Рішення

від 21.04.2021 по справі 140/1621/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/1621/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ до Головного управління ДПС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ (далі - ТОВ ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2020 №00000210705.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що інспекторами Головного управлінням ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку АЗС з магазином, що розташована за адресою: м. Київ, пров. Заводський 1, на якій здійснює свою господарську діяльність позивач. За наслідками фактичної перевірки складено акт від 25.09.2020 бланк №000115 яким, встановлено порушення пп. 230.1.2 п.230.1.2 п.230 ст.230 Податкового кодексу України, а саме: відсутність реєстрації витратомірів-лічильників на кожному паливо заплавному пістолеті. На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.10.2020 №00000210705, яким за порушення п. 128-1.1 ст. 128-1 Податкового кодексу України, застосовано суму штрафних санкцій у сумі 620 000,00 грн. Вказане податкове повідомлення рішення оскаржувалось в адміністративному порядку, однак рішенням ДПС України від 27.01.2021 №2071/6/99-00-06-03-02-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 16.10.2020 №00000210705 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

В обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення позивач вказує про незаконність призначення та проведення фактичної перевірки, за результатом якої прийнято оскаржуване рішення, оскільки зі змісту наказу неможливо встановити, що саме слугувало підставою для призначення такої перевірки.

Також позивач вважає безпідставними висновки викладені в акті перевірки щодо відсутності в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників, що використовуються на АЗС, не відповідає дійсності, позаяк, паливо роздавальні колонки, які виконують функцію витратомірів-лічильників в розумінні абз.5 пп. 230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України, належним чином зареєстровані у відповідному реєстрі за серійним (ідентифікаційними) номерами 626302, 626303, 626304, 626305, 626306, 626307, 626308, 626309 про що свідчить відповідна довідка яка надавалась інспекторам під час перевірки

Крім того позивач звертає увагу на порушення відповідачем строку розгляду скарги на оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з огляду на що, останнє мало бути автоматично скасоване.

З наведених підстав позивач просить скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення засідання та виклику сторін відповідно до приписів статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)

Представник відповідача скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 04.03.2021 (а.с.118-120), у якому останній заперечив проти заявлених позовних вимог, зокрема вказав на законність проведеної перевірки. Стосовно порушення, вчиненого позивачем, відповідач вказав, що таке полягає у не обладнанні (відсутності) рівнемірів-лічильників рівня пального на введених в експлуатацію резервуарах, розташованих на акцизному складі за адресою: м. Київ, пров. Заводський 1, в кількості 31 штук. Відповідач вказував про обов`язок позивача як розпорядника акцизного складу обладнати та зареєструвати у відповідному Єдиному державному реєстрі рівнеміри-лічильники до 01 січня 2020 року. Позивач не дотримався виконання свого обов`язку щодо обладнання рівнемірами-лічильниками рівня пального на резервуарах, а також порушив єдину заборону, що міститься в підпункті 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, яка забороняє діяльність без встановлення та реєстрації рівнеміра-лічильника в Єдиному державному реєстрі. З огляду на викладене, відповідач вважає, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходили. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Відповідно до частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відтак, справу розглянуто по суті відповідно до вимог частини першою статті 258 та частини другої статті 262 КАС України.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що інспекторами Головного управління ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку АЗС з магазином, що розташована за адресою:м. Київ, пров. Заводський, 1, на якій здійснює свою господарську діяльність ТОВ ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ . Підставою для проведення перевірки слугував наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 08.09.2020 №5779 (а.с.7, 123)

За результатами фактичної перевірки складено акт від 25.09.2020 бланк №000115 яким, встановлено порушення пп. 230.1.2 п.230.1.2 п.230 ст.230 Податкового кодексу України, а саме: відсутність реєстрації витратомірів-лічильників на кожному паливо заплавному пістолеті (а.с.8-12, 132-136).

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.10.2020 №00000210705 (а.с.16), яким за порушення п. 128-1.1 ст. 128-1 Податкового кодексу України, застосовано суму штрафних санкцій у сумі 620 000,00 грн.

ТОВ ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ скористався правом оскарження податкового повідомлення рішення в адміністративному порядку, однак рішенням ДПС України від 27.01.2021 №2071/6/99-00-06-03-02-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 16.10.2020 №00000210705 - без змін (а.с.13-15).

Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенції контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Водночас згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14).

При цьому суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17.

Отже, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Таким чином, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Водночас у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Судом встановлено, що як підставу для проведення фактичної перевірки ТОВ ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ у наказі Головного управління ДПС у м. Києві від 08.09.2020 №5779 зазначено підпункти 80.2.2, 80.2.3, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а також доповідна записка управління контролю за розрахунковими операціями від 07.09.2020 №5/26-15-07-08-01-16.

Тобто, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього товариства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

На думку суду, для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки. Також не заслуговує до уваги як підстава для проведення перевірки доповідна записка управління контролю за розрахунковими операціями від 07.09.2020 №5/26-15-07-08-01-16, оскільки така відповідачем не надана, що позбавляє можливості суду дати їй правову оцінку.

Подібна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 1440/2045/18.

Суд зауважує, що стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

Так, відповідно до вимог пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, застосованого відповідачем для призначення перевірки позивача, фактична перевірка може проводитися:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Таким чином, у наказі від 08.09.2020 №5779 відповідач зазначив кілька окремих та самостійних підстав для проведення фактичної перевірки ТОВ ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ , але при цьому жодним чином не обґрунтував наявність підстав для перевірки, передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, зокрема щодо отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про порушення платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки.

Більше того, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для проведення перевірки позивача у відповідності до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України (службові записки, доповідні, податкова інформація, звернення державних органів щодо порушення тощо, які б могли свідчити про можливі порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на відповідача).

Разом з тим, суд зауважує, що за змістом вказаної норми підставою для проведення фактичної перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Таким чином, якщо вважати, що перевірка позивача проводилася лише з метою перевірки, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), то це лише додатково свідчить про неправомірність наказу від 08.09.2020 №5779, оскільки у ньому міститься посилання в цілому на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, тобто на всі визначені цією нормою підстави перевірки. Відтак відповідач повинен був чітко обґрунтувати конкретні підстави для перевірки та зазначити конкретну мету її проведення.

Отже, як зміст наказу про проведення фактичної перевірки від 08.09.2020 №5779, так і зміст акта фактичної перевірки спростовують доводи відповідача про те, що перевірка позивача призначалася виключно для здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Адже з названих документів чітко видно, що перевірка ТОВ ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ проводилася з багатьох інших питань, зокрема щодо правильності здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій тощо.

Також суд враховує, що за результатами проведеної фактичної перевірки позивача було притягнуто до відповідальності за порушення вимог пп. 230.1.2 та 230.1.3 п. 230 ст. 230 ПК України, яке, зокрема, полягало у не обладнанні резервуара акцизного складу рівноміром-лічильником та витратоміром-лічильником.

Наведеним додатково спростовуються твердження відповідача про правомірність проведення фактичної перевірки позивача без посилання у наказі на перевірку про наявну у контролюючого органу інформацію, що свідчить про можливе порушення платником податків вимог законодавства. Адже аналіз норми пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, якою керувався відповідач для призначення перевірки позивача, дає змогу дійти висновку, що фактична перевірка платника податків з питань обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками може проводитися виключно у разі наявності та/або отримання контролюючим органом в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства з цього питання.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги не надання суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для проведення перевірки позивача в наказі ГУ ДПС у м. Києві від 08.09.2020 №5779, враховуючи що наведені в наказі підстави проведення перевірки в ході розгляду справи не підтвердилися та не були доведені відповідачем як суб`єктом владних повноважень, суд вважає, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено незаконно.

При цьому враховуються висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 520/12028/18.

Так, у постанові від 17.12.2020 в справі № 520/12028/18 колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися за наявності хоча б однієї з підстав визначених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, зокрема згідно з пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Законодавством закріплена обов`язковість наявності у податкового органу та/або отримання ним в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків (особою) вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального у разі проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Тобто, для прийняття рішення контролюючого органу щодо проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України законодавцем чітко передбачено підставу для проведення податкового контролю.

При вирішенні справи суд також керується основними засадами податкового законодавства України. Так, згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, застосовується принцип презумпцію правомірності рішень платника податків.

Вказаний підхід національного законодавства узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків.

Зокрема, у своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що у разі існування неоднозначності в тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків необхідно віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків; національне законодавство має відповідати вимозі "якості" закону, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні ("Щокін проти України", заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року; "Серков проти України", заява № 39766/05, рішення від 7 липня 2011 року).

У зв`язку з цим суд вважає, що тлумачення положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у спосіб, на якому наголошує відповідач, тобто якщо вважати, що фактична перевірка може бути призначена контролюючим органом лише з посиланням на вказану підставу та без вказівки на наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, то в такому разі, на думку суду, це може свідчити про недотримання вищезазначеного податкового принципу та порушення конвенційних гарантій.

В цьому контексті суд також зауважує, що якби законодавець дійсно мав на меті визначити як окрему підставу для проведення фактичної перевірки "здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального", про що стверджує відповідач, то відповідні нормативні положення були б виокремлені в окремий підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, а не були б включені у чинний на сьогодні підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, в силу якого фактична перевірка може проводитися "у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального".

З огляду на викладене суд погоджується з доводами позивача про те, що наказ від 08.09.2020 №5779 про проведення фактичної перевірки ТОВ ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ не може вважатися правомірним, оскільки з його змісту неможливо встановити, яку саме інформацію про порушення платником податку тих вимог законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки, отримало або мало у своєму розпорядженні ГУ ДПС у м. Києві, що стала у подальшому підставою для прийняття вказаного наказу. Окрім того, в наказі відсутні будь-які посилання на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, не відображено, у рамках яких заходів відповідач встановив невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів були встановлені факти сумнівності або ж сумнівність яких саме операцій була встановлена податковим органом.

Щодо твердження позивача про порушення відповідачем строку розгляду скарги на оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства (п. 55.1 ст. 55 ПК України).

Відповідно до п. п. 56.1- 56.3 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Пунктами 56.8, 56.9 ст. 56 ПК України передбачено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Процедуру оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів (далі - рішення) під час адміністративного оскарження визначено Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 916 від 21.10.2015 (Порядок № 916).

Відповідно до п. п.1, 2, 5 розділу IX Порядку № 916 контролюючий орган у разі розгляду скарги перевіряє правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, та приймає рішення про результати розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень: 1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 2) частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 3) залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін; 4) зменшує (збільшує) суму грошового зобов`язання.

Відповідно до змісту наведених норм, платник податків має право звернутися із скаргою про перегляд податкового повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня, який зобов`язаний розглянути скаргу у встановлений законом строк, прийняти рішення в межах визначених законом повноважень і надіслати платнику податків відповідне рішення.

Абзацами 2, 3 п. 56.9 ст. 56 ПК України встановлено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

При цьому, суд наголошує, що згідно з вимогами цієї норми контролюючий орган повинен не лише прийняти рішення за результатами розгляду скарги платника податків у вказані строки, а й надіслати платнику податків це рішення в межах цього строку.

Проаналізувавши зміст даної норми, суд вважає, що юридичним наслідком порушення контролюючим органом встановленого нею або продовженого рішенням керівника цього органу (його заступника) строку розгляду скарги платника податків, тобто ненаправлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня.

Визнання скарги повністю задоволеною на користь платника податків означає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення контролюючого органу з цього часу припинили регулюючу дію та не створюють для платника податків жодних обов`язків і юридичних наслідків.

Таким чином, оскільки рішення про результати розгляду скарги, після продовження строку розгляду, прийнято з порушенням його граничного значення, скарга позивача задоволена за її мовчазним визнанням а ППР таким, що не створює подальших наслідків, як акт індивідуальної дії.

Тотожного висновку в подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 24.01.2019 у справі № 826/500/15.

Судом встановлено, що скарга ТОВ ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ на податкове повідомлення-рішення від 16.10.2020 №00000210705 отримана ДПС України 04.11.2020 вх. №42103/6, відтак рішення за результатами розгляду скарги повинно було б бути прийнято та надіслано позивачу до 24.11.2020, однак таке прийнято ДПС України 27.01.2021. Рішень про продовження строку розгляду скарги понад 20-денний строк контролюючим органом не приймалось.

Наведене вище є самостійною підставою для скасування оскаржуваного ППР, водночас, суд вважає за доцільне зробити висновок стосовно решти доводів, викладених позивачем.

Що стосується реєстрації витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, суд зазначає таке.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 891 (далі - Порядок № 891).

Пунктом 2 Порядку № 891 визначено, що:

1) витратомір-лічильник - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам`ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах;

2) рівнемір - лічильник рівня пального у резервуарі - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювання рівня пального, за яким обчислюється об`єм пального, що перебуває у резервуарі, за градуювальною таблицею резервуара.

Згідно з п.п. 230.1.2. п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (далі - Реєстр) (абз.6 п.п.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України).

Відповідно до п.п.230.1.2 п. 230.1 ст.230 та п.п.128-1.1 ст.128-1 ПК України, до початку експлуатації резервуари та місця відпуску пального на акцизному складі повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, які зареєстровані у Реєстрі.

Пунктом 3 Порядку № 891 визначено, що адміністратором та держателем Реєстру є контролюючий орган (Державна податкова служба України), який забезпечує:

- створення програмного продукту, що забезпечує функціонування Реєстру, приймання від розпорядників акцизних складів електронних документів для наповнення Реєстру, обробку електронних документів для наповнення Реєстру та перенесення з них даних до Реєстру, збереження даних, що містяться в Реєстрі;

- захист інформації, що міститься в Реєстрі, в установленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 891 електронні документи для наповнення Реєстру, які

формуються розпорядниками акцизних складів та надсилаються до Реєстру за кожним місцем розташування акцизного складу, містять:

1) інформацію про розпорядника акцизного складу (найменування, реєстраційні дані, реквізити документів, на підставі яких здійснюється експлуатація акцизного складу);

2) інформацію про всі наявні у розпорядника акцизного складу акцизні склади (адреса, правовстановлюючі документи на споруди та приміщення акцизного складу) з уніфікованим номером кожного акцизного складу, який автоматично присвоєно в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, з уніфікованою нумерацією кожного акцизного складу та всі резервуари (їх кількість, тип, ємність) з уніфікованою нумерацією кожного резервуара, розташовані на акцизних складах;

3) інформацію про акцизний склад з уніфікованим номером в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, розташовані на такому акцизному складі резервуари з уніфікованою нумерацією, про назви, моделі, серійні (ідентифікаційні) номери витратомірів, установлених у кожному місці відпуску пального шляхом наливу з акцизного складу, та назви, моделі, серійні (ідентифікаційні) номери рівнемірів, установлених на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на такому акцизному складі;

4) дату встановлення, заміни, опломбування, технічного обслуговування, ремонту, повірки, калібрування витратоміра, рівнеміра, резервуара, відомості щодо організацій та осіб, які проводили такі роботи;

5) зведені за добу підсумкові облікові дані щодо: обсягів фактичних залишків пального на початок та кінець звітної доби та добового обсягу обігу пального за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С, у розрізі всіх наявних у розпорядника акцизного складу акцизних складів з уніфікованою нумерацією - для усіх розпорядників акцизних складів, крім зазначених в абзаці третьому цього підпункту; добового фактичного обсягу реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С, - для розпорядників акцизних складів, на акцизних складах яких провадиться діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову підакцизну продукцію (пальне);

6) інформацію про осіб (прізвище, ім`я, по батькові, посада), які формують та надсилають електроні документи для наповнення Реєстру;

7) інформацію про коригування даних, зазначених у підпунктах 1 - 5 цього пункту, в електронних документах для наповнення Реєстру, надісланих до Реєстру (коригуючі електронні документи для наповнення Реєстру);

8) інформацію про такі ознаки акцизного складу: акцизний склад, на якому провадиться діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову підакцизну продукцію (пальне), обладнаний лише витратомірами в кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) шляхом наливу з такого акцизного складу; акцизний склад, на якому здійснюється виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у тарі виробника без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнаний витратомірами та рівнемірами;

9) інформацію про обсяги залишків пального, що розташовані на акцизному складі в тарі, балонах, упаковці, про добовий обсяг реалізованого пального в тарі, балонах, упаковці;

10) інформацію про дні, в які акцизний склад не працює.

Електронні документи для наповнення Реєстру, що містять інформацію, зазначену у підпунктах 1 -4 пункту 5 цього Порядку, формуються та надсилаються розпорядниками акцизних складів одноразово до початку введення в дію Реєстру та в разі зміни такої інформації. Інформація про витратоміри та рівнеміри вноситься до Реєстру після настання строків їх встановлення, визначених ПК України (пункт 6 Порядку № 891).

Відповідно до п.7 Порядку № 891 електронні документи для наповнення Реєстру формуються розпорядниками акцизних складів за місцем розташування акцизного складу у такому порядку:

1) інформація, зазначена в підпунктах 1 - 4, 6 -10 пункту 5 цього Порядку, вноситься до електронних документів для наповнення Реєстру інформацією про відповідальних осіб розпорядників акцизних складів шляхом ручного вводу даних;

2) інформація, зазначена в підпункті 5 пункту 5 цього Порядку, вноситься до електронних документів для наповнення Реєстру: автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів та рівнемірів починаючи з граничних строків, зазначених у пунктах 12 і 27 підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, для обов`язкового обладнання акцизних складів рівнемірами та витратомірами; відповідальною особою розпорядника акцизного складу - під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра або витратоміра, а також у період з 1 червня 2019 р. до граничних строків, передбачених у пунктах 12 і 27 підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, для обов`язкового обладнання акцизних складів витратомірами та рівнемірами.

Відповідно до вимог ст. 230 ПК України та Порядку № 891 суб`єкти господарювання до 01 січня 2020 року зобов`язані обладнати та зареєструвати витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники рівня пального у резервуарі в разі здійснення діяльності пов`язаної з обігом пального на акцизному складі на території на яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального.

Як встановлено п. 5 та п. 7 Порядку № 891, інформація про розпорядника акцизного складу, наявні акцизні склади, розміщені на них резервуари, витратоміри та рівнеміри вноситься розпорядниками акцизних складів до електронних документів для наповнення Реєстру шляхом ручного вводу даних та надсилається одноразово. Натомість, інформація про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів фактичних залишків пального на початок та кінець звітної доби, добового обсягу обігу пального та добового фактичного обсягу реалізованого пального зводиться автоматично, шляхом передачі даних з витратомірів та рівнемірів, зареєстрованих у Реєстрі.

Формат даних та структуру Реєстру затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27 листопада 2018 року № 944, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 січня 2019 року за № 4/32975 (далі - наказ № 944).

Так, на виконання пункту 3 Порядку № 891 і пункту 2 наказу № 944 ДПС розроблено програмне забезпечення для створення та ведення Реєстру, яке надає безкоштовну можливість платникам податків подавати до контролюючого органу довідку про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри (електронний документ за формою J0210301) та довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі (електронні документи за формою J0210401) засобами ITC "Електронний кабінет" та ITC "Єдине вікно подання електронної звітності".

Відомості про внесення даних про витратоміри-лічильники і рівнеміри-лічильники до Реєстру, підтверджується довідкою про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри, наявною в матеріалах справи (а.с.21-23). Паливо роздавальні колонки, які виконують функцію витратомірів-лічильників в розумінні абз.5 пп. 230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України, належним чином зареєстровані у відповідному реєстрі за серійним (ідентифікаційними) номерами 626302, 626303, 626304, 626305, 626306, 626307, 626308, 626309.

Також, відповідно в Реєстрі наявні відомості про подання позивачем довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального, у період, який перевірявся, а саме 16.09.2020 (а.с.18-20).

Враховуючи вищезазначене, на переконання суду, беззаперечним та доведеним є факт того, що ТОВ ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ здійснювало реалізацію на АЗС, за адресою: м. Київ, пров. Заводський 1, у період проведення перевірки, а саме 16.09.2020 пального (МДП, МДП+,бензин А-95, М92, М95, газ) у наявності обладнаних та зареєстрованих в Реєстрі рівнемірів-лічильників на введених в експлуатацію резервуарах та витратомірів-лічильників на паливо-роздавальних колонках.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша статті 77 КАС України).

В той же час згідно з частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

Згідно з частинами першою-третьою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 9 300,00 грн. що підтверджується платіжним дорученням №3480 від 11.02.2021 (а.с.6), який зараховано до спеціального фонду державного бюджету України.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинської області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 9 300,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 16.10.2020 №00000210705.

Стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143483) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ (43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кременецька, будинок 38, код ЄДРПОУ 42663493) судові витрати у сумі 9 300,00 грн. (дев`ять тисяч триста гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський