проводяться також документальні перевірки, передбачені підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

Судом встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ЛІТИН-БІОСФЕРА" була призначена наказом Головного управління ДПС у Вінницькій області від 17.11.2020 № 4123к саме з підстав, передбачених п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 та п. 200.11.ст. 200 ПКУ.

Водночас предметом перевірки стало питання дотримання товариством вимог податкового законодавства при декларуванні за вересень 2019 року та вересень 2020 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету за вересень 2020 року.

Позивач зазначає, що оскільки перевірка стосувалася також правомірності декларування податкового кредиту за вересень 2019 року в сумі 1660084,81 грн, то з урахуванням приписів пункту 78.1.8. та абзацу 4 пункту 200.11 статті 200 ПКУ відповідач мав право здійснити таку перевірку не пізніше 19.12.2019 (60 днів від граничного строку подання декларації з ПДВ за вересень 2019 року).

Тому, на думку позивача, у даному випадку має місце порушення фіскальним органом строків проведення перевірки.

Втім, з вказаними доводами суд погодитись не може та зазначає, що відповідно до проаналізованих вище норм права документальна позапланова виїзна перевірка проводиться у випадку заявлення платником податків до бюджетного відшкодування з ПДВ та/або з від`ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. гривень. При цьому можливість проведення такої перевірки обмежується терміном у 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання відповідної податкової декларації.

Як видно з матеріалів справи, позивач 20.10.2020 подав декларацію з ПДВ за вересень 2020 року, в якій задекларував від`ємне значення в сумі 19085533,00 грн. З цієї суми 18785533,00 зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, а 300000,00 грн заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку (р. 20.2.1 Декларації).

При цьому згідно з Додатком 3 до вказаної податкової декларації "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" позивач розшифрував суму податку, фактично сплачену у попередніх та звітному періодах постачальникам товарів/послуг, та зазначив, що просить здійснити бюджетне відшкодування в сумі 300000,00 грн за рахунок від`ємного значення, яке виникло за вересень 2019 року по взаємовідносинах з постачальником ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (індивідуальний податковий номер 326657926553).

Таким чином, оскільки в податковій декларації з ПДВ за вересень 2020 року позивач заявив до відшкодування з бюджету ПДВ на суму понад 100 тис. гривень за рахунок сум податку, віднесених до податкового кредиту попереднього звітного періоду (вересень 2019 року) та сплачених у зв`язку з придбанням товарів/послуг у вищезазначеного контрагента, суд не вбачає підстав дійти висновку про порушення відповідачем строків проведення перевірки позивача, що була призначена наказом від 17.11.2020 № 4123к з питань дотримання ТОВ "ЛІТИН-БІОСФЕРА" вимог законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ за вересень 2019 року та вересень 2020 року.

У відповідності до п. 81.1 ст. 81 ПКУ посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Судом встановлено, що до початку проведення документальної позапланової виїзної перевірки головному бухгалтеру ТОВ "ЛІТИН-БІОСФЕРА" Трофимчук О.В. під підпис було вручено копію наказу на перевірку та ознайомлено з направленнями на перевірку за №№ 2943 та 2944 від 23.11.2020. Безспірним є також факт пред`явлення службових посвідчень посадовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області, яких було уповноважено на проведення перевірки.

Відтак суд не бере до уваги посилання позивача на те, що його не було повідомлено у передбачені законом строки та спосіб про проведення перевірки.

Водночас твердження позивача, що наказ на перевірку та відповідне направлення мали бути надіслані товариству за його місцезнаходженням до початку перевірки рекомендованим повідомленням про вручення суд вважає помилковими, оскільки закон допускає альтернативний спосіб повідомлення платника податків про проведення цього виду перевірок, а саме пред`явлення вищезазначених документів його посадовим (службовим) особам або уповноваженому представнику.

Додатково суд враховує, що позивач допустив відповідача до проведення перевірки та під час її проведення надав документи, що стосувалися предмета перевірки.

Щодо посилань позивача на існування двох різних примірників наказу на проведення перевірки, які різняться між собою періодом проведення перевірки (в одному зазначено, що перевіряється дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ за вересень 2020 року, тоді як в іншому - за вересень 2019 року та вересень 2020 року), то в цій частині суд зауважує, що фактично перевірка позивача була проведена підставі наказу № 4123к від 17.11.2020 саме з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за вересень 2019 року та вересень 2020 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету за вересень 2020 року, копія якого до початку перевірки була вручена під підпис головному бухгалтеру ТОВ "ЛІТИН-БІОСФЕРА" Трофимчук О.В.

Відтак суд вважає, що позивачу було достеменно відомо, що є предметом перевірки і який саме період перевіряється. Тому зазначені вище доводи позивача не мають самостійного значення для вирішення цієї справи та не дають підстав для висновку про незаконність проведення перевірки.

При цьому суд зауважує, що в силу приписів п. 81.1 ст. 81 оформлення документів на перевірку з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки, тоді як позивач таким своїм право не скористався.

Отже, доводи позивача в частині недотримання порядку та строків проведення перевірки в ході розгляду справи не підтвердилися, а тому судом відхиляються при наданні оцінки оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відтак, перевіряючи по суті зафіксовані перевіркою порушення, суд керується наступними мотивами.

Як встановлено контролюючим органом за результатами перевірки, до складу податкового кредиту за вересень 2019 року та за вересень 2020 року ТОВ "ЛІТИН-БІОСФЕРА" включило суми ПДВ, сплачені по операціях з придбання будівельних та девелоперських послуг у ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ". Водночас такі господарські операції не підтверджуються документально та реально не здійснювалися, що свідчить про завищення сум податкового кредиту на 1660084,81 грн за вересень 2019 року та на суму 748484,89 грн за вересень 2020 року і як, наслідок, звищення від`ємного значення з ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1 Декларації) за вересень 2020 року на суму 300000,00 грн та від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) за вересень 2020 року на суму 2108570 грн.

В контексті оцінки вказаних висновків перевірки суд зазначає, що у відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За правилами п. 185.1 ст. 185 ПКУ об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В силу вимог п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК уважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку.

Вирішуючи справи із застосуванням наведених правових норм, Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17) визнав, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

Судом встановлено, що на спростування висновків відповідача в частині, що стосуються нереальності господарських операцій з ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ", позивач надав посвідчені копії документів, якими такі операції оформлені і які надавались під час податкової перевірки, що відповідачем не заперечується.

Аналіз таких документів засвідчує, що 01.06.2018 між ТОВ "ЛІТИН-БІОСФЕРА" та ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" укладено Договір девелопменту № 27, відповідно до умов якого ТОВ "ЛІТИН-БІОСФЕРА" (Замовник) за свій рахунок та від свого імені доручає ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (Девелопер) виконати/надати комплекс робіт/послуг, необхідних для реалізації проекту Замовника (будівництво оздоровчого комплексу).

Серед іншого, вказаним Договором передбачено, що:

"п. 1.3 Перелік робіт/послуг, що виконуються/надаються Девелопером Замовнику, їх обсяг, строки виконання/надання, вартість, а також інші істотні умови в кожному конкретному випадку визначаються сторонами у відповідних додатках до даного Договору. Додатки підписуються уповноваженими представниками сторін і з моменту підписання набирають статусу невід`ємних частин цього Договору";

"п. 1.4 Девелопер зобов`язаних організувати реалізацію проекта на умовах, найбільш вигідних для Замовника";

"п. 2.1 Замовник зобов`язаний сплачувати Девелоперу винагороду за виконання покладених на нього зобов`язань в розмірі 10% від вартості фактично виконаних робіт/наданих послуг, у тому числі ПДВ";

"п. 2.3 Замовник та Девелопер відображають факт виконання робіт/надання послуг Девелопером в Акті приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг. Акт включатиме суму винагороди Девелопера, що підлягає сплаті";

"п. 2.6 За письмовими вимогами Девелопера Замовник перераховує на його поточний рахунок грошові кошти, необхідні для фінансування реалізації проекту";

"п. 4.1.1.1 Девелопер зобов`язаний щомісячно протягом 5 (п`яти) робочих днів, слідуючих за звітним місяцем, направляти на погодження Замовнику поточний звіт про хід щомісячної реалізації проекту...".

04.06.2018 сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до Договору девелопменту № 27 від 01.06.2018, якою пункт 4.1.1.1 цього Договору викладено в наступній редакції:

"Девелопер зобов`язаний щомісячно протягом 5 (п`яти) робочих днів, слідуючих за звітним місяцем, направляти на погодження Замовнику поточний звіт про хід реалізації проекту...".

Додатками № 34 від 03.09.2019, № 35 від 05.09.2019 та № 36 від 16.09.2019 до Договору девелопменту № 27 від 01.06.2018 сторони погодили, що Девелопер за винагороду від свого імені, за дорученням та за рахунок Замовника організовує виконання робіт по улаштуванню металевих конструкцій підсилення під фасадні вікна будівлі ресторану, наданню послуг екскаватора-навантажувача JCB, наданню транспортних послуг, поставці метало пластикових конструкцій, монтажу сонячної електростанції живлення будівель, монтажу системи накопичення електроенергії для живлення приміщення адміністрації, монтажу мереж побутової каналізації будинку № 3, монтажу мереж дренажної каналізації будинку № 3, монтажу мереж дощової каналізації будинку № 3, влаштування котловану під будинок № 2, монтажу кабельної лінії до сонячної електростанції, улаштування мереж живлення будинку № 2 та № 3 тощо на об`єкті за адресою: Вінницька область, Літинський район, Осолинська сільська рада (за межами населеного пункту).

Крім того, Додатками № 62 від 17.09.2020 та № 63 від 22.09.2020 Договору девелопменту № 27 від 01.06.2018 сторони погодили, що Девелопер за винагороду від свого імені, за дорученням та за рахунок Замовника організовує виконання робіт з розробки ґрунту та установки захисної гільзи під дорогою, з монтажу системи холодного та гарячого водопостачання, систем каналізації будівлі ресторану, з монтажу системи вентиляції будівлі ресторану, по ремонту дорожнього покриття, штукатуренню стін та облаштування гіпсокартонним листом колон приміщень будівелі ресторану, опорядженню стін приміщень будівлі ресторану на об`єкті за адресою: Вінницька область, Літинський район, Осолинська сільська рада (за межами населеного пункту).

Відповідно до акта надання послуг № 230 від 16.09.2019 та № 231 від 16.09.2019 Девелопер передав, а Замовник прийняв будівельні роботи по Договору девелопменту № 27 від 01.06.2018 загальною вартістю відповідно 9055008,05 грн, в тому числі ПДВ - 1509168,01 грн, та 905500,81 грн, в тому числі ПДВ - 150916,80 грн.

Також 17.09.2020 між ТОВ "ЛІТИН-БІОСФЕРА" та ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" підписано акт надання послуг № 234, згідно з яким позивач прийняв будівельні роботи по Договору девелопменту № 27 від 01.06.2018 на загальну суму 4082644,84 грн, в тому числі ПДВ - 680440,81 грн

При цьому конкретний перелік виконаних робіт/наданих послуг та їх вартість наведений у Довідках про вартість девелоперських послуг за вересень 2019 року та вересень 2020 року, що погоджені сторонами, а їх фактичне виконання/надання підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних робіт та актами надання послуг, підписаними між ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" та його контрагентами (підрядними організаціями).

Оплата наданих позивачем девелоперських послуг здійснена в повному обсязі, підтверджується відповідними банківськими та розрахунковими документами та відповідачем під сумнів не ставиться.

Відтак до складу податкового кредиту за вересень 2019 року позивач включив податкові накладні ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" від 09.09.2019 № 5, від 16.09.2019 № 6 та від 16.09.2019 № 7 на загальну суму ПДВ 1660084,81 грн, а до складу податкового кредиту за вересень 2020 року ПДВ в загальній сумі 748484,89 грн на підставі податкових накладних від 17.09.2020 за № 3 та № 4.

Суд враховує, що Податковий кодекс України не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були обов`язковими для підтвердження формування податкового кредиту.

Відтак підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, встановлені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Надані позивачем документи (договори, акти, податкові накладні, видаткові накладні, акти звірок, акти виконаних/наданих робіт/послуг, тощо) є первинними документами в розумінні вимог статті 9 цього Закону та у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій.

Про їх реальність також переконливо свідчить факт введення в експлуатацію відповідних будівель та споруд, які були об`єктами виконання робіт за вказаним договором девелопменту, та оформлення позивачем права власності на них, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.07.2020 № 216082459 та від 27.10.2020 № 229797024.

Отже, сукупність первинних, бухгалтерських, платіжних та інших документів, які зазвичай супроводжують відповідні господарські операції, підтверджує фактичне виконання контрагентом позивача будівельних робіт та надання ним девелоперських послуг згідно з Договором девелопменту № 27 від 01.06.2018, і не дає підстав для висновку про їх нереальний (фіктивний) характер.

Крім того, факти виявлених порушень податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, повинні викладатись в акті перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість відповідач, маючи у розпорядженні вищевказані первинні документи, належної об`єктивної оцінки їм не надав. Також не наведено відповідачем обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, відсутності ділової мети від здійснених операцій, їх збитковості або інших обставин, які б могли свідчити про їх фіктивний характер чи про те, що дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Суд наголошує на презумпції добросовісності платників та інших учасників у сфері податкових правовідносин. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Водночас податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування суми від`ємного значення з ПДВ в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів, а тим більше в залежність від контрагентів його контрагентів (непрямих контрагентів). Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вказана правова позиція підтверджується усталеною практикою національних судів, зокрема Верховного Суду.

Так, у постанові від 12.06.2018 у справі № 802/1155/17-а Верховний Суд зазначив, що відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

В іншій справі Верховний Суд дійшов висновку, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин (постанова від 23.05.2018 у справі № 804/2551/13-а).

Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 460/143/19 порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявления до бюджетного відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість (див. постанову Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 2а-7462/10/2170).

Наведені висновки повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, у рішенні від 22 січня 2009 року в справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" констатовано, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку ЄСПЛ, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

У рішенні від 18 березня 2010 року в справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" ЄСПЛ підтвердив вищезазначену позицію, зокрема у пункті 23 цього рішення вказав на те, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації - заявника це не мало б.

Натомість, всупереч вказаним вище висновкам та правовим позиціям, висновки фіскального органу щодо порушення ТОВ "ЛІТИН-БІОСФЕРА" вимог податкового законодавства при декларуванні податкового кредиту та визначенні від`ємного значення за вересень 2019 року та вересень 2020 року переважно ґрунтуються на тому, що прямим контрагентом позивача ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" для виконання робіт та надання послуг залучалися субпідрядні організації, які мають певні ознаки ризикованості.

Втім, суд наголошує, що відсутність у контрагентів ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" достатніх матеріальних, трудових чи будь-яких інших ресурсів, як і реалізація такими контрагентами товарів/послуг (робіт), які є відмінними від придбаних, навіть якщо такі факти будуть встановлені у визначеному законом порядку, самі по собі не зумовлюють недійсність Договору девелопменту № 27 від 01.06.2018 року, укладеного між позивачем та ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ".

Також це не може вважатися правомірною підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит та права на бюджетне відшкодування суми від`ємного значення з ПДВ, оскільки позивач виконав передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру задекларованого податкового кредиту.

До того ж суд звертає увагу на недоведеність відповідачем належними і допустимими доказами своїх висновків за результатами перевірки щодо фіктивності контрагентів ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ".

Так, суду не надано жодних доказів на підтвердження розслідування кримінальних правопорушень щодо посадових осіб вказаних контрагентів, як і доказів винесення судом або іншими уповноваженими суб`єктами рішень обвинувального характеру, які могли б підтвердити висновки акту перевірки.

Навіть більше, як видно з акта перевірки, єдиною підставою для висновків про неможливість виконання контрагентами девелопера певних робіт та надання ними окремих послуг стала наявна у контролюючого органу податкова інформація.

Разом з тим, будь-яка податкова інформація, що міститься в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі оформлена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону (п. 38 постанови Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 460/143/19).

Відтак висновки акта перевірки в цій частині є недоведеними та, відповідно, не беруться до уваги при вирішенні цієї справи.

Оцінюючи твердження відповідача, що при взаємовідносинах з ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" за договором Девелопменту № 27 від 01.06.2018 року акти виконаних робіт складено в порушення умов договору, суд зазначає наступне.

На думку ревізора, до актів наданих послуг № 230 від 16.09.2019 та № 234 від 17.09.2020 ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" включило вартість послуг сторонніх організацій різних місяців 2019 та 2020 року відповідно, що є порушенням умов договору Девелопменту № 27 від 01.06.2018, а саме п. 4.1.1.1, згідно з яким Девелопер зобов`язаний щомісячно протягом 5 (п`яти) робочих днів, слідуючих за звітним місяцем, направляти на погодження Замовнику поточний звіт про хід щомісячної реалізації проекту.

Тобто, як вважає відповідач, за умовами договору позивач міг приймати виконані роботи за конкретний звітній місяць, тоді як вказаними актами прийнято роботи за різні місяці 2019-2020 рр. Відтак відповідач вказує на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за спірні періоди вересень 2019 року та вересень 2020 року.

Однак суд з цими твердженнями погодитись не може та зазначає, що у відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Таким чином, оскільки позивач фактично прийняв та оплатив надані (виконані) ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" послуги (роботи) у відповідних звітніх періодах, на думку суду, вищезазначені висновки акта перевірки не впливають на правомірність декларування позивачем сум ПДВ, сплачених у зв`язку з отриманням таких послуг (робіт).

Водночас будь-яких фактів, які б свідчили про подвійне включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за одними й тими ж послугами (роботами) перевіркою не зафіксовано.

Крім того, твердження відповідача про порушення умов договору Девелопменту № 27 від 01.06.2018 при складанні актів надання послуг та відповідних звітів повністю спростовуються наданими під час перевірки документами.

Так, судом встановлено, що 04.06.2018 сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до Договору девелопменту № 27 від 01.06.2018.

Цією угодою пункт 4.1.1.1 Договору викладено у редакції, згідно з якою Девелопер зобов`язаний щомісячно протягом 5 (п`яти) робочих днів, слідуючих за звітним місяцем, направляти на погодження Замовнику поточний звіт про хід реалізації проекту. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів від дня отримання звіту погоджує його або надає Девелоперу обґрунтовані зауваження та/або пропозиції до нього. Поточний звіт Девелопера має містити інформацію про зміни умов реалізації проекту, додержання істотних умов Договору, перелік і порядок дій, які були виконані для реалізації проекту та їх фінансування Замовником. До поточного звіту додаються копії отриманих Девелопером всіх документів дозвільного та погоджувального характеру.

Відтак суд погоджується з доводами позивача, що, виходячи зі змісту положень п. 4.1.1.1 Договору Девелопменту № 27 від 01.06.2018, ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" щомісячно протягом 5 робочих днів від початку місяця, подає відповідні звіти ТОВ "ЛІТИН-БІОСФЕРА" про хід реалізації проекту, але не за попередній місяць, а в цілому - стосовно етапів його реалізації. Тобто виконавець (Девелопер) звітує в цілому за комплекс виконаних робіт, а не за кожну їх частину.

Отже, висновки контролюючого органу в цій частині є помилковими, оскільки відсутні підстави вважати, що надання ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" позивачу відповідних звітів щодо виконання комплексу робіт, з додаванням до них актів субпідрядних організацій, що виконували частини комплексу робіт в різні періоди, суперечить умовам договору девелопменту.

При цьому суд враховує, що в розпорядження відповідача позивач надав усі необхідні документи, в тому числі Додаткову угоду № 1 до Договору девелопменту № 27 від 01.06.2018, що видно із заперечень на акт перевірки № 179 від 29.12.2020 та додатків до них.

З огляду на викладене суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що його господарські операції з ТОВ "КОМПАНІЯ "ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" за вересень 2019 року та вересень 2020 року мали реальний характер, підтверджуються документально, були спрямовані на досягнення ділової мети, і що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту таких звітних періодів суми ПДВ, сплачені у зв`язку із придбанням робіт/послуг у вказаного контрагента.

Відповідно, визнаються помилковими і такими, що не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 198.1 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 б), п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 ПКУ, в результаті чого відбулося завищення суми від`ємного значення з ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1 Декларації) за вересень 2020 року в сумі 300000,00 грн, а також завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) за вересень 2020 року на суму 2108570,00 грн.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 13.01.2021 за № 0001770701 та № 0001760701 є протиправними та підлягають скасуванню.

Окремо суд звертає увагу на невідповідність оскаржуваних рішень вимогам податкового закону щодо їх форми та змісту, що дає самостійні підстави для їх скасування.

Так, з 01.01.2021 набрали чинності зміни до Податкового кодексу України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України, щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві". Цими змінами пункти 58.1-58.3 статті 58 ПКУ викладено в новій редакції.

Як наслідок, в силу положень пункту 58.1.2 статті 58 ПКУ, які почили з 01.01.2021, у разі якщо податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами документальної перевірки та є процесуальною підставою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, воно додатково до інформації, наведеної у пункті 58.1.1 цієї статті, має містити:

1) обґрунтовану підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість у вигляді фактичної підстави, а саме викладення стислого змісту щодо виявлених перевіркою порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства з наведенням інформації щодо:

обставин вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 та пункту 86.7 статті 86 розділу I цього Кодексу письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);

періоду (календарний день або місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення;

розрахунку суми податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість;

у разі якщо перевіркою виявлено факти заниження (ненарахування та/або неутримання) платником податків, у тому числі податковим агентом, податкових зобов`язань - додатково зазначається граничний строк сплати таких податкових зобов`язань, у тому числі за відповідні податкові (звітні) періоди, по яких виявлено таке заниження (ненарахування та/або неутримання);

надання або ненадання платником податків заперечень, письмових пояснень та додаткових документів, зокрема щодо обставин виявлених порушень, наданої платником податків інформації, яка спростовує наявність його вини, наявності пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу;

нормативної підстави - посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої було зроблено розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків;

2) посилання на акт документальної перевірки;

3) детальний розрахунок штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів), у тому числі штрафних санкцій або пені, за порушення іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, а також посилання на норми цього Кодексу та/або іншого законодавства, відповідно до якого було зроблено такий розрахунок;

4) інформацію щодо наявності обставин, які відповідно до цього Кодексу пом`якшують, обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності.

Разом з тим, оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного від 13.01.2021 за № 0001770701 та № 0001760701 вказаним вимогам не відповідають та прийняті відповідачем без урахуванням внесених до Податкового кодексу України змін, які набули чинності з 01.01.2021, а отже підлягали обов`язковому застосуванню.

У судовому засіданні представники відповідача пояснили, що рішення щодо позивача приймалися з урахуванням вимог останнього абзацу пункту 4 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, згідно з яким податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами документальних перевірок, які були розпочаті до 01 січня 2021 року, оформлюються за правилами Кодексу та цього Порядку, що діяли до 01 січня 2021 року.

Втім, наведені доводи суд оцінює критично та зауважує, що Податковий кодекс України у редакції, чинній з 01.01.2021, встановлює обов`язкові вимоги щодо форми та змісту рішень контролюючого органу, які є підставою для притягнення платника до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, та не містить будь-яких винятків щодо тих рішень, які приймаються за результатами документальних перевірок, розпочатих до 01.01.2021.

Водночас наказ Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 є підзаконним нормативним актом, згідно з преамбулою до нього прийнятий відповідно до Податкового кодексу України, а, отже, повинен йому відповідати.

Частиною третьою статті 7 КАС України визначено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами позивача та констатує невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам, встановленим п. 58.1.2 ст. 58 ПКУ, що додатково свідчить про їх протиправний характер.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Частинами першою, другою статті 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" , заява № 36985/97, рішення від 23 липня 2002 року, п. 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи повинні бути розглянуті на підставі наданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів мусять саме податківці.

Також відповідно до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій, і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у зв`язку з повним задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 7895,00 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 143, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 13 січня 2021 року за №№ 0001770701 та 0001760701.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТИН-БІОСФЕРА" судовий збір сплачений при зверненні до адміністративного суду в розмірі 7895,00 грн (сім тисяч вісімсот дев`яносто п`ять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІТИН-БІОСФЕРА" (код ЄДРПОУ 36564670; місцезнаходження: вул. Леніна, 6, смт. Літин, Вінницька область, 22300; адреса для листування: проспект Відрадний, 95, м. Київ, 03061);

2) відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028).

Повне судове рішення складено 22.04.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович